ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНЕ ПОЛЕ ЗВУКОНАЙМЕНУВАНЬ У СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРНІЙ МОВІ (СКЛАД, СТРУКТУРА, ПАРАДИГМАТИКА)

Краткое описание

Національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова

На правах рукопису

БАГМУТ ІРИНА ВІТАЛІЇВНА

УДК 811.161.2’37(043)

ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНЕ ПОЛЕ ЗВУКОНАЙМЕНУВАНЬ У СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРНІЙ МОВІ
(СКЛАД, СТРУКТУРА, ПАРАДИГМАТИКА)

10.02.01 українська мова

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Науковий керівник
Козачук Ганна Олександрівна
кандидат філологічних наук,
професор

Київ 2007

ЗМІСТ

ВСТУП 4
РОЗДІЛ І. Склад лексико-семантичного поля звуконайменувань в
українській мові
1.1. Історія дослідження лексики на позначення звуку у лінгвістиці 9
1.2. Місце звуконайменувань у моделі смислових відношень 17
1.3. Екстралінгвальна природа звуконайменувань 22
1.4. Лінгвальні характеристики ЛСПЗ 32
1.4.1. Назва та статус поля 32
1.4.2. Принципи і критерії виділення одиниць поля 39
1.4.3. Класифікація та лексико-семантична парадигма звуконайменувань в українській мові 49
Висновки до першого розділу 65
РОЗДІЛ ІІ. Структура лексико-семантичного поля звуконайменувань
2.1. Ядерна частина поля 68
2.1.1. Домінанта 69
2.1.2. Первинне поле: ядерні звуконайменування 72
2.2. Периферія поля 91
2.2.1. Ближня периферія 91
2.2.1.1. Вторинне поле: центральні звуконайменування 91
2.2.1.2. Антонімічне поле 117
2.2.1.3. Звуконайменування з експліцитними семами 122
2.2.2. Далека периферія 131
2.2.2.1. Внутрішня та зовнішня метафоризація звуконайменувань. Явище синестезії 131
2.2.2.2. Фразеологічна мікросистема з концептом ‘звук’ 142
Висновки до другого розділу 152

РОЗДІЛ ІІІ. Внутрішні зв’язки одиниць лексико-семантичного поля
звуконайменувань
3.1. Родо-видова кореляція звуконайменувань 155
3.2. Синонімічні об’єднання як мінімальні структури поля 166
3.3. Антонімічні зв’язки звуконайменувань 180
Висновки до третього розділу 191
ВИСНОВКИ 194
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 201
СПИСОК ЛЕКСИКОГРАФІЧНИХ ДЖЕРЕЛ 229
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 230
ДОДАТКИ 232
СПИСОК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ 235

ВСТУП

Розвиток лінгвістичної науки супроводжується інтенсивним пошуком теоретичних основ дослідження лексико-семантичного рівня, встановлення його системно-структурних елементів, відношень між ними. Велика кількість одиниць, які представляють у лексичному складі української мови різноманітні сторони дійсності, зумовлює наявність різних за обсягом лексико-семантичних утворень, докладний і всебічний аналіз яких визначає одне із завдань сучасної мовознавчої науки.
Проблеми системної організації лексичного складу, семантики стали об’єктом дослідження у працях вітчизняних О.О.Потебні, В.С.Ващенка, Л.А.Лисиченко, В.М.Русанівського, О.О.Тараненка, М.П.Кочергана, О.Д.Огуя, С.П.Денисової, А.М.Шамоти та ін. і зарубіжних мовознавців Й.Тріра, В.Порцига, Л.Вайсгербера, Є.Куриловича, О.І.Смирницького, Ю.Д.Апресяна, С.Г.Бережана, В.Г.Гака, В.А.Звегінцева, Г.А.Уфімцевої, Ю.М.Караулова, Д.М.Шмельова, Л.М.Васильєва, Й.А.Стерніна, Г.С.Щура, Л.О.Новикова, М.В.Нікітіна, О.Г.Скворцова, А.Шаффа, В.Дорошевського, А.Вежбицької, С.Г.Шафікова та ін.
