Південь України кінця ХІХ – початку ХХ століття в контексті українського культурно - національного відродження

Краткое описание

Міністерство культури і мистецтв України
Київський національний університет культури і мистецтв

На правах рукопису УДК 930. 85(477. 7)

Караульна Олена Миколаївна

Південь України кінця ХІХ початку ХХ століття в контексті українського культурно - національного відродження

Спеціальність 17. 00. 01 - Теорія та історія культури

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата історичних наук

Науковий керівник
Яремченко Валентина Дмитрівна
кандидат історичних наук, професор

Київ - 2005

ЗМІСТ

ВСТУП.................................................................................................................4

РОЗДІЛ 1. Історіографія, методологія та джерельна база дослідження........10

1.2. Історіографія та джерельна база дослідження................................10

1.3. Теоретичні аспекти вивчення українського національного відродження........................................................................................................29

РОЗДІЛ 2. Передумови культурно-національних процесів на Півдні України кінця ХІХ на початку ХХ ст. ..........................................................................46

2. 1. Суспільно-економічний потенціал краю.........................................46

2. 2. Формування освіти в умовах культурно-національного руху.......52

2.3. Наукова еліта та культурно-мистецькі установи у розвитку національної культури .......................................................................................70

РОЗДІЛ 3. Особливості українських культурно-національних процесів в регіоні...................................................................................................................96

3. 1. Етнографічно-фольклористичний етап.............................................98

3. 2. Громадсько-культурницький період................................................102

3. 3. Політизація громадсько-культурницького руху.............................167

ВИСНОВКИ.......................................................................................................183

СПИСОК ПОСИЛАНЬ......................................................................................190

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ..........................................................222

ДОДАТКИ..........................................................................................................243

СПИСОК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

Вул.. вулиця
Доп. доповіді
Вид. видання
Вип.. випуск
Зб. збірка
Ім. імені
Ін. інші
Кн.. книга
Конф. конференція
М. місто
Міжн. міжнародний
Наук. науковий
Обл.. область, обласний
Ос. осіб, особи
Р. рік
Р.р. років
С. село, селище
Ст.. століття, століть
Т. том
Ф. фонд
Ч. частина

