РЕГУЛЯТИВНА РОЛЬ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ В КОНТЕКСТІ РОЗВИТКУ ЕНЕРГЕТИЧНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

Краткое описание

ОДЕСЬКИЙ РЕГІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ
ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

На правах рукопису

Ставицька Олена Володимирівна

УДК:338.22:304.4

РЕГУЛЯТИВНА РОЛЬ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
В КОНТЕКСТІ РОЗВИТКУ ЕНЕРГЕТИЧНОЇ ПОЛІТИКИ
УКРАЇНИ

25.00.02 - механізми державного управління

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата наук з державного управління

Науковий керівник:
Степанкова Тетяна Михайлівна,
кандидат економічних наук, доцент

Одеса 2005

ЗМІСТ

СПИСОК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ФУНКЦІОНУВАННЯ
ЕНЕРГЕТИЧНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ В ТРАНСФОРМАЦІЙНИХ
УМОВАХ
1.1. Аналіз тенденцій та закономірностей державного регулювання та
управління енергетичною сферою
1.2. Формування інституційних передумов державного управління
паливно-енергетичним комплексом України
1.3. Головні напрями, принципи та засади здійснення енергетичної
політики в Україні
Висновки до першого розділу

4
6

15

15

35

46

64

РОЗДІЛ 2

МЕХАНІЗМИ ФОРМУВАННЯ І ЗДІЙСНЕННЯ СУЧАСНОЇ
ЕНЕРГЕТИЧНОЇ ПОЛІТИКИ
2.1. Аналіз стану енергозабезпечення економіки України та її
енергетичної безпеки
2.2. Проблеми методології і практики формування
паливно-енергетичних балансів
2.3. Посилення державного регулювання інноваційно-структурних змін
в енергетиці
2.4. Урахування глобалізаційних процесів в здійсненні енергетичної
політики
Висновки до другого розділу

66

66

89

96

106

117

РОЗДІЛ 3
ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ ТА РЕФОРМУВАННЯ МЕХАНІЗМІВ
ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ЕНЕРГЕТИЧНИМ КОМПЛЕКСОМ
3.1. Визначення проблем енергетики та реалізації енергетичної
політики в Україні
3.2. Заходи та механізми вдосконалення енергетичної політики
3.3. Стратегічні шляхи ефективного використання організаційно-
управлінських макрофакторів впливу на політику
енергозбереження
Висновки до третього розділу

120

120

132
154

171

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

173

181

206

СПИСОК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

АЕС - атомна електростанція
АЕМУ асоціація енергоменеджерів України
АТР - Азіатсько-тихоокеанський регіон
ВВП - валовий внутрішній продукт
ВПК військово-промисловий комплекс
ВЯП - відпрацьоване ядерне паливо
ГАЕС - гідроакумулююча електростанція
ГЕС - гідроелектростанція
ГЕН - графік електричних навантажень
ГК - генеруюча компанія
ГРР - геологорозвідувальні роботи
ГТС - газотранспортна система
ДК дочірня компанія
ДП - державне підприємство
ЕЕК - електроенергетичний комплекс
ЕЕС - електроенергетична система
ЄС - Європейський Союз
КВВП - коефіцієнт використання встановленої потужності
КДПЕ - комплексна державна програма енергозбереження
ККД коефіцієнт корисної дії
КМУ - Кабінет Міністрів України
МЕА міжнародне енергетичне агентство
НАК національна акціонерна компанія
НВДЕ - нетрадиційні та відновлювані джерела енергії
НДДКР - науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи н.е. - нафтовий еквівалент
НЕП - Національна енергетична програма
ННТР - наукові і науково-технічні роботи
НПЗ - нафтопереробний завод
НТС - нафтотранспортна система
ОЕС - Об'єднана електроенергетична система
ОРЕ - оптовий ринок електроенергії
ПДВ податок на додану вартість
ПЕБ - паливно-енергетичний баланс
ПЕК - паливно-енергетичний комплекс
ПЕР - паливно-енергетичні ресурси
ПЕС - паливно-енергетичний сектор
ПФГ промислово-фінансова група
РАВ - радіоактивні відходи
СКПЕ - система комплексного підвищення використання ПЕР
СНД - союз незалежних держав
ТЕС - теплова електростанція
ТЕЦ - теплоелектроцентраль
ТНК - транснаціональні корпорації
у.п.- умовне паливо
ЦКШ - циркулюючий киплячий шар
ЧАЕС - Чорнобильська атомна електростанція
ЯЕК - ядерно-енергетичний комплекс
NOх - окисел азоту
SO 2 - окисел сірки

