ДИНАМІКА СОЦІАЛЬНОГО СТАТУСУ ЕТНІЧНОЇ СПІЛЬНОТИ (НА ПРИКЛАДІ ПОЛЯКІВ ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ)

Краткое описание

Київськиий національний університет імені Тараса Шевченка

На правах рукопису

БУТКОВСЬКА НАТАЛІЯ ЮРІЇВНА

УДК 316.662:323.15(477)

Динаміка соціального статусу етнічної спільноти
(на прикладі поляків Житомирської області)

22.00.04 спеціальні та галузеві соціології

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата соціологічних наук

Науковий керівник
Чепак Валентина Василівна
к.соц.н., доцент

Київ 2006

ЗМІСТ

ВСТУП

2

РОЗДІЛ 1 Теоретичні засади дослідження соціального статусу етнічної спільноти.

8

1.1. Напрямки дослідження соціального статусу в соціології

8

1.2. Підходи до розуміння етнічності в соціологічному дискурсі......

30

1.3. Процес ідентифікації в контексті соціального статусу етнічної спільноти.....................

38

РОЗДІЛ 2 Методи дослідження динаміки соціального статусу етнічної спільноти.

59

2.1. Кількісний та якісний підходи в соціологічних дослідженнях...

59

2.2. Дослідження динаміки як проблемне поле в соціології...

76

2.3. Опис та обґрунтування комплексу методів дослідження польської спільноти Житомирської області...

86

РОЗДІЛ 3 Основні тенденції динаміки соціального статусу польської спільноти Житомирської області. ...

102

ВИСНОВКИ..

157

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ..

163

ДОДАТКИ..

