КОБЗАРСЬКИЙ РУХ В УКРАЇНІ (XVI-XIX ст.)

Краткое описание

Київський національний університет
культури і мистецтв

На правах рукопису

Підгорбунський Микола Анатолійович

УДК 008+787.6](477),,15/18”(043)

КОБЗАРСЬКИЙ РУХ В УКРАЇНІ (XVI-XIX ст.)

Спеціальність 17.00.01 − теорія та історія культури

Дисертація на здобуття
наукового ступеня кандидата історичних наук

Науковий керівник
кандидат історичних наук, професор
Ольговський С.Я.

Київ-2004

В С Т У П ............................................................................................... 1
Розділ 1. ІСТОРІОГРАФІЯ ПРОБЛЕМИ ...................................... 7
Висновки до розділу 1 ..................................................... 44
Розділ 2. КОБЗАРСТВО ЯК УНІКАЛЬНИЙ ФЕНОМЕН
УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ КУЛЬТУРИ ......... 46
2.1. Історичні чинники виникнення кобзарства ...................... 46
2.2. Соціально-політична роль кобзарів, бандуристів і лірників ..................................................................................................... 55
2.3. Еволюція музичного інструментарію кобзарів, бандуристів
та лірників ......................................................................... 63
2.4. Репертуар кобзарів та лірників ......................................... 72
Висновки до розділу 2 ..................................................... 86
Розділ 3. СОЦІАЛЬНЕ СТАНОВИЩЕ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНІ
ЗАСАДИ ДІЯЛЬНОСТІ НАРОДНИХ МУЗИКАНТІВ 88
3.1. Музичні цехи та кобзарсько-лірницькі товариства,
їх устрій, звичаї та традиції ............................................... 89
3.2. Побутові умови мандрівних музикантів .......................... 127
3.3. Зміни соціального становища кобзарів та бандуристів
наприкінці XVIII-XIX ст. ................................................ 136
Висновки до розділу 3 ................................................... 163
В И С Н О В К И ................................................................................ 165
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ ............ 168
Д О Д А Т О К .................................................................................... 209

