ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РЕАЛІЗАЦІЇ ЕКОЛОГІЧНОЇ ФУНКЦІЇ ДЕРЖАВИ ОРГАНАМИ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

Краткое описание

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

Степанов Євген Віталійович

УДК 349.6:351.473 (477)

ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РЕАЛІЗАЦІЇ ЕКОЛОГІЧНОЇ ФУНКЦІЇ ДЕРЖАВИ ОРГАНАМИ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

Спеціальність: 12.00.06 – земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник
Балюк Г.І.,
професор, доктор юридичних наук,
член-кореспондент НАПрН України

Київ – 2012

ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………………………………... 3 - 13
РОЗДІЛ 1. ПРАВОВА ПРИРОДА ТА СУТНІСТЬ ЕКОЛОГІЧНОЇ ФУНКЦІЇ ДЕРЖАВИ
1.1. Юридичне поняття та зміст екологічної функції держави…..………. 14-41
1.2. Об’єкти впливу екологічної функції держави та суб’єкти її реалізації. 41-61
1.3. Організаційно-правовий механізм реалізації екологічної функції держави…………………………………………………………………….61-77

РОЗДІЛ 2. ОРГАНИ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ ЯК СУБ’ЄКТ РЕАЛІЗАЦІЇ ЕКОЛОГІЧНОЇ ФУНКЦІЇ ДЕРЖАВИ
2.1. Структура та правовий статус органів внутрішніх справ України як суб’єкта реалізації екологічної функції держави……………………………………78-91
2.2. Компетенція органів внутрішніх справ України в сфері реалізації екологічної функції держави.………………………………………………………….92-112
2.3. Організаційно-правові питання діяльності підрозділів органів внутрішніх справ України, які приймають участь в сфері реалізації екологічної функції держави……………………………………………………………………113-136

РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМИ РЕАЛІЗАЦІЇ ЕКОЛОГІЧНОЇ ФУНКЦІЇ ДЕРЖАВИ ОРГАНАМИ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
3.1. Сфери основних напрямків діяльності органів внутрішніх справ України щодо забезпечення реалізації екологічної функції держави…………..137-151
3.2. Види, форми та методи діяльності органів внутрішніх справ України щодо забезпечення реалізації екологічної функції держави…………………151-168
3.3. Шляхи вдосконалення діяльності органів внутрішніх справ України щодо забезпечення реалізації екологічної функції держави…………………168-174

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………175-180

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………..181-197

ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Сучасний етап розвитку людства характеризується загостренням екологічних проблем, що, насамперед, зумовлюється стрімким розвитком промислової діяльності людини. У зв’язку з цим питання, пов’язані з охороною навколишнього природного середовища, раціонального природокористування та забезпечення екологічної безпеки, становлять одну з найголовніших соціальних проблем, яка зумовлює об’єктивну потребу здійснення державою відповідних заходів у зазначених сферах. До таких заходів належить, зокрема, реалізація державою екологічної функції, яка на сьогоднішній день стала одним із найактуальніших напрямків її діяльності.
Безпосередня реалізація екологічної функції держави здійснюється через систему органів державної влади різних рівнів, органів місцевого самоврядування, громадські об’єднання, громадян. Особливе місце у цьому процесі відводиться також і правоохоронним органам держави: судовій гілці влади, прокуратурі, Службі безпеки України тощо. Одне з центральних місць в процесі реалізації екологічної функції держави займають органи внутрішніх справ України, які з урахуванням особливого правового статусу і наявністю широкої компетенції, відіграють вагому роль у діяльності держави, яка пов’язана з охороною навколишнього природного середовища, раціональним природокористуванням та забезпеченням екологічної безпеки.
До цього часу комплексного дослідження правових питань, пов’язаних з проблемами реалізації екологічної функції держави в Україні не проводилося. Разом із тим, необхідно відзначити, що за останній час особливої актуальності набули питання, які пов’язані з екологічним напрямком діяльності органів внутрішніх справ як відповідної державної структури, яка наділена правоохоронними повноваженнями, функціями контролю та нагляду в сфері природокористування, охорони довкілля, забезпечення дотримання екологічних прав громадян тощо.
Серед напрямків діяльності органів внутрішніх справ у галузі екології найбільш значущою за своїм обсягом є робота міліції, яка пов’язана з різноманітними сферами природокористування, такими як попередження і припинення дій, пов’язаних із порушеннями правил полювання, рибальства, незаконної порубки лісу, неправомірного використання природних багатств з боку підприємств, установ та організацій, окремих громадян, захистом права власності на природні об’єкти та багато інших. Крім того, одним із основних обов’язків органів внутрішніх справ України є забезпечення громадської безпеки, а також дотримання вимог екологічної безпеки.
Актуальність теми дослідження також пов’язана з відсутністю, як на законодавчому, так і на доктринальному рівнях, відповідних положень, які б прямо визначали особливості реалізації екологічної функції держави органами її влади.
Науково-практична необхідність дослідження питань, пов’язаних із реалізацією екологічної функції держави органами внутрішніх справ України, полягає також у виявленні специфіки відповідної діяльності зазначених органів порівняно з іншими органами державної влади, визначення місця і ролі органів внутрішніх справ України в цьому аспекті діяльності, а також визначення шляхів вдосконалення їхньої роботи у вказаній сфері. Доцільність проведення відповідного дослідження зумовлена й практичними званнями, визначеними на нормотворчому рівні Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», якими передбачається гарантування державою екологічно безпечного середовища для життя і здоров’я людей; Законом України «Про міліцію», яким визначається обов’язок міліції захищати природне середовище; постановою Верховної Ради України «Про основні напрями державної екологічної політики у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки», розділ 34 якої передбачає, що ефективним засобом подолання екологічної кризи має стати правове забезпечення природоохоронної діяльності на основі практики застосування законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано на юридичному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка відповідно до державної бюджетної науково-дослідної роботи з теми «Доктрина права в правовій системі України: теоретичний і практичний аспекти» (номер теми 11 БФ 042-01). Дисертантом, зокрема, досліджувалися теоретичні засади та практичні аспекти реалізації екологічної функції держави в Україні. Запропоновані положення та висновки за темою відображені у дисертації та були апробовані в наукових статтях.
Мета і завдання дослідження. Метою роботи є проведення комплексного правового дослідження регулювання питань, пов’язаних з реалізацією екологічної функції держави, включаючи аналіз науково-теоретичних та законодавчих аспектів участі системи органів державної влади у здійсненні екологічної функції держави, місця і ролі у цій системі, які займають органи внутрішніх справ України, правовідносини, що виникають у цій діяльності, вивчення структурних елементів цих правовідносин та логічних зв’язків між ними, вироблення на цій основі теоретичних висновків та напрямків удосконалення чинного законодавства України.
Поставлена мета обумовила вирішення таких завдань, як: 1) розкриття поняття «екологічна функція держави» як однієї з основних функцій сучасної Української держави, визначення та характеристика об’єктів її впливу та суб’єктів її реалізації; 2) виокремлення історико-правових етапів становлення та розвитку екологічної функції держави в Україні; 3) визначення поняття організаційно-правового механізму реалізації екологічної функції держави, місця і ролі, які посідають у ньому органи внутрішніх справ України; 4) дослідження правового статусу органів внутрішніх справ України як суб’єкта реалізації екологічної функції держави, їх компетенції та основних напрямків діяльності в цій сфері; 5) розкриття форм, методів та видів здійснення органами внутрішніх справ України діяльності в реалізації екологічної функції держави; 6) визначення проблем, які виникають при здійсненні досліджуваного напряму діяльності органів внутрішніх справ України та можливих шляхів їх вирішення.
Об’єктом дослідження є закони та інші нормативно-правові акти, які визначають державну діяльність щодо реалізації екологічної функції, практика їх застосування органами внутрішніх справ України, а також положення юридичної доктрини – доробки вчених у галузі екологічного, земельного, аграрного, природоресурсного та інших галузей права стосовно реалізації та здійснення державою екологічної функції.