180

ВСТУП

Актуальність теми. Нині в соціогуманітарних науках спостерігається ренесанс проблематики ідентичності, що зумовлено, з одного боку, сучасними глобалізаційними процесами, з іншого, зростанням значення культурних відмінностей.
Невід’ємною складовою загальної соціальної ідентичності людини є етнічність. Cучасна соціальна думка в поясненні феномену етнічної ідентичності використовує як примордиалістські моделі, згідно з якими етнічна приналежність перетворюється на дещо не менш тісно пов’язане з людиною, ніж її шкіра, так і конструктивістські, які розглядають етнічні характеристики, як і більшість соціальних ознак, подібними до одягу, котрий можна обирати та міняти. Етнічна ідентичність, котру ми звикли визначати на основі культурних традицій, історичної пам’яті, мови знаходиться під впливом сучасних соціальних змін, конфліктів та пошуку визначень. Етнічна група, як і етнічна ідентичність, виступає предметом соціального конструювання, а не чимось незмінним та несуперечливим.
Посилена увага до феномену етнічного пов’язана з утвердженням принципу мультикультуралізму в сучасних суспільствах. Етнічний ренесанс, що характерний для розвитку не лише посттоталітарних суспільств, а й розвинених країн Заходу, засвідчив зростання ролі етнічного чинника, як такого, що здатен чинити вплив на функціонування соціальних механізмів та розподіл суспільних ресурсів. Україна як і більшість країн Європи є поліетнічним суспільством. Соціальна трансформація українського суспільства супроводжується етнополітичним ренесансом як титульного етносу українців, так і етнічних меншин, що свідчить про структурування соціального простору не лише за економічною, політичною, а й за етнічною ознакою. Успіх міжетнічної взаємодії в суспільстві в чималій мірі залежить від соціального самовизначення як на індивідуальному рівні, так і на груповому, що в свою чергу впливає на визначення статусних позицій суб’єкта. Вплив етнічного чинника на зміну статусних позицій як індивіда так і групи є тому досить актуальним.
Проблеми етносоціальної нерівності є досить новими для вітчизняної соціології і стають об’єктом теоретичного та емпіричного дослідження лише в період перебудови, оскільки вивчення соціальної структури радянських народів ґрунтувалось на виявленні тенденцій до зближення головних характеристик їх розвитку, що трактувалось як подолання соціальної нерівності. Останнім часом інтерес до способу життя, положення і ролі в українському суспільстві етнічних груп значно зріс. Аналіз ряду праць, в яких розглядається проблема позиціонування етнічних спільнот на шкалі соціального домінування, засвідчив переважання макропідходу в дослідженнях соціального статусу етнічних спільнот та застосування кількісних методів у дослідженні динаміки.
Розглядаючи динаміку соціального статусу суб’єкта (індивіда або групи) важко визначити і схопити” ключеві характеристики, завдяки яким динаміка стає видимою”, оскільки за своєю сутністю динаміка передбачає зміни або рух і саме це породжує складність. Зафіксувати наявність певного руху, а у нашому випадку, динаміку соціального статусу етнічної спільноти, ще не означає розкрити або з’ясувати її спрямованість. Динаміка передбачає зміни, що в свою чергу спонукає до інтерпретації та до здійснення оцінки в межах позитивного чи негативного континуума, що базується на системі, визначених культурою цінностей. Окрім цього, ми можемо розглядати динаміку і як певний рух, що має відповідний напрямок: висхідний або нисхідний. Зазначене дає змогу констатувати, що існує проблема в розумінні самої сутності поняття динаміки соціального статусу етнічної спільноти, оскільки в структуру його входять різні компоненти і ті, які представляють аксіологічний аспект, і ті, які характеризують напрямок самих змін. Ціннісний аспект і створює те проблемне поле, яке потребує глибокого аналізу через призму конкретного соціокультурного середовища певної етнічної спільноти. Тому динаміка соціального статусу етнічної спільноти має комплексний характер і потребує поглибленого аналізу.
Розгляд динаміки соціального статусу як комплексного утворення, передбачає здійснення рефлексії від динаміки індивідуального статусу до динаміки соціального статусу етнічної групи. Тобто можна констатувати існування наукової проблеми, а саме: наявність протиріччя між необхідністю науково-теоретичної рефлексії щодо динаміки соціального статусу етнічної спільноти та недостатністю наявних соціологічних знань стосовно компонентів, що складають ядро соціального статусу” як соціологічного показника і використовуються для фіксації динаміки соціального статусу конкретної групи, яка функціонує в межах певної культури, в конкретному соціальному контексті. Тому саме проблема визначення наявності чи відсутності динаміки соціального статусу етнічної групи (в нашому випадку польської спільноти Житомирської області), а також направленості цієї динаміки через призму конкретного культурного середовища і складатиме проблему нашого дослідження.