В С Т У П
Актуальність дослідження. Кобзарство являє собою унікальний феномен української культури. Перші згадки про українських кобзарів, бандуристів, лірників сягають початку XV ст. Вони жили при дворах вельмож і навіть у королівських палацах, звеселяючи своєю грою литовських князів, польських королів і панів. З кінця XVI ст. кобзарство стає важливим чинником активізації волелюбних ідей українського народу у найважливіші періоди його соціально-історичного розвитку. В буремний період козаччини кобзарі та бандуристи своїми творами закликали український народ на захист Батьківщини. З часом пішли в забуття традиції та звичаї мандрівних кобзарів, майже повністю змінився і репертуар. Сьогодні, в умовах незалежності України, коли значно активізувалося вивчення історичного минулого нашого народу, природним є і зростання інтересу до історії кобзарства як унікального прояву української музичної та громадянської культури.
Чимало українських, польських і російських вчених-істориків та етнографів досліджували різні аспекти кобзарського руху. Вони збирали українські думи та історичні пісні (В.Ломиковський, М.Цертелєв, М.Максимович, І.Срезневський, П.Лукашевич та ін.), присвячували свої студії побуту, традиціям і звичаям кобзарів, бандуристів та лірників (П.Куліш, П.Єфименко, Ц.Нейман, В.Боржковський, К.Студинський, М.Сперанський, К.Квітка та ін.), аналізували та вивчали мову й поетичний стиль дум (В.Перетц, П.Житецький), їх музичну форму (Ф.Колесса, М.Грінченко), досліджували історію музичних інструментів (М.Лисенко, Г.Хоткевич, А.Гуменюк та ін.), так званої лебійської мови, складали її словники (П.Тиханов, К.Викторин, Е.Романов, В.Боржковський, Ф.Николайчик, К.Студинський, В.Гнатюк та ін.).
У ХХ ст. вчені робили спробу прослідкувати основні етапи розвитку кобзарства (ХІХХХ ст.) та охарактеризувати життя і творчість найвидатніших кобзарів, бандуристів і лірників (Ф.Лавров, Б.Кирдан, А.Омельченко та ін.). В результаті з’явилися наукові праці, в яких, по суті, переказано відомі факти, описані дослідниками ХІХ ст. В останнє десятиліття дослідженням кобзарства активно займаються С.Грица, М.Гримич, В.Нолл, В.Кушпет, К.Черемський, О.Дубас та ін.
Тим часом аналіз джерельної бази та опублікованих праць з кобзарської тематики показав, що сьогодні ми не маємо комплексного дослідження, в якому було б представлено цілісну картину кобзарського руху в Україні (XVIXIX ст.). Одним із важливих аспектів дослідження історичного розвитку кобзарства в Україні є, крім того, питання, пов’язані з виникненням, становленням та функціонуванням кобзарсько-лірницьких товариств.
Отже, наукове осмислення та об’єктивне відтворення історії кобзарства складової української культури, постає як одне з актуальних завдань історичної науки.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження здійснено у відповідності до загальної концепції наукової діяльності Київського національного університету культури і мистецтв, основних напрямків наукових розробок кафедр музеєзнавства, теорії та історії культури, які зводяться до всебічного дослідження форм історичного побутування народів, передусім українського: обрядів, звичаїв, традицій тощо як форми суспільної свідомості; вивчення факторів становлення та розвитку української культури від найдавніших часів до наших днів у взаємодії та взаємовпливах з культурами сусідніх народів.
Об’єкт дослідження − українська музична культура (XVIXIX ст.).
Предмет дослідження − провідні засади кобзарства в XVI−XIX ст.
Хронологічні межі дослідження охоплюють період з XVI ст., коли вже на ряд міст України було поширено магдебурзьке право, що, у свою чергу, зумовило появу та розвиток професійних кобзарсько-лірницьких об’єднань на зразок ремісничих цехів. Розглядається кобзарське мистецтво в часи козаччини, яке з середини XVIII ст. поступово перейшло до рук мандрівних старців. Верхній рубіж визначається кінцем ХІХ ст., коли змінюється статус кобзарів і бандуристів з мандрівних музик на концертних виконавців. Таким чином, кобзарське мистецтво влилося в професійну музику.
