МЕХАНІЗМ ФІНАНСОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ АГРАРНОГО ВИРОБНИЦТВА В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ
ВІННИЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

ТЕРЕЩУК СЕРГІЙ МИКОЛАЙОВИЧ

УДК 338.432:316.32

МЕХАНІЗМ ФІНАНСОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ АГРАРНОГО ВИРОБНИЦТВА В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

08.00.03 – економіка та управління національним господарством

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Науковий керівник
Калетнік Григорій Миколайович,
доктор економічних наук, професор,
член-кореспондент НААН України

Вінниця – 2012

ЗМІСТ

ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1. НАУКОВО-ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ МЕХАНІЗМІВ РЕГУЛЮВАННЯ АГРАРНОГО ВИРОБНИЦТВА 9
1.1. Понятійний зміст та структура фінансового механізму регулювання аграрної економіки 9
1.2. Принципи, методи та форми фінансового регулювання аграрної сфери 22
1.3. Методичні підходи до оцінки ефективності регулюючого впливу на характер економічної діяльності в сфері АПК 33
Висновки до розділу 1 43
РОЗДІЛ 2. СТРУКТУРНО-ДИНАМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ФІНАНСОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ АГРАРНОГО ВИРОБНИЦТВА В УКРАЇНІ 47
2.1. Трансформаційні ознаки еволюції механізму фінансового регулювання аграрного виробництва в Україні 47
2.2. Стан фінансового забезпечення процесів відтворення в аграрній економіці 65
2.3. Оцінка впливу системоутворюючих факторів на фінансування сільськогосподарського виробництва 83
2.4. Практика державного фінансового регулювання агропромислового виробництва в розвинутих країнах світу 98
Висновки до розділу 2 120
РОЗДІЛ 3. НАПРЯМИ УДОСКОНАЛЕННЯ ТА ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ МЕХАНІЗМУ ФІНАНСВОГО РЕГУЛЮВАННЯ АГРАРНОЇ СФЕРИ 125
3.1. Структура, зміст та напрями розвитку механізму фінансового регулювання пропорцій відтворення в аграрному секторі національної економіки 125
3.2. Нормативно правове забезпечення дієвості механізму фінансового регулювання агропромислового виробництва 136
3.3. Інноваційно-інвестиційна стратегія розвитку аграрної економіки на перспективу 150
Висновки до розділу 3 162
ВИСНОВКИ 166
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 179
ДОДАТКИ 198

ВСТУП

Актуальність теми. Продовольча та фінансова безпека України, необхідність реального підвищення якості життя населення у великій мірі залежать від ефективного розвитку сільськогосподарського виробництва. В той же час сільське господарство на сьогодні є найменш конкурентоспроможною галуззю національної економіки і його функціонування значною мірою залежить від заходів державної підтримки його розвитку. Необхідність державної підтримки аграрного виробництва диктується наслідками загальноекономічної кризи, диспаритетом цін на продукцію сільського господарства і промисловості, недосконалістю діючої фінансово-кредитної системи, реальним спадом доходів сільського населення та необхідністю дотримання зобов’язань України при вступі до Світової організації торгівлі.
Слід зазначити, що питанням необхідності та ефективності різних форм механізмів державної підтримки та регулювання сільськогосподарського виробництва присвячені численні праці відомих зарубіжних вчених: Дж. М. Кейнса, П. Самуельсона, А. Сміта, М. Грейсі та відомих українських вчених-аграрників: В.П. Галушка, Г.М. Калетніка, С.М. Кваші, І.І. Лукінова, Ю.О. Лупенка, А.Г. Мазура, В.Я. Месель-Веселяка, М.Й. Маліка, О.В. Мороза, О.М. Могильного, П.Г. Саблука, В.М. Ціхановської, О.М. Шпичака та багатьох інших. Тим не менш, науково-теоретичні та методологічні аспекти формування дієвого механізму державного регулювання розвитку аграрної сфери, зокрема в частині її фінансового забезпечення залишаються ще недостатньо дослідженими і потребують поглибленого опрацювання.
Важливість і необхідність підвищення ефективності регулюючого фінансового впливу держави на характер економічного відтворення в сфері АПК за умов недосконалого ринкового середовища зумовлюють актуальність теми, логіку побудови та зміст дисертаційної роботи.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до наукових досліджень Національного наукового центру “Інститут аграрної економіки” і є складовою частиною підпрограми 39.03.04Ф “Науково-методичні основи формування глобального і регіонального ринків сільськогосподарської сировини і продукції переробної промисловості” (номер державної реєстрації О111U000165) та теми держбюджетної науково-дослідної роботи Вінницького національного аграрного університету “Дослідження розвитку трансформаційних процесів в аграрній економіці макрорегіону “Поділля” (номер державної реєстрації О111U004338), в межах якої автором розроблено науково-методичні підходи та пропозиції щодо удосконалення механізму державної фінансової підтримки та регулювання сільськогосподарського виробництва.
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розробка теоретико-методологічних підходів і практичних рекомендацій щодо формування механізму фінансового регулювання аграрного виробництва в умовах системних трансформаційних змін та глобалізації економічних процесів.
Для досягнення поставленої мети в дисертації поставлені такі головні завдання:
- узагальнити теоретичні розробки щодо понятійного змісту фінансового регулювання, формування структури та змісту механізмів державного регулювання аграрного виробництва;
- визначити закономірності, наукові принципи та методи регулювання фінансового забезпечення процесів відтворення в системі АПК;
- узагальнити та науково обґрунтувати методичні підходи щодо оцінки ефективності фінансового регулюючого впливу на характер виробничо-господарської діяльності в сфері аграрного виробництва;
- дослідити еволюцію становлення механізму регулювання сфери АПК;
- здійснити оцінку структурно-динамічних зрушень в аграрному секторі економіки, виходячи із стану його фінансового забезпечення;
- здійснити економіко-математичне моделювання залежності ефективності господарської практики від засобів та методів регулюючого впливу на їх діяльність;
- розробити концепцію удосконалення структури та змісту діючого механізму фінансового регулювання аграрного виробництва;
- обґрунтувати напрями поліпшення нормативно-правового забезпечення фінансово-господарської діяльності АПК;
- розробити Стратегію інноваційно-інвестиційного розвитку аграрної економіки на перспективу.
Об’єктом дослідження є процес економічного відтворення в системі АПК та стан його фінансового регулювання.
