Єна Анатолій Іванович. Система професійного психофізіологічного відбору працівників, які виконують роботи підвищеної небезпеки

Краткое описание

Єна Анатолій Іванович. Система професійного психофізіологічного відбору працівників, які виконують роботи підвищеної небезпеки: дис... д-ра мед. наук: 14.02.01 / Інститут медицини праці АМН України. - К., 2004

Єна А.І. Система професійного психофізіологічного відбору працівників, які виконують роботи підвищеної небезпеки. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за спеціальністю 14.02.01. Гігієна. Інститут медицини праці АМН України, Київ, 2004.
У роботі науково обгрунтовано вирішення актуальної проблеми побудови в Україні державної Системи професійного психофізіологічного відбору працівників для виконання робіт підвищеної небезпеки (СППВП). Вперше встановлено, що для ефективної професійної діяльності працівник повинен мати такий комплекс психофізіологічних гармонійно взаємопов’язаних якостей (КПГВЯ), що достатньо жорстко забезпечує відповідність його можливостей і вимог трудового середовища. Виявлено комплекси професійно важливих якостей та побудовані розв’язувальні правила для професійного психофізіологічного відбору (ППВ) фахівців 9 професій. Сформульовано основні принципи ППВ, розроблено нормативно-правові та структурно-функціональні засади СППВП. Розроблено концептуальну модель Системи психофізіологічних заходів забезпечення діяльності військових фахівців Збройних Сил України.

Високим є рівень аварійності на виробництві з вини „людського фактору”, особливо при виконанні робіт підвищеної небезпеки.

Науково обгрунтовано вирішення актуальної проблеми побудови державної системи професійного психофізіологічного відбору працівників для виконання робіт підвищеної небезпеки (СППВП) шляхом уточнення існуючих і обгрунтування нових стратегічних напрямів розвитку професійного психофізіологічного відбору (ППВ), формування принципів ППВ, вивчення впливу умов напруженої діяльності на стан і ефективність діяльності працівників, розробки уніфікованих підходів до проведення професіографічних досліджень, психофізіологічного тестування, розробки критеріїв і розв’язувальних правил ППВ, вивчення психофізіологічних механізмів забезпечення ефективної діяльності працівників в умовах підвищеної небезпеки, розробки нормативно-правових і структурно-функціональних засад побудови СППВП в Україні.