Метою дослідження є виявлення основних тенденцій динаміки соціального статусу етнічної спільноти (на прикладі поляків Житомирської області)
Для досягнення поставленої мети необхідно виконати наступні завдання:
· проаналізувати основні підходи до розуміння соціального статусу в соціологічних теоріях;
· на основі аналізу існуючих концепцій етнічності виокремити основні підходи до розуміння феномену етнічного в соціології;
· проаналізувати перспективу застосування базових підходів до розуміння етнічності в межах сучасного соціологічного дискурсу з подальшим використанням отриманих знань для проведення емпіричного дослідження;
· визначити можливості застосування поняття соціальний статус” при розгляді етнічної спільноти;
· підготувати та провести дослідження динаміки соціального статусу польської спільноти Житомирської області;
· проаналізувати отримані результати та виявити основні тенденції динаміки соціального статусу польської спільноти Житомирської області
Об`єктом дослідження є соціальний статус польської спільноти Житомирської області, а предметом динаміка соціального статусу цієї спільноти.
У дисертаційному дослідженні використовуються такі методи: загальнонаукові: генетичний при розгляді ретроспективи функціонування польської спільноти на території України; міждисциплінарне теоретизування у процесі виявлення основних підходів до розуміння етнічності в соціології та під час визначення змісту поняття етнічна ідентичність”; метод аналізу й синтезу під час формулювання власних висновків; соціологічні методи збору даних: напівструктуроване глибинне інтерв’ю з використанням автобіографій з ретроспективними моментами, метод аналізу документів та контент-аналіз у процесі обробки стенограм.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у концептуалізації динаміки соціального статусу етнічної спільноти (на прикладі поляків Житомирської області). Сутність та ступінь новизни відображено у таких положеннях:
- поглиблено розуміння соціального статусу в соціології. На відміну від переважаючого підходу дослідження соціального статусу в межах структурно-функціонального аналізу, нами обґрунтована доцільність розглядати це поняття в рамках мікропідходу на основі об’єднувальних парадигм (теорія структурації Е.Гіденса та конструктивістський структуралізм” П.Бурдьє) та розробках вітчизняних соціологів, що дало можливість більш розширено розглядати поняття соціальний статус”, представивши його індивідуальний та колективний аспекти (с.8-30);
- дістало подальшу розробку розуміння феномену етнічного в соціології. На основі аналізу концепцій етнічності: примордиалізму, інструменталізму, конструктивізму виділено ідентифікаційний підхід до тлумачення даного поняття як найбільш конструктивний для соціологічного опису, аналізу та розуміння сучасних етнічних процесів (с.30-38);
- одержало подальший розвиток розуміння поняття соціальний статус” для етнічної спільноти, де соціальний статус це позиція, що визначається як соціальна ідентичність, а також як сукупність прав і обов’язків групи щодо виконання нею певної соціальної ролі, які закріплені в звичаях і традиціях та обслуговують практику спілкування та взаємодії (56-58);
- поглиблено розуміння впливу етнічної ідентичності на соціальний статус етнічної спільноти (на прикладі поляків Житомирської області). Досліджено, що етнічність є соціальним ресурсом, що впливає на зміну статусних позицій членів етнічної спільноти, сприяє підвищенню соціального статусу групи в разі, коли вона займає привілейоване положення в суспільстві, та негативно впливає на нього, коли етнічна спільнота піддається стигмації (с.119-129);
- вперше у вітчизняній соціології розроблено інструментарій для дослідження динаміки соціального статусу етнічної спільноти на основі якісних методів та здійснено його апробацію під час проведення емпіричного дослідження (с.180-190);
- вперше у вітчизняній соціології за допомогою якісних методів дослідження виявлено основні тенденції динаміки соціального статусу етнічної спільноти (на прикладі поляків Житомирської області) (с.154-156);
Практичне значення одержаних результатів. Розкриті в дисертації положення і сформульовані висновки є внеском у теоретичне та практичне вивчення динаміки соціального статусу етнічних спільнот. Зокрема, застосування мікропідходу у дослідженні динаміки соціального статусу значною мірою розширює можливості дослідження етнічних груп у сучасному суспільстві. Застосування якісних методів дослідження сприятиме подальшому розвитку інтерпретативної методології як одного з методів дослідження локальних спільнот, зокрема етнічних. Матеріали дисертації можуть бути використані в процесі викладання навчальних курсів з етносоціології, соціальної стратифікації та для створення спецкурсів.