ВСТУП

Актуальність теми. Паливно-енергетичному комплексу (ПЕК) в економіці будь-якої країни належать ключові позиції, він великою мірою визначає розвиток держави в цілому. Відмінною рисою кінця другого тисячоліття є бурхливий розвиток економічних відносин у світі, які набули чіткої тенденції до глобалізації та взаємного проникнення, посилення диктату науково-технічного прогресу. Відбуваються фундаментальні зміни в міждержавних та міжгалузевих відносинах, зазнають перетворень суспільно-політичні громадські зв'язки у всьому світі. Безумовно, такі тенденції у розвитку світових та міждержавних господарських відносинах відображаються на становленні економічного базису країн, в яких відбувається становлення ринкових відносин, у тому числі й України.
Цілком зрозуміло, що ПЕК, який органічно пов'язаний з усіма галузями господарства країни та має тісні зв’язки з іншими державами світу, не може залишатися осторонь цих процесів. Правильно вибрана стратегія реформування та розвитку комплексу сприятиме просуванню реформ і в інших сферах господарської діяльності.
Дисертаційна робота тісно пов’язана з розробкою як теоретичних, так і практичних проблем формування і реалізації державної енергетичної політики.
Теоретична значущість дослідження визначається тим, що критична ситуація, в якій опинився ПЕК України, значною мірою зумовлена відсутністю виваженого, послідовного підходу до реформування об'єктів паливно-енергетичного сектора економіки та формування ринкового середовища у цій сфері, а також неузгодженістю процесів реформування в енергетиці з процесами реформування економічних відносин, які відбуваються нині в Україні. Власне, ці негативні тенденції знаходять своє відображення в сучасній національній літературі і потребують наукового опрацювання.

Як правило, проблема регулювання економічної політики розглядається в сучасній українській літературі в контексті загальносвітових тенденцій і закономірностей розвитку енергетики. На наш погляд, такий підхід не завжди є коректним з огляду на наявність очевидних диспропорцій розвитку енергетичної сфери в Україні й старих інструментів, якими користувалися та, врешті-решт, продовжують користуватися для вирішення економічних завдань, які згодом перетворюються на політичні проблеми.
Практична значущість дослідження полягає, по-перше, у тому, що ПЕК є одним із найважливіших складових економіки України, а це у визначальній мірі забезпечує як функціонування усіх інших галузей, так і рівень добробуту нашого населення. Саме від стану справ у паливно-енергетичному комплексі у значній мірі залежить розвиток промисловості, сільського господарства, сфери послуг, комунального господарства України, а у кінцевому рахунку - рівень розвитку суспільства та якість життя наших співвітчизників. По-друге, практична актуальність роботи визначається рівнем енергетичної безпеки, яка є невід'ємною складовою енергетичної політики.
З погляду глобальних енергетичних процесів слід відзначити унікальне геополітичне та географічне становище України та пов'язану з цим її роль як значного транспортера паливно-енергетичних ресурсів , недостатнє забезпечення країни власними природними ресурсами та значний імпорт паливно-енергетичних ресурсів , велику частку енергоємного експорту в національному валовому продукті України та інше. Тому необхідно уважно розглянути та врахувати стан світової енергетики та перспективи її розвитку.
На сьогоднішній день в Україні відсутні механізми формування і здійснення комплексної національної енергетичної політики, що має передбачати визначення і ухвалення на державному рівні пріоритетних напрямів та шляхів прискореного розвитку галузей паливно-енергетичного комплексу і механізмів подолання загроз національним інтересам у сфері енергетики, державне регулювання та контроль взаємовідносин між

виробниками, постачальниками і споживачами енергетичних ресурсів з метою гарантування необхідного рівня енергозабезпечення та енергетичної безпеки держави.
Питання формування економічних механізмів здійснення державної політики в різних її аспектах розглядаються в працях А.Ахламова, Ю.Бажала, В.Бакуменка, В.Бесєдіна, В.Бодрова, І.Бондарчука, В.Воротіна, А.Гальчинського, П.Гайдуцького, В.Гейця, С.Дзюбика, Б.Кваснюка, М.Корецького, В.Лагутіна, А.Мерзляк, О.Мордвінова, Н.Нижник, І.Розпутенка, Т.Степанкової, В.Троня, В.Хорошковського, В.Юрчишина, В.Ясінського та ін.
Розв’язанню проблем енергозбереження і енергозабезпечення галузей економіки України та населення присвячені фундаментальні праці українських вчених С.Денисюка, С.Дубовика, М.Ковалко, О.Суходолі, C.Сташевського, А.Шидловського, О.Григор’єва, Б.Піріашвілі, М.Мінц, П.Шпака та ін.
У наслідок енергодефіцитності України та існуючої при цьому монополізації поставок первинних енергоресурсів з Росії виникають серйозні проблеми щодо надійності енергозабезпечення та ризик зовнішнього цінового диктату. У наведеному контексті слід виділити наукові доробки вчених, які проблеми формування і здійснення державної енергетичної політики розглядають крізь призму економічної та енергетичної безпеки України (О.Білорус, О.Власюк, В.Горбулін, О.Дубровіна, Г.Немиря, Д.Лук’яненко, В.Мунтіян, С.Пирожков, А.Філіпенко та ін. ).
Із здобуттям незалежності України з’явився ще один шлях подолання проблеми енергозабезпечення, а отже, і енергетичної безпеки інтеграція української енергетичної системи в європейську (І.Бураковський, В.Саприкін, В.Сіденко та ін.).
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконувалася відповідно до Комплексного наукового проекту Національної академії державного управління при Президентові України Державне управління та місцеве самоврядування” (номер державної