Предмет дослідження. Предметом дослідження виступають правовідносини, які виникають та складаються в процесі реалізації екологічної функції держави.
Методологічну основу дослідження складають складає система загально-наукових та спеціально-юридичних методів.
За допомогою логіко-семантичного і формально-логічного методів проаналізовано та поглиблено понятійно-термінологічний апарат реалізації екологічної функції держави, зокрема, застосування згаданих вище методів дозволило удосконалити визначення поняття «екологічна функція держави» та сформулювати визначення таких понять як «організаційно-правовий механізм реалізації екологічної функції держави», «екологічні підрозділи органів внутрішніх справ України».
Історико-правовий метод дозволив показати розвиток і становлення екологічної функції держави в Україні; витоки і формування нормативно-правових актів, якими регулюється здійснення екологічної функції держави.
Порівняльно-правовий метод дав змогу здійснити порівняльний аналіз окремих положень нормативно-правових актів України і деяких зарубіжних країн та звернутися до іноземного досвіду регулювання здійснення екологічної функції органами державної влади, правозастосування відповідних юридичних норм органами влади зарубіжних країн, в тому числі й правоохоронними, що дозволило внести пропозиції з удосконалення відповідної нормативно-правової бази України. Системно-структурний метод застосовувався при дослідженні поняття «екологічна функція держави», принципів, функцій, форм і методів реалізації екологічної функції органами внутрішніх справ України, вивченні функціональних та організаційних зв’язків, які виникають у зв’язку із реалізацією зазначеної діяльності. Тлумачення норм права у поєднанні з формально-логічним методом слугували методологічною основою для формулювання пропозицій по вдосконаленню існуючого стану нормативно-правового регулювання, яке пов’язане з реалізацією екологічної функції держави. За допомогою методу перевірки, з використанням правозастосовної практики, автором здійснювалася перевірка відповідності окремих теоретичних положень дисертації об’єктивним закономірностям розвитку правових явищ. При вирішенні інших завдань дослідження застосовувалися також деякі соціологічні методи: спостереження, статистичний тощо.
Науково-теоретичною базою дослідження стали праці таких українських і російських вчених-правознавців у галузі екологічного, земельного, аграрного та природоресурсного права: В.І. Андрейцева, Г.І. Балюк, Ю.Д. Бойчука, М.М., Бринчука, В.І. Гетьмана, В.М. Єрмоленка, І.І. Каракаша, Т.Г. Ковальчук, О.С. Колбасова, В.В. Костицького, Н.Д. Красіліч, М.В. Краснової, С.В. Кузнецової, Н.Р. Малишевої, М.І. Малишко, А.М. Мірошниченка, В.Л. Мунтяна, В.В. Носіка, В.В. Петрова, Ю.С. Шемшученка, М.В. Шульги та ін.
При дослідженні роботи також використовувалися праці фахівців з інших галузей правової науки (адміністративного права, загальної теорії держави і права, історії держави і права, кримінального права та ін.): Л.В. Авраменка, С.М. Алфьорова, Д.Н. Бахраха, О.М. Бандурки, С.В. Бобровник, С.Б. Гавриша, О.В. Зайчука, С.В. Ківалова, Є.М. Моісеєва, В.Д. Перевалова, О.В. Петришина, П.М. Рабіновича, О.Ф. Скакун, В.Н. Хропонюка, Н.В. Черноголовкіна, М.В. Цвіка та ін.
Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що на основі аналізу законодавства України, законодавства зарубіжних країн, наукової юридичної літератури було здійснено одно із перших науково-правових досліджень проблем реалізації екологічної функції держави, яке висвітлює діяльність органів внутрішніх справ України в сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального природокористування та забезпечення екологічної безпеки. На основі проведеного дослідження обґрунтовано нові наукові положення та запропоновано шляхи подальшого вирішення проблем і способів вдосконалення правового механізму реалізації правовідносин за участю органів внутрішніх справ України пов’язаних зі здійсненням екологічної функції держави.
Наукова новизна конкретизується в наступних положеннях, висновках, пропозиціях, які виносяться на захист:
Вперше:
1. Проведено дослідження історико-правових етапів становлення і розвитку екологічної функції держави на території України, за яким виділено шість основних періодів цього процесу: період Київської Русі та Галицько-Волинського князівства (IX-XIII століття); Литовсько-Польська доба (XIV-XVII століття); часи Козацько-Гетьманської держави (XVII-XVIII століття); епоха перебування українських земель у складі Російської та Австро-Угорської імперії (кінець XVIII – початок XX століття); Радянська доба (1921-1991 р.); новітній період становлення і розвитку Української держави (1991 р. по теперішній час).
2. Обґрунтовано визначення організаційно-правового механізму реалізації екологічної функції держави як сукупності організаційних, правових, політичних, економічних, технічних та інших заходів, державних, самоврядних і громадських структур, діяльність яких спрямована на охорону навколишнього природного середовища, раціональне природокористування, забезпечення екологічної безпеки.
3. Обґрунтовано висновок про те, що одночасно з державою, органами місцевого самоврядування, громадськими об’єднаннями та громадянами самостійним суб’єктом реалізації екологічної функції виступає світове співтовариство в особі міжнародних організацій.
4. Визначено місце, роль і завдання органів внутрішніх справ в реалізації екологічної функції держави, а також досліджено засади правового регулювання здійснення цими органами екологічної функції держави, внесені пропозиції щодо його удосконалення.
5. Сформульовано визначення поняття «екологічні підрозділи органів внутрішніх справ України» як структурні елементи системи Міністерства внутрішніх справ України, що задіяні у галузі охорони навколишнього природного середовища, раціонального природокористування та забезпечення екологічної безпеки, а також запропоновано прийняття відповідного нормативно-правового акту: Положення про підрозділи екологічної міліції в складі міліції громадської безпеки. На підставі науково-правових підходів до визначення поняття «організація» сформовано визначення поняття «організація діяльності підрозділів органів внутрішніх справ по здійсненню екологічної функції держави» як процес здійснення на підставі норм чинного законодавства України дій управлінського характеру та змісту, що мають на меті охорону навколишнього природного середовища, раціонального природокористування та забезпечення екологічної безпеки.
6. Досліджено компетенцію органів внутрішніх справ в реалізації екологічної функції держави, на підставі чого обґрунтовано висновок про те, що в системі правоохоронних органів держави однією із найбільшою компетенцією в галузі екології наділені органи внутрішніх справ. Реалізація їх компетенції здійснюється у єдиному правовому зв’язку: природоохоронному, адміністративному, оперативно-розшуковому та слідчому, з використанням комплексу відповідних юридичних норм і положень (еколого-правових, адміністративно-правових, цивільно-правових, кримінально-правових). З’ясовано, що компетенція органів внутрішніх справ передбачає їх безпосередню участь в реалізації екологічної функції держави. Запропоновано розглядати компетенцію органів внутрішніх справ в галузі екології як окреслений чинним законодавством України обсяг відповідних повноважень щодо охорони навколишнього природного середовища, раціонального природокористування та забезпечення екологічної безпеки. Зроблено висновок, що визначаючи межі компетенції органів внутрішніх справ по реалізації екологічної функції держави, остання встановлює межі їхньої діяльності у зазначеній сфері, що відповідає загальному принципу функціонування та діяльності органів державної влади, який передбачений частиною 2 статті 19 Конституції України.
7. Обґрунтовано, що виходячи з основних напрямків діяльності органів внутрішніх справ щодо реалізації екологічної функції держави така діяльність передбачає: зміцнення законності в екологічній сфері; здійснення контролю щодо додержання власниками та природо користувачами наданих їм прав та виконання ними обов’язків; проведення самостійної або спільно з іншими органами державної влади профілактичної роботи; здійснення дій по вдосконаленню окремих положень екологічного законодавства. Зроблено висновок, що кінцевою метою роботи органів внутрішніх справ України щодо реалізації екологічної функції держави має стати підвищення результативності у боротьбі з екологічними правопорушеннями.