Про багатство навколишнього світу людина дізнається через п’ять зовнішніх органів чуття: зір, слух, смак, дотик, нюх для опису яких у мові наявні спеціальні лексичні одиниці. Значне місце в цій групі посідають лексеми, які передають номінацію звуку, звуконайменування. Важливість цієї групи лексики для людини не викликає заперечень, а велика кількість зазначених одиниць у лексичному складі української мови потребує всебічного аналізу та впорядкування. В україністиці лексика на позначення звуку не була об’єктом комплексного вивчення, зокрема досліджено інтер’єктиви (Л.І.Мацько), склад і структуру відвигукової лексики (О.Й.Курило, Т.М.Возний), ономатопи та їхні деривати (Ю.В.Юсип), звуконаслідувальні слова (І.О.Гаценко), звуконаслідувальні дієслова (Є.А.Карпіловська, Л.І.Корнієнко), дієслова на позначення крику тварин (Н.Й.Марчук), словотвірні поля лексики на позначення мовлення (М.І.Голянич, С.П.Гірняк), предикати мовлення (Н.Г.Ніколаєва) та ін. Тому актуальність дослідження зумовлена потребою системного вивчення лексики, яка номінує звукові явища, процеси, ознаки навколишньої дійсності та ще не була предметом комплексного монографічного дослідження в українському мовознавстві, зокрема з погляду визначення й аналізу складу та структури лексико-семантичного поля звуконайменувань (ЛСПЗ), семної організації його складових, парадигматичних зв’язків одиниць поля.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації пов’язана з науковою проблемою кафедри української мови Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова Теоретичні і лінгводидактичні проблеми граматики і лексикології” та полягає в дослідженні семантичних особливостей звуконайменувань у складі лексико-семантичного поля. Тема дисертаційної роботи затверджена Вченою радою Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова (протокол № 5 від 27 листопада 2003 року) та схвалена Координаційною радою Українська мова” Інституту української мови НАН України (протокол № 19 від 24 лютого 2004 року).
Мета роботи полягає у з’ясуванні складу, особливостей структури та семантичної організації лексико-семантичного поля звуконайменувань у сучасній українській літературній мові шляхом дослідження зазначеної лексики в семантичному, структурному, парадигматичному аспектах.
Для досягнення цієї мети було поставлено такі завдання:
1) з’ясувати специфіку природи поняття ‘звук’;
2) встановити принципи та критерії виокремлення звуконайменувань із загального лексичного складу української мови;
3) визначити статус і структуру ЛСПЗ;
4) здійснити системний аналіз семного складу звуконайменувань;
5) виявити зв’язки ЛСПЗ із іншими лексико-семантичними утвореннями;
6) дослідити парадигматичні зв’язки в структурі ЛСПЗ.
Об’єктом дослідження є лексико-семантичне поле звуконайменувань у сучасній українській літературній мові.
Предмет безпосереднього аналізу становить лексико-семантична та семна організація одиниць ЛСПЗ в сучасній українській літературній мові, а також особливості парадигматичних відношень у складі поля.
Джерельною базою дослідження є Словник української мови” в 11-ти томах (К.: Наукова думка, 1970 1980), Словарь української мови” в 4-х томах за редакцією Б.Грінченка (К., 1907 1909), інтегрована лексикографічна система Словники України (Парадигма. Транскрипція. Фразеологія. Синонімія. Антонімія)”, Словник синонімів української мови” у 2-х томах (К.: Наукова думка, 1999 2000), Фразеологічний словник української мови” у 2-х книгах (К.: Наукова думка, 1999), інші тлумачні та енциклопедичні словники, а також художні тексти української літератури (7 тис. фіксацій).
Методи та прийоми дослідження. Науковий аналіз здійснено на основі врахування положень про зв’язок мови і мислення, співвідношення форми і змісту мовних одиниць. Відповідно до мети і завдань дослідження використано метод синхронного лінгвістичного опису, що включає емпіричні спостереження, прийоми зіставлення, узагальнення. Дослідження семантики звуконайменувань здійснено методом компонентного аналізу. У дисертації також застосовано метод опозиційного аналізу, метод моделювання, залучено елементи структурного та диференційного аналізу.
Наукова новизна дисертаційної роботи полягає в тому, що вперше в українському мовознавстві здійснено системний аналіз одиниць із семою ‘звук’, представлено склад і структуру ЛСПЗ, з’ясовано статус аналізованого поля в сучасній українській літературній мові, встановлено принципи та критерії його виділення, описано семну структуру та охарактеризовано парадигматичні зв’язки звуконайменувань.
Теоретичне значення дисертації. Комплексний лексико-семантичний аналіз звуконайменувань у складі розширеного ЛСПЗ поглиблює уявлення про системність семантичних об’єднань як цілісних утворень зі своєю внутрішньою структурою. Дослідження специфіки природи поняття ‘звук’ сприяло обґрунтуванню статусу ЛСПЗ, визначенню принципів і критеріїв відбору та структурування звуконайменувань у сучасній українській літературній мові, вивченню особливостей семної організації та з’ясуванню внутрішніх і зовнішніх зв’язків одиниць поля.
Практичне значення. Дисертація містить матеріали, які можуть бути використані у лексикографічній практиці при вдосконаленні та створенні навчальних словників нових типів, словників синонімів, антонімів, ідеографічних словників тощо; при написанні підручників і навчальних посібників із лексикології, семантики та стилістики; у процесі викладання курсів мовознавства, сучасної української літературної мови, спецкурсів та спецсемінарів; при написанні студентських науково-дослідних робіт, а також як джерело фактичного матеріалу.