реєстрації 0200U0041030); пов’язана з темою Механізми регулювання ринкової економіки” (номер державної реєстрації 0101U003345). Роль автора у виконанні цієї науково-дослідної теми полягає в опрацюванні механізмів формування енергетичної політики.
Об’єктом дослідження є паливно-енергетичний комплекс України, в процесі регулювання яким державні органи здійснюють важливу складову державного управління.
Предмет дослідження механізми формування і здійснення державної енергетичної політики в сучасних трансформаційних умовах.
Гіпотеза дослідження ґрунтується на припущенні, що впровадження сучасних механізмів державного регулювання в процесі формування і здійснення енергетичної політики в Україні дасть можливість оперативно коригувати зміни в енергетичних процесах, а теоретичні положення, висновки і пропозиції, визначені та сформульовані в результаті дослідження, - раціональніше підійти до вирішення проблеми ефективного проведення енергетичної політики в Україні в трансформаційних умовах.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розроблення заходів та вироблення рекомендацій щодо формування, удосконалення та реформування механізмів енергетичної політики в Україні.
У контексті визначеної проблематики дисертаційної роботи відповідно до основної цільової орієнтації поставлено такі завдання:
· дослідити основи проведення системної державної політики в сфері реформування ПЕК;
· з’ясувати сутність державного регулювання, його необхідність і практичне значення;
· визначити принципи, функції та методи державного регулювання енергетики;
· критично оцінити наявні інструменти державного регулювання енергетичної сфери та виявити шляхи їх удосконалення;

· проаналізувати стан енергозабезпечення економіки України та перспективи розвитку ПЕК з метою проведення ефективного оперативного і стратегічного державного управління;
· дослідити особливості та вимоги щодо методології складання паливно-енергетичних балансів як важливого інструменту формування енергетичної політики;
· сформулювати пріоритетні напрями реалізації енергетичної політики, що потребують державної підтримки;
· визначити та проаналізувати складові державної системи заходів для проведення інноваційно-структурних змін в енергетиці України;
· з’ясувати та дослідити шляхи ефективного використання організаційно-управлінських факторів державного впливу на політику енергозбереження;
· виявити необхідність впровадження фінансово-економічних механізмів щодо залучення інвестицій у сферу паливно-енергетичного комплексу;
· визначити перспективи розвитку паливно-енергетичного комплексу в умовах світових економічних перетворень та глобалізаційних процесів.
Методи дослідження. Для досягнення визначеної в дисертаційній роботі мети використовувалась система загальнонаукових та спеціальних методів дослідження.
За вихідну дослідницьку позицію обрано методологію діалектичного детермінізму, що дало змогу розглядати процес державного управління енергетичним комплексом у розвитку, взаємозв’язку і взаємозумовленості, диференціації й інтеграції, дивергенції й конвергенції її складових, поєднання логічного й історичного у становленні.
З метою виявлення тенденцій та закономірностей державного управління енергетичним комплексом застосовувалися такі емпіричні методи, як спостереження, опис, порівняння, індуктивне узагальнення.