8. Проведено дослідження окремих аспектів міжнародно-правового співробітництва Міністерства екології та природних ресурсів України, Міністерства з питань надзвичайних ситуацій України із відповідними органами зарубіжних країн, визначено стан та перспективи його подальшого розвитку. На підставі аналізу положень Конвенції Європолу визначено, що міжнародне еколого-правове співробітництво із зарубіжними правоохоронними органами має посилитися із вступом України до цієї організації.
9. Запропонована класифікація діяльності органів внутрішніх України за конкретними об’єктами екологічної системи, відповідно до якої основними сферами природоохоронної роботи органів внутрішніх справ є діяльність щодо забезпечення охорони земель, вод, лісів, надр, рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, захист населення від негативного впливу іонізуючого випромінювання, в тому числі – охорони території зони відчуження, зони обов’язкового (безумовного) відселення тощо.
Удосконалено:
1. Визначення поняття «екологічна функція держави», яку пропонується розглядати як історично обумовлений, один з основних напрямків діяльності органів державної влади у внутрішній та зовнішній сфері, що охоплює охорону навколишнього природного середовища, раціональне природокористування, забезпечення екологічної безпеки і має на меті запобігання або мінімізацію впливу негативних наслідків від господарської та іншої діяльності людини на навколишнє середовище, людину та суспільство.
2. На підставі науково-правового аналізу створення і роботи в окремих регіонах України спеціалізованого міліцейського патруля, вивчення правового досвіду створення і діяльності підрозділів екологічної міліції в деяких країнах СНД, удосконалено пропозицію щодо створення екологічної міліції, яку пропонується створити в межах структури міліції громадської безпеки.
Внесено пропозиції щодо прийняття нових та вдосконалення чинних нормативно-правових актів:
1. Обґрунтовано необхідність прийняття Положення про порядок взаємодії органів внутрішніх справ України з іншими органами державної влади в галузі охорони навколишнього природного середовища, яке запропоновано затвердити міжвідомчим спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства екології та природних ресурсів України; Положення про порядок виявлення, попередження та припинення органами внутрішніх справ України правопорушень у галузі охорони земель, яке запропоновано затвердити відомчим наказом Міністерства внутрішніх справ України.
2. Запропоновано внести зміни до статті 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», визначивши людину як самостійний об’єкт, що потребує відповідної правової охорони.
3. Запропоновано внести зміни до Положення про Державну службу охорони при Міністерстві внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо вдосконалення охорони об’єктів державної та інших форм власності», включивши до Переліку об’єктів, що підлягають обов’язковій охороні підрозділами Державної служби охорони «особливо важливі об’єкти навколишнього природного середовища».
4. Запропоновано внести зміни до статті 2 Закону України «Про міліцію», доповнивши її положенням про «участь міліції в охороні навколишнього природного середовища та забезпеченні екологічної безпеки» як одного з основних її завдань.
5. Запропоновано внести зміни до частини 1 статті 197-1 Кримінального кодексу України, виклавши її у такій редакції: «Самовільне зайняття земельної ділянки, в тому числі для ведення робіт по видобутку корисних копалин, яким завдано значної шкоди її законному власнику або володільцю, - карається штрафом від двохсот до трьохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців».
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані і обґрунтовані у дисертації висновки, пропозиції та рекомендації можуть бути використані для вдосконалення чинного законодавства України у сфері здійснення екологічної функції держави, регулювання діяльності органів внутрішніх справ у галузі охорони навколишнього природного середовища, раціонального природокористування та забезпеченні екологічної безпеки.
Викладені у дисертаційному дослідженні положення, висновки та рекомендації можуть бути використані у навчальному процесі, при підготовці підручників і навчальних посібників із курсу «Екологічне право України», «Актуальні проблеми екологічного права» та при запровадженні нових спецкурсів, зокрема, «Правове регулювання здійснення екологічної функції держави», «Правові засади діяльності правоохоронних органів в екологічній сфері», при викладанні інших еколого-правових навчальних дисциплін, а дискусійні положення можуть стати основою для подальших наукових розробок.
Особистий внесок дисертанта. Робота та публікації, що розкривають її зміст, виконані дисертантом самостійно під керівництвом доктора юридичних наук, професора, члена-кореспондента НАПрН України Балюк Галини Іванівни.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження були апробовані у виступах з науковими повідомленнями та доповідями на: Міжнародній щорічній науковій конференції молодих вчених, аспірантів і студенів, присвяченій пам’яті видатних вчених-юристів П.О. Недбайла, О.В. Сурілова, В.В. Копєйчикова (м. Львів, юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, 11-13 лютого 2010 року), доповідь на тему: «Історико-правовий аспект становлення і розвитку екологічної функції держави в Україні»; Міжнародній науково-практичній конференції «Національна екологічна політика в контексті Європейської інтеграції України (м. Київ, Міжнародний екологічний форум «Довкілля 2010», 27 жовтня 2010 року), доповідь на тему: «Органи внутрішніх справ України як учасник міжнародно-правового співробітництва держав в екологічній сфері»; круглому столі «Сучасні проблеми систематизації екологічного, земельного та аграрного законодавства України» (м. Київ, юридичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка, 18 березня 2011 року), доповідь на тему: «Основні напрямки систематизації екологічного законодавства щодо регулювання діяльності органів внутрішніх справ України як суб’єкта реалізації екологічної функції держави»; V Міжнародній науково-практичній конференції з актуальних проблем державотворення (м. Суми, Сумська філія Харківського національного університету внутрішніх справ, 19-20 травня 2012 року), доповідь на тему: «Шляхи розвитку законодавства щодо компетенції органів внутрішніх справ України в галузі екології», а також у науковому повідомленні на тему: «Питання компетенції органів внутрішніх справ в сфері реалізації екологічної функції держави», яке було зроблено на засіданні кафедри екологічного права Київського національного університету імені Тараса Шевченка 17 листопада 2011 року.
Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертації знайшли відображення у 8 наукових працях, зокрема у 4 статтях, опублікованих у фахових виданнях, та у 4 тезах доповідей на науково-практичних конференціях.
Структура дисертації обумовлена метою та завданнями дослідження і складається зі вступу, трьох розділів, які містять дев’ять підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи складає 197 сторінок, з яких основного тексту дисертації – 180 сторінок. Список використаних джерел включає 182 найменування і займає 17 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ

1. Екологічна функція держави з’явилася у зв’язку зі стрімким розвитком науково-технічного прогресу і пов’язаного з цим негативного впливу на навколишнє природне середовище. В той же час виникнення екологічної функції мало вагомі історико-правові передумови, які пов’язані з розвитком взаємовідносин людини та природи.
За своїм призначенням, екологічна функція є однією з найважливіших та основних функцій сучасної держави. Здійснення екологічної функції держави закріплено в нашій країні конституційно.
Екологічна функція здійснюється державою як у внутрішній, так і в зовнішній сфері її діяльності, оскільки в сучасних глобальних умовах розвитку людства, ефективне здійснення цієї діяльності не можна обмежити кордонами однієї держави. Отже, екологічна функція є не лише функцією однієї держави, а й одним із найбільш важливих завдань світового співтовариства.
2. Екологічна функція держави має свої об’єкти впливу та суб’єктів її реалізації.
Аналіз об’єктів і суб’єктів екологічної функції держави вказує не лише на їх взаємозв’язок, але й у деяких випадках на їх співпадіння. Зокрема, людина (громадянин) в окремих випадках можуть виступати як в якості об’єкта впливу, так і в якості суб’єкта реалізації екологічної функції держави. Така відповідна об’єктна/суб’єктна взаємозалежність обумовлена положеннями норм екологічного права.