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації були представлені на наукових конференціях аспірантів Київського національного університету імені Тараса Шевченка в 2003, 2004, 2005 роках, Міжнародній науково-теоретичній конференції Сучасний тероризм: філософія, ідеологія та форми прояву” (Житомир, 7-8 жовтня, 2004 р.) та на Четвертому Міжнародному семінарі Проблеми управління багатоетнічними спільнотами в умовах глобалізаційних та цивілізаційних викликів” (Алушта, 4-6 травня 2005 р.).
Публікації за темою дослідження здійснено у фахових виданнях (три публікації).
Структура та обсяг дисертації зумовлені метою й основними завданнями дослідження. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Повний обсяг дисертації 190с., обсяг основної частини 162с., список використаних джерел становить 191 найменування (17с.), додатки 11с.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У висновках підведено підсумки проведеного дослідження та представлені результати, що були отримані на теоретичному та практичному рівнях.
Щодо теоретичної частини висновків, то маємо констатувати наступне:
- у вітчизняній соціології поняття соціальний статус”розглядається переважно в межах структурно-функціонального аналізу. Статус індивіда залишається пріоритетним полем вивчення для соціальної психології. Залучення сучасних підходів як зарубіжних дослідників (Е.Ґіденс, П.Бурдьє) так і вітчизняних (С.Макєєв) до дослідження соціального статусу дозволило розглянути це поняття комплексно: статус індивіда та групи, до якої він належить. Це дозволило через статус індивіда розглядати статус групи, на основі чого стало можливим представити соціальний статус етнічної спільноти вцілому.
- Встановлено, що основні теоретичні напрямки етнологічної думки примордиалізм, конструктивізм та інструменталізм у поясненні етнічного феномену виходять з різних теоретичних позицій, що існують в суспільствознавстві: структуралістська та конструктивістська, об’єктивістська та суб’єктивістська. Примордиалізм розглядає етнічність як сукупність індивідів, тобто, як групи, що реально існують і яким притаманні певні риси мова, культура, ідентичність, що відрізняють їх від інших; самосвідомість, яка закріплена в самоназві. Конструктивістський підхід розглядає етнічність як соціокультурне поле, що утворюється в результаті поділу на своїх” та чужих” внаслідок процесу ідентифікації. Самоідентифікація через усвідомлення своєї причетності до одного етносу ми” і відчуження через ідентифікацію тих, хто до нас” не належить, виступають головними інструментами конструювання етносів та кордонів між ними. Тобто, етнічність слід розглядати як спосіб організації культурних відмінностей між групами, а також як символічний засіб об’єднання з одними і відмежування від інших, що відбувається в процесі взаємодії. У соціології етнічність розглядають як соціальний за своєю природою феномен, який проявляється у формах сукупності певних культурних характеристик спільнот (атрибутивний аспект), міжгрупової взаємодії (інтеракційний аспект), індивідуальної та колективної ідентичності (суб’єктивно-символічний аспект).
- Звернена увага на те, що найбільш адекватним для вивчення сучасних етнічних процесів є конструктивістський підхід. У цій традиції етнічні спільноти розглядаються як результат свідомої чи несвідомої діяльності людей та їх інститутів з конструювання ідентичності (набору ознак, котрі дозволяють віднести індивіда до певної групи), вибудування внутрішніх та зовнішніх кордонів, що відділяють одну групу від інших, а також підтримання дистанції між групами.
- Досліджено, що етнічна ідентичність у вітчизняній соціології розглядається через поняття етнічної самосвідомості, яку розглядають як усвідомлення належності до певної етнічної групи, образ ми” та етнічні інтереси. Належність до певної етнічної групи встановлюється посередництвом самоідентифікації, внаслідок чого формується етнічна ідентичність. Образ ми” формується на основі тих ознак, що є найбільш значимими для даної етнічної групи. Однак, для формування ідентичності важливе значення має не лише власне самовизначення, а й момент суспільного визнання, що дозволяє суб’єкту позиціонувати себе в межах етнічної структури суспільства, тобто здобувати статус.
- На основі вищезазначеного дістало подальший розвиток поняття соціальний статус” для етнічної спільноти. В контексті дослідження це поняття розглядається як позиція, що визначається як етнічна ідентичність, а також як сукупність прав і обов’язків групи по виконанню нею певної соціальної ролі, які закріплені у звичаях і традиціях та обслуговують практику спілкування та взаємодії.