ВСТУП
Актуальність дослідження
Актуальність дослідження. Однією з найпомітніших подій в історії України ХХ ст. стало здобуття статусу суверенної держави. Глобальні суспільні зміни спричинили еволюцію поглядів та моральних орієнтирів, стрімке зростання національної самосвідомості українського народу. За таких кардинальних змін набуває актуальності питання українського культурно-національного відродження, духовного розвитку нації, досвід та практика формування громадського суспільства. Українське культурно-національне відродження пройшло декілька етапів розвитку, однак саме наприкінці ХІХ початку ХХ ст. український народ здобув можливість усвідомити себе консолідованою національною спільністю, здатною відстоювати свої культурні, економічні, мовні та політичні права.
Соціально-економічні, політичні й культурні зміни, що відбулись на цьому етапі в південноукраїнському регіоні, набули національних ознак і сприяли становленню української нації. Важливу роль в культурно-національному становленні Півдня України відіграли громадські товариства (Одеське товариство історії та старожитностей, Просвіта”, Братство Тарасівців”) та наукова еліта, збагативши вітчизняне військове суднобудування, геодезію, військову стратегію, ракетодинаміку, медицину, астрономію, археологію. Значним був внесок і творчої інтелігенції, яка сприяла розвитку української науки, освіти, поширювала українські періодичні видання і книги, розгортала просвітницьку діяльність, розвивала культурно-національні уявлення засобами українського театру, сприяючи розвитку процесів національного становлення, перетворенню етнічної спільноти на самосвідому націю.
В українській історіографії питання розвитку Півдня України кінця ХІХ початку ХХ століття в контексті українського культурно-національного відродження досі не набули спеціального наукового дослідження. Тому так важливо й актуально визначити місце Півдня України у становленні та збереженні національних цінностей, духовної культури та у формуванні інтелігенції України.
Зв’язок роботи з науковими планами, програмами, темами
Дисертація виконана в межах загальнодержавної програми Збереження та використання культурної спадщини на 2004-2010рр. ” від 20 квітня 2004р №1692-ІV та Постанови Кабінету Міністрів України від 3 березня 2005 р. №2460-IV Про затвердження Державної програми розвитку культури України на 2005-2007 рр. ”.
Мета і завдання дослідження визначити особливості національно - культурного відродження Півдня України кінця ХІХ початку ХХ ст.
Відповідно до мети визначено такі завдання:
проаналізувати рівень розробленості досліджуваної проблеми;
дослідити основні теоретичні концепції у радянській, зарубіжній україністиці, українській новітній історіографії стосовно історії українського відродження;
з’ясувати основні тенденції, специфіку та форми націотворчих процесів на Півдні України кінця ХІХ початку ХХ ст. ;
визначити історичні періоди регіонального культурно-національного становлення;
виявити роль наукової та культурної еліти у формуванні та збереженні національної історико-культурної спадщини;
з’ясувати роль і місце південноукраїнського регіону у розвитку українського культурно-національного відродження кінця ХІХ початку ХХ ст.
Об’єкт дослідження українське культурно-національне відродження Півдня України кінця ХІХ початку ХХ століття.
Предмет дослідження - становлення національно-культурної самобутності Південного регіону України.
Теоретико-методологічними основами дослідження є принцип історизму при висвітленні об’єкта вивчення. Характер та завдання дисертаційного дослідження зумовили застосування конкретних наукових методів: історичного, генетичного, системного, хронологічного, порівняльного при розгляді соціально-політичних, економічних, громадсько-просвітницьких процесів краю.
Хронологічні рамки визначаються періодом активних національно-культурних рухів та процесів на Півдні України і охоплюють події, починаючи з 70-х років ХІХ століття до 1917 року.
Територіальні та географічні рамки дослідження південно-західний регіон України, що на кінець ХІХ початок ХХ ст. становив територію Херсонської губернії. За сучасним територіальним поділом це землі Одещини, Херсонщини та Миколаївщини. Виокремлено Миколаївське військове губернаторство, яке становило самостійну адміністративну одиницю.
Джерельну базу дисертаційної роботи становлять документи і матеріали архівних фондів державного історичного архіву м. Києва, (ф. 356, 358, 359, 1270), державних обласних архівів Одеської області (ф. 634, 2, 848), Херсонської (ф. 14), Миколаївської (ф. 229, 230, 206, 207, 208, 301, Р-2878, 2778, 137, 1817), фонди Національної бібліотеки України ім.В.І.Вернадського, а також документи Миколаївської обласної наукової бібліотеки ім. О.Гмирьова та Миколаївського обласного краєзнавчого музею.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що:
вперше в українській історичній науці на основі комплексного дослідження процесу збереження та відродження національного фактору в культурі Півдня України кінця ХІХ початку ХХ ст. проаналізовано, узагальнено та систематизовано історіографічний доробок з досліджуваної теми;
систематизовано історико-теоретичні концепції процесу українського культурно-національного відродження в українській та зарубіжній історіографії;
на основі опублікованих та архівних матеріалів, значна частина яких вперше вводиться в науковий обіг, розкрито основні напрями і форми культурно-національних процесів краю наприкінці ХІХ на початку ХХ ст.,
запропоновано періодизацію націотворчих процесів у регіоні, що склалися в контексті українського культурно-національного відродження;
з’ясовано роль наукової та культурної еліти у формуванні національного становлення краю;
узагальнено відомості про освітній, культурно-громадський потенціал та соціокультурну базу формування та збереження національного фактора в культурі Південного регіону;
поповнено документальний фонд фольклористики та етнографії як історичного джерела українського відродження шляхом пошуково-дослідницької роботи;
визначено внесок Півдня України в українське культурно-національне відродження кінця ХІХ початку ХХ ст.
Практичне значення отриманих результатів дослідження полягає в тому, що фактичний матеріал, теоретичні положення та висновки можуть бути використані для підготовки фундаментальних праць з історії України, історії культури України, написання навчальних посібників з курсу Українська та зарубіжна культура”, спецкурсів Розвиток української культури на зламі століть (кінець ХІХ початок ХХ ст.)” та Національно - культурне відродження Півдня України ХІХ ст.”, а також для оновлення експозицій обласних музеїв.
Апробація результатів дисертації. Одержані результати були апробовані автором у доповідях на міжнародних, всеукраїнських, регіональних та обласних наукових конференціях, а саме: міжнародній науково-методичній конференції Заселення Півдня України: проблеми національного та культурного розвитку” (Херсон, 1997); міжнародній науково-методичній конференції Краєзнавство і туризм: освіта, виховання, стиль життя” (Київ, 1998); ІІ міжнародній науково-практичній конференції Краєзнавство і туризм : освіта, виховання, стиль життя” (Київ, 2000); всеукраїнській науково-практичній конференції Педагогічні пошуки в галузі мистецької освіти в Україні на межі третього тисячоліття: традиції, сучасність, перспективи” (Луганськ, 2003); а також використані при написанні навчального посібника Козацькі поселення на Миколаївщині. Історія та легенди” (Миколаїв, 2001) та при укладанні хрестоматії з народознавства Козацька веселка над Бугом. Свята та обряди за народним календарем” (Миколаїв, 2002).
Матеріали дослідження використовувались у практичній роботі автора, зокрема у виступах на обласних, районних семінарах для працівників соціокультурної сфери Миколаївської області, а також у навчальному процесі Миколаївського вищого державного училища культури.
Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертації відображені у десяти наукових публікаціях, з яких три у наукових фахових виданнях.
Структура дисертації зумовлена логікою дослідження, його метою і основними завданнями. Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (613 посилань) та додатків. Повний обсяг дисертації 259 стор.; в тому числі обсяг основного тексту 189 стор., джерел та літератури - 330 найменуваннь, додатки 16 стор.
Основний зміст дисертації
У вступі обґрунтовано актуальність теми, розкрито її зв’язок з науковими програмами і планами, визначено мету та конкретні завдання дослідження, його об’єкт, предмет, хронологічні межі, джерельну базу, розкрито наукову новизну та практичне значення, наведено відомості про апробацію та впровадження результатів здійсненої роботи.
У першому розділі Історіографія, методологія та джерельна база дослідження” - проаналізовано історіографію з досліджуваної теми, з’ясовано характер джерельної бази, висвітлено теоретичні аспекти процесу національно-культурного відродження, викладені українською та зарубіжною науковою літературою.
У другому розділі Передумови культурно-національних процесів на Півдні України в кінці ХІХ на початку ХХ ст. ” - систематизовано та узагальнено стан і розвиток складових народногосподарського комплексу як фундаменту новітніх перетворень, модернізації науково-технічного, культурного прогресу південного регіону у відродженні нації і держави.