Поряд з людиною (громадянином) суб’єктами реалізації екологічної функції держави виступають громадські організації, держава та світове співтовариство.
Основним суб’єктом реалізації екологічної функції є держава. Така діяльність здійснюється нею через спеціально створені органи влади та управління, які діють на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
3. В організаційно-правому аспекті можна виділити такі особливості державної системи реалізації екологічної функції: діяльність по реалізації екологічної функції держави здійснюється на підставі Конституції України, інших законів України, підзаконних нормативних актів, під загальним керівництвом Президента України як Глави держави – усіма гілками влади: законодавчою, виконавчою та судовою. Президент України, Верховна Рада України та Кабінет Міністрів України здійснюють загальне керівництво відповідним процесом, а також визначають його напрямок. В межах окремих адміністративно-територіальних одиниць загальне керівництво по реалізації екологічної функції держави покладається на місцеві державні адміністрації та виконавчі органи сільських, селищних, міських рад у межах делегованих повноважень органів державного управління в галузі охорони навколишнього середовища.
4. Окреме місце в процесі реалізації екологічної функції держави відводиться правоохоронним органам держави, що обумовлено покладеним на них завданням щодо виявлення, розслідування, розгляду та притягнення до відповідальності осіб винних у вчиненні злочинів або скоєнні адміністративних правопорушень. Крім того, на органи прокуратури покладено функцію нагляду за додержання законів, що стосуються охорони навколишнього природного середовища, а також координація роботи правоохоронних органів в сфері забезпечення реалізації екологічної функції держави.
5. В Україні на сьогоднішній день створений належний організаційно-правовий механізм для реалізації екологічної функції держави. Цей механізм функціонує з урахуванням засад, які закладені в Законі України «Про основи внутрішньої і зовнішньої політики», Законі України «Про основи національної безпеки України» та постанові Верховної Ради України «Про основні напрямки державної екологічної політики у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки».
Організаційно-правовий механізм реалізації екологічної функції держави включає в себе елементи організаційних, правових, політичних, економічних, технічних та інших заходів, які здійснюються людиною, суспільством та державою і направлені на охорону навколишнього середовища, забезпечення раціонального природокористування та екологічної безпеки об’єктів впливу екологічної функції держави.
6. Для реалізації екологічної функції держави застосовуються правотворча, правовиконавча і правоохоронна форма діяльності.
Зміст організаційних форм реалізації екологічної функції держави включає в себе організаційно-регламетаційну, організаційно-економічну (організаційно-господарську) та організаційно-ідеологічну діяльність.
Реалізація екологічної функції держави здійснюється на лише в межах зазначених правових та організаційних форм, але й за допомогою певних методів. Такими методами є: 1) правовий, який включає в себе адміністративно-правовий (імперативний), цивільно-правовий і кримінально-правовий; 2) економічний; 3) ідеологічний.
7. Правоохоронні органи, ключовою складовою яких є органи внутрішніх справ України, завжди відігравали та відіграють вагому роль у реалізації основних функцій держави, однією з яких є екологічна. У вирішенні питань екологічного змісту задіяна переважна більшість структурних підрозділів органів внутрішніх справ.
Аналіз чинного законодавства України дозволяє говорити про те, що органи внутрішніх справ України відіграють важливу роль в реалізації екологічної функції держави, проте їх повноцінна діяльність у цьому напрямку лише тільки розпочинається.
8. Органи внутрішніх справ України мають складну і недосконалу структуру, що потребує реформування. Принципові засади реформування системи органів внутрішніх справ України закладені в Концепції розвитку системи Міністерства внутрішніх справ України, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 24.04.1996 р. № 1383. В той же час, існуюча система органів внутрішніх справ України характеризується суворим дотриманням принципу централізованого управління відповідними елементами (підсистемами) та встановленням між ними чіткої субординації. Місцеві ланки органів внутрішніх справ безпосередньо підпорядковуються вищестоящим ланкам, а правові акти, які приймаються останніми, є обов’язковими для органів внутрішніх справ на місцях.
Основна роль в реалізації екологічної функції держави належить міліції громадської безпеки. Наряду з міліцією громадської безпеки, певну роль в екологічній діяльності органів внутрішніх справ України належить кримінальній міліції та спеціальній міліції.
10. Компетенція органів внутрішніх справ України передбачає їх безпосередню участь в реалізації екологічної функції держави. Елементи цієї компетенції становлять предмет відання та сукупність наданих чинним законодавством України повноважень органам внутрішніх справ в цій діяльності.
11. Компетенція органів внутрішніх справ України в сфері реалізації екологічної функції держави здійснюється по основних напрямках їхньої роботи, а саме: охоронній діяльності, профілактичній діяльності, діяльності по розкриттю злочинів проти довкілля та щодо накладення адміністративних стягнень, оперативно-розшукової діяльності, застосування юридичної відповідальності та реалізації дозвільної системи.
Компетенція органів внутрішніх справ України в сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального природокористування та забезпечення екологічної безпеки носить позавідомчий характер.
12. Реалізація компетенції органів внутрішніх справ в сфері екологічного напрямку діяльності здійснюється у триєдиному правовому зв’язку: оперативно-розшуковому, слідчому та адміністративному, з використанням цілого комплексу юридичних норм і положень, передусім, кримінально-правових, адміністративно-правових та цивільно-правових. Зазначений комплекс юридичних норм відповідає загальним методам реалізації екологічної функції держави.
13. Незважаючи на позитивний досвід роботи в окремих регіонах нашої держави спеціалізованих екологічних підрозділів на загальнодержавному рівні, відповідні функції виконують різні структурні підрозділи системи Міністерства внутрішніх справ України.
Більшість функцій екологічного напрямку діяльності відводиться підрозділам міліції громадської безпеки та спеціальним підрозділам міліції. Окремі аспекти реалізації екологічної функції держави також здійснюють підрозділи кримінальної міліції.
Кінцевою метою роботи органів внутрішніх справ в галузі реалізації екологічної функції держави має стати, підвищення результативності боротьби з екологічними правопорушеннями. Для цього, на нашу думку, необхідно запровадити на загальнодержавному рівні спеціалізованих підрозділів екологічної міліції в структурі міліції громадської безпеки, підвищити загальний рівень екологічної правосвідомості працівників органів внутрішніх справ, а також покращити взаємодії їхньої діяльності в цьому напрямку з іншими органами державної влади, в першу чергу природоохоронними.
Виходячи з положень Закону України «Про міліцію» органи внутрішніх справ України виконують свої функціональні обов’язки в екологічній сфері на тому ж рівні, що і обов’язки пов’язані з охороною громадського порядку. При цьому безпосередньо повноваження органів внутрішніх справ у галузі охорони навколишнього природного середовища реалізуються під час фактичної охорони природи.
14. Найбільш оптимальною класифікацією діяльності органів внутрішніх справ України є її поділ за конкретними об’єктами екологічної системи. Виходячи з цього поділу, а також положень чинного законодавства України і практики роботи органів внутрішніх справ, основними, на наш погляд, сферами природоохоронної роботи є діяльність із забезпечення правової охорони земель, вод, лісів, надр, рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, а також захист людей від негативних наслідків іонізуючого випромінювання та охорони радіоактивних об’єктів, в тому числі – зони відчуження. Діяльність органів внутрішніх справ в екологічному напрямку не обмежується лише цими сферами, останні є, на сьогоднішній день, найбільш актуальними для роботи органів внутрішніх справ.
15. Зміст та характер природоохоронної роботи органів внутрішніх справ у галузі охорони навколишнього природного середовища дозволяє виділити п’ять основних напрямків їхньої роботи: 1) зміцнення законності в екологічній сфері; 2) забезпечення реалізації природокористувачами наданих їм прав, а також виконання покладених на них чинним законодавством України обов’язків; 3) профілактична робота; 4) діяльність по вдосконаленню екологічного законодавства; 5) сприяння іншим природоохоронним органам.