Дослідження охоплює територію Чернігівської, Харківської, Полтавської, Київської, Волинської, Подільської та Херсонської губерній, де кобзарське мистецтво набуло найбільшого поширення в період, що розглядається.
Джерельну базу дослідження становлять архівні матеріали Київського державного міського архіву, Київського державного обласного архіву, Львівського історичного архіву, Центрального державного архіву-музею літератури і мистецтва, Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т.Рильського НАН України; друковані і рукописні матеріали та етномузикознавчі праці, що знаходяться в наукових бібліотеках Києва, Львова, Чернігова, Ніжина, Харкова та ін.
Опрацьовано роботи з історії України (Д.Яворницького, М.Грушевського, В.Антоновича та ін.), з історії української музики (Б.Грінченка, Л.Корній), праці з фольклористики (М.Лисенка, Ф.Колесси, Д.Ревуцького, С.Грици та ін.), також дисертації з традиційного кобзарства і лірництва, розвитку професійних засад бандурного мистецтва та теоретичних аспектів виконавської техніки сучасних бандуристів (Я.Шуста, А.Омельченко, Н.Брояко, О.Дубас, О.Богданової).
Методи дослідження. У дисертації застосовано сукупність методів історичного дослідження: історико-порівняльний, хронологічний, конкретно-історичний, історіографічний та культурологічний.
Мета роботи полягає у виявленні історичної динаміки розвитку кобзарського руху та його специфіки.
Відповідно до поставленої мети визначені такі завдання:
· проаналізувати стан дослідженості обраної теми в історіографії, визначити рівень і повноту її джерельного забезпечення;
· прослідкувати передумови виникнення та становлення кобзарства і визначити його роль в культурному житті українського народу;
· розглянути форми професійної організації праці кобзарів та лірників;
· охарактеризувати основні етапи розвитку кобзарства в Україні до XIX ст.;
· простежити трансформацію побуту, звичаїв та репертуару кобзарів і лірників в різні періоди їхньої діяльності.
Наукова новизна одержаних результатів. Уперше подається цілісна картина української кобзарсько-лірницької традиції як складової духовної культури України. Пропонується історично-соціологічний підхід до комплексного дослідження становлення та розвитку кобзарсько-лірницьких цехів в Україні. На базі аналізу наукової літератури та архівних документів автор розглядає кобзарство як професіональне мистецтво, що починає формуватися на території України в XVI ст. У дослідженні дається характеристика та виділяються суттєві відмінності між музичними цехами у великих містах та кобзарсько-лірницькими цехами в маленьких містечках та селах, що дає можливість більш повно відстежити їх багатогранну діяльність у досліджуваний період. На основі узагальнення наукових праць з народного інструментознавства здійснено спробу дослідити появу в Україні кобзи, бандури, торбана, ліри та їх розвиток протягом трьох століть. У роботі подається характеристика соціального статусу кобзарів та лірників, який змінювався (початок XVІ − кінець ХІХ ст.) залежно від соціально-економічної та політичної ситуації в Україні. Внаслідок цього виявлено зміни в побуті, звичаях та репертуарі кобзарів, бандуристів і лірників.
Практичне значення дисертації. Матеріали дослідження можуть бути використані при написанні відповідних розділів до Історії української музики” Музичний фольклор”, Етномузикологія”, Інструментальний фольклор”, Історії української культури”, а також підручників, посібників, енциклопедій, словників, бібліографічних покажчиків тощо. Одержані результати також можуть бути корисними у подальшому вивченні кобзарського мистецтва в Україні.
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації обговорювалися на засіданнях кафедр теорії та історії культури, музеєзнавства Київського національного університету культури і мистецтв (20002003 рр.), оголошувалися на щорічних звітних конференціях професорсько-викладацького складу та аспірантів КНУКіМ, на науково-практичних конференціях: Актуальні проблеми теорії та історії культури” ­­­­ Київ, 2003 р.; 9-й науково-практичній конференції, присвяченій Дню пам’яті Ярослава Мудрого”­, Вишгород, 2002 р.; міжнародній науковій конференції Міфологічний простір і час у сучасній культурі” Київ, 2003 р.

Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертаційного дослідження відображені в семи одноосібних публікаціях, п’ять з них у фахових виданнях.

Список литературы

ВИСНОВКИ
Кобзарство, яке існувало протягом трьохсот років (XVIXIX cт.), досліджувалося фрагментарно, тільки в окремих його напрямках та аспектах. Встановлено, що наявні архівні та опубліковані джерела дали можливість певною мірою здійснити аналіз формування кобзарсько-лірницьких товариств в Україні відповідно до поставлених у досліджені завдань. На основі історико-культурного, джерельного, історіографічного, мистецтвознавчого матеріалу відтворено діяльність кобзарсько-лірницьких товариств в Україні.
Визначено передумови становлення кобзарства, нерозривно пов’язаного з військовими музикантами, що супроводжували загони князівських ратників, з каліками-перехожими”, волхвами періоду Київської Русі. Кобзарі, бандуристи та лірники мають багато спільного з сербськими пандурами, що говорить про взаємовплив. Характер професії та соціальне становище визначили особливу суспільну вагомість кобзарів, бандуристів та лірників серед народу. Вони виконували просвітницьку місію, сповіщали населення про останні події у світі, вміли не тільки гарно співати та грати, але і лікували, ворожили, виконували різні релігійні обряди, спираючись на власний досвід, висловлювали людям поради як діятти за тієї чи іншої ситуації.
Досліджена поява музичних цехів у великих містах, їх звичаї й традиції. Поява музичних цехів у XV ст. нерозривно пов’язана із впровадженням магдебурзького права в містах України. Братства музикантів були організовані за тими самими принципами, що й інші ремісничі осередки. Відмінність полягала лише в тому, що музичні цехи забезпечували не матеріальне, а духовне виробництво. За релігійною ознакою музичні цехи поділялися на православні й католицькі. В західних землях України переважали католицькі цехи, в яких релігійний вплив був доволі значним порівняно з цехами на сході, що пояснюється активними намаганнями польських церковнослужителів окатоличити українське населення. За сотенно-полковим устроєм, який існував в Україні, багатьом музичним цехам присвоювалось звання козачого.
Виявлено відмінність між кобзарсько-лірницькими цехами в маленьких містечках і селах та музичними цехами у великих містах. Фізична неповноцінність, каліцтво примушувало їх членів ховатися від стороннього ока, встановлювати сувору заборону на проникнення чужих до внутрішнього життя цеху, братства. У свою чергу, в музичних цехах, що знаходились в містах, були різноманітні музичні інструменти, що сприяло розвитку ансамблевої гри серед музикантів, які брали активну участь у житті міста. Щоб стати членом цих товариств, не треба було мати якихось тілесних недоліків. Від членів цих цехів не вимагалось знання лебійської” мови. Їх діяльність, як правило, обмежувалась містом, в якому знаходився цех, та його околицями. Це пояснюється тим, що заробіток у великих містах був значно вище і не було потреби мандрувати далеко, як це робили кобзарі, бандуристи та лірники, що належали до периферійних музичних цехів.
Старцівські цехи, які існували протягом кількох століть, відіграли важливу роль у збереженні епічного репертуару, виконавських традицій та розвитку народної музики. Виконавці українського епосу були своєрідними просвітниками народу і впливали на його національну самосвідомість. З часом нові умови життя руйнують цехову організацію. У другій половині XVIII ст. гра на кобзі та бандурі стає популярною серед українських панів, вони заводять власних кобзарів, бандуристів та торбаністів.
На основі дослідженого матеріалу встановлено та охарактеризовано основні етапи розвитку кобзарського мистецтва:
початок XV cт. − зародження кобзарства;
XVIXVII ст. − розквіт в часи козаччини;
ХІХ ст. − занепад мандрівного кобзарства.
Простежено трансформацію традицій та звичаїв кобзарів і лірників після скасування Гетьманату та знищення Запорізької Січі і до початку ХХ ст. Нові історичні та соціально-економічні умови поступово руйнували віковий спосіб життя кобзарів та лірників. Вони змушені були миритися з нищівними для них умовами. Дотримання жорстких умов поклало кінець їх виконавчої практики, репертуару, стилю життя, суспільної організації та економічного статусу сліпих музик, а отже, кінець їхньої історичної ролі як носіїв культурних цінностей. Бандуристи та лірники вже не могли мандрувати вільно, добирати учнів, формувати репертуар. Все це призвело до зміни статусу кобзарів та бандуристів з мандрівних музик на концертних виконавців.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ

1. А.А. Меры против умножения нищих и бродяг в Киеве в 1764 г. // Киевская старина. 1893. − № 9. С. 450.
2. А.К. До кобзарської справи // Рідний Край. 1909. Ч. 12. C. 7.
3. А.М. Как началось знакомство великороссов с песнями малороссийскими // Киевская старина. − 1886. Кн. VIII. C. 761.
4. А.С. Украинская дума в польской литературе // Киевская старина. 1899. Кн. VІ.− C. 123-125.
5. Александров В. Народний пісенник з найкращих українських пісень (з нотами). Харьков. 1885. 113 с.
6. Андрієвський А.А. Дела касающиеся запорожцев, с 1715 по 1774 гг. // Записки Одесского общества истории и древностей. − 1886. − Т. 14. − С. 283-718.
7. Андрієвський М.А. Козацкая дума о трех Азовских братьях. В пересказах с объяснениями и разбором ея. Одесса, 1884. 82 с.
8. Аноним. Кобзари и лирники // Исторический Вестник. 1904 (Смесь). C. 1182-1184.
9. Аноним. Литературная летопись // Запорожская старина. Харьков, 1833. C. 132-140.
10. Аноним. Остап Вересай кобзар // Дзвінок. Львів. 1892. № 14. C. 109-111.
11. Анонім. Остап Вересай (некролог) // Киевская старина. 1890. Кн. VІІ. C. 132-134.
12. Анонім. Палий (легенда) // Киевская старина. 1888. Кн. V. C. 47-49.
13. Анонім. Позволітельний лист святителя Феодосія Углицкаго на установленіе братства и цеха в м. Летках // Киевская старина. − 1897. − № 10. − С. 7-9 (Документы).
14. Анонім. Розвідки М.Драгоманова про українську народну словесність і письменство // Збірник філологічної секції Наукового Товариства ім. Шевченка. Львів, 1906. − Т. 7. С. 362.
15. Антонович В. и Драгоманов М. Исторические песни малорусского народа с объснениями В.Антоновича и М.Драгоманова. К., 1874-1875. Т. 1. − Ч. 1. − 1874. − 336 с.; Т. 2. − Ч. 2. − 1875. − 66 с.
16. Антонович В. Історія Малорусского козачества. К., 1882. 168 с.
17. Антонович В. Коротка історія Козаччини. К., 1991.− 156 с.
18. Антонович В. Последние времена козачества на правой стороне Днепра. Моя сповідь. К., 1995.− C. 252-372.
19. Антонович В. Предисловіе к Актам о городах” // Архив юго-западной России. − Т. 1. − Ч . 5. − С. 1-94.
20. Антонович В. Уманский сотник Иван Гонта. Моя сповідь. К., 1995. C. 197-219.
21. Апанович О.М. Розповіді про запорозьких козаків. К., 1991. 334 с.
22. Бабій А. Ліра або реля // Музика масам. Харків, 1928. № 12. C. 22-23.
23. Багалий Д., Миллер Д. История города Харькова за 250 лет его существования. Харьков, 1905. − Т. 1. − С. 68.
24. Багалій Д. Реестр музыки войсковой року 1711 октоврія // Киевская старина. 1892. Ноябрь. С. 196.
25. Багалій Д. Харьковский календарь и Памятная книжка на 1885 год // Киевская старина. 1885. Март. С. 557.
26. Базилевич Г. Местечко Александровка Черниговской губернии Сосницкого уезда (Историческая песня от Андрія Шута) // Этнографическое Обозрение. 1853. − Вып. 1. C. 313-336.
27. Балушок В. Світ середньовіччя в обрядовості українських цехових ремісників. К., 1993. 118 с.
28. Бантыш-Каменский Н. История Малой России. М., 1842.
29. Баранівська Л.І. Гетьмансько-старшинське середовище і культурно-музичне життя в Україні другої половини XVII-XVIII ст.: Дис. на здобуття наук. ступ. канд. мистецтвознавства К., 2001. 247 арк.
30. Ба-ский Г. Песня запорожцев о выселении в Турцию по уничтожении Сечи // Киевская старина. 1882. Кн. VI. C. 554-556.
31. Бахтинський Ф. Десятий історично-етнографічний концерт на Україні 9 листопаду 1926 р. в Києві. К., 1928. 16 с.
32. Бахтинський Ф. Київські вуличні співці // Музика. 1925. № 11-12. C. 434-436; 1927. № 3. C. 40-43.
33. Бахтинський Ф. Кобзар Митяй // Музика. 1925. № 11-12. C. 436-437.
34. Безсонов П. Калеки перехожіе. М., 1861. Вип. 1-3; 1863. − Вип. 4.
35. Безсонов П. О славянскомъ народномъ песнотворчестве // Журнал Министерства Народного Образования. − 1867. − Ч. СХХХІV. − С. 785-793.
36. Бец В.А. Исторические деятели южно-русского края. К., 1885. Вип. 1. 110 с.
37. Білокінь С.І. Григорій Любисток // Родовід. − 1993. − № 6. − С. 10-15.
38. Богданова О.В. Лірницька традиція в контексті духовної культури України: Дис. на здобуття наук. ступ. канд. мистецтвознавства. К., 2002. − 216 арк.