У третьому розділі Особливості українських культурно-національних процесів в регіоні” - охарактеризовано головні етапи розвитку національно-культурних процесів Південного краю: етнографічно-фольклористичний етап, зміст якого становить етнографічна та фольклорна діяльність національно свідомої інтелігенції; громадсько-культурний період, характерною ознакою якого була просвітницька діяльність громадських товариств та висвітлення національної ідеї у творчості мистецької інтелігенції; етап політизації культурно-громадського руху, специфічною рисою якого було формування ідей національної державної незалежності.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Комплексне дослідження становлення національно-культурної самобутності Південного регіону України кінця ХІХ початку ХХ ст. на фоні історичних, соціально-політичних та економічних процесів показує, що існуючи в умовах Російсько-імперської політики асиміляції, регіон не тільки зберіг національні ознаки, а й сформував головні чинники національної приналежності: патріотичну свідомість, мову, народну творчість, культуру.
Результати проведеного дослідження дозволяють прийти до наступних висновків:
· на Півдні України кінця ХІХ початку ХХ ст. проходив процес культурно-національного відродження, який характеризувався
а) існуванням демографічного покоління”, яке стало носієм національної свідомості.
За наявністю україномовного населення, яке ідентифікувало себе українською нацією, цілком закономірно, що в регіоні підтримувались українські звичаї, обряди, традиції, що стало підґрунтям для українських культурно-національних процесів.
За матеріалами першого загального перепису населення Російської Імперії на 1897р. у Херсонській губернії проживало 2 733 612 осіб, з них 1 462039 за національністю були українцями. Херсонська губернія була заселена переважно переселенцями із Київської, Подільської, Волинської та Харківської губерній. Так на Одещині першими жителями с.Софіївки Ставрійської волості, заснованого в 20-х р. ХІХ ст. були переселенці з Подільської губернії; Висунськ переселенцями з Батурина Новгород-Сіверського намісництва; с.Старокозаче, с.Привільне, с.Березнегувате збудовані усть-дунайськими та запорозькими козаками;
б) створенням нової генерації, яка розпочала відродження ознак суспільної свідомості українства і на ґрунті патріотичних почуттів розвивала стійкий інтерес до минулого України, закладала основи української історичної та етнографічної науки шляхом вивчення народної культури, обрядів, звичаїв, фольклору, літописів, хронік, грамот, урядових документів, побуту, мистецьких здобутків українського народу;
в) здійсненням докорінних змін в промисловому секторі: індустріалізації, залученні іноземного капіталу, концентрації кваліфікованого і високопрофесійного кадрового потенціалу, що сприяло становленню Півдня України як потужного регіону суднобудівництва;
г) поширенням міжнародних економічних зв’язків. Південь України мав ряд консульств та віце-консульства: з Туреччини, Греції, Німеччини та Нідерландів, Австро Угорщини, Сербії, Великобританії, Португалії, Швеції та Норвегії, Бразилії, Італії, Франції, Бельгії та Данії, це піднімало престиж, модернізувало південноукраїнську економіку, збільшувала товарообіг через порти міст Миколаєва та Одеси, які посідали третє місце серед великих та розвинутих портів, поступаючись тільки Петербургу та Ризі;
д) розгортанням широкого культурно-просвітницького руху, що став одним із чинників національного становлення. Існуючи в умовах русифікації, жорсткого контролю та переслідувань, культурно-просвітницький рух не міг відкрито закликати до національного пробудження, створення нових соціальних умов життя на засадах політичного та соціального демократизму, збереженню рідної мови та культури, тому розгорнув культурно-дозвіллєву, освітню, пошуково-дослідницьку, видавничу, меценатську діяльність як спосіб здобуття державної незалежності;
е) українознавчі процеси у регіоні виявились у формі етнографічно-фольклористичної, громадсько-культурної діяльності та політизації громадсько-культурного руху, та викрастилізували ідеї етнічної, територіальної та мовної спільності українського народу, національної окремішності, створили політичне свідоме суспільство, готове відстоювати ідеї національної державності;
· національно - культурні процеси в регіоні, на нашу думку розпочались значно пізніше за загально визначений термін - кінець ХVIII cт. Це поясняється тим, що формування Херсонської губернії розпочалось лише наприкінці ХVIII ст., тому, етнографічно-фольклористичний період розпочався з кінця І половини ХІХ ст., розвиваючись як процес становлення української національної свідомості та формування ідей національної ідентичності.
Патріотично налаштована інтелігенція досліджувала та систематизувала традиції, звичаї та обряди, які накопичувалися не одним століттям на території Півдня України та формували власний і неповторний образ української культури, стали етнографічним багатством та складовою частиною загальної культури України. Незважаючи на те, що Південь України - багатоетнічна територія, музичне відродження кінця ХІХ початку ХХ ст. розпочалось саме на ґрунті музичної культури українського етносу, це доводять етнографічні дослідження науковців ХІХ ст. та сучасних вчених. Становлення національного українського театру на Півдні перш за все ґрунтувалося на народних звичаях, традиціях, святах, які інтегрували в собі різні елементи народного фольклору, зокрема драматичного: діалоги, ігри, інтермедії. Народні дійства відігравали значну роль у громадському житті, виконуючи культурно-освітню та національно-виховну функцію.
Отже, етнографічно-фольклористичний період створив комплексне уявлення про творчість самобутнього талановитого україномовного населення Півдня України, сприяв збереженню історичного минулого, пробуджав інтерес молодого покоління до національної культури, яка виступала спадкоємцем та охоронцем набутих духовних цінностей;