В якості самостійних видів діяльності органів державної влади та управління виділяють контроль, нагляд та сприяння. До одного з видів державного контролю можна віднести екологічну експертизу.
16. Підрозділи органів внутрішніх справ, які приймають участь у сфері реалізації екологічної функції держави здійснюють адміністративний нагляд за дотриманням екологічного законодавства, що полягає в постійному моніторингу за діяльністю юридичних та фізичних осіб, виявленні дій, що суперечать екологічному законодавству, а також повідомленні органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо всіх випадків порушень екологічного законодавства. На співробітників органів внутрішніх справ покладений також обов’язок надання відповідним органам державної влади (в першу чергу природоохоронним) та органам місцевого самоврядування сприяння при проведенні заходів по захисту від забруднення навколишнього середовища.
17. Форми діяльності підрозділів органів внутрішніх справ, які займаються реалізацією екологічних функцій, необхідно розглядати в аспекті адміністративно-наглядової та юрисдикційної діяльності.
Для здійснення адміністративно-наглядової діяльності органи внутрішніх справ використовують методи спеціальних перевірок, рейдів по виявленню правопорушень на окремих об’єктах навколишнього середовища. Окрему групу методів, які забезпечують наглядову діяльність, становлять заохочення та примус. Співробітники відповідних підрозділів органів внутрішніх справ України застосовують також такі методи впливу як заходи адміністративного попередження та методи адміністративного припинення.
Групу методів (правових засобів), які забезпечують юрисдикційну діяльність, складають заходи адміністративно-правового та кримінально-правового примусу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Література:
1. Аврутин Ю.Е. Государство и право. Теория и практика: учеб. пособие для студентов вузов, обучающихся по специальности «Юриспруденция» (030501). – М.: ЮНИТИДАНА, Закон и право, 2007. – 479 с.
2. Аграрне право України: Підручник / В.М. Єромоленко, О.В. Гафурова, М.В. Гребенюк [та ін.]; за заг. ред. В.М. Єромоленка. – К.: Юрінком Інтер, 2010. – 608 с.
3. Адміністративна діяльність: навч. пос.[М.В. Ковалів, З.Р. Кісіль, Д.П. Калаянов та ін.]. – К.: Правова єдність, 2009. – 432 с.
4. Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ: Навчальний посібник. Видання друге, доопрацьоване / За заг. ред. Моісеєва Є.М. / Олефір В.І., Константінов С.Ф., Лошицький М.В. та ін. – К.: Вид-во ТОВ НВП ІНТЕРСЕРВІС, 2010. – 428 с.
5. Алексієвець М.О. Екологічний рух в Україні. – Тернопіль: Лілея, 1999. – 276 с.
6. Алфьоров С.М., Ващенко С.В., Долгополова М.М., Купін А.П. Адміністративне право. Загальна частина. Навч. посіб. – К.: Центр учбової літератури, 2011. – 216 с.
7. Андрейцев В. Тектолого-правові аспекти забезпечення сучасної екологічної політики держави // Право України. – 2011. – 2/2011. – С. 66-84.
8. Андрейцев В.І. Право екологічної безпеки: навч. та наук.-практ. посібник. – К.: Знання-Прес, 2002. – 332 с.
9. Ануфрієв М.І. Основні напрямки кадрового забезпечення органів внутрішніх справ України (організаційно-правовий аспект): Монографія. – Харків: Вид-во НУВС, 2001. – 236 с.
10. Ариф Джаміль оглу Гулієв. Сучасні правові принципи екологічної безпеки України. Україна-НАТО. - № 2 (24), 2008. – С. 60-68.
11. Балюк Г. Проблеми законодавчої регламентації та реалізації в Україні екологічної складової концепції сталого розвитку // Право України. – 2011.– № 2/2011 – С. 85-94.
12. Балюк Г.І. Екологічне право України: конспект лекцій у схемах (Загальна і особлива частини): Навч. посібник. – К.: «Юрінком Інтер», 2006. – 192 с.
13. Бандурка О.М. Основи управління в органах внутрішніх справ України: теорія, досвід, шляхи удосконалення. – Х.: Основа, 1999. – 440 с.
14. Бараннік Р.В. Судові, правоохоронні та правозахисні органи України. Навчальний посібник. – К.: Дакор, КНТ, 2008. – 348 с.
15. Бахрах Д.Н. Административное право России. – М.: Норма, 2000. – 623 с.
16. Безхлібник Р.М. Можливості Європолу та Інтерполу в протидії екологічній злочинності на континенті. Матеріали науково-практичної конференції «Взаємодія правоохоронних органів та державних структур у протидії екологічній небезпеці». 03.11.2006 р. – Львів: ЛьвДУВС, 2007. – 104 с.
17. Бобровник С.В. Проблеми теорії держави і права (курс лекцій). – К.: Вид-во Київського університету права, 2005. – 122 с.
18. Борисенко В.А. Стратегічне управління органами внутрішніх справ: навч. посіб. /В.Д. Сущенко, В.В. Сокуренко, О.С. Доценко; за заг. ред. В.А. Борисенка. – К.: ПАЛИВОДА А.В., 2010. – 200 с.
19. Бринчук М.М. Введение в экологическое право. – М.: Академисеский правовой университет при Институте государства и права Российской Академии Наук, 1996. – 37 с.
20. Бринчук М.М. Экологическое право (право окружающей среды). – М.: Юристъ, 1998. - 688 с .
21. Булгаков М.Б., Ялбулганов А.А. Природоохранные акты: от «Русской правды до Петровских времен»//Государство и право. – 1996. - № 8. – С. 136-146.
22. Василенко В.М. Адміністративно-правовий статус працівників ветеринарної міліції: автореферат Дис.. канд. юрид. наук: 12.00.07 – Харків.: 2009. – 20 с.
23. Венедіктов В.С., Зозуля І.В. Проблеми реформування системи МВС України: Монографія. – Ужгород: ВАТ Пент, 2005. – 216 с.
24. Воронов А.И., Харитонова Н.З. Охрана природы: Учеб. пособ. – М.: Юридическая литература, 1997. - 320 с.
25. Гавриш С.Б. Уголовно-правовая охрана природной среды Украины. Проблемы теории и развитие законодательства. Монография. – Х.: Издательство при Харьковском государственном университете «Основа», 1994. – 640 с.
26. Гапотій В.Д. Екологічне право України: Навчальний посібник. – Мелітополь: ТОВ Видавничий будинок ММД, 2010. – 179 с.
27. Гетьман А. Законодавчі аспекти зародження екологічних прав людини // Вісник Академії правових наук України. – 2002. - № 1 (20). – С. 129-137.
28. Гетьман А. Методологічні засади становлення правових основ довкілля // Право України. – 2011. – 2/2012. – С. 11-19.
29. Гетьман А., Костицький В. Становлення та розвиток інституту екологічних прав людини у законодавстві України // Право України. – 2012. – № 1-2/2012. – С. 180-202.
30. Гетьман А.П., Шульга М.В. Экологическое право Украины: Учебное пособие. – Х.: Одиссей, 2007. – 464 с.
31. Горбулін В. П. Національна безпека України: етапи становлення та проблеми наукового й інформаційно-аналітичного забезпечення // Національна безпека: український вимір. Щоквартальний науковий збірник. Вип. 1-2 (20-21). С. 5-12.
32. Грозовський І. Охорона природи в Запорізькій Січі. // Право України. – 1997. - № 12. – С. 104-115.
33. Данільян О.Г., Дзьобань О.П., Панов М.І. Національна безпека України: структура та напрямки реалізації: Навч. посіб. – Харків: Фоліо, 2002. – 285 с.
34. Дашо Т.Ю. Роль і місце органів внутрішніх справ України в умовах формування громадянського суспільства: автореферат Дис.. канд. юрид. наук: 12.00.01 – Київ.: 2009. – 19 с.