39. Бодянский І.О народной поэзіи славянских племен. М., 1837. 154 с.
40. Бодянский О.М. (Предисловие) Народные песни Галицкой и Угорской Руси // Чтенія в императорском Обществе исторіи и древностей российских при Московском Университете. − 1863. Кн. ІІІ. 12 с.
41. Боржковский В. Лирники // Киевская старина. 1889. Кн. ІХ. C. 653-675.
42. Боржковский В. Народна згадка про Кармелюка // Зоря. Львів, 1894. № 11.
43. Боржковский В. Преданія і песня об экзамене дяка в старинной Малороссии // Киевская старина. 1892. Июнь. С. 456.
44. Боряк О.О. Порфірій Мартинович про текстологічні засади записування та публікації українських дум // Український археографічний щорічник. − 1999. − Т. 3-4. − С. 31-49.
45. Брікнер А. Z dziejow dawnego teatru polskiego. Lwow, 1902. − 554 с.
46. Брояко Н.Б. Теоретичні аспекти виконавської техніки бандуриста: Дис. на здобуття наук. ступ. канд. мистецтвознавства. К., 1997. 209 с.
47. Буслаев Ф. Об эпических выражениях украинской поэзии // Москвитянин. 1850. № 18. Кн. ІІ. C.19-47.
48. Бэлза И. История польской музыкальной культуры. М.: Музгиз, 1954. − Т. 1. С. 85.
49. В.Г. Придворный бандурист в бегах // Киевская старина. 1883. Т. 23. Кн. 10. С. 21.
50. Василенко В. К вопросу о школе для бандуристов и лирников в Полтавщине // Киевская старина. 1903. Кн. І. C. 12-17.
51. Василенко В. По вопросу о призрении слепых и всяких нищих // Киевская старина. 1904. Т. 85. С. 131-151.
52. Василенко К. Остатки братств и цехов в Полтавщине // Киевская старина. 1885. Кн. 9. C. 159-171.
53. Васюта О. Набори співаків з Чернігово-Сіверщини до придворної співацької капели у XVIII − 1 пол. XIX ст. // Сіверянський Літопис. − 1995. − № 3. − С. 63-72.
54. Венелин Ю. О характере народной песни у славян задунайских. М., 1835. 118 с.
55. Веселовский А.И. Разыскания в области русского духовного стиха // Приложение к т. ХIV Записок Императорской Академии Наук. 1880. № 1. С. 205.
56. Веселовский А.И. Южно-русские былины. СПб., 1881-1885. 78 с.
57. Викторин К. Жебрацька мова // Зоря. Львів, 1885. − № 13-14. − C. 237-239.
58. Викторин К. Народна дума (записана від Івана Лозовського) // Зоря. Львів, 1887. № 10. C. 162-163.
59. Виноградський Ю. С. Кобзарі й лірники. П.В. Кулик // Етнографічний вісник. К., 1927. Кн. 3. C. 64-66.
60. Виноградський Ю. С. Співак Антін Матюшенко та його репертуар // Етнографічний вісник. К., 1928. Кн. 7. C. 60-66.
61. Виноградський Ю. С. Спогади про кобзарів та лірників Менського району Черніговщини // Народна творчість та етнографія. К., 1964. − № 1. − С. 64-66.
62. Вишневский Д. Из быта студентов старой киевской Академии // Киевская старина. 1896. Февраль. С. 177.
63. Возняк М. Дума про козака нетягу в записі кінця ХVІІ в // Ювілейний збірник на пошану академіка М.С. Грушевського. К., 1928. Ч. ІІ. С. 26-33.
64. Возняк М. Цікава пам’ятка української пісенності ХVІІ в. // Україна. − К., 1929. Кн. 3-4. C. 3-37.
65. Волосянський І. Дещо про цех кушнерскій в Старом месте // Зоря. − Львів, 1886. − № 6. − С. 97-101.
66. Г зе О. Чернігівський цех музикантів в ХVIII в. // Музика. 1923. № 6-7. C. 39.
67. Гайдай М. Жебрацькі рецитації // Етнографічний вісник. К., 1928. Кн. 6. C. 85.
68. Гайдай М. Народні голосіння // Етнографічний вісник. К., 1928. Кн. 7. C. 67-72 (додаток 14 сторінок нот).
69. Галюн І. Нові кобзарські пісні // Етнографічний вісник. К., 1928. Кн. 7. С. 54-59.
70. Гацак В.М. Украинские думы о Молдавии // Дружба народов, отраженная в фольклоре. Кишинёв, 1961. − С. 23-56.
71. Гацак В.М. Фольклор и молдавско-русско-украинские исторические связи. М.: Наука, 1975. − 230 с.
72. Гербель Н.В. Побег трех братьев из Азова // Русский вестник. 1881. № Х. C. 830-833.
73. Гермайзе О. Коліївщина в світі новознайдених матеріалів // Україна. К., 1924. Кн. 1-2. C. 19-81.
74. Гнатюк В. Лірники, лірницькі пісні, молитви, слова і т. і. з повіту Бучацького // Етнографічний збірник Наукового Товариства ім. Шевченка. Львів, 1896. Т. ІІ. C. 1-9.