- Емпіричне дослідження передбачало теоретичний аналіз поняття динаміки. Нами розглянуто й показано недостатність теоретичної рефлексії щодо даної дефініції. Встановлено, що під динамікою в соціологічній науці, починаючи з О.Конта, розумілись подібні, але не тотожні феномени. Саме О.Конту ми зобов’язані розмежуванням між статикою та динамікою суспільства, однак в роботах інших соціологів даний термін втратив свою популярність”. У подальшому все частіше застосовується поняття соціальні зміни”, зокрема в роботах Е.Дюркгейма, К.Маркса, Т.Парсонса, Ф Тьонніса, П.Штомпки, тощо. На сучасному етапі повернення до поняття динаміки дає підстави до продовження традицій, закладених засновниками соціології. В сучасній соціології соціальна динаміка розглядається як універсальна властивість соціальних явищ змінюватись у прогресивному чи регресивному напрямках. У нашому дослідженні під динамікою ми розуміли переміщення індивіда у площині однієї родини, що фіксується через міжпоколінну зміну позиції, яку він займає в порівнянні зі своїми попередниками, що дало можливість операціоналізувати це поняття у формі певних індикаторів. Вищезазначене дозволило розглядати динаміку соціального статусу етнічної спільноти через зміни, що відбуваються між поколіннями в межах однієї родини в професійній, освітній сферах та у сфері етномовної компетенції. Міжпоколінна динаміка членів спільноти преставляє динаміку соціального статусу етнічної спільноти вцілому. Такий підхід став можливим з огляду на те, що в нашому дослідженні покоління виступає не просто як ґенерація в сім’ї, воно розглядається як соціально-історичне явище і виступає як динамічний зв’язок, суб’єкт історичної творчості, забезпечуючи таким чином безперервність етнічної спільноти як соціального феномену.
Отримані дані в результаті проведення емпіричного дослідження дозволяють зробити наступні висновки:
- було встановлено, що основною ідентифікуючою ознакою польської спільноти Житомирської області виступає релігія. Вона сприяє як самозбереженню так і виділенню групи в іноетнічному середовищі та беспосередньо впливає на репродукування членами спільноти етнічних традицій, норм та цінностей. Це стало основою формування у поляків особливих етнічних характеристик, що вирізняють їх з поміж українців та росіян, з якими вони співживуть довгий історичний період: працьовитість, наполегливість у досягненні цілей, шляхетність, що проявляється в охайності та внутрішній інтелігентності. На рівні стереотипу відмічені такі риси як гоноровість, зверхність, бажання керувати.
- В ході дослідження було виявлено, що етнічність є соціальним ресурсом, який чинить вплив на динаміку соціального статусу етнічної спільноти. Етнічну ідентичність можна розглядати як характеристику, що може носити оціночний характер: позитивний в разі належності до привілейованої етнічної групи (титульний чи державотворчий етнос, етнічна група, що має домінуючі позиції в якійсь сфері), негативний в разі належності до групи, що піддається стигмації в даному суспільстві (адміністративний тиск, політичне клеймування, ізоляція). Стигмованість етнічної групи, що пов’язана з приховуванням власної етнічної ідентичності, призводить до обезцінення своїх культурних ресурсів, втрати сприятливих соціальних відносин та контролю над сімейним приватним простором (зрада цінностей батьків віра, традиції, норми та цінності). Її можна розглядати як таку, що може бути виміряна: фатум, чи додатковий ресурс, вона може допомагати, чи заважати у процесі здійснення соціальної мобільності.
- Знайшла підтвердження гіпотеза про те, що компактність розселення сприяє самозбереженню та самовідтворенню етнічної спільноти.
- Виявлено існування тенденції щодо позитивної динаміки спільноти в освітній та професійній сферах. Позитивну динаміку у професійній сфері ми відзначаємо виходячи з релятивістського підходу; такі професії як вчитель, інженер, військовий, лікар були найбільш престижними в радянський період, а оволодіння ними передбачало наявність у членів спільноти вищої освіти, тому й оволодіння ними розглядається як висхідна мобільність.
- Застосування якісної стратегії в ході дослідження динаміки соціального статусу етнічної спільноти дозволило встановити, що деякі характеристики, які були використані для аналізу динаміки соціального статусу етнічної спільноти (зокрема етномовна компетентність) не можуть бути описані в межах висхідної чи низхідної динаміки, оскільки їх культурний контекст не дозволяє визначати зміни, які відбуваються з етнічною групою в її мовному просторі, як позитивні чи негативні. В даному випадку радикальна оцінка була б дещо хибною та обмеженою, оскільки відсутність мовної компетенції ускладнює передачу культурних цінностей та збереження своєї аутентичності і цим самим порушує засади існування та функціонування самої групи, певним чином розхитує” етнічну ідентичність індивіда. З іншого боку саме такі втрати” в контексті соціального статусу сприятли соціальному просуванню представників спільноти в межах суспільства через неможливість практично вирізнити їх з решти населення. Тому тенденцію щодо динаміки соціального статусу польської спільноти ми можемо визначати лише на основі виділення певних критеріїв. Отже, зниження рівня володіння рідною мовою поляків Житомирської області ми можемо визначати як негативну тенденцію, взявши за критерій збереження певних культурних форм, аутентичність спільноти. Проте, негативна динаміка спільноти у сфері етномовної компетенції визначатиметься як позитивна тенденція, якщо взяти за критерій рівень мобільності в суспільстві,