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення і результати дисертаційного дослідження викладено в доповідях на звітно-наукових конференціях викладачів та аспірантів, наукових семінарах кафедри української мови Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова (2002 2006 рр.); на V Всеукраїнській науково-практичній конференції Гуманітарна освіта в технічних вищих навчальних закладах: проблеми та перспективи” (Національний авіаційний університет, березень, 2004 р.), Звітно-науковій конференції молодих вчених, присвяченій 170-річчю НПУ імені М.П.Драгоманова (травень, 2004 р.), Міжнародній науковій конференції Мова і культура” (Київський національний університет імені Т.Г.Шевченка, червень, 2005 р.) та в процесі викладання курсу Сучасна українська літературна мова” в Національному педагогічному університеті імені М.П.Драгоманова.
Матеріали дисертації було використано в процесі викладання української мови учням с/ш № 90 Печерського району м.Києва (довідка про впровадження № 108 від 13.11.2006 року), с/ш № 256 Оболонського району м.Києва (довідка про впровадження № 111 від 10.11.2006 року), у викладанні курсів Українська мова” та Українська мова за професійним спрямуванням” для студентів Київського національного університету технологій та дизайну (довідка про впровадження № 15-15/2694 від 07.11.2006 року), на лекціях і практично-семінарських заняттях із сучасної української літературної мови для студентів Київського університету Східний Світ” (довідка про впровадження № 65 від 01.12.2006 року).
Публікації. Основні положення дисертації викладено в 7 статтях, опублікованих у виданнях, затверджених ВАК України як фахові.
Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів із висновками, загальних висновків, списку використаної літератури (330 найменувань), джерел дослідження (39 найменувань) та лексикографічних джерел, додатків. Обсяг дисертації без списків використаної літератури, джерел та додатків 200 сторінок, загальний обсяг роботи 236 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Лексико-семантичне поле звуконайменувань є проявом системності в лексичному складі української мови. Підґрунтям для створення цього об’єднання є поняття ‘звук’, яке чітко виокремлене в смисловій схемі та свідомості людини і широко представлене в сучасній українській літературній мові. Особливість звукового сигналу полягає в тісному переплетінні фізичних характеристик звуку (/інтенсивність/, /частота/, /тривалість/, /тембр/ тощо) з низкою суб’єктивних психологічних параметрів (/гучність/, /висота/, /емоційний вплив/, /оцінка/). Аналіз фізичних (об’єктивних) і психологічних (суб’єктивних) особливостей звуку забезпечує максимальне уявлення про звукові явища, процеси, ознаки, які сприймаються людиною, бо сприймається звук, а відчуваються окремі його властивості. Використання при дослідженні лексико-семантичного поля звуконайменувань лише фізичних параметрів відокремлює поняття ‘звук’ від особливостей відчуття та сприймання звуку людиною, а лише психологічних позбавлене об’єктивного підґрунтя аналізу. Номінація звукових явищ, процесів, ознак пов’язана з формуванням у людини слухового образу, який має полімодальний характер, тому для створення повного опису вражень, що виникають під дією складного звуку, недостатньо ознак, які властиві лише слуховій модальності.
Складна природа поняття ‘звук’ зумовлює характер одиниць, які формують лексико-семантичне поле звуконайменувань. Одиницею досліджуваного поля є звуконайменування акустема. Встановлено такі принципи виокремлення звуконайменувань із загального лексичного складу української мови, як ономасіологічний (співвіднесеність із поняттям ‘звук’), семасіологічний (спільний родовий інваріант ‘звук’), узуальний (дані словників), а також принципи граматичної неоднорідності (граматичні семи ‘предметність’, ‘процес’, ‘ознака’, ‘ознака ознаки’), семемної неоднорідності (первинні та вторинні, прямі і переносні акустеми, із основною і другорядною семою ‘звук’, нейтральні і емоційно-оцінні, загальновживані та стилістично марковані), семної ієрархії (семи граматичні, лексико-граматичні, лексичні основні та другорядні). Для виокремлення членів лексико-семантичного поля звуконайменувань залучено понятійний, денотативний, лексичний, семантичний, лексико-граматичний, синтагматичний, стилістичний, фразеологічний критерії. Використання названих принципів і критеріїв дає змогу максимально охопити вербалізацію концептосфери ‘звук’ у сучасній українській літературній мові та дослідити не лише внутрішні зв’язки, але й зовнішні відношення лексико-семантичного поля звуконайменувань з іншими лексико-семантичними полями.