Предметом дослідження стали теоретико-методологічні та практичні аспекти форм і методів державного фінансового регулювання аграрного виробництва.
Методи дослідження. У процесі дослідження було використано сукупність загальнонаукових та спеціальних методів: економічного аналізу – при визначенні рівня і динаміки державної бюджетної підтримки сільського господарства; аналізу та синтезу – при поєднанні складових економічних явищ в єдиному процесі; графічний – при наочному відображенні окремих показників фінансової підтримки сільського господарства в Україні; групування – при встановлені залежності ефективності сільськогосподарського виробництва від економічних і соціальних факторів; дедуктивний – при теоретичному осмисленні проблеми та уточнені окремих понять; індуктивний – при зборі, систематизації та обробці інформації; співставлення – при порівнянні рівнів державної фінансової підтримки сільського господарства України та інших країн; монографічний – для детального вивчення стану розвитку сільського господарства та його державного регулювання; математичного моделювання – для виявлення залежності аграрного розвитку від стану його фінансового забезпечення; порівняння – для зіставлення фактичних даних за окремі періоди і роки.
Інформаційну базу дослідження становили матеріали Державного комітету статистики України, Міністерства аграрної політики та продовольства України, Головного управління економіки та Головного управління агропромислового розвитку Вінницької облдержадміністрації та публікацій з досліджуваної тематики.
Наукова новизна одержаних результатів. Основний науковий результат полягає в обґрунтуванні сучасного механізму фінансового регулювання аграрного виробництва:
вперше:
- обґрунтовано оновлену та розширену систему складових та змісту механізму фінансового регулювання аграрного виробництва, яка включає фінансові, економічні та правові важелі впливу на характер економічного відтворення АПК в умовах розвитку трансформаційних процесів та глобалізації економічного розвитку;
- запропоновано концептуальні положення нормативно-правового забезпечення фінансового регулювання сфери АПК у вигляді двох проектів законів України: “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо Гарантійного фонду виконання зобов’язань за складськими документами на зерно)” та “Про аграрні розписки”;
удосконалено:
- систему закономірностей та розкрито зміст загальних і спеціальних принципів як керівних ідей і обмежень при здійсненні фінансового регулювання аграрної економіки. Зокрема, до спеціальних віднесено принципи: аграрного протекціонізму, гарантованої підтримки державою сільгоспвиробників і рівноправність підтримки господарюючих субєктів АПК усіх форм власності, участь держави разом з сільськогосподарськими підприємствами в реалізації спільних програм розвитку;
- методичні підходи до оцінки ефективності фінансового регулювання сфери АПК за рахунок запровадження 10-бальної системи 17-ти основних складових регулюючого впливу та показників рівня фінансової підтримки сільгоспвиробників, які включають обчислення приросту прибутку та зниження собівартості продукції до і після зростання цієї підтримки;
- економіко математичний підхід до визначення залежності ефективності аграрного виробництва від структури капіталу, стану фінансування програм, оподаткування, факторів відтворення активів тощо.
набули подальшого розвитку:
- науково-теоретичні та методологічні підходи щодо визначення категорійного апарату та понятійного змісту фінансового регулювання і механізму його здійснення з урахуванням сучасних економічних учень;
- комплекс показників аналізу та діагностики розвитку аграрного виробництва з урахуванням стану його фінансового забезпечення: рівня державного фінансування, кредитування, оподаткування, страхування, митного регулювання, надання дотацій, розвитку лізингових послуг тощо;
- концептуальні підходи до розробки Стратегії інноваційно-інвестиційного розвитку конкурентноспроможних галузей і виробництв аграрної сфери економіки на період до 2025 року з визначенням джерел фінансового забезпечення її здійснення.
Практичне значення одержаних результатів Отримані наукові здобутки стосовно механізму і напрямів фінансового регулювання аграрного виробництва можуть слугувати науково-методологічним підгрунтям для вирішення практичних завдань оптимізації сфери АПК у відповідності до вимог ринкової економіки та глобалізації суспільних процесів.
Окремі наукові розробки автора стосовно нормативно-правового забезпечення фінансового регулюючого впливу були використані в роботі Верховної Ради України при розробці проектів законів України, які суттєво розширюють можливості самофінансування аграрного виробництва (довідка № 05/3-980-1 від 04.05.2012 р.) та Міністерства аграрної політики та продовольства України в частині додаткового залученя кредитних ресурсів через аграрні розписки (довідка № 37-09/812 від 07.05.2012 р.), а також у Вінницькому національному аграрному університеті при викладані курсу «Державне регулювання економіки ( довідка № 121455 від 30.05.2012 р.).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаним дослідженням, результати якого сприяють розв’язанню науково-практичного завдання щодо ефективного фінансового регулювання сфери виробництва в аграрній економіці. Наукові результати дисертаційного дослідження належать особисто автору і є його внеском у розвиток економічної науки.
Апробація результатів дослідження. Основні положення і результати проведених досліджень були апробовані на 6-ти міжнародних та республіканських науково-практичних конференціях, зокрема: Міжнародній науково-практичній конференції з проблем розвитку аграрного виробництва (м. Луганськ, 2012 р.), “Трансформаційна динаміка розвитку агропромислового виробництва” (м. Вінниця, 2012 р.), “Тенденції управління фінансовими та інноваційними процесами в умовах ринкових перетворень” (м. Вінниця, 2012), “Ринкова трансформація економіки: проблеми, перспективи” (м. Харків, 2012 р.), Всеукраїнській науковій конференції молодих вчених (м. Умань, 2012 р.), “Кооперативний маркетинг в агробізнесі: проблеми і перспективи розвитку в Україні” (м. Житомир, 2012 р.).
Публікації. Основні положення й висновки дисертаційного дослідження опубліковані в 16 наукових працях загальним об’ємом 4,1 друк. арк., з них 9 – у наукових фахових виданнях і 6 – у матеріалах наукових конференцій.
Обсяг і структура роботи. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Повних обсяг становить 204 стор., в тому числі 24 таблиці, 22 рисунки та 6 додатків на 6 сторінках; список використаних джерел нараховує 196 найменувань на 19 стор.

Список литературы

ВИСНОВКИ

1. Державне регулювання аграрного виробництва є результатом тривалої еволюції ринкової системи господарювання. в залежності від співвідношення свідомого впливу на економіку і дії ринкового механізму формуються різні її типи (вільна ринкова, централізовано-планова, змішана з переважанням централізації та децентралізації державних регуляторних функцій та різні їх модифікації). На вибір типу (моделі) ринкової економіки впливають внутрішні і зовнішні умови розвитку країни, стратегічні і тактичні цілі і засоби їх досягнення, ресурсні можливості, а також ряд чинників надбудовного характеру.
