СИСТЕМНІСТЬ, ДИНАМІКА, КОДИФІКАЦІЯ СЛІВ З МІЖНАРОДНИМИ КОРЕНЕВИМИ КОМПОНЕНТАМИ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

На правах рукопису

УДК 811.161.2’06’373.45’3773.46;005

КОЧАН Ірина Миколаївна

СИСТЕМНІСТЬ, ДИНАМІКА, КОДИФІКАЦІЯ СЛІВ
З МІЖНАРОДНИМИ КОРЕНЕВИМИ КОМПОНЕНТАМИ
В СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ

Спеціальність 10.02.01 українська мова

Д и с е р т а ц і я
на здобуття наукового ступеня
доктора філологічних наук

Науковий консультант
доктор філологічних наук, професор Загнітко А.П.

Львів 2006

ЗМІСТ

Перелік умовних позначень..................................................................
Вступ ..........................................................................................................
Розділ 1. Наукові засади аналізу міжнародних компонентів у сучасному мовознавстві. .........................................................................................
1.1. Проблема національного і запозиченого в термінології. ...............
1.1.1. Слова-інтернаціоналізми особливий тип запозичень. ......
1.1.2. Запозичені слова і лексикографічна практика. .....................
1.2. Компонент і терміноелемент як одиниці дослідження. .................
1.2.1. Терміноелементи й компоненти в науковій лексиці. ....
1.2.2. Статус міжнародних терміноелементів. ..............................
1.2.3. Модифікація основ з міжнародними компонентами. ..........
Висновки до 1 розділу. ..............................................................................
Розділ 2. Системний підхід до вивчення слів з міжнародними компонентами. ......................................
2.1. Парадигматика слів з міжнародними компонентами: лексико-семантичні групи термінів як показник системності. ...................
2.2. Синтагматика термінів із міжнародними компонентами як фактор їх системності. ........................................................................
2.3. Творення термінів із міжнародними компонентами
2.3.1. Використання іншомовних слів з міжнародними компонентами для найменування нових понять: ономасіологічний та семасіологічний аспекти. ..................
2.3.2. Використання окремих терміноелементів іншомовного походження як словотворчих засобів чи твірних основ в українському словотворенні. ..................................................
2.4. Термінологічна норма і проблема кодифікації термінів з міжнародними компонентами........................................................
2.4.1. Трактування термінологічної норми в науці.................
2.4.2. Термінологічна норма і слова з МКК.................................
2.4.3. Кодифікація термінів з МКК...............................................
Висновки до 2 розділу. ................................................................................
Розділ 3. Специфіка компонентів іншомовного походження у сучасній українській мові . .................................................................................
3.1. Дослідження слів з міжнародними компонентами у сучасному мовознавстві.....................................................................................
3.2. Препозиційні компоненти: джерела запозичень, етимологія, фіксація, семантичні й граматичні модифікації.................................
3.3. Постпозиційні компоненти: джерела запозичень, етимологія, фіксація, семантичні й граматичні модифікації. ...........................
3.4. Компоненти, що уживаються як у пре, так і у постпозиції. ......
Висновки до 3 розділу...............................................................................
Загальні висновки .....................................................................................
Список використаних джерел .................................................................
Додатки .....................................................................................................