35. Джигирей В.С. Екологія та охорона навколишнього природного середовища: Навч. посіб. – 5-те вид., випр. і доп. – К.: Т-во Знання, КОО, 2007. – 422 с.
36. Дидоренко Э.А., Бараненко Б.И., Глазков В.А. и др. Основы оперативно-розыскной деятельности в Украине (понятие, принципы, правовое обеспечение). Учебное пособие. – К.: Центр учебной литературы, 2007. – 264 с.
37. Домбровська О.В. Конституційне право на життя людини і громадянина та забезпечення його реалізації органами внутрішніх справ: автореферат Дис.. канд. юрид. наук: 12.00.02 – Київ.: 2005. – 19 с.
38. Доценко О.С. Організація управління міліцією громадської безпеки в сучасних умовах: автореферат Дис.. канд. юрид. наук: 12.00.07 – Ірпінь.: 2003. – 19 с.
39. Дубовик О.Л. Экологическое право в вопросах и ответах: учеб. пособие. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2007. – 312 с.
40. Екологічне право України. Академічний курс: Підручник. – друге видання / За заг. ред. Ю.С. Шемшученка. – К.: ТОВ «Видавництво «Юридична думка», 2008. – 720 с.
41. Екологічне право України: [підруч. для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл.] / за заг. ред. А.П. Гетьмана та М.В. Шульги. – Х.: Право, 2009. - 328 с.
42. Экологическое право России. Учебник. / под. ред. В.Д. Ярмакова, А.Я. Сухарева. – М.: Институт международного права и экономики; Триада Лтд., 1997. - 480 с.
43. Забарний Г.Г., Калюжний Р.А., Шкарупа В.К. Адміністративне право України: Навчальний посібник. – К.: Вид. ПАЛИВОДА А.В., 2003. – 212 с.
44. Загальна теорія держави і права [підручник для студентів вищих навчальних закладів] / М.В. Цвік, О.В. Петришин, Л.В. Авраменко та ін. за ред. д-ра юрид. наук, проф., акад. АПрН України М.В. Цвіка, д-ра юрид. наук, проф., акад.. АПрН України О.В. Петришина. – Х.: Право, 2009. – 584 с.
45. Заруба В.М. Історія держави і права України: Навчальний посібник. – К.: Істина, 2006. – 416 с.
46. Зозуля І.В. Теорія і практика реформування системи МВС України: Монографія. – Х.: Харків юридичний, 2008. – 480 с.
47. Іванов В.М. Історія держави і права України: Навчальний посібник. – К.: «Атіка», 2007. – 728 с.
48. Іванов Ю.Ф. Судова влада та правоохоронні органи України. Навчальний посібник / Під заг. ред. професора О.П. Литвина – К.: АМУ ВПЦ, 2010. – 172 с.
49. Ільків Н.В. Екологічне право у діяльності органів внутрішніх справ України: Навчально-практичний посібник. – Львів: ЛьвДУВС, 2007. – 144 с.
50. Кивалов С.В., Била Л.Р. Административное право Украины: Учебно-методическое пособие. – Изд. вт., перераб. и доп. – Одесса: «Юридическая литетатура», 2002. – 320 с.
51. Кілічава Т.М. Екологічне право: Навч. посіб. для дистан. Навчання. – К.: Університет «Україна», 2005. – 302 с.
52. Кобецька Н.Р. Екологічне право України: навч. посіб., 2-ге вид., перероб. і допов. – К.: «Юрінком Інтер», 2008. – 352 с.
53. Ковальська В.В. Організаційно-правові засади діяльності міліції в системі правоохоронних органів держави / За заг. ред. д-ра юрид. наук, проф. Бандурки О.М.: Монографія. – Харків: Вид-то ТД «Золота Миля», 2008. – 504 с.
54. Колантаевский Ф.Е. Организационные основы охраны общественного порядка в современных условиях: Дис. докт. юрид. наук в виде научного доклада.: М.: Академия МВД России, 1996. – 20 с.
55. Комарницький В.М. Правовий режим зон надзвичайних екологічних ситуацій в Україні: Монографія / МВС України, Луган. акад. внутр. справ МВС імені 10-річчя незалежності України; [Наук. ред. канд. юрид. наук М.І. Єрофеєв]. – Луганськ: РВВ ЛАВС, 2002. – 152 с.
56. Комарницький В.М., Шевченко В.І., Єлькін С.В. Екологічне право: Навчальний посібник. – 2-е вид./МВС України, Луган. акад. внутр. справ ім. 10-річчянезалежності України, Крим. юрид. ін.-т нац. ун-ту внутр. справ України [Відп. ред. канд. юрид. наук М.І. Єрофеєв]. – Луганськ: РВВ ЛАВС, 2005. – 224 с.
57. Корнєєв О.П. Короткий нарис історії охорони природи на Україні//Матеріали про охорону природи на Україні. – 1960. – Вип. 2. – К.: вид-во АН УРСР. – 114 с.
58. Коропатов О.М. Надзвичайні умови – як особлива сфера діяльності підрозділів МВС України. – Матеріали ІІІ міжнародної науково-практичної конференції «Роль та місце ОВС у розбудові демократичної правової держави». 21.04.2011 р. – Одеса: ОДУВС, 2011. – 292 с.
59. Костицький В.В. Екологічне право України [Текст]: Підручник. – Дрогобич: Коло, 2012. – 360 с.
60. Костицький В. Міжнародно-правовий етичний імператив як основа теоретико-методологічного забезпечення розвитку екологічного права // Право України. – 2011. – № 2/2011. – С. 20-33.
61. Костицький В. Екологічна функція держави та економіко-правовий механізм охорони довкілля // Право України. – 1995. - № 12. – С. 148-158.
62. Кравченко М.Ф. Міліція України. – К.: Генеза, 1999. – 432 с.
63. Кравчук М.В. Теорія держави і права. Проблеми теорії держави і права: Навчальний посібник. – 3-тє вид., змін. й доп. – Тернопіль: Карт-бланш, 2002. – 247 с.
64. Краснова М.В. Договори в екологічному праві України: Навч. посіб. – К.: Алерта, 2012. – 216 с.
65. Кривенда В.Ю. Форми і методи діяльності міліції громадської безпеки в сучасних умовах: автореферат Дис.. канд. юрид. наук: 12.00.07 – Київ: 2009. – 18 с.
66. Крисаченко В.С., Хілько М.І. Екологія. Культура. Політика: Концептуальні засади сучасного розвитку. – К.: Знання, 2001. – 598 с.
67. Круть И.В., Забелин И.М. Очерки истории о взаимоотношениях природы и общества. – М., 1998. – 416 с.
68. Лазаренко Я. Розвиток лісового законодавства України. // Право України. – 2003. - № 2. – С. 131-142.
69. Лазаренко Я. Формування еколого-правового світогляду суспільства як засіб подолання кризового стану природного середовища (етапи та їх особливості). // Право України, 2006. - № 9. – С. 75-78.
70. Лисенков С.Л. Загальна теорія держави і права. Навчальний посібник. – К.: «Юрисконсульт, КНТ», 2006. – 355 с.
71. Лукьянов А.С. Биоэтика с основами биоправа: Учебное пособие. – М.: Научный мир, 2008. – 360 с.
72. Малишева Н. Екологічне право: вектори розвитку в ХХІ сторіччі // Право України. – 2011. – № 2/2011 – С. 114-123.
73. Малышева Н.Р. Охрана окружающей среды от шумового воздействия (правовые и организационные вопросы). – К.: Наукова думка, 1984. – 144с.
74. Малишко М.І. Екологічне право України: Навчальний посібник. – К.: Видавничий Дім Юридична книга, 2001. – 392 с.
75. Мицак Б.Ф., Замойський С.М., Бойчук М.М., Болібрух І.М. Безпека дорожнього руху в умовах сьогодення. Під загальною редакцією Плахтія П.Д. / Кам’янець-Подільський: ПП Медобори-2006. – 168 с.