Економічний механізм державного фінансового регулювання у сфері господарської діяльності АПК виконує своєрідну роль сполучної ланки між підсистемою аграрного сектора і дією економічних законів. Виходячи із цієї методологічної настанови державне фінансове регулювання АПК має адаптуватися до умов комплексної взаємодії різновекторних сил з метою сталого розвитку аграрної сфери.
Розгляд теоретичних засад фінансового регуляторного впливу в роботі здійснюється поетапно – від визначення сутності категорії “регулювання” на різних ієрархічних рівнях управління – до формування самих механізмів регулювання. В широкому розумінні регулювання сфери АПК передбачає створення необхідних умов для процесів саморегулювання розвитку за рахунок використання в управління організаційних, економічних та нормативно-правових методів впливу. Як складна економічна категорія “регулювання” піддається науковому методу класифікації за визначеними ознаками. Зокрема, за рівнем регулювання прийнято виділяти державне, регіональне і місцеве регулювання процесів економічного відтворення. За моделями регулювання розрізняють американську, німецьку, західноєвропейську, шведську та японську школи.
Аграрне регулювання характеризується комплексом специфічних чинників: природнокліматичних, організаційно-економічних, науково-технічних, соціальних тощо. За цих обставин під регулюванням аграрного виробництва слід розуміти цілеспрямований економіко-нормативний вплив державних і регіональних органів влади і управління на характер економічного відтворення аграрної економіки з метою максимального використання обмеженого в ринку природно-ресурсного потенціалу та забезпечення на цій основі продовольчої безпеки країни.
Необхідність фінансового регулювання сільськогосподарського виробництва характеризується рядом чинників: нестачею обігових коштів внаслідок низької прибутковості сільгосппідприємств; високою вартістю кредитних ресурсів; суперечливістю існуючого законодавства, недостатністю податкової системи.
Що стосується структури механізму фінансового регулювання аграрної сфери, то він включає в себе наступні складові: дотування виробництва та бюджетні компенсації; податкові пільги; бюджетне фінансування та кредитування аграрного виробництва, форми і методи управління в АПК, стимулювання експорту та імпорту сільгоспродукції та інше. Важливо підкреслити, що уже визначені і апробовані практикою фінансові важелі регулювання АПК є доволі малоефективними і не використовуються в повній мірі.
2. Наукова методологія фінансового регулювання аграрної сфери ґрунтується на врахуванні і дотриманні в дослідженні дії економічних законів, їх прояву у вигляді стійких закономірностей, принципів, методів та факторів в організації регулюючого впливу. Стосовно наукових принципів як керівник ідей і обмежень в процесі регулювання, то до них слід віднести: принцип пріоритетності розвитку інноваційно орієнтованих галузей і виробництв АПК; принцип спеціалізації в аграрному виробництві; принцип максимального забезпечення потреб в продовольстві власного виробництва;принцип організації сільгоспвиробництва по переважно замкнутому технологічному циклу, принцип погодження інтересів сільгоспвиробників і держави тощо.
Наукова методологія вимагає реалізацію дії наукових принципів через відповідні методи впливу, оскільки вони також відображають закономірності регуляторних відносин. Класифікація методів дозволяє виділити із їх сукупності відповідні основні групи: економічні, інституційні, адміністративні та соціально-економічні. Сутність економічних методів полягає у використанні інструментів бюджетної, податкової, грошово-кредитної, митної та цінової державної політики стосовно підтримки аграрного виробництва. Сюди також можна віднести структурне регулювання системи АПК та інфраструктурне забезпечення аграрного ринку. Адміністративні методи ілюструють жорсткий вплив державних органів управління на характер відтворювальних процесів в аграрній економіці і реалізовуються через: контроль за монополізацію продовольчих ринків, ліцензування, квотування, сертифікацію продукції, податки і збори, штрафи, регламентацію діяльності окремих господарюючих суб’єктів. Роль соціально-психологічних методів регулювання полягає в дотриманні стандартів якості життя і добробуту населення, сприянні зайнятості та формуванню іміджу окремих територіальних утворень в рамках реалізації виваженої державної регуляторної політики. Інституційні методи за своєю природою спрямовані на формування різноманітних фондів підтримки сільськогосподарських товаровиробників, розвиток форм власності, фінансування кадрового, юридичного та інформаційного забезпечення діючих аграрних підприємств і їх адаптації до зміни умов господарювання.
Визначення та аналіз сукупності наукових принципів та методів регуляторного впливу в сфері АПК на державному і регіональному рівнях дозволяє стверджувати, що ця діяльність в рамках пропонованих механізмів має достатньо аргументоване науково-методологічне забезпечення, яке дозволяє на практиці впливати на характер і темпи відтворення по компонентної структури аграрного виробництва.
3. Функціонування діючого механізму фінансового забезпечення аграрного виробництва в Україні потребує його оцінювання з точки зору доцільності та ефективності. Для цього в роботі пропонується методологічний підхід із визначенням синергетичного ефекту від дії його складових. За основу було взято 17-ть компонентів організаційно-економічного механізму (8 організаційних та 9 - економічних). Також по кожному із них було визначено перелік основних невирішених питань, які враховувались як понижуючі фактори від максимальної оцінки в 10 балів. На основі експертної оцінки кожної із 17-ти складових було встановлено, що із 170 можливих балів загальна оцінка дієвості сучасного механізму фінансової підтримки агропромислового виробництва оцінюється у 85 балів, тобто рівень забезпечення розвитку АПК становить лише 50%, у тому числі по організаційних складових – 55, економічних – 45%. В даній сукупності складових є визначальні, які потребують більшої уваги для висвітлення, особливо це стосується фінансово-економічного змісту. Так, стримуючим фактором згідно даних оцінки виступає інноваційно-інвестиційне забезпечення розвитку АПК, його оцінено лише у 5 балів (50% необхідного), кредитування сфери АПК (4 бали), страхування (3 бали), цінове регулювання (3-5 балів). Також низьким характеризується рівень управління регулятивними процесами (4 бали). В плані оцінки важливо звернути увагу на стан земельних відносин на селі, який суттєво знижує загальну ефективність механізму регулювання. Це стосується, насамперед, інноваційно-інвестиційного забезпечення, кредитування і страхування ризиків, створення матеріально-технічної бази, розвитку фондового ринку, розбудови ринкової інфраструктури. Загалом, незавершеність земельної реформи негативно впливає на функціонування існуючих механізмів регулювання.