· громадсько - культурний період на Півдні України, на нашу думку, розпочався з II-ї половини ХІХ ст. шляхом поширення освіти, національної мови, літератури, мистецтва, науки, утворення культурно-громадських установ та громадських об’єднань: благодійних, наукових, культурно просвітницьких, мистецьких. Він надав потужного імпульсу процесові творення української культури, виступив наполегливим ініціатором формування масової національної самосвідомості. Одеська Громада, Братство Тарасівців”, Просвіта” своєю діяльністю вийшли за регіональні межі і налагодили стосунки з відомими представниками демократичних процесів: Лесею Українкою, Іваном Франком, Борисом Грінченком та іншими представниками демократичної української еліти. Це сприяло зростанню комунікативних можливостей інтелігенції різних регіональних частин України та створенню єдиного інформаційного простору в рамках української культури. В умовах динамічних суспільних змін кінця ХІХ - початку ХХ ст. ця єдність виступала як засіб соціальної згуртованості української нації;
· період політизації громадсько - культурного руху в Півдню України найбільш активно, на наш погляд, розгорнувся від 1900 р. до 1917 р. і посів особливе місце в процесі українського національного відродження, бо чітко визначив ідею державної незалежності, сформував політично свідому спільноту, готову конкретними діями відстоювати національну незалежність. Процес гноблення з боку Росії консолідував і спонукав український громадсько-культурний рух перейти до активних революційних дій для здобуття прав на вільний культурний, політичний та економічний розвиток свого народу. У політичну боротьбу включились як робітники, так і селянство, яке досягло рівня організованої діючої революційної сили, і було спроможне вести боротьбу з царським самодержавством, відстоювати соціально-економічні й національні інтереси. Трансформація селянської політичної свідомості зробила селянський рух рівнодіючою, потужною силою загальнореволюційного процесу 1905 р. в Південному регіоні;
· функціональним чинником у формуванні національної ідентичності виступили заклади освіти. Освіта південноукраїнського регіону кінця ХІХ початку ХХ ст. розвивалась за ступеневою системою від початкових до вищих навчальних закладів, мала заклади професійно-технічного спрямування, профільного навчання: медичні, освітянські, технічні, мистецькі. Передова освітянська інтелігенція виступала за суттєві зрушення в рутинному стані освіти: впроваджувала в навчальний процес українську мову, літературу, історію, відкривала курси та початкові школи з україномовним викладанням, організовувала дозвіллєві заходи з національними компонентами. Спроби українізації навчального процесу продемонстрували прагнення громадкості до свого національного коріння, створити грунт для формування національної свідомості народу;
· помітне місце в процесі культурно-національного становлення Півдня України посів стрімкий розвиток друкарської справи, що сприяло національно-культурній ідентичності. Поліграфічна промисловість формувала інтерес до книги, виступала інформаційним орієнтиром суспільства у сфері економіки, мистецтва, політики, культурно національних процесів та засобом розповсюдження державотворчих ідей;
· створена на Півдні мережа установ культури: театри, бібліотеки, читальні, парки відпочинку, музеї, стала універсальним компонентом культурного середовища і виконала виховну, просвітницьку та розважальну функцію. Функціональна комплексність закладів дозвілля допомагала у незаангажованій формі розповсюджувати ідеї національного відродження;
· рушійною силою національно-культурного відродження на Півдні України виступила науково-технічна інтелігенція. Наукова думка регіону була в авангарді багатьох напрямів і збагатила національну науку в галузі історії, військового суднобудування, геодезії, військової стратегії, ракетодинаміки, сферичної астрономії, медицини. Більшість науковців згодом посіли почесне місце не тільки на теренах України: М.Аркас, Д.Багалій, А.Скалькевський, В.Рюмін, а й у масштабах світової науки - К.Константинов, С. Макаров, І. Мечніков;
· культурно-мистецька еліта підтримувала національні процеси в регіоні та протистояла денаціоналізації краю. Українська національна тематика проявилась у творах різних мистецьких напрямків, зокрема, літературі, яка правдиво висвітлювала життєві проблеми пореформеного періоду південного краю кінця ХІХ - початку ХХ ст., явища життя з точки зору революційної боротьби народних мас проти соціального та національного гніту, пошуків інтелігенцією свого місця в новій системі координат, звертала увагу на процес духовного розкріпачення народних мас, зростання їх свідомості. Південноукраїнські композитори створювали засади класично - симфонічного жанру: М.Аркас оперу Катерина” за однойменною поемою Т.Шевченка; Г.Манілов, на основі українського фольклору, написав симфонії Українська фантазія” та Українські відгуки”; К.Біанка оперу Вій” за однойменним твором М.Гоголя. Культурно національні процеси кінця ХІХ - початку ХХ ст. викликали потребу в самостійному українському театрі, відділеному від російської та польської сцени. Регіональний професійний театр формувався під впливом гастрольної діяльності М.Кропивницького, П.Саксаганського, М.Старицького, М.Карпенка-Карого.
У архітектурі краю використовувались особливості українських забудівель галерея, ґанок, широке винесення даху, орнаментальне оздоблення вікон, прикрашання фасаду приміщення декоративними елементами;
· Південь України кінця ХІХ початку ХХ ст. здійснив плідний внесок у розвиток українського культурно-національного відродження, підготував матеріальний та ідеологічний грунт для здобуття державної незалежності.
Таким чином, на рубежі ХІХ - ХХ ст. на теренах Півдня України радикально змінюються моральні цінності, політичні та культурні пріоритети. Головним компонентом трансформації свідомості суспільства стали українські культурно національні процеси, що консолідували український етнос до збереження духовних надбань, традицій, рідної мови та культури; викристалізували концепцію про українську націю та національну самобутність, розпочали новий виток у розвитку національного відродження шляхом національно визвольного руху за встановлення державної незалежності.