Виокремлені одиниці з семою ‘звук’ найдоцільніше аналізувати в складі польової структури. Статус семантичного об’єднання звуконайменувань визначається на підставі моделі ідеографічних відношень в лексиці, у співвідношенні з частинами цієї моделі. Лексико-семантичне поле звуконайменувань це розширене (міжчастиномовне) денотативно-сигніфікативне утворення плану змісту, якому властиві відкритість структури, рухливість складу, дифузність меж. Семантико-парадигматична структура лексико-семантичного поля звуконайменувань є літературно-нормативною, моноцентричною, багатомірною, бо до її складу входить 4 лексико-семантичних мікрополя, 14 лексико-семантичних розрядів, 40 лексико-семантичних груп, 55 лексико-семантичних підгруп, а також фразеосемантичне мікрополе із 6 фразеосемантичними розрядами, 7 фразеосемантичними групами, 3 фразеосемантичними підгрупами, 75 фразеосемантичними рядами. На периферії досліджуваного поля розташовано такі лексико-семантичні структури поля, як поширення звуку” (ЛСГ 14), відбиття звуку” (ЛСГ 2, 13), вигуковий характер” (ЛСПГ 8, 21), мовленнєва діяльність” (ЛСПГ 5, 15, 16), супровідна дія” (ЛСР 5, 12), характер комунікативної спрямованості” (ЛСР 6, 13), зміна звучання” (ЛСГ 25), ставати нечутним, робити нечутними якісь звуки” (ЛСГ 26), фізіологія” (ЛСПГ 9, 20), емоції” (ЛСГ 32, 39, ЛСПГ 19), заклик” (ЛСПГ 34, 51), кількість учасників” (ЛСГ 31, 38), оцінка” (ЛСГ 33, 40). Відповідно до семної організації акустем у лексико-семантичному полі звуконайменувань виокремлюється центральна та периферійна частини. Центральну частину творять ядерні акустеми первинне поле, акустеми ближньої периферії вторинне поле, антонімічне поле, поле з експліцитними семами, далеку периферію метафоричне та фразеосемантичне поля. За особливостями семної структури та виконуваною номінативною функцією члени лексико-семантичного поля звуконайменувань розподілено між дев’ятьма зонами, поступово віддаленими від домінанти поля.
Принцип поділу поля на ядро і периферію доцільний як до поля в цілому, так і окремо до кожної з його зон. Первинне поле об’єднує іменникові та дієслівні звуконайменування і за семним складом поділене на першу зону фонічні ознаки (/гучність/, /висота/, /тембр/, /характер/, /тривалість/, /темп/), другу зону /джерело/, /дія/, /додаткова дія/, третю зону /природа джерела/, /якість дії/, /якість додаткової дії/, четверту зону /джерело (специфіковане)/, /супровідна дія/, /схожий на /. Вторинне поле поєднує у п’ятій сьомій зонах іменникові і дієслівні акустеми, марковані стилістичними, оцінно-експресивними семами, у восьмій зоні розташовані прикметникові акустеми, а в дев’ятій прислівникові звуконайменування. Аналіз ядерних акустем засвідчив: чим бідніші семні схеми акустем, тим ближче до домінанти вони розташовані, і навпаки, чим більше компонентів у схемі, тим віддаленіше одиниця від домінанти. В українській мові основна маса прямих звуконайменувань пов’язана з якоюсь сукупністю джерел або з конкретним джерелом звуку. Семна структура дієслівних звуконайменувань ширша за семну структуру іменникових акустем, бо семантика дієслова, відображаючи позначувану ним дію, охоплює також і сферу смислових відношень між дієсловом і особами та/або предметами. Ближня периферія лексико-семантичного поля звуконайменувань визначена периферією кожної лексико-семантичної групи (підгрупи). Для них характерне зміщення акцентів із денотативної частини до конотативної, варіативні та вірогіднісні семи, опосередкування синонімічною домінантою. Іменниковим звуконайменуванням більшою мірою властиві доцентрові процеси, дієслівні ж акустеми та акустеми опредметненої дії позначені в переважній більшості відцентровими процесами. Розмежування значень, маркованих стилістично або конотативно, властиве акустемам тих лексико-семантичних груп (підгруп), які відіграють важливу роль у життєдіяльності людини, а тому потребують детальної диференціації за різними аспектами. Лексико-семантичне поле звуконайменувань має стійке, легко відтворюване уявою протиставлення звук тиша. Опозиція до суперординати дає змогу виокремити акустеми, марковані негативною семою, в антонімічне поле і розташувати в ближньопериферійній частині досліджуваного об’єднання. Важливе значення для лексико-семантичного поля звуконайменувань мають одиниці з експліцитними семами, які не лише формально виражають основні ознаки акустем (/гучність/, /висоту/, /тривалість/, /темп/, /тембр/ тощо), але й передають різноманітні другорядні відтінки, не зафіксовані імпліцитно (‘раз у раз’, ‘час від часу’ ‘по черзі’, ‘кілька разів’, ‘з перервами’, ‘старанно’, ‘в багатьох місцях’ тощо). Одним із важливих шляхів поповнення складу лексико-семантичного поля звуконайменувань є метафоризація. Наявність звукової метафори свідчить про те, що досліджуване поле розширює межі свого об’єднання переважно за рахунок внутрішніх ресурсів, формуючи в такий спосіб центральну частину поля (ЛСР2, ЛСГ 12, 18, 17, ЛСПГ 5, 7, 11, 14, 15, 17). Засобами зовнішньої метафоризації (запозиченнями з інших семантичних сфер) розвиваються здебільшого периферійні ділянки поля (ЛСГ 14, 25, 26, ЛСПГ 19). Синестетична метафора розширює межі переважно прикметникового мікрополя, рідше дієслівного та іменникового. Інтенсивність дії і семантична ємність акустем у переносному значенні яскравіша, ніж у акустем у прямому значенні, що зумовлено подвійним” денотатом і вирішальною роллю емоційно-оцінних сем у семній структурі. Периферійність фразеологічних акустем у складі аналізованого поля зумовлена специфічністю їхньої номінативної функції: не просто номінувати звукове явище або ознаку, а, номінуючи, характеризувати, викликати ставлення до нього того, хто говорить. На відміну від центральних акустем, які передають усю суму акустичних явищ та ознак, акустеми фразеосемантичного мікрополя обмежують цей об’єктивний матеріал, створюють значну його вибірковість, зумовлену ціннісними орієнтирами. Найбільше розширено фразеологічними звуконайменуваннями дієслівне і прислівникове мікрополя та семантичні сфери гучність”, характер звучання”, мовлення”, емоційні стани, супроводжувані звуком”, відсутність звуків”.