Вітчизняна наука пропонує також методичні підходи до визначення рівня державної підтримки сільгоспвиробників: перший із них ґрунтується на обчисленні прибутку у результаті зростання цієї підтримки; другий – використовується для визначення відносної економії від зниження собівартості продукції чи послуг.
Для визначення ефективності залучення, використання та управління фінансовими ресурсами сільськогосподарських підприємств в роботі було використано методику рангової кореляції за формулою Спірмена. В результаті проведених групувань на прикладі адміністративних районів Вінницької області було встановлено, що близько 40,7% адміністративних районів мають доволі низьку ефективність управління фінансовими ресурсами; 48,2 – середній рівень і лише 11,1% - високий. Така залежність з високою долею вірогідності може бути перенесена і на всі регіони України та аграрну галузь в цілому.
4. Аналіз еволюційного розвитку механізму фінансового регулювання аграрної економіки показує, що цей процес здійснюється повільно і непослідовно. Відносним позитивом в перехідний період стало пристосування економічних суб’єктів господарювання до бартерних операцій, податкових пільг, списання та реструктуризації боргів та обов’язкових платежів, отримання під гарантії уряду проблемних щодо повернення іноземних кредитів, безоплатне використання керівниками приватних підприємств земельних і майнових паїв селян, відшкодування за рахунок державного бюджету збитків, завданими природними явищами.
В подальшому основні напрями формування державного регулювання аграрного виробництва були спрямовані на: цінову політику, податкові пільги, бюджетну підтримку, кредитне забезпечення, лізинг, гарантії Уряду щодо інвестицій зарубіжних країн. Серед вищевикладених засобів державного регулювання аграрної сфери особлива роль відводилась бюджетній підтримці галузі. За даними Державного казначейства України, фінансування сільського господарства в середньому за 1993-2003 рр. не перевищувало 2% видатків державного бюджету і тільки у 2003 р. досягло законодавчо визначених 5 %.
В плані нормативно-правового забезпечення дії механізму регулювання в цей період було прийнято близько 270 документів, включаючи 3 Закони України, 4 Укази Президента України та 15 постанов і розпоряджень Кабінету Міністрів України. Слід підкреслити, що прийняття зазначеної кількості законодавчих актів суттєво не вплинуло на стан виробничо-господарської діяльності сільгоспвиробників.
Специфічним засобом довгострокового кредитування стало запровадження фінансового лізингу на закупівлю сільськогосподарської техніки вітчизняного виробництва та часткове відшкодування її вартості. За моніторинговими даними НАК “Украгролізинг” у 1998-2004 рр. сільськогосподарські товаровиробники придбали на умовах лізингу близько 16 тис. одиниць техніки, у тому числі 4,9 тис. тракторів, 527 зерно- 371 буряко- і 230 коромозбиральних комбайнів, 8,5 тис. одиниць ґрунтообробної та посівної техніки на загальну суму понад 1 млрд. грн.
Не сприяла поліпшенню регулювання аграрних відносин і система ціноутворення на сільськогосподарську продукцію. За розрахунками науковців Національного наукового центру “Інститут аграрної економіки” тільки за період 1990-2000 рр. через нееквівалентність обміну між сільським господарством та іншими галузями економіки аграрні товаровиробники витратили 57 млрд. грн. Важливим слід вважати запровадження з 2000 р. державних заставних цін на зерно. В 2004 році товаровиробники поставили на елеватори Державної акціонерної компанії “Хліб України” майже 640 тис. тонн зернових, що разом із закупівлями до державного матеріального резерву 860 тис. тонн дозволило здійснити стабілізацію цього сегмента аграрного ринку в період надлишкового пропонування зерна. Слід також відмітити, що для реалізації державних функцій були створені нові організаційні структури: Аграрний фонд, Фонд аграрних страхових субсидій, Аграрна біржа, Розрахунково-кліринговий центр та інші, діяльність яких була спрямована на поліпшення державного впливу в системі аграрного виробництва.
В цілому період трансформаційних перетворень в аграрній економіці дозволив окреслити контури формування структури та змісту механізму фінансового регулювання аграрних відносин.
5. Сучасний стан фінансового забезпечення сільськогосподарських підприємств є наслідком складних економічних перетворень в структурі механізму регулювання. Потреба в поліпшенні фінансування спричинена поперед усе високим зносом основних фондів, який в цілому по Україні складає 60%, а в деяких регіонах (Вінницька, Кіровоградська, Полтавська, Харківська області) цей показник перевищує 70%. В аграрному секторі економіки цей показник також сягає 60%, в т.ч. харчова промисловість – 61%, транспорт – 84%. Це пояснюється також низькими темпами оновлення основних засобів та недостатнім фінансуванням галузі. Не зважаючи на загальну тенденцію збільшення фінансової підтримки АПК її темпи є незадовільними. За період з 2004-2010 рр. прослідковується зниження фінансування програм селекції в тваринництві на 78,8 млн. грн. та рослинництві – на 17,4 млн. грн.; повністю відсутня (за 2 останні роки) компенсація вартості складної техніки вітчизняного виробництва; не виділяються кошти на розвиток сільських територій; фактично заморожена підтримка підприємств м’ясної та молочної переробки.
Існують проблеми і в кредитуванні аграрного виробництва. Відсоткові ставки, за якими сьогодні сплачуються кредити алишаються доволі високими і складають 24-27% річних, не зважаючи на зниження облікової ставки Національного банку до 7,75%. В результаті, тільки за 2010 рік пролонговано кредити для 277 сільгосппідприємств на загальну суму 732 млн. грн. В цілому ж загальна сума заборгованості за кредитами, наданими підприємствам агропромислового комплексу становить 54,8 млрд. грн., що складає 11,2% від загального обсягу кредитів, наданих в економіку країни.
За відсутності банківських кредитів лізинг виступає одним із основних інструментів фінансування АПК, особливо це стосується малих та середніх підприємств. За розрахунками зарубіжних і вітчизняних фахівців потенційний попит на ринку лізингових послуг на Україні складає 12-50 млрд. грн. США, що в 100 раз перевищує досягнутий рівень. Розвиток ринку лізингових послуг в цих умовах потребує суттєвого розширення, оскільки в Україні тільки 62 фінансові компанії спеціалізуються на цих послугах.