СПИСОК ПОСИЛАНЬ

1. Грушевский М. Украинский народ в его прошлом и настоящем. - CПб., 1914. - Т. 1- C. 321, 334-335.
2. Аркас М. М. Історія України Русі. - К., Вища шк., 1993. С. 373.
3. Дорошенко Д. Нариси історії України: В 2т.-К., 1992.Т. 2. Розд. ХІІІ ХV.
4. ЛисякРудницький І. Історичне есе: В 2т.-К., 1994. Т.1. -С.43; Т.2. -С.573.
5. Шпорлюк Р. Українське національне відродження в контексті європейської історії кінця ХУІІІ початку ХІХ століть // Наука і культура. -Вип. 25. -К., 1991. С. 159.
6. Магочій П. Українське національне відродження. Нова аналітична структура // Укр. Істор. Журн. - № 3, - С. 97-106.
7. Сарбей В. Г. Україна крізь віки. Національне відродження України: В Т. 9. К., 1999. - Т. 9. - С. 18-30.
8. Забужко О. Філософія української ідеї та європейський контекст. К., 1993. - С. 13-14.
9. Колесник І. І. Українська історіографія. -К. : Генеза.,2000. -С. 204-254.
10.Скальковский А.О. Опыт статистического описания Новороссийского края: В 2ч.. - Одесса, 1850.,Ч. 1-С. 94-96, 145-146, 148-149.
11.Багалий Д. И. Колонизация Новороссийского края и первые шаги его по пути культуры // Киевская старина. Вип. 4. -С. 27, 55. Вип. 5. С. 433. Вип. 6. С. 484. Вип. 7. - С. 100.
12.Браун Ф.К. Черноморье. Сборник исследований по исторической географии Южной России (1852-1877): В 2 т. - Одесса., 1879. - Кн. 1. - С. 80-89, 14-32, 147-153, 180-182, 186-187.
13.ПолонськаВасиленко Н. Історія України: В 2т. - К. : Либідь, 1992. - Т. 2. - С. 265, 376, 407-408, 421, 452, 517.
14.Вовк Ф Студії з української етнографії та антропології. -К. : Мистецтво, 1995.
15. Субтельний О. Україна. Історія. - К. : Либідь, 1993. С. 27, 172.
16. Грицак Я. Нарис історії України. Формування модерної української нації ХІХ ХХ століття. - Київ. : Генеза, 200. С. 21.
17. 50 листів Д. І. Яворницького до Я. П. Новицького //Наука і суспільство. -Вип. 9. -К., 1988. С. 47-54.
18. Крип’якевич І. Історія України. - Львів. : Світ, 1990. -С. 384.
19. Рябінін Скляревський О. О. З життя Одеської Громади 1880-х років // За сто літ: матеріали з громадського й літературного життя України ХІХ і початків ХХ століття. Кн. 4. 1929. С. 161-180.
20. Гермайзе Й. Нариси з історії революційного руху на Україні. - К., 1926. - Т. 1. - С. 112- 196. ; Яворський М. Нариси з історії революційної боротьби на Україні. К., 1927. - Т. 1. С. 69-83.
21. Итенберг Б.С. Движение революционного народничества - М., 1965. 265 с.
22. Людковский Ш.С. Николаев: страницы революционной слави. - Одесса. : Маяк., 1986. -248 с.
23. Лещенко М. Н. Селянський рух на Україні в роки першої російської революції. -К., 1956. 300 с.
24. Історія міст і сіл Української РСР. Миколаївська обл... -К.,1971.-771 с.
25. Історія міст і сіл Української РСР. Одеська обл... -К., 1969. -765 с.
26. Історія міст і сіл Української РСР. Херсонська обл... -К., 1972. -769 с.
27. Карабузан В.М. Заселение Новороссии. Екатеринославской и Херсонской губернии в ХУІІІ ІІ пол. ХІХ века (1719 1858). М. : Наука,1976. 378 с.
28. Равикович Д. А. Местные художественные музеи ІІ-й половины ХІХ века. М., 1962. 448 с.
29. Історія української дожовтневої музики. К.:Музика України, 1969.526 с.
30. Український драматичний театр. Дожовтневий період. К. : Наукова думка, 1967. Т. 1. - 518 с.
31. Саксаганський П. На шляху життя. К., 1935. 189 с.
32. Тобілевич С. Мої стежки і зустрічі. К., 1957. 248 с.
33. Мар‘яненко І. Минуле українського театру. К., 1953. - 98 с.
34. Пільчук І. Іван КарпенкоКарий. К. : Мистецтво, 1976. 215 с.
35. Василько В. Микола Садовський та його театр. К. : Мистецтво, 1962. - 249 с.
36. Друзь І. Марія Садовська. К., 1957. 105 с.