Лексико-семантичному полю звуконайменувань властиві автономність структури та здатність залучати до свого складу елементи, які належать до інших лексико-семантичних сфер. Сили тяжіння до аналізованого поля потужні, оскільки сема ‘звук’, наявна в тій чи іншій семемі (в центрі семної структури чи на периферії), пов’язана з чуттями, а значить обов’язково сприймається людиною і визначена як диференційна для певного явища, процесу, дії. Зв’язки лексико-семантичного поля звуконайменувань з іншими лексико-семантичними утвореннями (Додаток В) мотивовані природою поняття ‘звук’ та обсягом досліджуваного поля: чим повніше склад поля, тим розмитіші його межі. Зв’язок звуконайменувань із іншими семантичними сферами може відбуватися у різний спосіб: 1) через кореляції прямих і переносних значень результати аналізу процесів, зумовлених зовнішньою метафоризацією, свідчать про тісний зв’язок іменникових і дієслівних акустем із такими сферами, як деструктивна дія” (розбиватися), рух” (пролітати), припинення дії” (згасати), візуальне сприйняття” (сріблитися), зміна стану” (розтавати), фізіологічна дія” (задихатися), емоційна дія” (тужити), дія на об’єкт певної якості” (сипати), удар” (шибати), прикметникових і прислівникових акустем інтенсивність ознаки” (буйний), психологічний стан” (божевільний), емоційний стан” (несміливий), фізичний стан” (кволий), колір” (матовий), температура” (теплий), дотик” (м’який), параметр” (опуклий), смак” (терпкий); 2) через периферійні компоненти того чи іншого семантичного класу з багатокомпонентної семної структури акустеми виокремлено периферійні ознаки, бо саме на периферійних ділянках семеми особливо помітні явища перехідності, сполучуваності певного поля з іншими полями. У семній структурі акустеми часто наявні декілька домінантних компонентів значення, тому вони одночасно можуть бути віднесені до різних полів, що створює умови для перетину семантичних сфер. Звук як відчуття нерозривно пов’язаний із слуховим сприйняттям, а тому у деяких акустемах сема ‘слухове сприйняття’ входить до семантичної структури семеми на правах домінантної. За таких умов відповідна семема позначена одночасною наявністю відразу двох сем (домінантних): семи ‘звучання’ і семи ‘слуховe сприйняття’: поширюватися, доноситися, бриніти, відкликатися. Взаємодія з семантичною сферою рух” зумовлена природою денотата, особливостями денотативної ситуації, бо фізичний звук це об’єкт, якому властиве поширення, рух, переміщення в просторі, як і багатьом іншим фізичним об’єктам: суб’єктне переміщення в просторі (іти, котитися); переміщення по воді, у воді, рух рідини (плисти, литися, текти, бурлити); переміщення повітрям, рух у повітрі (летіти, витися, вирувати); вертикальне переміщення (сипатися, піднятися). Також тісно взаємодіють семи таких семантичних сфер, як фізіологічна дія” (дихання, розм. позіхоти, задишка), емоції” (сварка, суперечка, розм. заводи, гиркати), деструктивна дія” (вибух, тріскати, відбивати, розм. дряпати), звертання” (розм. викати), удар” (розм. хльост, грякати, гехкати), фізична дія” (оплески, забивати, шкрябати, кипіти, розм. чиркання, чиргикання), мовлення” (приказувати, підказувати, розм. шваркіт, чвиркання), зміна стану” (стишувати, затихати, приглушувати, знижувати), хода” (марш, крок, ступати, розм. чахкати, чвалати), сигнал” (сирена, калатати, трубити, розм. зумер), комунікативна спрямованість” (поклик, зазивати, простукувати, розм. цикати), оцінка” (гарний, розладнаний), музика” (акорд, какофонія, мелодія). Периферійні одиниці лексико-семантичного поля звуконайменувань мають більшу кількість сем, які належать сусіднім полям, а тому природними є відцентрові процеси саме в акустемах периферії; 3) через домінантний компонент своїх значень архісему поля ‘звук’ акустеми тісно пов’язані з такими семантичними сферами, як буття”, перцептивні явища”, відчуття”.