6. В роботі проаналізовано практику державного фінансового регулювання агропромислового виробництва в розвинутих країнах світу. В цьому плані найбільший інтерес становлять країни Європейського Союзу. Із середини 80-х років в ЄС на підтримку аграрного сектору спрямовувалось дві третини спільного бюджету, в 90-х більше половини (54%), з 2000 року спостерігається дотування аграрного сектора (44,5%). Згідно бюджету 2011 р. майже третина коштів бюджету ЄС спрямовувалась на субсидії безпосередньо фермерам і стільки є через структурні фонди на подолання бідності і розвитку відсталих регіонів. Водночас, питома вага витрат на сільське господарство в структурі ВВП ЄС має тенденцію до зменшення. Якщо в 1993 році цей показник становив 0,61%, в 2005 – 0,43%, то в 2011 р. його передбачено на рівні 0,33%, при тому, що частка сільського господарства в його ВВП дорівнює 0,33%. В рамках бюджету ЄС обов’язкове фінансування на підтримку сільського господарства забезпечується Європейським фондом сільськогосподарської орієнтації (FEO GA).
Значна державна підтримка і регулювання аграрного виробництва здійснюється у США. Тут основним інструментом стали бюджетні програми, яких за всю історію їх впровадження нараховується близько ста. Багато в чому відмінною від інших країн є аграрна політика Канади. Ця країна обстоює принципи лібералізму в торгівлі сільськогосподарською продукцією та поступового обмеження цінової підтримки її експорту. В аграрному секторі Бразилії державне фінансування потреб сільгоспвиробників складає 80% від їх потреб.
В світлі дослідження досвіду державного регулювання аграрного виробництва в розвинутих країнах світу, важливо окреслити можливість адаптації України до цієї практики, особливо в умовах її приєднання до СОТ.
7. Моделювання оцінки впливу системоутворюючих факторів процесу фінансування сільськогосподарського виробництва в дослідженні ґрунтується на основі застосування непрямого методу найменших квадратів. Сутність даного методу полягає у послідовному оцінюванні структурних форм рівнянь модифікованих змінних. При цьому стохастична факторна залежність може бути теоретично апроксимованою конкретною формою: лінійною або нелінійною. Оцінка процесу фінансування на основі розроблених залежностей була проведена по статистиці результатів функціонування галузі сільського господарства Вінницької області за період 2004-2010 рр. за допомогою табличного процесора Excel 2003. Результати оцінки коефіцієнта співвідношення активів та доходу від реалізації сільськогосподарської продукції від факторів, що визначають джерела фінансування, характеризується стійкою залежністю. Усі включені фактори здійснюють прямий вплив на коефіцієнт співвідношення активів і пасивів. Результати оцінки прибутку сільського господарства від співвідношення боргів та капіталу показують, що при зростанні боргів за рік на 1 млн. грн. веде до зменшення прибутку сільського господарства на 2,37 млн. грн.: при збільшенні приросту власного капіталу на 1 млн. грн., збільшення прибутку сягає 1,14 млн. грн. Результати оцінки короткострокових кредитів свідчать, що зменшення їх суми на 0,21 млн. грн. можливе лише за рахунок зростання приросту товарно-матеріальних запасів на 1 млн. грн.; зростання короткострокових кредитів банків на 5,0 млн. грн. очікується за рахунок збільшення приросту біологічних активів на 1 млн. грн. Пропонована модель також пропонує результати оцінки заборгованості до довгострокових зобов’язаннях сільського господарства, фінансування програм за факторами відтворення активів, оподаткування сільськогосподарського виробництва та зміни обсягів дотацій.
8. Запропоновано структуру та зміст механізму фінансового регулювання аграрної сфери виробництва, який сумарно включає себе наступні складові: бюджетна підтримка АПК, митна політика, кредитна підтримка, програми фінансування, податкові пільги, аграрні розписки, адаптація до міжнародних стандартів, страхування, лізинг, цінова політика, технічні регламенти, альтернативні джерела, ринок землі, розвиток сільськогосподарської кооперації, впровадження інноваційних технологій, іноземні інвестиції. Регулюючий вплив по реалізації напрямів фінансового забезпечення реалізується методами управління на різних ієрархічних рівнях управління: економічних, адміністративних та нормативно-правових. Практична дія механізму фінансування АПК здійснюється на основі наступних методичних підходів: 1) оптимізація структури джерел формування ресурсів за критерієм мінімальної середньозваженої ціни; 2) вибірковість джерел формування та напрямів використання ресурсів; 3) оцінка активів за їх прогнозованою дохідністю; 4) врахування зміни цінності елементів грошових потоків за часом; 5) врахування інфляційного впливу на вартісну оцінку ресурсів; 6) оцінка рівнів фінансових ризиків; 7) не допущення зниження фінансової стійкості підприємств за межі мінімально прийнятого їх рівня.
Конкретні рекомендації стосовно удосконалення існуючого механізму регулювання зводяться до таких напрямів: в сфері оподаткування: відповідність світовим стандартам, впровадження інноваційних розробок у податковій службі, зміна методології стягнення податків, розробка нових форм податкових стягнень: кредитне фінансування: переважання довгострокових кредитів з боку комерційних банків під заставу земельних ресурсів та біологічних активів, започаткування експортного кредитування; в області страхування – створення в Україні Агентства страхування, яке б займалося страхуванням ризиків внутрішніх товаровиробників та виробників-експортерів; в сфері здійснення державного протекціонізму: введення квотування імпорту з реалізацією квот на конкурентній основі на продукцію, по якій імпорт зріс в 1,5-2 рази при відповідному скороченні вітчизняного виробництва; підтримка сільськогосподарських ринків: впровадження механізму заставних цін, аграрних розписок, іпотечних операцій із земельними ділянками, організаціям форвардних та ф’ючерсних контрактів на продукцію; сприяння тимчасовому розвитку толінгових операцій, в тому числі і внутрішнього толінгу, як одну із форм залучення оборотного капіталу іноземних фірм; в напряму еквівалентності ціноутворення: встановлення більш високої цільової ціни, яка орієнтована на покриття витрат виробництва шляхом доплати різниці між цільовою та ринковою ціною, чи придбання нереалізованих витрат продукції по цільовій ціні (дані заходи стосуються продукції, яка виробляється у масовому масштабі та відображає спеціалізацію аграрної економіки); в області підтримки фермерства – надання безвідсоткових кредитів під заставу запасів продукції фермерів, яка оцінюється по особливим заставним цінам.