Висока напруженість праці (3.2 3.3 згідно Гігієнічної класифікації праці за показниками шкідливості та небезпеки факторів виробничого середовища, тяжкості та напруженості праці”) як вагомий узагальнюючий фактор для робіт з підвищеною небезпекою пред’являє значні жорсткі вимоги до організму працівника. Із усієї популяції працездатних осіб лише біля 30 % спроможні ефективно і без суб’єктивного напруження виконувати свої професійні функції в умовах підвищеної небезпеки (генетична придатність”). Зокрема, дія напруженості праці на льотчиків настільки вагома, що у них виникають ранні прояви синдрому вигоряння”, а високе нервово-емоційне напруження, зумовлене детренованістю професійно важливих якостей (ПВЯ) внаслідок низького рівня і нерегулярності льотного навантаження та низької складності льотних завдань, призводить до погіршення функціонального стану організму і ефективності діяльності.
За даними покрокового дискримінантного аналізу виявлені інформативні психофізіологічні характеристики, що дозволили побудувати розв’язувальні правила для визначення ступеня професійної придатності кандидатів до виконання робіт у досліджених професіях (водія, охоронця спецоб’єктів, оператора, радіотелеграфіста, телеграфіста, льотчика, вертольотчика, диспетчера, вибухівця) і розробити уніфіковану комплексну комп’ютерну батарею психофізіологічних тестів для ППВ та автоматизовану систему аналізу і стандартизації результатів обстеження працівників, які виконують роботи підвищеної небезпеки.
Військові фахівці (водії, оператори, охоронці спецоб’єктів, радіотелеграфісти, телеграфісти), визнані за результатами ППВ придатними до визначеної спеціальності (групи Р1 придатні в першу чергу” і Р2 придатні”), мають достовірно (р<0,001) вищі показники успішності навчання, військово-професійної діяльності, меншу відносну кількість порушень дисципліни, грубих помилок і смертельних випадків з вини цих фахівців у порівнянні з цими ж показниками ефективності військово-професійної діяльності фахівців групи непридатних” (НР); у той же час має місце вища за більшістю показників успішність військово-професійної діяльності фахівців групи придатних” (Р2)упорівнянні з групою придатних в першу чергу” (Р1). Відсутність достовірних розбіжностей у частини показників ефективності діяльності фахівців груп Р1 і Р2 обумовлює доцільність об’єднання їх в одну групу придатних” у зв’язку з низькою диференціальною здатністю зовнішніх критеріїв ППВ. ППВ працівників для виконання робіт підвищеної небезпеки повинен проводитися не для вибору придатних за психофізіологічними характеристиками до роботи, а навпаки, для скринінгового виявлення непридатних, що є економічно доцільним і соціально виправданим.
Група придатних” (Р2) характеризується значною структурованістю аналізованих характеристик (наявністю великої кількості достовірних коефіцієнтів кореляції на рівні 0,69 0.77), а групи умовно придатних” (Р3) і непридатних” (НР) більшою хаотичністю виявлених взаємозв’язків між психофізіологічними характеристиками льотчиків і вертольотчиків та оцінками успішності навчання. Імовірно, структурна організація ПВЯ фахівців групи Р2 забезпечує їх більш адекватну (гармонійну”) адаптацію до умов професійної діяльності, що підтверджується більшою кількістю кореляційних зв’язків між ПВЯ і ефективністю праці цих фахівців.
Розвиток у людини визначеного комплексу психофізіологічних гармонійно взаємопов’язаних якостей (КПГВЯ) є основою механізму формування придатності особи до ефективного виконання професійних обов’язків: для успішного виконання професійних функцій працівник повинен мати такий КПГВЯ, що достатньо жорстко забезпечує відповідність його можливостей і вимог виробничого середовища. Кореляційний каркас”, що відображає взаємозв’язок психофізіологічних функцій в структурі КПГВЯ, може служити класифікаційною ознакою для встановлення ступеня придатності до професійної діяльності для професій, що характеризуються дуже високою напруженістю праці. Виявлені закономірності були покладені в основу розробленої класифікаційної моделі за методом мозаїчного портрету”, що дозволяє диференціювати обстежуваних на групи професійної придатності до льотної діяльності з прогностичною валідністю відбору на рівні 90-95 %.
Факторна структура психофізіологічних якостей осіб із різним ступенем придатності до навчання за спеціальністю льотна експлуатація літаків” має суттєві особливості; вона в певній мірі відображає КПГВЯ льотчика, що забезпечує успішну льотну підготовку і включає фактори: головних льотних якостей”, дефіциту часу”, емоційної стійкості”. Професійно важливими якостями (ПВЯ) льотчиків є: гарні зорова і оперативна пам'ять, просторове сприйняття і мислення, координація рухів і емоційна стійкість, розподіл і переключення уваги, швидкість прийняття рішень в умовах дефіциту часу при повільному і швидкому темпі подання інформації. В якості зовнішніх критеріїв ППВ льотчиків доцільно використовувати середню величину екзаменаційних і курсових оцінок, середню оцінку зі спеціальних дисциплін і, певною мірою, середню оцінку з природничих дисциплін.
Трансформація факторної структури психофізіологічних якостей осіб від групи придатних” до групи непридатних” для навчання за спеціальністю льотна експлуатація вертольотів” є досить плавною, без різких змін складу цих факторів; структуру КПГВЯ вертольотчиків відображають фактори: головних професійнихякостей вертольотчика”, емоційної стійкості та координації рухів”, сенсомоторних якостей та розподілу уваги”. ПВЯ вертольотчиків є: координація рухів, швидкість мислення, швидкість і точність сенсомоторних реакцій, просторова орієнтація, оперативна пам’ять і якості уваги (стійкість, концентрація, переключення, розподіл). Для вертольотчиків зовнішнім маркером професійної придатності доцільно обрати загальну середню оцінку успішності навчання.
Сформульовано основні принципи ППВ і на їх основі науково обгрунтовано структуру системи професійного психофізіологічного відбору працівників для виконання робіт підвищеної небезпеки (СППВП), до складу якої повинні входити: Центр психофізіологічної експертизи працівників для виконання робіт підвищеної небезпеки; Регіональні відділи психофізіологічної експертизи працівників для виконання робіт підвищеної небезпеки; Міжвідомча комісія з питань ППВ працівників для виконання робіт підвищеної небезпеки. СППВП спрямована на підвищення рівня безпеки праці та ефективності виконання робіт, зменшення кількості аварій та катастроф, збереження здоров'я і забезпечення високого рівня працездатності шляхом урахування психофізіологічних можливостей та проведення ППВ працівників і видачі їм висновку психофізіологічної експертизи.
Розроблено нормативно-правові та структурно-функціональні засади СППВП, що відображені у проекті постанови Кабінету Міністрів України Про Систему професійного психофізіологічного відбору працівників для виконання робіт підвищеної небезпеки” та наказі Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 10.10.2002 р. за № 130.
Розроблено концептуальну модель Системи психофізіологічних заходів забезпечення діяльності військових фахівців Збройних Сил України, що включає в себе ППВ і раціональний розподіл за військовими спеціальностями військовослужбовців, психофізіологічний супровід їх діяльності та заходи психофізіологічної реабілітації. Реалізація приведених заходів передбачена Довгостроковою програмою медичної реабілітації військовослужбовців миротворчих контингентів Збройних Сил України, що введена в дію наказом Міністра оборони України від 22.07.2004 р. за № 291.