Чешук Валерій Євгенович. Індивідуалізація комплексного лікування хворих на рак молочної залози I-II стадій

Краткое описание

Чешук Валерій Євгенович. Індивідуалізація комплексного лікування хворих на рак молочної залози I-II стадій: дисертація д-ра мед. наук: 14.01.07 / НАН України; Інститут експериментальної патології, онкології і радіобіології ім. Р.Є.Кавецького. - К., 2003

Чешук В.Є. Індивідуалізація комплексного лікування хворих на рак молочної залози І-ІІ стадій. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за спеціальністю 14.01.07 онкологія.- Інститут експериментальної патології, онкології і радіобіології ім. Р.Є.Кавецького НАН України, Київ, 2003.
На основі результатів обстеження 716 хворих на рак молочної залози (РМЗ) І-ІІ стадій та експериментального дослідження 39 щурів-самок розроблено диференційований підхід щодо проведення органозберігаючих операцій (ОЗО) і одномоментної підшкірної мастектомії за оригінальною методикою. Обґрунтовано проведення індивідуалізованого адювантного хіміо-гормонального лікування хворих на основі визначення чутливості експлантатів РМЗ in vitro до протипухлинних препаратів. Показано, що ОЗО є ефективними у хворих на РМЗ в І стадії захворювання. В ІІ стадії під час хірургічного лікування слід проводити одномоментну підшкірну мастектомію з ендопротезуванням за допомогою протезів з поліакриламідного гелю (ПААГ) для відновлення форми молочної залози. Встановлено, що для планування ад’ювантного системного лікування, доцільно визначати експресію білка р53, білка HER-2/neu, рецепторів естрогену та прогестерону в клітинах РМЗ.
Призначення індивідуалізованої ад’ювантної гормонотерапії та хіміотерапії на основі результатів культивування експлантатів РМЗ з гормональними та цитостатичними препаратами покращує 2-річну безрецидивну виживаність хворих на 17% в порівнянні з хворими, яким в післяопераційному періоді застосовували стандартні схеми адювантної хіміо- та гормонотерапії.

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення проблеми підвищення ефективності лікування хворих на рак молочної залози (РМЗ), що виявляється в розробці диференційованого підходу щодо проведення органозберігаючих операцій (ОЗО) і одномоментної підшкірної мастектомії, та обґрунтовано проведення індивідуалізованого адювантного хіміо-гормонального лікування на основі визначення чутливості експлантатів РМЗ in vitro до протипухлинних препаратів.
Ретроспективний аналіз результатів лікування хворих на РМЗ показав, що ад’ювантна хіміотерапія покращує виживаність хворих на РМЗ з метастазами в лімфатичних вузлах на 30% (p<0,05). Індивідуалізовані показання для проведення ад’ювантної хіміотерапії у хворих на РМЗ з T1N0M0, T2N0M0 стадіями повинні грунтуватись на результатах визначення експресії РЕ, РП, білків р53, HER-2/neu та на оцінці характеру росту експлантатів з протипухлинними препаратами.
Обґрунтовано, що ОЗО у хворих на РМЗ у першій стадії (T1N0M0) є ефективним методом лікування і в порівнянні з мастектомією характеризується кращим рівнем якості життя. Встановлено, що збереження малого грудного м’язу при виконанні пахвової лімфаденектомії в складі ОЗО не впливає на радикальність операції і сприяє ефективнішій реабілітації хворих на РМЗ.
Застосування ОЗО хворим на РМЗ з T2N0M0 стадією в порівнянні з мастектомією є малоефективним методом лікування, про що свідчить зростання в 2,2 рази частоти розвитку рецидивів, а також на 6,4% частоти прогресування захворювання.
Розроблено оригінальний спосіб мастектомії з одномоментним ендопротезуванням молочної залози при використанні для пластики ПААГ Інтерфал”. Методика пластики забезпечує фіксацію ендопротеза в тканинах і відділяє його від швів на шкірі м’язевим шаром. Доведено, що при підшкірній імплантації висушеного ПААГ швидко утворюються сполучнотканинна капсула навколо імплантату, що сприяє фіксації його в тканинах; доведена принципова можливість насичення ПААГ цитостатиками і показана здатність хіміопрепарату проникати в оточуючі тканини.
Встановлено, що одночасна дія ІЛ-2 з етинілестрадіолом або медроксипрогестерон ацетатом характеризується більшим пригніченням росту експлантатів у порівнянні з пригніченням росту під впливом тільки гормональних препаратів. Пригнічення росту експлантатів пухлин під впливом гормонів може слугувати показанням для лікування цими препаратами; стимуляція росту експлантатів під впливом гормональних препаратів свідчить про показання для застосовування антагоністів даних гормонів.
Пригнічення росту експлантатів пухлин під впливом цитостатиків може бути критерієм для проведення індивідуалізованої ад’ювантної хіміотерапії у даних хворих.
Пригнічення росту експлантатів під впливом цитостатиків в 33,3% випадків поєднується з експресією білка HER-2/neu та відсутністю експресії рецепторів гормонів; присутність одночасної експресії в клітинах пухлин РЕ, РП та HER-2/neu поєднується зі стимуляцією росту експлантатів.
Експресія мутантного білка р53 в клітинах РМЗ супроводжується відсутністю чутливості експлантатів до цитостатичних препаратів. Ко-експресія білків р53 і HER-2/neu у більшості випадків поєднується з відсутністю чутливості експлантатів як до цитостатичних, так і гормональних препаратів.
Призначення індивідуалізованої ад’ювантної гормоно- та хіміотерапії на основі результатів культивування експлантатів РМЗ з гормональними та цитостатичними препаратами покращує 2-річну безрецидивну виживаність хворих на 17% (p<0,05).