9. Пропонується в рамках нормативно-правового регулювання аграрнопромислового виробництва Концепції двох основоположних законів: “Про аграрні розписки” та “Про Гарантійний фонд виконання зобов’язань за складськими документами на зерно”.
Концепція проекту Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” (щодо Гарантійного фонду виконання зобов’язань за складськими документами на зерно) повинна включати в себе наступні принципові положення: по-перше, пропонований закон має встановлювати засади створення порядку організації та діяльності Гарантійного фонду виконання зобов’язання за складськими документами на зерно; по-друге, він має визначати основні функції Гарантійного фонду: мінімізація ризиків суб’єктів ринку зерна; забезпечення прав володарів складських документів на зерно; гарантування відшкодування вартості зерна учасниками фонду; по-третє, зерно проектом пропонується запровадити правові засади фонду, його повноваження та обов’язки, а також керівні органи фонду; по-четверте, законом визначаються джерела формування коштів фонду (початкові збори, доходи від інвестування, залучені кредити тощо); по-п’яте, реалізація положень цього законопроекту не передбачає фінансування фонду із державного бюджету, кошти держави можуть бути використані лише у формі кредиту.
Концепція проекту Закону України “Про аграрні розписки” регулює правовідносини, які виникають у сфері оформлення, видачі, обігу, виконання аграрних розписок, визначає порядок їх реєстрації та спрямований на створення правових, економічних та організаційних умов функціонування цих документів. По структурі даний закон складається із 14-ти розділів в яких виписується процедура використання аграрних розписок, форма аграрної розписки, умови застави під аграрну розписку, моніторинг застави майбутнього врожаю, порядок видачі аграрних розписок, порядок виконання зобов’язань за аграрними розписками, відповідальність сторін тощо. Зазначені концепції проектів законів при їх прийнятті сприятимуть нормативно-правової бази механізму фінансового регулювання розвитку аграрного виробництва.
10. Пропонована інноваційно-інвестиційна Стратегія розвитку аграрної економіки на перспективу має на меті формування інноваційно-привабливої галузі виробництва з високим рівнем виробництва конкурентоспроможної продукції АПК та забезпечення на цій основі зайнятості сільського населення і підвищення його якості життя. По структурі Стратегія складається із трьох взаємозв’язаних етапів здійснення: перший етап (2012-2015 рр.) характеризується досягненням ознак стабілізації аграрного виробництва в цілому та підтримкою пріоритетних галузей і виробництв. На цей же період планується започаткування інноваційних технологій в продовольчу та матеріально-технічну підгалузі; другий етап (2015-2020 рр.) прогнозується як зростання сфери послуг над виробництвом, передбачається також, що в цей період буде здійснюватися більш широке запровадження в аграрному виробництві досягнень науково-технічного прогресу, збільшення інвестиційних надходжень, активізація підприємницької діяльності, що сумарно дозволить досягти максимізації забезпечення потреб населення України в продовольчих товарах вітчизняного виробництва; на третьому етапі інноваційної Стратегії (2020-2025 рр.) існує можливість досягнення розвитку аграрної економіки до постіндустріальної фази з максимізацією використання наявного природно-ресурсного потенціалу, домінації виробництва продовольчих товарів для власного споживання розширення експорту продовольства і впровадження новітніх інформаційних технологій. Цей же етап формалізовує входження аграрної економіки в інтеграційні структури Європейського Союзу та глобалізовані транснаціональні утворення. Для забезпечення виконання завдань Стратегії необхідно щороку інвестувати в аграрну галузь 240-250 млрд. грн.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Могильний О.М. Регулювання аграрної сфери. - [О.М. Могильний]. – Ужгород: УВА, 2005. – 400 с.
2. Захарін С.В. Удосконалення механізму регулювання фінансового забезпечення корпоративних інвестицій [С.В. Захарін] // Фінанси України, 2007, №12. – С. 74-82.
3. Шевченко М.О. Механізми державного регулювання й підтримки розвитку аграрного бізнесу на інвестиційно-інноваційній основі [М.О. Шевченко] // Інвестиції: практика та досвід, 2011, №8. – С.61-65.
4. Евдокименко В.К. Структурно-функциональные составляющие региональной аграрной политики [В.К. Евдокименко, Ю.М. Лопатинский, Т.Л. Шкабара] // Регіональна економіка. – 2008. - №2. – С. 160-166.
5. Горб В. Засади державного регулювання технічного забезпечення агропромислового виробництва [В. Горб] // Вісник НАДУ. – 2010. - №24. – С. 157-163.
6. Дацій О.І. Удосконалення механізмів державного регулювання розвитку нових технологій і високотехнологічних агропромислових виробництв [О.І. Дацій] Вісник НАДУ. – 2010. - №1. – С. 180-187.
7. Бова Т.В. Інструменти та методи державного регулювання інноваційно-інвестиційної діяльності [Т.В. Бова] // Економіка та держава. – 2010. - №3. – С. 97-99.
8. Панасюк Б.Я. Прогнозування та регулювання розвитку економіки [Б.Я. Панасюк]. – К.: Поліграф книга, 1998. – 304 с.
9. Механізми регулювання економіки. (Економіка природокористування, економіка підприємства та організація виробництва). О.Ф. Балацький (ред.) – Суми ВВП “Мрія-1” ЛТД, 1999. – Т.1. – 174 с.
10. Олійник О. Теоретико-методологічні засади державного регулювання аграрного ринку [О. Олійник] // Економіка України. – 2005. - №7. – С.65-73.
11. Крисанов Д. В. Аграрна сфера: пріоритет і механізми реалізації – [Д. В. Крисанов]. – К. : Вища школа, 1998. – 303 с.
12. Зюкова Н. Б. Державне регулювання національного продовольчого ринку [Н.Б. Зюкова] // Регіональні перспективи. - №4-5(29-30). – 2003. – С.36.38.
13. Керцман В. Ю. Державне регулювання регіонального розвитку: теоретичні аспекти. Керцман В. Ю. – К.: Вид-во УАДУ, 2002. – 188 с.
14. Фінансово-кредитні методи державного регулювання економіки [Даниленко А.І., Береславська О.І., Бесараб Е.О. та ін]. – К.: Інститут економіки НАН України, 2003. – 415 с.
15. Сатановська О. Роль держави в регулюванні економічних відносин / О. Сатановська – // Економіка України. – 1999. – № 11. – С. 10–16.