ВСТУП

Слова з міжнародними кореневими компонентами (МКК) греко-латинського походження є у кожній мові. Функціонують вони і в українському лексиконі, починаючи з ХIV ст., про що свідчать дані історичних словників (67; 68). Однак на думку деяких учених, у слов’янських мовах греко-латинські дериваційні форманти побутують у складі запозичених слів ще з ХI-ХII ст. [15, с. 120]. З плином часу їх кількість у мові зростає. Посилився цей процес у XVIII-XIX ст. А в наш час набув особливого поширення. Слова з МКК проникають в усі сфери діяльності людини. Такі лексеми займають чільне місце в будь-якій терміносистемі (аеродинаміка, гастроскоп, геліотроп, гідрофон, стереохімія, радіофонія тощо). Окремі з них стали загальновживаними (телефон, телевізор, магнітофон, фотоапарат, кінофільм, автобус, автомобіль). Ще інші утворюються в засобах масової інформації (кучманоїд, депутатоманія, народофобія).
Кожне мовне явище можна вичерпно описати, лише врахувавши його системні зв’язки. Системність мовних знаків, які, як відомо, є двобічними одиницями, бо мають свою форму й зміст, тісно пов’язана із їх структурою, асоціативними зв’язками, подібністю і суміжністю, парадигматикою й синтагматикою. Необхідність виявити системні ознаки міжнародних кореневих компонентів та слів, до яких вони входять, у спеціальній та загальновживаній лексиці на осі одночасності та послідовності зумовили вибір теми. У роботі не розглядаємо оказіоналізмів побутового плану та у мові мас-медіа, оскільки такі слова не визначають розвиток системи як такої, а є їх окремішнім (спорадичним) виявом.
Системність слів з міжнародними кореневими компонентами виявляємо на формальному рівні (при утворенні гнізд, що групуються за формальним показником наявністю того чи іншого МКК), і на змістовому (що має місце в утворенні ЛСГ, гіперо-гіпонімічних, синонімічних, антонімічних, полісемічних відношеннях, у закономірностях їх внутрішньої і зовнішньої сполучуваності.
В українській мові є понад 200 препозиційних МКК, близько 120 постпозиційних та біля 100 таких, що уживаються як у пре-, так і в постпозиції, а слів із такими компонентами є понад 25 тисяч. У роботі розглянуто 9 000 слів із 155 МКК у різних позиціях.
Актуальність теми зумовлена тим, що слова з інтернаціональними компонентами і самі компоненти у такому обсязі ще не були об’єктом спеціального лінгвістичного дослідження. Їх опис дозволить виявити специфіку кожного компонента, його місце (пре-чи постпозиція) і функцію у слові (ідентифікаційну чи профільну), принципи систематизації кореневих та лексичних одиниць, їх системні ознаки. Цілісна картина слів, побудованих із класичних коренів, в українській мові на певному часовому зрізі (упродовж століття) допоможе побачити їхню статику та динаміку (зростання чи зменшення кількості лексем з тим чи іншим терміноелементом, зміну семантичної структури, маневрування між різними терміносистемами).
Матеріал зібрано з лексикографічних джерел різного характеру на зрізі одного століття (1906 2005), що є новим у мовознавстві загалом й українському термінознавстві зокрема. Слова з МКК на такому часовому зрізі системно ще не розглядали.
Словоцентричний напрям лінгвістичного дослідження з елементами синхронно-діахронного аналізу дозволить виявити значну кількість слів з МКК у лексичній системі мови, вказати на їхню семантичну різноманітність та спрогнозувати формальну та змістову системність, з’ясувати спільні та відмінні риси лексико-семантичних зв’язків між словами з різними міжнародними компонентами.
Загальними питаннями інтернаціоналізації словникового складу мови займалися в Україні В. В.Акуленко, О. К. Безпояско, О. О. Білецький, В. В. Дубічинський, Т. Р. Кияк., Ф. О. Нікітіна, А. О. Ніколаєва, Т. І. Панько, О. Д. Пономарів, Л. О. Симоненко, С. О. Соколова, І. С. Стус та ін. Слова з греко-латинськими коренями в українському мовознавстві описували досліджували К. Г. Городенська, Є. А. Карпіловська, Н. Ф. Клименко, Г. О. Краковецька, А. А. Москаленко, О. Д. Пономарів, Ю. В. Цимбалюк та ін.
Основна увага у роботі приділена словам-термінам із МКК.
Наукова лексика української мови нараховує кілька сотень таких МКК. Їх вважають ключем до термінології. У зарубіжній лінгвістиці констатацію і пояснення греко-латинських коренів наукових слів здійснили К. Вернер (Німеччина), В. Флад, А. Хеллер, Д. Соунсон (Англія), М.В. Юшманов (Росія) тощо. В Україні словничок інтернаціональних компонентів греко-латинського походження уклали І.М. Гнатишена та Т. Р. Кияк.