- Отримані результати відкривають горизонт для подальших досліджень у даному напрямку, оскільки виявлення динаміки соціального статусу етнічної спільноти через окремих індивідів це лише один із напрямків. Взагалі, динаміку соціального статусу етнічної спільноти можна розглядати на рівні групи, що потребує фіксації зміни позицій даної етнічної спільноти протягом певного часового відрізку, та на рівні суспільства, коли здійснюється порівняння соціальної позиції даної групи з позиціями інших етнічних груп, що функціонують у даному суспільстві.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Абельс Х. Интеракция, идентичность, презентация: Пер. с нем. СПб: Алетейя, 1999. 266 с.
2. Аза Л., Євтух В., Ручка А., Чернова К. Росіяни, білоруси, поляки і болгари в Україні: реалії та перпективи розвитку. К., 2001. 78 с.
3. Аза Л. Мова як фактор етнічної ідентичності. /Соціокультурні ідентичності та практики / Під ред. А Ручки. К.: Інститут соціології НАН України, 2002. С. 221-236.
4. Аза Л.О. Етнічність у контексті групових ідентичностей // Соціокультурні ідентичності та практики. К.: Ін-т соціології НАНУ, 2002. С.213-221.
5. Александренков Э.Г. "Этническое самосознание" или "этническая идентичность"? // Этнографическое обозрение. 1996. №3. С.13-22.
6. Алексєєва О.А., Кишенко Г.І. Зміна в соціальному статусі студентства в умовах переходу до ринкової економіки // Вісник Київського державного університету. Психологія і соціологія. 1995. С.87-93.
7. Андерсон Б. Уявлені спільноти. Міркування щодо походження й поширення націоналізму. К.: Критика, 2001. 271с.
8. Андреева Г.М. Социальная психология. Учебник для высших учебных заведений. М.: Аспект-Пресс, 1999. 376 с.
9. Ануфриева Е.А. Социальный статус и активность личности. Личность как объект и субъект социальных отношений. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1984
10. Анцыферова Л.А., Соснин В.А. Идентификация // Социологический энциклопедический словарь / Под ред. В.Г.Осипова. М.: РАН, Ин-т социально-политических исследований, 1998. С.206-207.
11. Арбенина В.Л. Этничность как предмет социологического анализа // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства. Зб. наук. праць. Харків, 2001. С.164-172.
12. Арбєніна В.Л. Етносоціологія. Навчальний посібник. Ч.І.:Теоретико-методологічні проблеми дослідження етнонаціональних феноменів. Х.: Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, 2004. 194 с.
13. Арбенина В.Л. Методологические проблемы этносоциологического исследования // Харьковские социологические чтения 95. Доклады и сообщения участников. Харьков, 1995. С.45-50.
14. Арбенина В.Л. Процесс актуализации этничности в восточных регионах Украины. // Харьковские социологические чтения 97. Х.: Основа, 1997. С.249-260.
15. Арутюнян Ю.В. Социально-культурное развитие и национальное самосознание //Социологические исследования. 1990. №7. С. 42 49.
16. Арутюнян Ю.В., Дробижева Л.М. Этносоциология: пройденное и новые горизонты // Социс. 2000. № 4. C.11-21.
17. Арутюнян Ю.В., Дробижева Л.М., Сусоколов А.А. Этносоциология. М.: Аспект Пресс, 1998. 271с.
18. Балушок В. Етнічне й національне: динаміка взаємодії //Соціологія : теорія, методи, маркетинг. 1999. №1. С.93-105.
19. Беленок А.А. О некоторых социально- статусных аспектах взаимодействия украинской и русской этнической групп в Украине // Диалог украинской и русской культур в Украине: материалы IV конф. К. 2000. С.180-184.
20. Белановский С.А. Глубокое интервью: Учебное пособие. М.: Никколо-Медиа, 2001. 320.
21. Бергер П., Лукман Т. Социальное конструирование реальности. Трактат по социологии знания. М.: Медиум, 1995. 324с.
22. Бердяев Н. Русская идея // Вопросы философии. 1990. №1. С.111-115.
23. Болдецька О.А. Етнічна самосвідомість в українсько-російському прикордонні: Автореф. дис. канд. соц. наук: 22.00.01 теорія та історія соціології / Харківський Національний університет. Харків, 1996. 24с.
24. Большой толковый социологический словарь (Collins). Т.2 (П-Я) Пер. с англ. М.: Вече АСТ. 1999. 528с.
25. Брас П. Етнічні групи і формування етнічної ідентичності // Націоналізм: Антологія / Упоряд. О.Проценко, В.Лісовий. К.: Смолоскип, 2000. С.462-467.
26. Бромлей Ю.В. Этнические процессы в современном мире. М. Наука, 1987. 333с.