16. Трансформаційні моделі економіки України (ідеологія, протиріччя, перспективи) / під ред. акад. НАН України В. М. Гейця. – К. : Логос, 1999. – 500 с.
17. Ціноутворення в агропромисловому комплексі України (1991–2001 рр.) / під ред. О.М. Шпичака. – К. : УАЕ, 2001. – 346 с.
18. Бабич Д. В. Державне регулювання економіки в умовах ринку. – Х. : Основа, 1997. – 407 с.
19. Калінчик М. В. Проблеми дотування сільськогосподарського виробництва в Україні [М. В. Калінчик, М. М. Ільчук] // Науковий вісн. Нац. аграр. ун-ту. – 2003. – Вип. 66. - С. 24–30.
20. Коваленко Ю. С. Аграрний ринок України: організація та управління / – [Ю. С. Коваленко]. – К. : УАЕ УААН, 1998. – 108 с.
21. Демчак І.М. Ситуація в аграрному секторі економіки та заходи Уряду щодо державної підтримки розвитку АПК [І.М. Демчак] // Економіка АПК. – 2005. - №11. – С. 12-15.
22. Долішній М.І., Топіха В.І., Бурлюк В.В., Романова В.А. Ринок продовольства України в аспектах СОТ [М.І. Долішній, В.І. Топіха, В.В. Бурлюк, В.А. Романова]. – Миколаїв: МДАУ, 2006. – 221 с.
23. Лукинов И.И. Эволюция экономических систем [И.И. Лукинов]. – М.: ЗАО “Издательство ”Экономика”, 2002. – 567 с.
24. Відомості Верховної Ради України. – 2001. - №33. – С. 178.
25. Пасховер Б. Пріоритети продовольчого ціноутворення [Б. Пасховер] // Економіка України. – 2003. - №4. – С. 10-16.
26. Черевко Г.В. Державне регулювання економіки АПК: навч. посіб. [Г.В. Черевко]. – К.: Знання. – 2006. – 339 с.
27. Діброва А.Д. Державне регулювання сільського господарства: теорія, методологія, практика [А.Д. Діброва]. – К.: ВРД “Формат”. – 2008. – 448 с.
28. Покритан А. Про економічний зміст сучасних суспільних відносин в Україні / А. Покритан // Економіка України. – 2000. - №10. – С.18-24.
29. Кульман А. Экономические механизмы [А. Кульман: пер. с фр.; общ. ред. Н.И. Хрусталевой]. – М.: Издательская группа “Прогресс”, 1993. – 192 с.
30. Мочерний С.В. Економічна теорія: Посібник [С.В. Мочерний]. К.: Вид. центр «Академія», 2001. – 656 с.
31. Амбросов В.Я. Трансформаційні процеси в аграрній сфері регіону [В.Я. Амбросов] // Економіка України. – 2009. - №8. – С. 66.
32. Бойко В.І. Стратегія розвитку аграрного сектору в контексті глобалізації продовольчої проблеми [В.І. Бойко] // Вісник Академії економічних наук. Науковий щорічник. – 2003. - №2(4). – С. 21-23.
33. Лукінов І.І. Стратегія і механізми пореформеного розвитку національного АПК [І.І. Лукінов] // Економіка АПК. – 2007. - №8. – С. 6-10.
34. Саблук П.Т. Основні напрями розроблення стратегії розвитку агропромислового комплексу в Україні [П.Т. Саблук] // Економіка АПК. – 2009. - №12. – С. 3-16.
35. Корецький М.Х. Державне регулювання аграрної сфери у ринковій економіці [М.Х. Корецький] . – К.: Вид-во УАДУ, 2002. – 260 с.
36. Кузьмін О., Шуляр Р. Підходи щодо державного регулювання економіки в умовах глобалізації світових економічних відносин [О. Кузьмін, Р. Шуляр] // Регіональна економіка. – 2001. - №3. – С. 54-60.
37. Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т.1 / Ред. кол. С.В. Мочерний. – К.: Вид. центр “Академія”, 2000. – 864 с.
38. Якокка Л. Кар’єра менеджера [Л. Якокка]. Пер. с англ. – М.: Прогрес, 1991. – 384 с.
39. Абалкин Л. Роль государства в становлении и регулировании рыночной экономики [Л. Абалкин] // Вопросы экономики. – 1997. - №6. – С. 4-12.
40. Віскузі В. Кіп, Вернон Джон М., Джозеф Е. Економічна теорія регулювання та антимонопольна політика: Пер. з англ. – К.: Видавництво Соломії Павличко “Основи”, 2004. – 1047 с.
41. Гелбрейт Дж. Жизнь и наше время [Дж. Гелбрейт]. – М.: Наука, 1986. – 386 с.
42. Стігліц Дж. Глобалізація і її тягар [Дж. Стігліц]. Пер. з англ. – К.: Вид. дім “КМ Академія”, 2003. – 252 с.
43. Кейнс Дж. Общая теория занятости, процента и денег [Дж. Кейнс]. – М.: Наука, 1948. – 392 с.
44. Fridman M. Monetarizm in rhetoric and prantice // Bank of janan Monetary and Economic Studies 1,2. – Okt. 1983.
45. Шерф Ф.М., Росс Д. Структура отраслевых рынков: Пер. с англ. – М.: Инфра, 1997. – 698 с.
46. Валентинов В.Л. Регулювання міжгалузевих відносин в системі аграрної політики [В.А. Валентинов]. – К.: ІАЕ УААН, 2003. – 330 с.
47. Іпотечне кредитування з аграрному секторі економіки України [М.Я. Дем’яненко, В.М. Андрійчук, О.Е. Ґудзь, А.В. Семин]: Монографія. – К.: ННЦ ІАЕ, 2005. – 268 с.
48. Завадський Й.С. Управління сільськогосподарським виробництвом у системі АПК [Й.С. Завадський]. – К.: Вища школа, 1992. – 320 с.
49. Мостовий Г.І. Агробізнес: державне регулювання [Г.І. Мостовий]. – Харків: Основа, 2002. – 300 с.
50. Олійник О. Теоретико-методологічні засади державного регулювання аграрного ринку [О. Олійник] // Економіка України. – 2005. - №7. – С. 65-73.
51. Янків М.Д. Організаційно-економічні механізми розвитку і функціонування АПК України [М.Д. Янків]. – Львів: Коопосвіта, 2000. – 450 с.
52. Бабич Д.В. Державне регулювання економіки в умовах ринку [Д.В. Бабич]. – Х.: Основа, 1997. – 407 с.