Для встановлення й уточнення принципів та засад здійснення енергетичної політики використовувалися такі теоретичні методи, як системний підхід, аналіз, синтез, індукція і дедукція.
Структурно-функціональний метод покладено в основу інституційного дослідження проблем, функцій та основних напрямів удосконалення державного управління енергетичним комплексом.
Базу дослідження доповнюють положення сучасної економічної теорії, роботи провідних вчених і фахівців в області економічної та енергетичної політики.
Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в обґрунтуванні наукових положень і отриманні нових висновків у галузі державного управління, що мають теоретичне та практичне значення, сприяють оптимізації сучасної державної енергетичної політики в трансформаційних умовах.
У дисертації вперше:
- сформовано напрями державної енергетичної політики України як системоформуючого аргументу, спрямованого на поступову інтеграцію економіки України в структурний елемент світового господарства;
- узагальнено напрями раціоналізації механізму державного управління ПЕК України : аргументовано необхідність формування на регулярній основі достатнього паливно-енергетичного балансу шляхом визначення оптимального використання різноманітних видів палива й енергії; визначено напрями вжиття політичних й економічних заходів щодо утримання та закріплення стратегічного становища України в міжнародній системі як транзитного коридору;
- досліджено і встановлено, що причиною відсутності позитивних зрушень в активізації енергетичної політики є комплексний вплив дестабілізуючих факторів об’єктивного і суб’єктивного характеру, які спричинені невизначеністю у багатовекторності державної політики України.
Удосконалено:
- наукові уявлення про сутність та зміст енергетичної політики. Визначено економічний зміст енергетичної політики як сукупність заходів, спричинених фінансово-економічними механізмами, і спрямованих на забезпечення достатності енергозабезпечення країни та сталого розвитку в контексті національної безпеки;
- наукову посилку щодо механізму активізації і регулювання енергетичної політики, яка є системою взаємопов’язаних правових, фінансово-економічних динамічних механізмів, підпорядкованих як суб’єктивному їх поєднанню, так і дії об’єктивних економічних законів;
- методологічне забезпечення механізму активізації і регулювання енергетичної політики через :
а) правові механізми (майнова відповідальність за невиконання договірних зобов’язань шляхом застосування процедур банкрутства, анулювання ліцензій, розгляд справ в апеляційному суді, спрощення процедури банкрутства підприємств та положень щодо практичної реалізації);
б) фінансово-економічні механізми (податковий, амортизаційний, інвестиційний, кредитний, ціновий, тарифний, транзитний).
Дістали подальшого розвитку пропозиції щодо визначення пріоритетних напрямів здійснення енергетичної політики, які передбачають упровадження таких цільових програм:
· реструктуризації експортно-імпортних зв’язків;
· формування дійових механізмів іноземного інвестування;
· системного використання інфраструктурних потужностей (газо-, нафтосховища; транзитні мережі);
· забезпечення формування системи комплексного розвитку високотехнологічних сфер і галузей економіки.
Практичне значення одержаних результатів. Наукові результати дисертаційного дослідження стали основою для вироблення:
- рекомендацій щодо вдосконалення механізму регулювання енергетичної політики, які можуть бути впроваджені в практику діяльності центральних органів виконавчої влади;
- комплексу заходів щодо структурної перебудови економіки, як передумови енергетичної стабілізації та економічного зростання на довготривалу перспективу.
Окремі положення дисертаційного дослідження вже використані у процесі розробки та подальшого розгляду на засіданні Комітету Верховної Ради України з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки проекту Закону України Про Національну комісію регулювання енергетики України” (Довідка № 06-17/19-335).
Результати дослідження використовуються в навчальному процесі Національної академії державного управління при Президентові України і впроваджені в навчальний процес при викладанні курсів: Економічний аналіз державної політики”, Макроекономічна політика” .
Апробація результатів дисертації. Основні методологічні положення дисертаційного дослідження доповідалися на всеукраїнських та міжнародних науково-практичних конференціях, зокрема: Проблеми європейської інтеграції України” (Київ, 29 травня 2002 р.), Управління конкурентоспроможністю в умовах глобалізації” (Київ, квітень 2003 р.), Ефективність державного управління в контексті глобалізації та євроінтеграції” (Київ, травень 2003 р.), Діалог цивілізацій: протиріччя глобалізації” (Київ, травень 2003 р.), „Актуальні теоретико-методологічні та організаційно-практичні проблеми державного управління” (Київ, травень 2004 р.) а також на міжнародних та міжрегіональних семінарах: Енергетична стратегія України: реалії та перспективи” (Київ, квітень 2003 р.), Екологічна безпека об’єктів паливо-енергетичного комплексу” (Київ, квітень 2003 р.), Енергозбереження та енергоефективність” (Київ, травень 2003 р.).
Матеріали і результати дослідження обговорювалися на кафедрі економічної політики Національної академії державного управління при Президентові України.
Публікації. Результати досліджень опубліковані в дев’яти працях загальним обсягом 4,6 авт. арк.
Структура дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків.
Основний зміст дисертації викладено на 157 сторінках, загальний обсяг 180 сторінок. Робота містить 5 рисунків, 8 діаграм, 5 таблиць, 6 додатків.

Список використаних джерел містить 290 найменувань, у тому числі 24 англійською мовою.

