Дупляк Лариса Миколаївна. Особливості клінічних проявів, перебігу та діагностики багатовогнищевих уражень головного мозку судинного генезу

Краткое описание

Дупляк Лариса Миколаївна. Особливості клінічних проявів, перебігу та діагностики багатовогнищевих уражень головного мозку судинного генезу : дис... канд. мед. наук: 14.01.15 / Київська медична академія післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика. - К., 2006.

Дупляк Л.М. Особливості клінічних проявів, перебігу та діагностики багатовогнищевих уражень головного мозку судинного генезу.Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.15 нервові хвороби. Київська медична академія післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика МОЗ України, Київ, 2006.
Дисертація присвячена вивченню клініко-нейровізуальних співвідношень та їх патоморфологічних еквівалентів при багатовогнищевих ураженнях головного мозку судинного генезу.
Робота виконана на клінічному матеріалі. Обстежено 151 паціент, з яких 121 з багатовогнищевими та 30 хворих з одновогнищевим ураженнями головного мозку судинного генезу. Всім хворим були проведені нейровізуальні обстеження (КТ та МРТ головного мозку) з проведенням морфометричних досліджень. Використаний також матеріал 51 аутопсій померлих хворих з зазначеною патологією.
Встановлено, що для багатовогнищевих уражень головного мозку судинного генезу характерна полісиндромність. Не всі вогнища, виявлені нейровізуальними методами (МРТ, КТ) мають клінічні прояви. Патоморфологічно при багатовогнищевих ураженнях головного мозку судинного генезу виявлено феномен звивистості ходу не тільки екстра- та інтрацеребральних артерій, але й судин мікроциркуляторного русла з формуванням множинних мікроаневризм, зон венозного повнокрів’я та ішемії, що обумовлює персистуючий набряк речовини мозку.
Співставлення клінічних, нейровізуальних та патоморфологічних змін при повторних гострих порушеннях мозкового кровообігу свідчить що вогнищева неврологічна симптоматика, перебіг та виходи інфарктів головного мозку, здатність до відновлення втрачених функцій залежать не тільки від величини та локалізації вогнищ, але й від ступеня попередніх дифузних і вогнищевих змін головного мозку.

В дисертації наведено узагальнення і запропоновано нове вирішення наукової задачі оптимізації діагностичної тактики при багатовогнещевих ураженнях головного мозку судинного генезу шляхом уточнення патогенетичних механізмів, визначення клінічних і нейровізуальних особливостей і їх патоморфологічних еквівалентів.
Для багатовогнищевих уражень головного мозку судинного генезу характерна полісиндромність з проявами рухових, чутливих, координаторних, екстрапірамідних, мовних порушень в різних комбінаціях, які супроводжуються менінгеальним синдромом та вегетативними розладами. Не всі вогнища, виявлені нейровізуальними методами (МРТ, КТ) мають клінічні прояви при обстежені хворих.
Вираженість лейкоариозису, що проявляється гіподенсними зонами на КТ та зниженням сигналу на МРТ головного мозку, так як і ступінь розширення шлуночкової системи, корелюють з тяжкістю клінічних проявів; причому прогноз пов'язаний з ступенем вираженості лейкоареозису. При повторних ГПМК нейровізуально величина лейкоареозису здебільшого переважає величину самих вогнищ.
Аутопсійні дослідження у померлих хворих з багатовогнищевими ураженнями головного мозку судинного генезу свідчать про наявність не тільки гострих вогнищ, післяінфарктних чи післягематомних псевдокіст, але й значного розширення і часто деформації шлуночкової системи та субарахноїдальних просторів, атрофічних змін речовини мозку, вираженого перивентрикулярного та перифокального набряку, лакунарного синдрому.
В головному мозку при багатовогнищевих ураженнях судинного генезу патоморфологічно виявлений феномен звивистості ходу не тільки екстра- та інтрацеребральних артерій, але й судин мікроциркуляторного русла з формуванням множинних мікроаневризм, зон венозного повнокрів’я та ішемії, що обумовлює персистуючий набряк речовини мозку.
Не зважаючи на анамнестично вказані дані про первинне ГПМК у хворих при нейровізуалізації (у 32,1%пацієнтів) та патоморфологічно (у 25,3%випадків) виявлялись ознаки дифузного та вогнищевого ураження речовини головного мозку судинного генезу у вигляді післяінсультних псевдокіст, лакун та розрідження білої речовини перивентрикулярної зони мозку з його атрофією.
Співставлення клінічних, нейровізуальних та патоморфологічних змін при повторних гострих порушеннях мозкового кровообігу свідчить, що вогнищева неврологічна симптоматика, перебіг та виходи інфарктів головного мозку, здатність до відновлення втрачених функцій залежать не тільки від величини та локалізації вогнищ, але й від ступеня попередніх дифузних і вогнищевих змін головного мозку.