76. Мышко Ф.Г. Содействие ОВД другим государственным органам в охране природы. – М.: - Подольск, изд-во «Славянская школа», 1999. – 67 с.
77. Мірошниченко А.М. Земельне право України: Підручник. – 2-ге видання, допов. і перероб. – К.: Алерта; ЦУЛ, 2011. – 678 с.
78. Мороз Г.В. Правове регулювання участі громадськості в прийнятті рішень у галузі охорони довкілля. – Івано-Франківськ, 2008. – 168 с.
79. Мотиль І.І. Основні внутрішні функції української держави: Монографія.– К.: ТОВ ВБ Аванпост-Прим, 2008. – 184 с.
80. Мунтян В.Л. Правова охорона природи УРСР. – К: Вища школа», 1973. - 204 с.
81. Науково-практичний коментар Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність». Станом на 01.05.2011 р. / За заг. ред. Мацюка В.Я.– К.: Видавничий дім «Професіонал», 2011. – 304 с.
82. Науково-практичний коментар Земельного кодексу України / За ред. В.М. Кравчука. – К.: Істина, 2007. – 632 с.
83. Науково-практичний коментар Лісового кодексу України / Г.І. Балюк, А.П. Гетьман, Т.Г. Ковальчук [та ін.]; за ред. Г.І. Балюк. – К.: Юрінком Інтер, 2009. – 368 с.
84. Николюк Д.А. Екологічна функція в системі функцій сучасної держави//Часопис Київського університету права. - № 4/2011. – С. 101-105.
85. Онопенко П.В. Правоохоронні функції держави Україна. – К.: Варта, 2003.– 128 с.
86. Организация деятельности участкового инспектора милиции: Учебное пособие / А.И. Никитенко, А.В. Бережной, А.П. Головин и др.; МВД Украины, Луганский ин-т внутр. дел. [отв. ред. А.И. Никитенко]. – Луганск: РИО ЛИВД, 2001. – 146 с.
87. Ортинський В.Л., Кісіль З.Р., Ковалів М.В. Управління в органах виконавчої влади України. Навч. пос. – К.: Центр учбової літератури, 2008.– 296 с.
88. Основи екології та екологічного права: Навчальний посібник / Бойчук Ю.Д., Шульга М.В., Цаплін Д.С., Дем’яненко В.І.; За заг. ред. Ю.Д. Бойчука і М.В. Шульги. – Суми: ВТД Університетська книга, 2004. – 352 с.
89. Парпан У.М. Адміністративно-правові засади реформування відомчої освіти МВС як фактор підвищення професіоналізму працівників міліції: автореферат Дис.. канд. юрид. наук: 12.00.07 – Львів.: 2010. – 19 с.
90. Петров В.В. Экологическое право России. Учебник для вузов. – М.: Издательство БЕК, 1995 – 690 с.
91. Природноресурсове право України: Навч. посіб. / За ред. І.І. Каракаша. – К.: Істина, 2005. – 376 с.
92. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави: Навч. посібник. Вид. 9-е, зі змінами. – Львів: Край, 2007. – 192 с.
93. Река П. Правовий статус та порядок функціонування МВС України // Право України. – 2007. - № 5. – С. 21 – 30.
94. Рябець К.А. Екологічне право України: Навчальний посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2009. – 438 с.
95. Сальников В.П., Соболь И.А. Общественно-экологические отношения: некоторые актуальные проблемы правового регулирования // Методология правоохранительной деятельности органов внутренних дел. СПб., Санкт-Петерб. Академия МВД России, 1996. – С. 32.
96. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник. – К.: Алерта; КНТ; ЦУЛ, 2009. – 520 с.
97. Судові та правоохоронні органи України / О.Ф. Бантишев, С.А. Кузьмін, К.В. Колосов [та ін.]; під. заг. ред. Б.В. Романюка. – К.: Паливода А.В., 2009. – 224 с.
98. Сучасна правова енциклопедія / О.В. Зайчук, О.Л. Копиленко, Н.М. Оніщенко [та ін.]; за заг. ред. О.В. Зайчука; Ін-т законодавства Верхов. Ради України. – К.: Юрінком Інтер, 2010. – 384 с.
99. Теліпко В.Е. Універсальна теорія держави і права: Підручник. – К.: БІНОТАВР, 2007. – 512 с. (серія «Правознавець»)
100. Теория государства и права: учебник / отв. ред. В.Д. Перевалов. – 3-е изд., перераб. и доп.- М.: Норма, 2009. - 496 с.
101. Тимченко С.М., Удовик Л.Г. Теорія держави і права. – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 248 с.
102. Українська РСР у міжнародних організаціях: Довідник / М.М. Бєлоусов, Ю.В. Богаєвський, А.Й. Винокуров та ін. – К.: Політвидав України, 1984. – 149 с.
103. Устав Организации Объединенных Наций (вместе с «Правилами процедуры Генеральной Ассамблеи», принятый в г. Сан-Франциско 26.06.1945 г.; правила с изменениями от 31.12.1978) // Действующее международное право. Т.1, М.: Московский независимый інститут международного права, 1996. – 420 с.
104. Філософія: Навч. посіб./Л.В. Губерський, І.Ф. Надольний, В.П. Андрушенко та ін.; за ред. І.Ф. Надольного, 6-те вид. – К.: Вікар, 2006. – 226 с.
105. Хіміч О.М. Забезпечення екологічної безпеки адміністративно-правовими заходами, які застосовуються міліцією: автореферат Дис.. канд. юрид. наук: 12.00.07 – Київ.: 2005. – 16 с.
106. Хропанюк В.Н. Теория государства и права: ученик для высших учебных заведений; под. ред. В.Г. Стрекозова. – М.: Омега-Л, 2010. – 323 с.
107. Черноголовкин Н.В. Теория функций социалистического государства. – М.: «Юридическая литература», 1970. - 215 с.
108. Черноголовкин Н.В. Теория функций социалистического государства / Совестское государство и право. – 1973. - № 7 – С. 16-17.
109. Чубарєв В.Л. Міжнародне економічне право: підруч. – К.: «Юрінком Інтер», 2009. – 368 с.
110. Шатрава С.О. Адміністративно-правові засади діяльності спеціальних підрозділів міліції: автореферат Дис.. канд. юрид. наук: 12.00.07 – Харків.: 2007. – 20 с.
111. Шемшученко Ю.С. Організація охорони природи в Українській РСР у 1919-1930 роках//Проблеми правознавства. – 1974. – Вип. 27. – С. 112-119.
112. Шемшученко Ю. Всесвітній договір про екологічну безпеку Землі як системоутворюючий акт міжнародного екологічного права // Право України. – 2012. – № 1-2/2012. – С. 175-179.
113. Шемшученко Ю. Актуальні проблеми кодифікації національного та міжнародного кологічного права // Право України. – 2011. – № 2/2011. – С. 4-10.
114. Шудріков В.М. Правові та організаційні засади нагляду підрозділами ДАІ МВС України за технічним станом транспортних засобів: автореферат Дис.. канд. юрид. наук: 12.00.07 – Ірпінь: 2008. – 20 с.
115. Юзікова Н.С. Судові та правоохоронні органи України: Навчальний посібник. – Вид. четверте, перероб. і допов. – К.: Істина, 2007. – 320 с.
116. Ярмакі Х.П. Адміністративний нагляд міліції // Актуальні проблеми держави і права. – 2003. - № 19. – С. 148-153.
Нормативно-правові акти:
117. Конституція України: Закон від 28.06.1996 № 254к/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 30. – Ст. 141.
118. Про державний суверенітет: Декларація від 16.07.1990 № 55-ХІІ // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1990. - № 31. – Ст. 249.