37. Чабанова О. С. Літопис життя та творчості Карпенка- Карого. К. : Дніпро, 1967. -308 с.
38. Мисечко А. І. Український культурно-освітній рух на Півдні України 1900-1917 рр. / Дисертаційна робота на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук. Одеський державний університет ім. І. І. Мечникова. - Одеса, 1999. - 173 с.
39. Там само. - С. 56.
40. Кузьменко В. Б. Український культурно-національний рух в 90-х роках ХІХ ст. (На матеріалах Півдня України) / Дисертаційна робота на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук. Одеський державний університет ім. І. І. Мечникова. - Одеса, 1999. - 177 с.
41. Там само. - С. 170.
42. Кириєнко С.І. Музично-етнографічні записи та наукові дослідження фольклору Південного Причорномор’я кінця ХІХ ХХ ст. ст. / Дисертаційна робота на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства. Київський національний університет культури і мистецтв. К., 2003. 175 с.
43. Ге Г.М. Исторический очерк столетнего существования города Николаева при устье Ингула (1790 1890) Николаев, 1890. - 122с.
44. Гайдебуров И.О. Исторический очерк Николаевской Мариинской гимназии. -Николаев, 1881. - 42 с.
45. Матвеев И. К. 50-ти летие Николаевской Александровской мужской гимназии. - Николаев, 1913. - 56 с.
46. Лагута М. Д. Хронология главнейших исторических событий города Николаева. - Николаев, 1927. - 312 с.
47. Быченкова И. А. Николаеву 200 лет, 1789 1989. - К,: Наукова думка, 1989. - 400с.
48. Лифанов В., Миющенко В. Николаев. Страницы истории 1789 1989. - Одесса. : Маяк,1989. - 429 с.
49. Тираспов Л. Ф. Именовать город Николаев. Историко краеведческий выпуск. - Николаев,: Дикий сад, 1989. - 299 с.
50. Крючков Ю.С. История Николаева от основания до наших дней. - Николаев,: Возможности Киммерии, 2000. - 689 с.
51. Шкварець В.П., Мельник М. Ф. Миколаївщина: погляд крізь століття. Історичний нарис. - Миколаїв, 1994. 386 с.
52. Ковальова В.Ф. Чистов В. П. Нариси історії культури Південного Прибужжя від витоків до поч. ХХ ст. : В 3 Кн. Миколаїв. : Тетра, 2000-2001.
53. Заселення Півдня України: Проблеми національного та регіонального розвитку: Наукові доповіді. Міжнародна конференція. - Ч. 2. - Херсон 1997; Літературно-мистецька Одеса ІІ пол. ХІХ ст. : Тези доповідей та повідомлень другої регіональної науково-творчої конференції, присвяченої двохсотріччю Одеси. - Одеса, 1992; Південь України і складання української державності: історія і сучасність. Тези доповідей Всеукраїнської науково - практичної конференції. - Одеса, 1994.
54. Веденеева А. К. Францев и его музей // Тези Ії Обласної науково - краєзнавчої конференції, - Миколаїв, 1995. - С. 45.
55. Кухар- Онышко Н. А. Дореволюционная николаевская открытка // Тези І ї Обласної науково - краєзнавчої конференції, - Миколаїв, 1995. - С. 5.
56. Крючков Ю.С. Архитектор Федор Вунш. // Тези Ії Обласної науково - краєзнавчої конференції, - Миколаїв, 1995. - С. 58.
57. Ревенко Н. В. Формування музичних поглядів молодого М. Аркаса. // Тези ІІї Обласної науково - краєзнавчої конференції, - Миколаїв, 1997. Т. 2. - С. 8.
58. Підопригора В.М. Із історії музичного життя м. Миколаєва в особах. // Тези ІІ ї Обласної науково - краєзнавчої конференції, - Миколаїв, 1997. Т. 2. - С. 14.
59. Чистов В. П. Театр Я. Я. Шеффера. // Тези ІІ ї Обласної науково - краєзнавчої конференції, - Миколаїв, 1997. Т. 2. - С. 34.
60. Заковоротний Д.І. Миколаївський особливий комітет піклування про народну тверезість. // Наукові праці науково - методичної конференції, Могилянські читання, -Миколаїв, 1999. -Т. 4. С. 23. ; Колосовська Н. Д. Миколаївське товариство аматорів природи: організація та напрямки діяльності (1908 1917) // Наукові праці науково - методичної конференції, Могилянські читання, -Миколаїв, 1999. -Т. 4. С.