27. Бромлей Ю.В. Этнос и этнография. М.: Наука, 1973. 272 с.
28. Бромлей Ю. В. Этносоциальные процессы: теория, история, современность. М.: Наука, 1989. 334с.
29. Бромлей Ю.В. Очерки истории этноса. М.: Наука, 1983. 412с.
30. Буравський О.А. Поляки Волині у другій половині ХІХ на початку ХХ ст. Житомир: Вид-во ЖДУ, 2004. 168с.
31. Бурдье П. Начала / Пер. с франц. М.: Socio-Logos, 1994. 268с.
32. Бурдье П. Социология политики / Пер. с франц. М.: Socio-Logos, 1993. 314с.
33. Бурдье П. Структуры, habitus, практики / Современная социальная теория: Бурдьё, Гидденс, Хабермас: Учеб. пособие. Новосибирск: изд во Новосиб. ун-та, 1995. С.16-31.
34. Вебер М. Избранное. Образ общества. М.: Юрист, 1994. 704с.
35. Вебер М. Основные понятия стратификации // Человек и общество. Хрестоматия. / Под ред. С.А.Макеева. К.: ИС НАНУ. 1999. С.86-106.
36. Вивчення впливу зовнішньої міграції 1991-1996 рр. на зміну етнічного складу населення України та її регіонів. Жовтень 1998 / За ред. М.О.Шульги. К., 1998. 95с.
37. Винер Б.Е. Этническая идентичность у крупнейших меньшинств современного Санкт-Петербурга // Мир России. 1999. №1-2. С.227-280.
38. Винер Б. Е. Этничность: в поисках парадигмы изучения // Этнографическое обозрение. 1998. №4. С.3-26.
39. Вырост И.С. Национальное самосознание: проблемы определения и анализа // Философская и социологическая мысль. 1989. №7 С.21-27.
40. Гаджиев А.Х. Проблемы марксистской этнической психологии. Ростов: Изд-во ун-та, 1982. С.114-115.
41. Ганицкая О. Польская семья: опыт этнографического изучения. М.: Наука, 1986. 123с.
42. Гатчісон Д., Сміт Е. Що таке етнічність // Націоналізм: Антологія / Упоряд. О.Проценко, В.Лісовий. К.: Смолоскип, 2000. С.468-475.
43. Геллнер Е. Нації та націоналізм; Націоналізм: пер. з англ. К.:Таксон, 2003. 300с.
44. Гидденс Э. Элементы теории структурации / Современная социологическая теория: Бурдьё, Гидденс, Хабермас: Учеб. пособие. Новосибирск: изд- во Новосиб. ун-та, 1995. С.40-72.
45. Гидденс Э. Устроение общества. Очерк теории структурации: Пер.с англ. М.: Академический проект, 2003. 528с.
46. Гіденс Е. Соціологія / Пер. з англ. В Шовкун, А.Олійник; Наук. ред. О. Іващенко. К.: Основи, 1999. 726с.
47. Гірц К. Інтерпретація культур: Вибрані есе: Пер. з англ. К.: Дух і літера, 2001. 542с.
48. Гладких С.В. Этнические стереотипы в средствах массовой информации // Этнические проблемы современности. Выпуск 6. Проблемы культуры межнационального общения и межкультурной коммуникации: Материалы 45 научно-методической конференции «Университетская наука региону» (20-21 апреля 2000г.). Ставрополь: Изд-во СГУ, 2000. С.74-80.
49. Гнатенко П.И., Павленко В.Н. Идентичность: Философский и психологический анализ. К.: Фенікс, 1999. 466с.
50. Городяненко В.Г. Социально-этнический статус русских в Украине: постановка проблемы // Диалог украинской и русской культур в Украине : Материалы III конф. 1999. С.134-137.
51. Готлиб А.С. Введение в социологическое исследование: качественный и колличественный подходы. Методология. Исследовательские практики: Учебное пособие. Самара: Издательство Самарский университет”, 2002. 424с.
52. Григорьев С.И. Теоретические основы изучения жизненных сил национальных общностей // Социс. 2000. №2. С. 13-16.
53. Гузенкова Т.С. Гумманитарная интеллигенция нерусской национальности в Москве: проблема идентичности // Мир России. 1999. № 1-2 С.199-226.
54. Данилова Е.Н., Ядов В.А. Нестабильная социальная идентичность как норма современных обществ // Социс. 2004. №10. С.27-30.
55. Девятко И.Ф. Методы социологического исследования. Екатеринбург: Изд.-во Урал. ун-та, 1998. 208с.
56. Добреньков В.И., Кравченко А.И. Социология; В 3 т. Т.2: Социальная структура и стратификация. М.: ИНФРА М., 2000. 532с.
57. Дробижева Л.М. Этничность в современном обществе // Мир России, 2001. №2. С.14-22.
58. Дробижева Л.М. Национализм, этническое самосознание и конфликты в трансформирующемся обществе: основные подходы к изучению // Национальное самосозниние и национализм в Российской федерации начала 90-х годов. М.: Наука, 1994. С.31-46.
59. Душенко К. Лях” и москаль”: взаимные стереотипы поляков и русских // Новая литер. по культурол.: Дайджест. Вып. ІІ. М.: ИНИОН РАН, 1995 С.115-137.
60. Етнічні меншини Східної та Центральної Європи: компаративний аналіз становища та перспектив розвитку. К.: ІНТЕЛ, 1994. 142с.
61. Етнічні меншини України. Етнічний довідник. Поняття та терміни. К. : Фенікс, 1997. 172с.
62. Етнічні спільноти України: Довідник /Ін-т етнічних, регіональних та діаспорознавчих студій. К.: Фенікс, 2001. 252с.
63. Етнонаціональна структура українського суспільства. Довідник / Євтух В.Б., Трощинський В.П., Галушко К.Ю., Чернова К.О. К.: Наукова думка, 2004. 343с.
64. Етнонаціональний розвиток України. Терміни, визначення, персоналії.- К.,1993. 469с.