Список литературы

ВИСНОВКИ

На основі проведеного дослідження й узагальнення його результатів зроблено низку висновків та запропоновано рекомендації, які мають теоретичне й практичне значення:
1. Системну державну політику у сфері реформування економічних відносин слід здійснювати з урахуванням шляхів розвитку галузей ПЕК. Тому основою реформування ПЕК України має стати всебічне реформування її економіки в таких напрямах:
- законодавче визначення механізмів майнової відповідальності за невиконання договірних зобов'язань шляхом застосування процедур банкрутства, анулювання ліцензій, розгляду справ в арбітражному суді; спрощення процедури банкрутства підприємств та положень щодо практичної реалізації;
- зменшення надмірної енергоємності ВВП та продукції (послуг) галузей економіки України шляхом структурних змін в економіці з прискореним розвитком виробництва і технологічних процесів, які сприяють економії ПЕР.
2. Формування механізмів енергетичної політики має визначатися такими принципами:
- з’ясування поточних та перспективних потреб у енергетичних ресурсах населення, промисловості, сільського господарства та інших галузей народного господарства України;
- інвентаризація основних виробничих фондів ПЕК з погляду економічної доцільності їх експлуатації з урахуванням прогнозованих потреб країни в енергетичних ресурсах;
- оцінювання поточних та перспективних витрат щодо забезпечення країни енергетичними ресурсами та визначення джерел їх отримання (приватизація, інвестиційні та кредитні ресурси, бюджетні кошти, створення позабюджетних фондів тощо);
- формування на регулярній основі обґрунтовано достатнього ПЕБ України шляхом визначення оптимального використання різноманітних видів палива з урахуванням потреб в енергетичних ресурсах окремих категорій споживачів, потенційних можливостей щодо їх власного виробництва та імпорту, технічних особливостей функціонування енергосистеми України;
- забезпечення ефективного використання енергоносіїв при виробництві енергії та запровадження енергозбереження при її споживанні;
- вжиття політичних і економічних заходів щодо утримання та закріплення стратегічного становища України в міжнародній системі як транзитного коридору для існуючих і перспективних поставок енергоресурсів у Західну Європу;
- збільшення частки споживання власних ПЕР за рахунок підвищення їх видобування;
- диверсифікація джерел надходження та видів ПЕР, постачання обладнання та комплектуючих для підприємств паливно-енергетичних галузей України;
- створення умов для розвитку експорту електроенергії та нафтопродуктів.
3. Регулювання енергетичної політики має здійснюватися на таких засадах:
- забезпечення конкурентних умов у сфері виробництва електричної енергії, постачання електричної енергії та газу, видобутку газу та нафти, зберігання та реалізації газу, нафти і нафтопродуктів з метою забезпечення ефективного функціонування відповідних галузей;
- удосконалення регулювання діяльності на ринках, що перебувають у стані природної монополії, та суміжних з ними ринками у ПЕК України; дотримання принципу свободи договірних відносин;
- забезпечення наявності органів регулювання природних монополій та суміжних ринків у паливно-енергетичного комплексі;
- забезпечення права споживачів електричної та нафтогазової галузей на отримання товарів та послуг стандартизованої якості за об'єктивними цінами,
державного контролю за діяльністю всіх суб’єктів у сфері енергетики з метою дотримання ними єдиних державних норм, правил та стандартів, недопущення протиправних дій, пов'язаних з корупцією та організованою злочинністю.
4. Необхідно подолати фрагментарний характер чинного енергетичного законодавства формуванням цілісної системи законодавчо-правових актів у вигляді Кодексу Енергокористування, що потрібно для підтримки стратегії розвитку вітчизняної енергетики.
Метою державної політики України стосовно нормативно-правового забезпечення діяльності паливно-енергетичного комплексу має бути формування повної системи нормативно-правових актів, що регулюють взаємовідносини суб'єктів ринку між собою, з органами виконавчої влади, місцевого самоврядування та громадськістю. Основними напрямами державної політики при формуванні нормативно-правової бази у сфері паливно-енергетичного комплексу є наступні:
- аналіз чинних актів законодавства, що стосуються діяльності ПЕК; виявлення прогалин та протиріч у чинному законодавстві, неузгодженостей з міжнародними договорами;
- розширення і вдосконалення нормативної бази для впровадження і поглиблення ринкових відносин у паливно-енергетичних галузях;
- максимальне врахування в законодавстві України вимог Енергетичної Хартії щодо умов здійснення транзиту енергоносіїв, механізмів тарифної політики щодо транзиту енергоносіїв, укладання угод про економічну інтеграцію, механізмів вирішення спірних питань в енергетичній сфері та механізмів розв'язання спорів між інвестором та договірною стороною;
- імплементація законодавства ЄС та адаптація законодавства України до законодавства ЄС;
- першочергова розробка проектів законодавства з питань здійснення державного регулювання в сфері ПЕК;
- визначення особливостей приватизації у ПЕК України з огляду на пріоритетність захисту її державних інтересів;

- здійснення виваженої економічно обґрунтованої податкової та митної політики з метою досягнення оптимального економічно доцільного співвідношення імпорту сировини та продуктів переробки в Україну;
- створення відкритого конкурентного ринку енергетичних продуктів, матеріалів, обладнання та послуг; визначення умов доступу до розвідки та розроблення енергетичних ресурсів; захист інтелектуальної власності.
5. Необхідно впровадити фінансово-економічні механізми щодо надання податкових інвестиційних кредитів підприємствам ПЕК (пільгового режиму оподаткування прибутку підприємств , який спрямовується на модернізацію та реконструкцію обладнання; тимчасового звільнення від оподаткування коштів, заощаджених підприємством унаслідок впровадження енергозберігаючих технологій та обладнання; тимчасового звільнення підприємств від оплати частини екологічного збору як "премії" за впровадження екологічно безпечних технологій та обладнання; тимчасового звільнення підприємств від оплати частини збору на геологорозвідувальні роботи при здійсненні ними розвідувальних та пошукових робіт; пільгового оподаткування діяльності щодо розробки та встановлення систем обліку споживання енергоносіїв).
6. На нашу думку, основними напрямами вдосконалення цінової політики на енергію як товар (газ, вугілля, нафтопродукти, електроенергію, ядерне паливо) та послуги (транспортування та зберігання нафти, газу, передача електроенергії, продаж енергетичних ресурсів, що виробляються підприємствами ПЕК) мають бути:
- здійснення диференційованої за класами напруги цінової політики щодо формування роздрібних цін на енергоносії;
- використання єдиної оптової ціни на електроенергію;
- поступовий перехід до єдиних оптових цін на газ та нафту незалежно від їх походження з одночасним введенням рентних платежів та податку на надприбуток паливних підприємств;