Лексико-семантичному полю звуконайменувань властиві чіткі родо-видові кореляції, широкі синонімічні відношення та різноманітні антонімічні протиставлення. Гіперо-гіпонімічні зв’язки яскраво проявляються в іменниковому мікрополі, синонімічні властиві переважно дієслівним звуконайменуванням, а антонімічними відношеннями позначені прикметникове і прислівникове мікрополя. Родо-видова кореляція в межах лексико-семантичного поля звуконайменувань визначає ієрархічну структуру утворення, розмежовуючи центр і периферію. Синонімічні об’єднання забезпечують зв’язок зон у складі поля, а також поєднують первинне поле з вторинним, метафоричним, фразеосемантичним. Антонімічні протиставлення всередині лексико-семантичної групи (підгрупи) визначають межі семантичної ознаки, сприяючи всебічному аналізу денотативної природи акустем. У лексико-семантичному полі звуконайменувань спостерігаються тісні зв’язки родо-видових відношень із синонімічними, синонімічних опозицій із антонімічними, що є свідченням складної семантичної організації як кожної акустеми окремо, так і лексико-семантичного поля звуконайменувань у цілому.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Агапій А.П. Лексико-семантична група дієслів мовлення в сучасній німецькій мові: Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.04 / Київський ун-т ім. Т.Шевченка. К., 1999. 19 с.
2. Акустика: Справочник / Под общ. ред. М.А.Сапожникова. 2-е изд., перераб. и доп. М.: Радио и связь, 1989. 336 с.
3. Алефіренко М.Ф. Теоретичні питання фразеології. Харків: Вища школа, 1987. 136 с.
4. Алимпиева Р.В. Семантическая значимость слова и структура лексико-семантической группы: На материале прилагательных-цветообозначений русского языка: Монография. Л.: Изд-во Ленинградского ун-та, 1986. 177 с.
5. Ананьев Б.Г. Теория ощущений. Л.: Изд-во Ленинградского ун-та, 1961. 456 с.
6. Антология мировой философии: В 4-х томах. М.: Мысль, 1969. Т. 1: Философия древности и средневековья. Ч. 1. 576 с.
7. Антомонов А.Ю. Исследование структурной организации лексико-семантического поля: Дис. канд. филол. наук: 10.02.19. К., 1987. 191 с.
8. Апресян Ю.Д. Избранные труды. 2-е изд., испр. и доп. М.: Школа Языки русской культуры”, Изд. фирма Восточная литература” РАН, 1995. Т. 1: Лексическая семантика. 472 с.
9. Апресян Ю.Д. К вопросу о структурной лексикологии // Вопросы языкознания. 1962. № 3. С. 38 46.
10. Апресян Ю.Д. Лексическая семантика. Синонимические средства языка. М.: Наука, 1974. 368 с.
11. Апресян Ю.Д. Проблема синонима // Вопросы языкознания. 1957. № 6. С. 87 88.
12. Апресян Ю.Д. Синонимия и синонимы // Вопросы языкознания. 1969. № 4. С. 75 91.
13. Арнольд И.В. Лексико-семантические категории и образование новых слов. Парадоксы семного состава // Арнольд И.В. Семантика. Стилистика. Интертекстуальность: Сб. ст. / Науч. ред. П.Е.Бухаркин. СПб.: Изд-во С.-Петерб. ун-та, 1999. С. 106 124.
14. Арнольд И.В. Лексико-семантическое поле в языке и тематическая сетка текста // Арнольд И.В. Семантика. Стилистика. Интертекстуальность: Сб. ст. / Науч. ред. П.Е.Бухаркин. СПб.: Изд-во С.-Петерб. ун-та, 1999. С. 250 259.
15. Арнольд И.В. Оппозиции в семасиологии // Вопросы языкознания. 1966. № 2. С. 106 110.
16. Арнольд И.В. Эквивалентность как лингвистическое понятие // Арнольд И.В. Семантика. Стилистика. Интертекстуальность: Сб. ст. / Науч. ред. П.Е.Бухаркин. СПб.: Изд-во С.-Петерб. ун-та, 1999. С. 39 54.
17. Артемова А.Ф. Коннотативный аспект фразеологических единиц // Актуальные проблемы семасиологии: Межвуз. сб. науч. тр. Ленинград, 1991. С. 12 21.
18. Арутюнова Н.Д. К проблеме функциональных типов лексических значений // Аспекты семантических исследований: Сб. ст. М.: Наука, 1980. С. 158 249.
19. Арутюнова Н.Д. Предложение и его смысл: Логико-семантические проблемы. М.: Наука, 1976. 383 с.
20. Арутюнова Н.Д. Типы языковых значений: оценка, событие, факт. М.: Наука, 1988. 338 с.
21. Арутюнова Н.Д. Язык и мир человека. М.: Языки русской культуры, 1998. 896 с.
22. Арутюнова Н.Д. Языковая метафора (синтаксис и лексика) // Лингвистика и поэтика / Отв. ред. В.П.Григорьев. М.: Наука, 1979. С. 147 173.
