Кущова Евеліна Віталіївна. Фортепіанні партити Марка Кармінського: проблема реалізації художнього задуму

Краткое описание

Кущова Евеліна Віталіївна. Фортепіанні партити Марка Кармінського: проблема реалізації художнього задуму: дис... канд. мистецтвознавства: 17.00.03 / Одеська держ. музична академія ім. А.В.Нежданової. - О., 2004.

Кущова Е. В. Фортепіанні партити Марка Кармінського: проблема реалізації художнього задуму.Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства за фахом 17.00.03 Музичне мистецтво. Одеська державна музична академія імені А. В. Нежданової Одеса, 2004.
Дисертація присвячена дослідженню творчих процесів у музичному мистецтві. На конкретному матеріалі (балет "Рембрандт" та його трансформація у фортепіанних партитах М. Кармінського) вивчається проблема формування і реалізації художнього задуму. Аналіз тематизму, фактури, темпової та образно-інтонаційної драматургії, жанрових та композиційних особливостей обраних музичних творів в аспекті "відродження іманентної "історії" тексту" дозволяє з’ясувати специфіку роботи композитора, притаманні йому способи постановки, осмислення та розв’язання творчих завдань, а також виявити чинники, що єднають п’ять фортепіанних партит у макроцикл, який втілює авторську концепцію людини.
Дослідження проблематики, пов’язаної з творчою діяльністю М. Кармінського, розширює і вносить певні корективи у загальну картину розвитку української музичної культури другої половини ХХ століття.

У дисертації наведені теоретичні узагальнення існуючих уявлень про творчі процеси і запропоновано нове розв’язання проблеми реалізації художнього задуму від первісних ескізів через уточнення і корекцію музичних образів до остаточної актуалізації (на конкретному музичному матеріалі).
По-перше, художній задум доцільно розглядати як ключовий момент творчого процесу, де конкретно-історична реальність перетворюється на художню реальність твору.
По-друге, розглянуті в такому аспекті п’ять партит Кармінського, що генетично пов’язані з музикою незавершеного балету, виявляють концепційну цілісність і можуть бути потрактовані як самостійний макроцикл. Їх задум визрівав наче "метелик" у "коконі" сценічного проекту.
По-третє, виявлені чинники, що єднають п’ять партит у макроцикл. А саме:
- наявність наскрізних лейтутворень різного рівня (інтонаційні, жанрові, різноманітні форми ostinato та політональні нашарування);
- тенденції до жанрового синтезу (так, наприклад, Мадригал виявляє хоральні риси; токатність пронизує Концертино, Прелюдію, Бурлеску № 1, Risoluto; Багатель збагачується капричіозністю; Бурлеска № 2 несе вальсові ознаки, а Pietoso являє собою поєднання Lamento та елегії);
- концептуальна єдність, спрямована на відтворення образу сучасної людини з розірваною свідомістю, яка, з одного боку, покликана діяти, з іншого приречена шкодувати за вчинками, які викликають відчуття непоправних втрат;
- музичній драматургії партит притаманні жанрові особливості новелет.
По-четверте, хоч первинна ідея Кармінського змінилася до невпізнання, дослідження дає підстави стверджувати, що виник єдино можливий результат, вільний від попередньої літературної основи.
По-п’яте, вивчення процесу роботи Кармінського над творами дозволяє виявити природу його композиторської індивідуальності, що полягає у певній літературоцентричності. Для втілення своїх художніх ідей йому спочатку необхідно було їх вербальне визначення. Він сприймав музику як слово, і в цьому був типологічно близький до романтиків.
По-шосте, проблема завершення балету "Рембрандт", який безумовно є важливим фактом історії українського мистецтва, залишається невирішеною. Репрезентуючи дух свого часу, "Рембрандт" несе в собі багато цікавих та оригінальних ідей, які і в наш час не втратили своєї актуальності. Український балет поки що не має аналогів у вирішенні запропонованої Кармінським глобальної проблематики зображенні митця і часу в узагальненому вигляді.
Таким чином, первісним поштовхом було внутрішнє бажання сформулювати для себе власну концепцію людини. У даному випадку фігура Рембрандта стала своєрідною моделлю, саме для цього і був потрібен сюжет Кедрина. Віршована драма була використана композитором ніби своєрідне "риштування", яке було зняте після завершення "будівництва". Ретельно приховане балетне минуле остаточної версії проступало лише у певній специфіці музичного вислову. Сюжет "Рембрандта" допоміг композитору відтворити у музиці партит не конкретну особистість, навіть такого масштабу, як Рембрандт, а усвідомити у горизонті ХХ століття універсальну проблему сучасної людини.