- лібералізація цін на вугільну продукцію і розвиток конкуренції на ринку такої продукції;
- забезпечення вибіркового цінового протекціонізму енергоємних підприємств, що є життєво важливими для економіки та безпеки держави, виключно за рахунок бюджетних коштів;
- стимулювання і впровадження добових, сезонних та спеціальних тарифів на електроенергію з метою вирівнювання пікових навантажень;
- перехід у внутрішніх виробничих відносинах на розрахунки за енергоносії виключно у грошовій формі.
7. Державна інвестиційна політика з огляду на потреби ПЕК має базуватися на принципах, розроблених в роботі. Це, зокрема:
- досягнення максимально можливого рівня незалежності країни у забезпеченні енергоресурсами за рахунок диверсифікації джерел їх вироблення, постачання нафти та модернізації нафтопереробної промисловості;
- активізація інвестиційних процесів шляхом створення умов для самофінансування підприємств ПЕК завдяки конкуренції, оцінки витрат суспільства на енергозабезпечення;
- мобілізація всіх інвестиційних ресурсів та їх ефективного використання;
- підвищення ефективності цільового використання державних інвестиційних ресурсів у розвитку пріоритетних секторів ПЕК;
- створення умов для залучення внутрішніх інвестиційних ресурсів;
- забезпечення дієвої системи гарантій для іноземних та вітчизняних інвесторів з метою залучення коштів у довгострокові інвестиційні проекти;
- надання послуг іншим державам щодо створення резервів та зберігання природного газу в підземних газосховищах України;
- заохочення стратегічних інвесторів до виконання розвідувальних, пошукових, експлуатаційних робіт з видобутку газу на території України на умовах концесії, угод розподілу продукції, створення спільних підприємств;

- інтенсифікація робіт з реконструкції, модернізації і розширенню нафто-, газопроводів та нафтопродуктопроводів. Розвиток системи транзитних трубопроводів для надання державою послуг з транзиту нафти;
- забезпечення державної підтримки участі вітчизняних нафтових компаній та промислових підприємств у виконанні розвідувальних, пошукових, експлуатаційних робіт по видобутку нафти за межами України в умовах концесії, угод розподілу продукції, спільних підприємств;
- розширення експорту енергетичного обладнання і послуг. Активна участь в освоєнні нафтових і газових родовищ та будівництві енергетичних об'єктів за межами України;
- підвищення конкурентоспроможності вітчизняних нафтопродуктів шляхом впровадження нових технологій та модернізації НПЗ.
8. Необхідно розробити державну систему організаційних, фінансово-економічних, нормативно-технічних, технологічних заходів для забезпечення використання пріоритетних та важливих видів нетрадиційної енергетики шляхом:
- здійснення за рахунок бюджетного фінансування науково-технічних досліджень у сфері нетрадиційної енергетики та нетрадиційного палива;
- визначення уніфікованих методологічних та методичних вимог до розробки проектів у сфері нетрадиційної енергетики;
- розробки конкретних програм розвитку пріоритетних видів нетрадиційної енергетики;
- закріплення фінансових стимулів розвитку нетрадиційної енергетики та нетрадиційного палива;
- удосконалення системи підготовки кадрів у сфері нетрадиційної енергетики;
- широкого рекламування та поширення досвіду щодо найбільш вдалих та перспективних в умовах України проектів у сфері нетрадиційної енергетики.
9. Упроваджувати цілеспрямовану політику енергозбереження необхідно
шляхом нормалізації витрат енергоносіїв підприємств усіх форм власності, здійснення контролю щодо відповідності проектів діяльності критеріям ефективного енергоспоживання, створення механізмів заохочення користувачів щодо заощадження енергії і ресурсів, організації систематичного контролю над виконанням загальнодержавних, регіональних і корпоративних програм з енергозбереження, розвитку комплексних заходів, спрямованих на підготовку кваліфікованих кадрів, створення привабливих умов для надходження інвестицій.
10. Реструктуризація паливно-енергетичного комплексу має включати адаптацію національного законодавства до норм і стандартів ЄС; цілковите розмежування функцій видобування, транспортування й розподілу енергоресурсів (створення юридично й фінансово незалежних компаній); диверсифікацію поставок газу: лібералізацію газового ринку; створення незалежного державного регулюючого органу в енергетичній сфері й удосконалення цінової політики для адекватного відображення всіх витрат на енергоносії; надання адресних субсидій малозабезпеченим верствам населення. Держава має забезпечити відкритість та прозорість процесу реструктуризації ПЕК, надання потенційним інвесторам вичерпної інформації щодо підприємств паливно-енергетичних галузей у засобах масової інформації; сформувати транспарентний доступу до ринків інвестицій в енергетичні і транспортні галузі західних країн та недискримінаційний доступ до енергетичних ресурсів Сходу, лібералізувати доступ до ринків, технологій та капіталів, забезпечити справедливі умови транзиту енергоресурсів.
11. Активізація співробітництва зі світовим співтовариством має розвиватися в напрямі участі України в міжнародних програмах і проектах щодо забезпечення енергетичної та екологічної безпеки, енергозбереження, інтенсифікації використання нетрадиційних джерел енергії, впровадження ринкових відносин в енергетиці. На порядку денному стоїть створення сприятливих умов для інтеграції економіки України у світову на рівноправній і