23. Афанасьев А.Ю. Вопросы семантической эволюции лексики (на материале звукоподражательных существительных): Дис. канд. филол. наук: 10.02.04. Ленинград, 1984. 210 с.
24. Ахманова О.С. Очерки по общей и русской лексикологии. М.: Учпедгиз, 1957. 295 с.
25. Ахманова О.С. Словарь лингвистических терминов. 2-е изд., стереотип. М.: Сов. энциклопедия, 1969. 608 с.
26. Бабенко Л.Г. Функциональный анализ глаголов говорения, интеллектуальной и эмоциональной деятельности (на материале художественной речи А.Платонова): Дис. канд. филол. наук: 10.02.01. Свердловск, 1980. 320 с.
27. Багмут І.В. Звук і слуховий образ: екстралінгвальна природа звуконайменувань // Система і структура східнослов’янських мов: До 60-річчя наукової і педагогічної діяльності проф. М.Я.Брицина: Зб. наук. пр. / Відп. ред. В.І.Гончаров. К.: Знання України, 2004. С. 94 100.
28. Багмут І.В. Родо-видова кореляція в лексико-семантичному полі звуконайменувань української мови // Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова. Серія 10. Проблеми граматики і лексикології української мови: Зб. наук. пр. / Відп. ред. А.П.Грищенко. К.: НПУ імені М.П.Драгоманова, 2006. Вип. 2. С. 201 211.
29. Балли Ш. Общая лингвистика и вопросы французского языка. М.: Изд-во иностр. лит-ры, 1955. 416 с.
30. Балли Ш. Французская стилистика: Пер. с франц. М.: Изд-во иностр. л-ры, 1961. 369 с.
31. Баран Я.А. Фразеологія у системі мови. Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 1997. 176 с.
32. Басырова Ф.А. Полевый метод в описании семантики разноструктурных языков // Теория поля в современном языкознании: Межвуз. науч. сб. Уфа: Изд-во Башкирского ун-та, 2001. С. 6 16.
33. Бекеши Д. Ухо // Восприятие. Механизмы и модели: Сб. ст.: Пер. с англ. М.: Мир, 1974. С. 109 124.
34. Бережан С.Г. О критериях синонимичности в лексике // Филологические науки. 1967. № 4. С. 47 55.
35. Бережан С.Г. Семантическая эквивалентность лексических единиц. Кишинев: Штиинца, 1973. 372 с.
36. Берзегова Л.Ю. Проблема универсалий в семасиологии (Историко-семасиологическое исследование древнеанглийских слов со значением издавать звуки”, звук” на индоевропейском фоне): Дис. канд. филол. наук: 10.02.19. М., 1990. 149 с.
37. Білецький А.О. Про мову і мовознавство: Навчальний посібник. К.: АртЕк, 1997. 224 с.
38. Білоноженко В.М., Гнатюк І.С. Функціонування та лексикографічна розробка українських фразеологізмів / Відп. ред. Л.С.Паламарчук. К.: Наукова думка, 1989. 156 с.
39. Бокий О.В. Отражение лексико-семантических категорий в словарных дефинициях как лексикологическая и лексикографическая проблема // Вопросы семантики лексических единиц: Межвуз. науч. сб. Уфа: Изд-во Башкирского ун-та, 1987. С. 140 147.
40. Бондарко А.Б. Основы построения функциональной грамматики // Изв. АН СССР, серия литературы и языка. 1981. № 6. С. 483 496.
41. Брагина А.А. Незамкнутость синонимических рядов // Филологические науки. 1974. № 1. С. 43 53.
42. Брагина А.А. Синонимы в литературном языке. М.: Наука, 1986. 128 с.
43. Булаховський Л.А. Вибрані праці: В 5-т. К.: Наукова думка, 1975. Т. 1: Загальне мовознавство. 495 с.
44. Бурячок А.А. Принципи моделювання семантичних полів лексики // Мовознавство. 1985. № 4. 1985. С. 41 43.
45. Быстрова Л.В., Капатрук Н.Д., Левицкий В.В. К вопросу о принципах и методах выделения ЛСГ слов // Филологические науки. 1980. № 6. С. 75 78.
46. Вайсман Н.Н. Семантическая природа сенсорных прилагательных французского и русского языков: Дис. канд. филол. наук: 10.02.20. Алма-Ата, 1980. 258 с.
47. Васильев Л.М. Семантика глаголов звучания в современном русском языке // Системные отношения в лексике и методы их изучения. Уфа: Изд-во БГУ, 1977. С. 3 20.
48. Васильев Л.М. Семантика русского глагола. Глаголы речи, звучания и поведения: Учеб. пособие. Уфа: Изд-во БГУ, 1981. 71 с.
49. Васильев Л.М. Семантика русского глагола: Учеб. пособие. М.: Высшая школа, 1981. 184 с.