75. Гнатюк В. Словацький опришок Яношік в народній поезії // Записки Наукового Товариства ім. Шевченка у Львові. Львів, 1899. Т. 31-32. С. 1-50.
76. Гнатюк і Грушевський М. Замітки з приводу статті проф. Халанського // Записки Наукового Товариства ім. Шевченка у Львові. Т. 86. C. 226-228.
77. Гоголь Н.В. О малорусских песнях // Журнал Министерства Народного Просвещения. 1834. C. 16-26.
78. Головацкий Я.Ф. Народные песни Галицкой и Угорской Руси // Чтенія в императорском Обществе исторіи и древностей российских при Московском Университете. 1863. Кн. ІІІ. Рецензії: Потебня А. (в Отчете об 22 присуждении Уваровских премий”, 1878); Записки Императорской Академии Наук. 1881. Т. 37.
79. Гордійчук М.М. О музыкальных особенностях украинских народных дум и исторических песен / Основные проблемы эпоса восточных славян. М., 1958. − С. 291-296.
80. Гордійчук М.М. Фольклор і фольклористика. К., 1979. − 250 с.
81. Горленко В. Бандурист Иван Крюковский // Киевская старина. 1882. Кн. ХІІ. C. 481-518.
82. Горленко В. Две малорусские думы: 1. Азовские братья. 2. Конивченко // Этнографическое Обозрение. 1892. Т. ХV. C. 138-139.
83. Горленко В. Кобзари и лирники // Киевская старина. 1884. Кн. І. С. 21-50.
84. Горленко В. Кобзарь Крюковский (некролог) // Киевская старина. 1885. Кн. VIIІ.
85. Горленко В. Украинские были (Последние кобзари”, Придворний бандурист в бегах и бегуны от науки”). К., 1899. 168 с.
86. Горняткевич А. Кобза чи бандура? // Пам’ятники України: історія та культура. 1995. − № 1. С. 58-60.
87. Граба П. Кобза. Спивы переспивы. Чернигов, 1898. 95 с.
88. Грабович О. Думи як символічний код переказу культурних цінностей // Родовід. 1993. № 5. C. 30-36.
89. Греков В. Запорожський Кіш та Коліївщина // Україна. К., 1928. Кн. 4. C. 14-20.
90. Григор’єв Наш. Історія України в народних думах та піснях. К., 1918. 174 с.
91. Гримич М. Виконавці українських дум // Родовід. 1992. № 3. С. 14-21; № 4. С. 18-25.
92. Гринченко Б. Історія української музики. К., 1922. 278 с.
93. Гринченко Б. Литература украинского фольклора 1777-1900 гг. Чернигов, 1901. 317 с.
94. Гринченко Б. Пісня про Дорошенко і Сагайдачного // Записки Наукового Товариства ім. Шевченка в Києві. Т. І. C. 44-47.
95. Гринченко Б. Этнографические материалы. Чернигов, 1899. Т. 3. 761 с.
96. Грица С. З історії нотації української думової епіки // Народна творчість та етнографія. − К., 1989. − № 1. − С. 17-25.
97. Грица С. Про стильові нашарування в музиці дум // Українське музикознавство. − 1971. − № 6. − С. 15-31.
98. Грица С. Украинская песенная эпика. М., 1990. − 259 с.
99. Грица С. Українські думи в міжетнічному діалозі // Родовід. − К.,1995. − № 11. С. 68-81­­­.
100. Грінченко М.О. Історія української музики. К., 1922. 278 с.
101. Грінченко М.О. Українські народні думи. Вибране. − К., 1959. − С. 15-54.
102. Грушевська К. Дума про пригоду на морі Поповича // Первісне громадянство. К., 1926. Кн. 1-2. C. 1-35.
103. Грушевська К. Матеріяли до вивчення професійного співацтва // Первісне громадянство. К., 1929. Кн. 1. C. 96-97.
104. Грушевська К. Українські народні думи. К., 1927. Т. І. 175 с.
105. Грушевський М. Байда-Вишневецький в поезії й історії // Записки Наукового Товариства ім. Шевченка в Києві. Кн. ІІІ. 1909. C. 108-139.
106. Грушевський М. Володимир Антонович, основні ідеї його творчости і діяльности // Записки Наукового Товариства ім. Шевченка в Києві. Кн. ІІ. 1909. C. 5-15.
107. Грушевський М. Из истории украинской этнографии. Спб., 1910. 29 с.
108. Грушевський М. Ілюстрована історія України. К., 1996. 695 с.
109. Грушевський М. Історія України-Руси. К., 1909. − Т. 7. − 624 с.
110. Грушевський М. Історія української літератури. К., 1926. 204 с.
111. Грушевський М. П’ятдесят літ Исторических песен Малорусскаго народа” Антоновича і Драгоманова // Україна. К., 1924. Кн. 1-2. С. 97-109.
112. Грушевський М. Сучасна вірша про неволю Вишневецького // Записки Наукового Товариства ім. Шевченка в Києві. Кн. Х. 1912. C. 14-19.