взаємовигідній основі та ліквідації дискримінаційних обмежень на торгівлю з Україною.
Складна й багатоаспектна проблема державного регулювання енергетики та формування ефективної енергетичної політики, звичайно, не вичерпується питаннями, розглянутими в дисертаційному дослідженні.
Подальший розвиток досліджень у предметній галузі дисертації має здійснюватись, насамперед, з метою забезпечення гармонізації та ефективної взаємодії регіонального та національного рівнів державного регулювання енергетичної сфери, підвищення результативності та ефективності державних механізмів управління таким процесом.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Агеева Т.П., Терещук Д.А. Определение перспективной потребности региона в топливе и энергии с учетом структурных и технологических сдвигов // Проблемы энергосбережения. - 1991. - № 8 - С. 23 - 29.
2. Азарова С. Экспортные шансы российской нефти // Нефтегазовая вертикаль. - 2002. - № 18. - С. 54-56.
3. Актуальні аспекти державного управління: досвід країн Балтії та Канади / Л.Вілкончюс, П.Вілкс, Б.Генбері та ін. За заг.ред. І.Розпутенка та Б.Лессера. К.: Вид-во К.І.С., 2004. 266 с.
4. Алексеев В. М., Тихомиров В. М., Фомин С.Ф. Оптимальное управление. - М.: Наука, 1979. - 430 с.
5. Аракелов В.Е., Кремер А.И. Методические вопросы экономии энергоресурсов. - М.: Энергоатомиздат, 1990. -192 с.
6. Арзамасцев Д.А., Липес А.В., Мызин А.Л. Модели оптимизации развития энергосистем. М.: Высш.шк., 1987. 237 с.
7. Архангельский Ю.С., Коваленко И. И. Межотраслевой баланс. -К.: Вища шк., 1988. - 248 с.
8. Бабієв Г.М., Дероган Д.В., Щокін А.Р. Основні показники розвитку нетрадиційних і відновлювальних джерел енергії та альтернативних видів палива в Україні до 2010 року // Енергоінформ. 1997. - № 2.
9. Багиев Г.Л. Международные проблемы промышленной энергетики // Пром. энергетика. - 1994. -№ 8. - С. 23-25.
10. Базеев Е.Т. Возможные энергоресурсы будущего // Пром. теплотехника. - 1994. - № 1.- С. 38-52.
11. Базовая концепция энергетической политики России и Украины. Совместный Американо-Японо-Российско-Украинский подход // Проблемы энергосбережения. - 1994. -№ 1.-С. 1-80.
12. Бакуменко В.Д. Формування державно-управлінських рішень: проблеми теорії, методології, практики: Монографія - К.: Вид-во УАДУ, 2000.
328 с.
13. Бальцерович Ляшек. Свобода і розвиток: Економія вільного ринку. Л., 2000. - 332 с.
14. Барановский А. Экономическая безопасность // Финансовая Украина. - 1995. - 14 нояб. (№ 45).
15. Барановский А. Экономическая безопасность государства // Финансовая Украина. - 1996. - 7 июня (№ 22).
16. Барановский А. Энергетическая безопасность // Финансовая Украина. - 1995. - 5 дек. (№ 48).
17. Бартерна економіка: негрошові операції в бюджетному секторі України / Під ред. Януша Ширмера. - К.: Альтерпрес, 2000. - 208 с.
18. Бжезінський 3. Україна має стати європейською державою. Виступ при отриманні нагороди Антоновичів у Києві 2 лип. 1992 р. // Сучасність. - 1991. - Ч. 9. - С. 125.
19. Бегун В. Ризик - плата за комфорт // Дзеркало тижня. 12 дек.(№ 49(424))
20. Безруких П. П., Стребков Д.С. Нетрадиционная возобновляемая энергетика в мире и России. Состояние, проблемы, перспективы // Энергет. политика. - 2000. - № 3. - С. 3-13.
21. Беляев Л.С., Марченко О.В. и др. Мировая энергетика и переход к устойчивому развитию. Новосибирск: Наука, 2000. 473 с.
22. Бейко И. В., Бублик Б. Н., Зинько П. Н. Методы и алгоритмы решения задач оптимизации. - К.: Висш. шк. Головн. изд-во, 1983.- 512 с.
23. Белодед В. Д. Основные положення концепции создания и этапы развития геотермальной энергетики Украины // Энергетика и электрификация. - 1995. - № 2.- С. 42-47.
24. Бессарабов Г.Д. Об экономических аспектах экологической стратегии России // Экономия предпринимательства и окружающ.среда. 1994. - №1. - С. 24-28.
25. Білодід В.Д. Проблеми і перспективи розвитку геотермальної енергетики України: Тез. доп. 2-ї щоріч. конф. "Енеркон-96" "Енергозабезпечення та збереження довкілля України". К., 1996. - С. 27-28.
26. Білоусова І. Виступи учасників конференції з проблем "Кордони та інтеграція у Європі" та "Розширення ЄС: стимули та перешкоди" // Міжнар. відносини. - 1999. - № 9. - С. 13-17.
27. Бодров В.Г. Трансформація економічних систем: концепції, моделі, механізми регулювання та управління: Навч. посіб. - К.: Вид-во УАДУ, 2002.