53. Бородіна О.М. Державна підтримка сільського господарства: концепція, механізми, ефективність [О.М. Бородіна] // Економіка і прогнозування. – 2006. - №1. – С. 109-126.
54. Гайдуцький П.І. Формування та розвиток аграрного ринку [П.І. Гайдуцький] // Економіка АПК. – 2004. - №3. – С.4-15.
55. Гладких Д. Державне регулювання економіки за допомогою ціноутворюючих факторів [Д. Гладких] // Економіка України. – 2001. - №1. – С. 47-51.
56. Державне регулювання економіки: Навч. посібник [С.М. Чистов, А.С. Некифоров, Т.В. Куценко]. – К.: КНЕУ, 2000. – 316 с.
57. Диба М., Ягодна А., Дзюбенко Л. Теоретико-методологічні основи господарського регулювання в сучасній економічній системі [М. Диба, А. Ягодна, Л. Дзюбенко] // Економіка України, 2005. - №10. – С. 41-48.
58. Білик Ю.Д. Державний захист вітчизняного сільськогосподарського товаровиробника та протекціоністська політика в Україні [Ю.Д. Білик]. – К.: Урожай, 2000. – 191 с.
59. Зоря С. Взаємозалежність між сільським господарством та макроекономікою в Україні [С. Зоря] / Монографія. – К.: КНЕУ, 2005. – 216 с.
60. Бесєдін В.М. Економіка України: потенціал, реформи, перспективи [В.М. Бесєдін, Н.Ю. Гончар]. – К.: НДІ Мінекономіки України, 1996. – 440 с.
61. Огінський А.М. Національна система сільського господарства: вступ до загальної теорії та практики державного управління [А.М. Огінський]. – К.: УАЕ, 1999. – 365 с.
62. Шепотько Л.О. Сільський сектор України на рубежі тисячоліть. У 2 т. – Т.2. Соціальні ресурси сільських територій [Л.О. Шепотько, І.В. Прокопа, П. Лайко, В.Д. Яровий]. – К.: Ун-т економіки НАН України, 2003. – 466 с.
63. Лисецький А.С. Продовольча безпека України: теорія, методологія, емпіричний аналіз [А.С. Лисецький]. – К.: Оріани, 2005. – 374 с.
64. Лузан Ю.Я. Організаційно-економічний механізм забезпечення розвитку агропромислового виробництва України: теоретико-методологічний аспект [Ю.Я. Лузан] // Економіка АПК. - 2011. - №2. – С. 3-12.
65. Ломакіна І.Ю. Принципи державно-правового регулювання сільського господарства України [І.Ю. Ломакіна] // Проблеми продовольства та природоохоронної діяльності. – 2009. - №3. – С.87-94.
66. Латишін М.А. Оцінка рівня державної підтримки аграрного сектора за допомогою конвенційних методів [М.А. Латишін] // Державне управління: теорія та практика. – 2005. - №2. – С.44-51.
67. Терещук С.М. Понятійний зміст та структура механізму регулювання аграрного виробництва [С.М. Терещук] // Збірник наукових праць Вінницького національного аграрного університету. Серія “Економічні науки”. – Вінниця: ВНАУ, 2011. – Вип. 4(55), Т.4. – С.122-128.
68. Терещук С.М. Принципи та методи регулювання аграрного виробництва [С.М. Терещук] // Збірник наукових праць Вінницького національного аграрного університету. Серія “Економічні науки”. – Вінниця: ВНАУ, 2011. – Вип. 4(55), Т.2. – С.42-49.
69. Терещук С.М. Методичні підходи до оцінки ефективності регулюючого фінансового впливу на характер економічної діяльності в сфері АПК [С.М. Терещук] // Вісник Житомирського національного агроекологічного університету. – Житомир: ЖНАЕУ, 2011. – Вип. 2(29). – Т.2. – С.101-107.
70. Терещук С.М. Науково-теоретичні засади механізму регулювання агропромислового виробництва [С.М. Терещук] // Матеріали всеукраїнської наукової конференції молодих вчених. Серія “Економічні та загальноосвітні науки”. Умань: УНУС, 2012. – Ч.2. – С.111-113.
71. Білик Ю.Д. Державний захист вітчизняного сільськогосподарського товаровиробника та протекціоністська політика в Україні [Ю.Д. Білик]. – К.: Урожай, 2000. – 191 с.
72. Гайдуцький П.І. Аграрна реформа: міфи й істина [П.І. Гайдуцький] // Економіка АПК. – 2003. - №9. – С.10-18.
73. Гайдуцький П.І., Лобас М.Г. Відродження МТС (організація машинно-технологічних станцій в ринкових умовах) [П.І. Гайдуцький, М.Г. Лобас]. – К.: 1997. – 508 с.
74. Губський Б., Лук’яненко Д., Сіденко В. Інтернаціоналізація української економіки [Б. Губський, Д. Лук’яненко] // Економіка України, 2000, №9. – С.15-22.
75. Дієсперов В. Злободенні потреби сільськогосподарської праці [В. Дієсперов] // Економіка України, 2001, №9. – С.50-58.
76. Економіка України: потенціал, реформи, перспективи: У 5 т. - К., 1996. – Т.3: Макроекономічна політика, прогнозування і державне регулювання економіки / За ред. В.Ф. Бесєдіна, Н.Ю. Гончар. – 440 с.
77. Державна політика фінансової підтримки розвитку аграрного сектору АПК: монографія [М.Я. Дем’яненко, П.Г. Саблук, В.М. Скупий та ін.]; За ред. М.Я. Дем’яненка. – К.: ННЦ ІАЕ, 2011. – 372 с.
78. Економічна політика : Навч. посіб. / О.О. Бєляєв, А.С. Бабело, М.І. Диба та ін. – К.: КНТУ, 2004. – 287 с.
79. Жаліло Я.А. Економічна стратегія держави: теорія, методологія, практика. – К.: НІС, 2003. – 368 с.
80. Завадський Й.С. Менеджмент [Й.С. Завадський] – К.: УФІМБ, 1997. – 542 с.
81. Завацкая Л. Быль о фермерстве, или как Америка поддерживает сельское хозяйство [Л. Завацкая] // Новое сельское хозяйство. – 2002. - №4. – С.8-16.
82. Заєць О.С. Ринок цукру в Україні: проблеми становлення, фінансування та розвитку [О.С. Заєць]. – К.: Наукова думка, 1999. – 383 с.
8