65. Євтух В. До проблеми визначення поняття етнічна меншина” //Етнічні меншини Східної та Центральнлї Європи : компаративний аналіз становища та перспектив розвитку. К. : ІНТЕЛ, 1994. С.14-19.
66. Євтух В. Національні меншини між державною етнополітикою та самовизначенням // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. 1998. №1-2. С.93-104.
67. Євтух В.Б. Про національну ідею, етнічні меншини, міграції... К.: Стилос, 2000. 236с.
68. Євтух В.Б. Проблеми етнонаціонального розвитку: український та світовий контексти // Інститут етнічних, регіональних та діаспорознавчих студій. К: Стилос, 2001. 206с.
69. Євтух В.Б. Український етнос: структура і характер взаємодії з навколишнім середовищем // Вісник Академії наук України. 1993. №10 С.36-40.
70. Єременко Т., Калакура О., Чирко Б. Поляки в Україні // Віче. №2. С.119-130.
71. Заринов И.Ю. Время искать общий язык (проблема интеграции различных этнических теорий и концепций) // Этнографическое обозрение. 2000. №2. С.3-18.
72. Здравомыслов А.Г. Межнациональные конфликты в постсоветском пространстве. М.: Аспкт-Пресс,1997. 286с.
73. Зінич В.Т. Сучасні етнодемографічні процеси в Україні / НАН України. Рада по вивченню продуктивних сил України. К., 2004. 67с.
74. Іванова О.Б. Ідентифікація як ознака соціальної зрілості соціальної групи: Автореф. дис. канд. соц. наук: 22.00.01 теорія та історія соціології / Харківський Національний університет. Харків, 2001. 19с.
75. Ильин В.И. Государство и социальная стратификация советского и постсоветского обществ (1917-1996 гг.) /Опыт конструктивистско-структуралистского анализа). Сыктывкар: Изд-во Сыктывкарского ун-та. 1996. С. 274-334
76. Ильин В.И. Социальное нераванство. М.: Изда-во института социологии, РАН, 2000. 249с.
77. История теоретической социологии. В 4-х т. Т.3 /Отв. ред. и составитель Ю. Н. Давыдов. М.: Канон, 1997. 448с.
78. Касьянов Г. Теорії нації та націоналізму. К.: Либідь, 1999. 352с.
79. Кимелёв Ю.А., Полякова Н.Л. Теория общества Энтони Гидденса // Современные социологические теории общества / Под ред. Н.Л. Поляковой. М.: РАН, Ин-т научной информации по общественным наукам, 1996. С.33-57.
80. Ковалёв Е.М., Штейнберг И.Е. Качественные методы в полевых социологических исследованиях. М.: Логос, 1999. 384с.
81. Козлова Н.Н. Методология анализа человеческих документов // Социс. 2004. №1. С.14-26.
82. Колесник Л.А. Социально-этнический статус русских в современной Украине // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства: Зб.наук. праць. Харків: Видавн. центр ХНУ імені В.Н.Каразіна, 2003. С.266-268.
83. Количественный и качественный анализ: органическое единство или автономия // Социс. 2004. № 9 С. 3-14.
84. Кон И.С. К проблеме национального характера // Социологическая психология. М.: Московский психолого-социальный институт; Воронеж: Издательство НПО МОДЭК”, 1999. С. 304-324.
85. Кононов І. Донбас і етнічні характеристики регіону // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. 2003. №2. С.72-97.
86. Конструирование этничности: этнические общины Санкт-Петербурга / Под ред. В.Воронкова, И.Освальда. СПб.: Дмитрий Буланин, 1998. 303с.
87. Коростелина К.В. Исследование социальной идентичности: на пути к примерению в Крыму. Выпуск 1. Симферополь: Доля, 2002. 255с.
88. Коротеева В.В. Воображенные”, изобретенные” и сконструированные” нации // Этнографическое обозрение. 1993. №7. С.154-165.
89. Краткий психологический словарь. М.: Наука, 1985. 384с.
90. Краткий словарь по социологии / Авт.-сост. П.Д. Павленок. М.: ИНФРА. М., 2001. 272с.
91. Линтон Р. Статус и роль // Человек и общество. Хрестоматия. /Под ред. С.А.Макеева. К.: ИС НАНУ, 1999. С.30-37.
92. Лісевич І.Т. Польська національна меншина в Наддніпрянській Україні (1864 1917 рр.) // Український історичний журнал. 1997. №2. С.43-54
93. Лісовий В. Етнос і нація // Вісник Академії наук України. 1993. №10. С.47-51.
94. Лутай М. У 23 селах нашого району мешканці переважно польської національності // Романівський вісник. 1995. 20 липня.
95. Макеев С.А., Оксамитная С.Н., Швачко Е.В. Социальные идентификации и идентичности. К.: Институт социологии НАНУ, 1996. 185с.
96. Мариніч І. Ментальність як реальність: проблеми моделювання // Соціальні виміри суспільства. Збірник наукових праць. Випуск 6. К.: Інститут соціології НАН України. 2003 С.285-302.
97. Мертон Р. Социальная теория и социальная структура (фрагменты) /В.Танчер (ред.); НАН Украины, Институт социологии. К.: Абрис, 1996. 109с.
98. Метаморфози українського суспільства. Коментар соціолога. К.: Ін-т соціології НАНУ, 2003. 261с.
99. Минасова К.Р. Двуязычие как способ культурной интеграции этнических меньшинств в многонациональном обществе // Социс. 2002. №8. С.49-56.
100. Мнацаканян М.О. Интегрализм, феноменология и национальный интерсубъективный мир повседневности // Социс. 2000. №3. С.84-90
101. Мнацаканян М.О. Интегральная теория