28. Борщевський В.В. Європейська інтеграція України крізь призму економічної безпеки держави // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Зб.наук.пр. - К.: ВПЦ Київський університет”, Інститут міжнародних відносин, 2001. - Вип. 26. - С.200-204.
29. Брыль Р. Конец европейского угля // Энергет. политика Украины. - 2003. -№ 2. - С. 62 - 64.
30. Будкін В. У рамках особливого партнерства. Через співробітництво з НАТО до об'єднаної Європи // Політика і час. -1998. - №9.- С. 23-28.
31. Бураковський І. Україна та європейські інтеграційні процеси: вироблення національної стратегії // Проблеми лібералізації зовнішньої торгівлі в контексті європейської інтеграції: Матеріали наук. симпозіуму. Ч. 2. -К., 1998.
32. Бураковський І.В. Зовнішні фактори соціально-економічного розвитку України // Україна на порозі ХХІ століття: уроки реформ та стратегія розвитку. Матеріали наук. конф. - К.: НТУУ КПІ, 2001. - С.162-166.
33. Бураковський І. Зовнішньоекономічні аспекти безпеки України: статичний та динамічний контекст // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірн.наук.пр. - К.: ВПЦ Київ.ун.”, Інститут міжнародних відносин, 2001. - Вип. 26. - С.204-207.
34. Бураковський І., Немиря Г., Павлюк О. Дорога в майбутнє - дорога в Європу. Європейська інтеграція України. К., 2000.
35. Бурлака Г. Г. Новое в нефтегазообеспечении стран Евросоюза: опыт для Украины // Нефть и газ. - 2001. -№4.-С. 46-53.
36. Бушуев В.В. Энергетика как основа экономической безопасности России // Энергетик. - 1996. - № 5. - С. 8-10.
37. Бушуев В. В., Макаров А.А., Чупятов В.Д. Энергосбережение как основа новой энергетической политики России // Энергет. Стр. - 1993. - № 7.
38. Васильченко В.В. Екологічні аспекти енергозбереження в Україні: Енергозбереження в Україні 97. К., 1997. - С. 7-8.
39. Вечерік Р., Шваченко І., Федутенко А. Підземне зберігання газу в Україні // Енергет. політика України. - 2001. - № 4.-С. 39-42.
40. Витер Е. Что принесут Украине новые члены ЕС? // Энергет.политика Украины. 2003. - № 5. - С. 12-15.
41. Віхарєв Ю.О. Розвиток малої гідроенергетики України // Проблеми і шляхи енергозабезпечення України : Зб. Ст. Міжнар. наук.-практ. конф. -Івано-Франківськ, 1995. - С. 44-50.
42. Вихарев Ю.А., Денисюк С.П. Проблемы малой энергетики как основы местной самообеспеченности // Проблемы энергосбережения. - 1995. -№ 2.-С. 8-14.
43. Волконский В.А., Кузовкин А.И. Критерии оценки эффективности проектов, финансируемых с привлечением иностранных кредитов и инвестиций, в отраслях ТЭКа // Энергет. стр. - 1995. - № 4. - С. 6-8.
44. Ворончук М.М., Григор'єв О.С., Піріашвілі Б.З. Екологічні проблеми паливно-енергетичного комплексу України. - Препр./НАН України. Ін-т електродинаміки; № 828). К., 2000. -35 с.
45. Воротін В. Макроекономічне регулювання в умовах глобальної трансформації: Монографія. К.: Вид-во УАДУ. 2002. 392 с.
46. Воротін В. Державне регулювання інтеграційних процесів в Україні та його вплив на економічне зростання // Вісн.УАДУ. - 2001. - № 4. - С.174-187.
47. Воротін В. Забезпечення економічної безпеки в умовах фінансової стабілізації: Зб. наук. пр. УАДУ / За заг. ред. В.І.Лугового, В.М.Князєва. К.: Вид-во УАДУ, 2001. Вип.1. С.96-103.
48. Воропай Н.И., Криворуцкий Л.Д., Руденко Ю.Н., Асланян Г.С., Ильин А.А. Об энергетической безопасности государства (характеристика проблемы и методические основы исследования) // Энергетика и электрификация. - 1995. - № 3. - С. 49-51.
49. Восток-Запад: эффективное использование энергии / ЕЭК. - Женева, 1992. - 294 с.
50. Врублевський А.Г. Економічні важелі енергозбереження у житлово-комунальному господарстві // Ресурс'97. - Матеріали конф. - Київ, 1997. - С. 45-48.
51. Галаваті О., Бурлака Г. Стан та перспективи нафтопереробної промисловості України// Економіка України. - 1997. -№ 3. - С. 18-27.
52. Галиновський Є.І. Показники ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів // Энергетика и электрификация. - 1996. - №1.
С. 37-40.
53. Гальчинский А., Геец В., Семиноженко В. Украина в 2010 году: высокотехнологическая страна или сырьевой придаток Запада // Зеркало недели. - 1997. - 21 июня (№ 23).
54. Гальчинський Ан. Україна: поступ у майбутнє. - К.: Основи, 1999. - 220 с.
55. Геєць В. М. Економіка України: моделі реформування, зміна структури та прогноз розвитку. - К.: ІДУС, 1993. - 120 с.
56. Геєць В.М. Розширена економетрична модель фінансового програмування та вихідні положення політики економічного зростання в умовах фінансової нестабільності // Економіст. - 1998. - № 5. - С. 12-21.