119. Водний кодекс України: Закон України від 06.06.1995 № 213/95-ВР//Відомості Верховної Ради України. – 1995. - № 24. – Ст. 189.
120. Господарський кодекс України: Закон України від 16.01.2003 № 436-IV//Відомості Верховної Ради України. – 2003. - № 18. – Ст. 144.
121. Земельний кодекс України: Закон України від 25.10.2001 № 2768-ІІІ//Відомості Верховної Ради України. – 2002. - № 3. – Ст. 27.
122. Кодекс України про адміністративні правопорушення Закон Української РСР від 07.12.1984 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http//zakon2.rada.gov.ua/laws/show/80731-10
123. Кодекс України про надра: Закон України від 27.07.1994 № 132/94-ВР//Відомості Верховної Ради України. – 1994. - № 36. – Ст. 340.
124. Кримінальний кодекс України: Закон України від 05.04.2001 № 2341-ІІІ//Відомості Верховної Ради України. – 2001. - № 24-26. – Ст. 131.
125. Кримінально-процесуальний кодекс України: Закон Української РСР від 28.12.1960 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http//zakon.nau.ua/doc/?code=1001-05,%201002-05,%201003-05
126. Лісовий кодекс України: Закон України від 21.01.1994 № 3852-ХІІ//Відомості Верховної Ради України. – 1994. - № 17. – Ст. 99.
127. Цивільний кодекс України: Закон України від 16.01.2003 № 435-IV//Відомості Верховної Ради України. – 2003. - № 40. – Ст. 356.
128. Про ветеринарну медицину: Закон України від 25.06.1992 р. № 2498-ХІІ//Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 36 – Ст. 531.
129. Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України: Закон України від 26.03.1992 № 2235-ХІІ//Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 29. – Ст. 397.
130. Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави: Закон України від 19.06.2003 № 975-IV//Відомості Верховної Ради України. – 2003. - № 46. – Ст. 366.
131. Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів: Закон України від 23.12.1993. № 3781-ХІІ//Відомості Верховної Ради України. – 1994. - № 11. – Ст. 50.
132. Про дорожній рух: Закон України від 30.06.1993 № 3353-ХІІ//Відомості Верховної Ради України. – 1993. - № 31. – Ст. 338.
133. Про забезпечення санітарно-епідемічного благополуччя населення: Закон України від 24.02.1994 р. № 4004-ХІІ//Відомості Верховної Раи України. – 1994. - № 27. – Ст. 218.
134. Про загальну структуру і чисельність Міністерства внутрішніх справ України: Закон України від 10.01.2002 № 2925-ІІІ//Відомості Верховної Ради України. – 2002. - № 16. – Ст. 115.
135. Про засади внутрішньої і зовнішньої політики: Закон України від 01.07.2010 № 2411-VI//Відомості Верховної Ради України. – 2010. - № 40. – Ст. 527.
136. Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру: Закон України від 08.06.2000 №1809-ІІІ//Відомості Верховної Ради України. – 2000. - № 40. – Ст. 337.
137. Про захист тварин від жорстокого поводження: Закон України від 21.02.2006 р. № 3447-IV //Відомості Верховної Ради України. – 2006. - № 27. – Ст. 230.
138. Про зону надзвичайної екологічної ситуації: Закон України від 13.07.2000 № 1908-ІІІ//Відомості Верховної Ради України. – 2000. - № 42. – Ст. 348.
139. Про Кабінет Міністрів України: Закон України від Закон України від 07.10.2010 № 2951-VI//Відомості Верховної Ради України. – 2011. - № 9. – Ст. 58.
140. Про міжнародні договори України: Закон України від 29.06.2004 № 1906- IV//Відомості Верховної Ради України. –2004. - № 50. – Ст. 540.
141. Про міліцію: Закон України від 20.12.1990 р. № 565-ХІІ//Відомості Верховної УРСР. – 1991. – 4. – Ст. 20.
142. Про мисливське господарство та полювання: Закон України від 22.02.2000 № 1478-ІІІ//Відомості Верховної Ради України. – 2000. - № 18. – Ст. 132.
143. Про об’єкти підвищеної небезпеки: Закон України від 18.01.2001 № 2245-ІІІ//Відомості Верховної Ради України – 2001. - № 15. – Ст. 73.
144. Про оперативно-розшукову діяльність: Закон України від 18.02.1992 № 2135-ХІІ//Відомості Верховної Ради України – 1992. - № 22. – Ст. 303.
145. Про основи національної безпеки України: Закон України від 19.06.2003 № 964-IV//Відомості Верховної Ради України – 2003. - № 39. – Ст. 351.
146. Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики країни на період до 2020 року: Закон України від 21.12.2010 № 2118-VI//Відомості Верховної Ради України – 2011. - № 26. – Ст. 218.
147. Про охорону атмосферного повітря: Закон України від 16.10.1992 № 2707-ХІІ//Відомості Верховної Ради України – 1992. - № 50. – Ст. 678.
148. Про охорону земель: Закон України від 19.06.2003 № 962-IV//Відомості Верховної Ради України. – 2003. - № 39. – Ст. 349.
149. Про охорону навколишнього природного середовища: Закон України від 25.06.1991 р. № 1264-ХІІ//Відомості Верховної Ради України. – 1991. - № 41. – Ст. 546.
150. Про правовий режим надзвичайного стану: Закон України від 16.03.2000 № 1550-ІІІ//Відомості Верховної Ради України – 2000. - № 23. – Ст. 176.
151. Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи: Закон України від 27.02.1991 № 791а-ХІІ//Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. - № 16. – Ст. 198.
152. Про природно-заповідний фонд України: Закон України від 16.06.1992 № 2456-ХІІ//Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 34. – Ст. 502.
153. Про прокуратуру: Закон України від 05.11.1991 № 1789-ХІІ//Відомості Верховної Ради України – 1991. - № 53. – Ст. 793.
154. Про Раду Національної безпеки і оборони України: Закон України від 05.03.1998 № 183/98-ВР//Відомості Верховної Ради України – 1998. - № 35. – Ст. 237.
155. Про рослинний світ: Закон України від 09.05.1999 № 591-ХIV//Відомості Верховної Ради України. – 1999. - № 22-23. – Ст. 198.
156. Про судоустрій і статус суддів: Закон України від 07.07.2010 р. № 2453-VI//Відомості Верховної Ради України. – 2010. - № 41-42, № 43, № 44-45. – Ст. 529.
157. Про тваринний світ: Закон України від 13.12.2001 № 2894-ІІІ//Відомості Верховної Ради України. – 2002. - № 14. – Ст. 97.
158. Основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки: Постанова Верховної Ради України від 05.03.1998 № 188/98-ВР//Відомості Верховної Ради України. – 1998. - № 38. – Ст. 248.
159. Про право власності на окремі види майна: Постанова Верховної Ради України від 17.06.1992 р. № 2471-ХІІ//Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 35. – Ст. 517.
160. Про затвердження Концепції розвитку системи Міністерства внутрішніх справ України: Постанова Кабінету Міністрів України від 24.04.1996 № 456 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/456-96-%D0%BF
161. Про заходи щодо вдосконалення охорони об’єктів державної та іншої форми власності: Постанова Кабінету Міністрів України від 10.08.1993 № 615 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/615-93-%D0%BF
162. Про затвердження Положення про Державну автомобільну інспекцію Міністерства внутрішніх справ України: Постанова Кабінету Міністрів України від 14.04.1997 № 341 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/341-97-%D0%BF
163. Про затвердження Положення про дозвільну систему: Постанова Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 № 576 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/576-92-%D0%BF
164. Про затвердження Положення про Міністерство внутрішніх справ України: Постанова Кабінету Міністрів України від 06.04.2011 № 383/11 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/383/2011
165. Про затвердження Положення про підрозділи ветеринарної міліції з проведення карантинних ветеринарних заходів: Постанова Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 р. № 395 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/395-2002-%D0%BF
166. Про Національне центральне бюро Інтерп