113. Гуменюк А.І. Сторінка з історії культурного життя запорізьких козаків // Український історичний журнал. − № 6. − С. 107-112.
114. Гуменюк А.І. Українські народні музичні інструменти, інструментальні ансамблі та оркестри. К., 1959. − 54 с.
115. Гуменюк А.І. Українські народні музичні інструменти. К.: Наук. думка, 1967. − 243 с.
116. Гуслистий К.Г. Історико-етнічний розвиток українського народу в 2 пол. XVII − 1 пол. ХХ ст. // Народна творчість та етнографія. − 1961. − Кн. 3. − С. 50-61.
117. Гуслистий К.Г. К вопросу об исторических условиях возникновения украинских дум / Основные проблемы эпоса восточных славян. М., 1958. − С. 240-249.
118. Данилевич В. Нові дані для біографії Івана Сірка // Записки Наукового Товариства ім. Шевченка в Києві. Кн. ІІІ. 1909. C. 140-149.
119. Данилов В.В. До історії Малороссийских песен” М.А. Максимовича // Україна. 1928. Кн. 4. C. 23-33.
120. Данилов В.В. До історії української етнографії // Записки Наукового Товариства ім. Шевченка в Києві. Кн. VІ. 1908. C. 41-48.
121. Данилов В.В. Малорусские народные песни в старых и новых лубочных изданиях // Русский Философский Вестник. 1910. № 3-4. C. 232-242.
122. Данилов В.В. Ненародные песни в украинском фольклоре // Сборник Харьковского Исторического Общества. 1909. Т. ХІХ. C. 279-285.
123. Данилов В.В. Песни с. Андреевки, Нежинского уезда // Сборник Историко-Филологического Общества при Институте кн. Безбородко в Нежине. − 1904. Т. 5. C. 1-96.
124. Данилов В.В. Среди кобзарей и лирников // Исторический Вестник. Xарьков, 1911. Т. 126. С. 301-312.
125. Дашкевич М.П. Былины об Алеше Поповиче и о кончине богатырей // Чтения в Историческом Обществе Нестора-Летописца. 1889. Кн. 3. C. 1-62.
126. Дашкевич М.П. Несколько следов общения Южной Руси с юго-славянами в литовско-польский период, между прочим в думах // Изборник Киевский: сборник статей в честь Т.Д.Флоринского. К., 1904. C. 119-137.
127. Дашкевич М.П. Олексий Попович думы Про бурю на Чорному морі” // Чтения в Историческом Обществе Нестора-Летописца. − 1906. − Т. 19. − Отд. 1. − С. 28-30.
128. Дей О.І Кобзар Олексій Дяконенко (Рак) та його варіант думи Козак Летяга” // Народна творчість та етнографія. − 1982. − № 4. − С. 61-67.
129. Дей О.І. Перше видання українських дум // Народна творчість та етнографія. − 1969. − № 6. − С. 7-14.
130. Дей О.І. Українські думи польської мови // Народна творчість та етнографія. − 1973. − № 6. − С. 81-83.
131. Де-ля-Флиз. Записки // Русская Старина. 1892. Кн. ІІ.
132. Демуцький П. Ліра і її мотиви. К., 1907. 58 с.
133. Державин Н.С. Песня про Морозенка // Этнографическое обозрение. 1903. Т. 66. C. 115-116.
134. Дзбановський О. Минуле музичної культури на Україні: по київських музеях та бібліотеках // Червоний шлях. − 1927. − № 11. − С. 243-251.
135. Добровольський Л. З старих пісень на Київщині // Український етнографічний збірник. К., 1914. Т. І. C. 52-70.
136. Добровольський Л. Михайло і Золоті ворота // Записки Наукового Товариства ім. Шевченка в Києві. 1913. Кн. 11-12. C. 25-52.
137. Документи Богдана Хмельницького /Упор/ І.Крип’яткевич та І.Бутич. − К., 1961. − С. 275.
138. Долгов М.О. Традицій та видозміни в кобзарстві Придніпров’я ХХ ст.: Дис. на здобуття наук. ступ. канд. філол. наук. − К., 1998. − 287 с.
139. Доманицкий В. Баллада о Бондаривне и пане Каневском // Киевская старина. 1905. Кн. ІІІ. C. 480-494.
140. Доманицкий В. Кобзари и лирники Киевской губернии. К., 1904. C. 3-17.
141. Доманицкий В. Песня про Нечая // Киевская старина. 1905. Кн. І. C. 66-88.
142. Доманицький В. Піонер української етнографії // Записки Наукового Товариства ім. Шевченка. Т. 65. 1905. C. 1-43.
143. Драгоманов М. Відгук лицарської поезії в українських народних піснях // Записки Юго-Западного отдела Императорского Географического Общества. К., 1875. Т. ІІ. C. 47-70.
144. Драгоманов М. К вопросу о следах великорусского богатырского эпоса в Малороссии // Древняя и новая Россия. 1875. № 9. C. 91-96.
145. Драгоманов М. Малороссия в е