50. Васильев Л.М. Семантические классы глаголов чувства, мысли и речи // Очерки по семантике русского глагола: Уч. зап. Башк. ун-та. Вып. 43. Уфа, 1971. № 16 (20). С. 38 310.
51. Васильев Л.М. Системный семантический словарь русского языка. Предикатная лексика: Учеб. пособие. Вып. 2. Уфа: Изд-во Башкирского ун-та, 2000. 146 с.
52. Васильев Л.М. Современная лингвистическая семантика. М.: Высшая школа, 1990. 175 с.
53. Васильев Л.М. Теория семантических полей. Обзор // Вопросы языкознания. 1971. № 5. С. 105 113.
54. Ващенко В.С. Слово та його значення: Посібник. Дніпропетровськ, 1976. 39 с.
55. Вежбицка А. Восприятие: семантика абстрактного словаря // Новое в зарубежной лингвистике. Вып. XVIII. М.: Прогресс, 1986. С. 336 369.
56. Вежбицкая А. Семантические универсалии и описание языков: Пер. с англ. М.: Языки русской культуры, 1999. 780 с.
57. Вежбицкая А. Язык. Культура. Познание: Пер. с англ. М.: Русские словари, 1996. 416 с.
58. Вейнрейх У.О. О семантической структуре языка // Новое в лингвистике. Вып. 5. М.: Прогресс, 1970. С. 163 249.
59. Величковский Б.М., Зинченко В.П., Лурия А.Р. Психология восприятия: Учебное пособие. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1973. 246 с.
60. Вердиева З.Н. Семантические поля в современном английском языке. М.: Высшая школа, 1986. 120 с.
61. Виноградов В.В. Лексикология и лексикография: Избранные труды / Отв. ред. В.Г.Костомаров. М.: Наука, 1977. 312 с.
62. Виноградов В.В. Русский язык (Грамматическое учение о слове): Учебное пособие. 2-е изд. М.: Высшая школа, 1972. 614 с.
63. Возиянова Н.В. Семантическая структура и текстовые функции глаголов речи: Дис. канд. филол. наук: 10.02.19. М., 1991. 251 с.
64. Возний Т.М. Відвигукові і звуконаслідувальні форми дієслів на -а-ти, -ка-ти (-а-ть, -ка-ть, -а-ць, -ка-ць) у східнослов’янських мовах // Славістичний збірник. К.: Вид-во АН УРСР, 1963. С. 112 133.
65. Возний Т.М. Семантичні зв’язки між твірними іменниками і вигуковими основами та похідними дієсловами на -а-ти, -ка-ти у східнослов’янських мовах // Словотвірна семантика східнослов’янських мов. К.: Наукова думка, 1983. С. 75 87.
66. Волошина О.В. Роль сенсорной лексики в создании художественной образности (На материале английской прозы): Дис. канд. филол. наук: 10.02.04. К., 1994. 175 с.
67. Выздога Л.К. Семантика глаголов звучания в современном английском языке: Дис. канд. филол. наук: 10.02.04. Минск, 1988. 245 с.
68. Гайдаєнко І.В. Назви на позначення смаку: етимологія, семантика, функціонування: Дис. канд. філол. наук: 10.02.01. Херсон, 2002. 224 с.
69. Гайсина Р.М. Лексико-семантическое поле глаголов отношения в современном русском языке. Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1981. 195 с.
70. Гак В.Г. Беседы о французском слове. М.: Международные отношения, 1966. 335 с.
71. Гак В.Г. К проблеме общих семантических законов // Общее и романское языкознание: Сб. ст. / Отв. ред. Ю.С.Степанов. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1972. С. 144 157.
72. Гак В.Г. Семантическая структура слова как компонент семантической структуры высказывания // Семантическая структура слова: Психолингвистические исследования: Сборник. М.: Наука, 1971. С. 78 96.
73. Гак В.Г. Сопоставительная лексикология. М.: Международные отношения, 1977. 264 с.
74. Гак В.Г. Языковые преобразования. М.: Школа Языки русской культуры”, 1998. 768 с.
75. Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. К.: Вища школа, 1985. 360 с.
76. Гаценко І.О. Типологічні особливості звуконаслідувальних слів (на матеріалі української, російської та англійської мов): Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.15 / НАН України, Ін-т мовознавства ім. О.О.Потебні. К., 2003. 19 с.
77. Гинзбург Р.С. К вопросу о классификации словарного состава // Вопросы описания лексико-семантической системы языка: Тез. докл. М.: Изд-во МГПИИЯ им. Мориса Тореза, 1971. Ч. 1. С. 108 114.
78. Гірняк С.П. Структурно-семантична організація словотворчих гнізд з базовими дієсловами мовлення в українській мові ХІХ ХХ ст.: Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.01 / Донецький держ. ун-т. Донецьк, 1999. 19 с.
79. Глушич О.Д. Существительные-звукообозначения в русском языке и их функционирование в художественной речи: Дис. канд. филол. наук: 10.02.01. К., 1986. 207 с.
80. Голубева Е.Л. О семантических особенностях глаголов звучания // Вопросы т