61. Освіта на Миколаївщині у ХІХ ХХ ст. Історичні нариси. - Миколаїв, 1997. - 176с.
62. Альошин В. В., Кухар Онышко н. А. Яровой Н. Я. Николаев. Архитектурно - исторический очерк. К. : Будівельник, 1988. 145 с.
63. Заковоротний Д. І. Храми Миколаєва. Миколаїв, 2002. 201 с.
64. Хлопинська Л. Д. Дворец музей на Адмиральской. - Николаев, 2004. - С.1-18.
65. Кауфман А. Микола Миколайович Аркас. К.: Мистецтво, 1958. 213 с.
66. Шкварець В. Микола Миколайович Аркас.Миколоїв- Одеса, 2002.345 с.
67. Жадько В. О. Грек з душею українця. - К.: Спд Жадько В. О., 2003. 412с.
68. Бенедикт Андерсон. Уявлені спільноти. Міркування щодо походження й поширення націоналізму. Друге, перероблене видання- Київ:. Критика. 2001. -С. 20.
69. Історія сучасного світу. / Ю.А. Горбань, В.В. Петровський, А.Г.Слюсаренко та інші. / - К. :Телепрес-інформ:2001. - С. 5. Там же. - С. 9.
70. Там же. - С. 63.
71. Касьянов Г.В. Теорії нації та націоналізму: монографія. -К. : Либідь: 1999. - С. 42.
72. Там же. - С. 44.
73. Бенедикт Андерсон. Уявлені спільноти. Міркування щодо походження й поширення націоналізму. Друге, перероблене видання Київ :. Критика: 2001. -С. 28.
74. Там же. С. 19.
75. Касьянов Г.В. Теорії нації та націоналізму: монографія. -К. : Либідь: 1999. - С. 209.
76. Бенедикт Андерсон. Уявлені спільноти. Міркування щодо походження й поширення націоналізму. Друге, перероблене видання Київ:. Критика:2001. -С. 21.
77. Касьянов Г.В. Теорії нації та націоналізму: монографія. -К.: Либідь: 1999. - С. 210.
78. Історія сучасного світу. / Ю.А. Горбань, В.В. Петровський, А.Г.Слюсаренко та інші. /- К. :Телепрес-інформ:2001. -С. 69.
79. Касьянов Г.В. Теорії нації та націоналізму: монографія. -К.: Либідь: 1999. - С. 146.
80. Бенедикт Андерсон. Уявлені спільноти. Міркування щодо походження й поширення націоналізму. Друге, перероблене видання - Київ:. Критика:2001. -С. 19.
81. Рябчук М. Від Малоросії до України: парадокси запізнілого націотворення. - Київ. : Критика: 2000. - С. 107.
82. Грушевський М. Украинский народ в его прошлом и настоящем. - CПб., 1914. - Т. 1- C. 321.
83. Аркас М. М. Історія України - Русі. - К. : Вища школа:1993. -С. 373.
84. Там само. -С. 373-374.
85. Історія сучасного світу. / Ю.А. Горбань, В.В. Петровський, А.Г.Слюсаренко та інші. / - К. :Телепрес-інформ:2001. -С. 74.
86. Рябчук М. Від Малоросії до України: парадокси запізнілого націотворення. - Київ. : Критика: 2000. - С. 108.
87. Там же. С. 108.
88. Там же. - С. 108.
89. Дорошенко Д. І. Нарис історії України: В 2 т. -К., 1992. Т. 2. -С. 268.
90. Там же. С. 273.
91. ЛисякРудницький І. Проблеми термінології та періодизації в українській історії. -Т. 1. -С. 43.
92. ЛисякРудницький І. Націоналізм. -Т. 2. -Київ. :Основи :. 1994. -С. 573.
93. Там само. -С. 574.
94. Магочій П. Українське національне відродження. Нова аналітична структура. //Укр. істор. журн. № 3. -С. 103.
95. Там само. -С. 103.
96. Там само. - С. 102-103.
97. Там само. - С. 100-101.
98. Шпорлюк Р. Українське національне відродження в контексті європейської історії кінця ХVІІІ - початку ХІХ століть //Наука і культура. -Вип. 25. -К.,1991. - С. 159,164.
99. Магочій П. Українське національне відродження. Нова аналітична структура. //Укр. істор. журн. № 3. -К., 1991. -С. 100.
100. Сарбей В.Г. Національне відродження України: В 9 т. - К., 1999. Т. 9. - С. 26.
101. Сарбей В.Г. Національне відродження України: В 9 т. -К.,1999. Т. 9. -С. 18.
102.