Фахову лексику з міжнародними компонентами розглядали: Д. Г. Гринчишин (мовознавчу), Н. С. Дукарова (науково-технічну), З. Й. Куньч (риторичну), Л. В. Мисловська (військову), Г. Ю. Пастернак (економічну), І. Р. Процик (фізична), З. М. Таран (медичну) тощо. Статус міжнародних компонентів визначали К. Г. Городенська, Н.Ф. Клименко, Є. А. Карпіловська та ін. Чимало учених прослідковували творення і появу таких слів в окремих стилях української мови, зокрема в мові засобів масової інформації аналізували О. А. Сербенська, О. А. Стишов, О. Г. Тодор та ін., у мові художньої літератури та у розмовному мовленні А. М. Нелюба, Л.О. Ставицька та ін.
Лексику з окремими термінолементами досліджували Т. Х. Каде (теле-), Л. П. Катлінська (авиа-, авто-, аэро-, кино-, радио-, теле- ), О.О. Кузьменкова, Л. В. Пацера (електро-), А. А. Москаленко (супер-, ультра-, гіпер-, мікро-, міні-), Г. П. Півторак (філ-...-філ-); О. А. Сербенська (фото-); М. В. Сташко (бібліо-); Н. А.Титаренко (авто-), Г.В.Чернецька (гідро-, макро-, мікро-, міні-, мульти-, термо-, турбо-) тощо.
У пропонованому дослідженні ми чітко розмежовуємо статику і динаміку. Статика пов’язана з наявним, аналізованим матеріалом. Вона констатує факти (мовні дані) та фіксує деякі відношення між ними. Динаміка співвідноситься з мовними процесами, з правилами творення термінів, їхнім функціонуванням. Тобто статика це момент динаміки. Як стверджують філософи, в онтології мова завжди динамічна, а в гносеології вона може бути статичною. Проте провідною ланкою в мові є таки динаміка, а не статика. У науковій праці ми торкнулися динаміки як кількісної, так і якісної. Кількісна динаміка пов’язана з інтенсивністю появи таких слів на системно-структурному рівні, що відбито у лексикографічних джерелах як загальномовних, так і у фахових. Якісна із розширення чи звуженням семантичної структури слів з МКК, з рухливістю і зміною словникового складу мови, з модифікацією основ і зміною статусу МКК (ТЕ), з особливостями внутрішньої і зовнішньої сполучуваності.
Уперше предметом розгляду стали парадигматика й синтагматика як окремих міжнародних компонентів, так і слів, до яких вони входять; творення таких номінативних одиниць, що дасть змогу прослідкувати їх системність як у плані форми, так і у плані змісту; питання кодифікації слів з такими терміноелементами. При цьому враховуватимемо екстралінгвальні та інтралінгвальні чинники.
Актуальним на сьогодні є питання упорядкування слів з МКК, адже перенасичення словникового складу іншомовними лексемами загрожує втраті національної самобутності мови. Тому у дисертації торкаємося питання кодифікації слів з греко-латинськими коренями. Кодифікація це зведення в одне ціле, унормування, уніфікація, стандартизація лексем. Ми оперуємо поняттями абсолютної та відносної кодифікації. Абсолютна виступає в усіх системах як абсолютний інваріант. Вона пов’язана із сильною (усталеною) нормою і властива більшості слів з МКК. Відносна базується на слабкій (неусталеній) нормі і в одних системах виступає як варіант, а в інших як інваріант. Слабкі норми це норми, розхитані системою мови-реципієнта, яка добирає до слів з МКК власні, українські, відповідники, калькує запозичені слова або по-різному їх пише. Аналіз зібраного матеріалу дав підставу стверджувати про перевагу абсолютної кодифікованості таких слів. Однак є слова з відносною кодифікованістю, яка в одних фахових системах є інваріантом, а в інших варіантом. У цій праці здійснена спроба обґрунтувати доцільність чи недоцільність заміни слів з МКК українськими словами-еквівалентами.
У роботі порушено гостродискусійні проблеми оновлення українського професійного лексикону, пов’язані передусім із гармонійним поєднанням тенденції до інтернаціоналізації з тенденцією до збереження його національної своєрідності.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в руслі комплексної наукової теми кафедри української мови Львівського національного університету імені Івана Франка Структура української мови в синхронії і діахронії” (реєстраційний номер 0103 U 005955), а також кафедри української мови Донецького національного університету Українська мовно-національна картина світу: семантико-граматичні, соціолінгвістичні й емотивні аспекти” (реєстраційний номер 0100 U 001962).
Мета дослідження виявити на широкій джерельній базі загальний обсяг слів з міжнародними компонентами в сучасній українській мові, з’ясувати їхню системну організацію, дослідити прояви статики і динаміки в межах одного століття від початку ХХ до початку ХХI і за відповідною моделлю проаналізувати їх. Реалізація цієї мети передбачає низку конкретних завдань:
· проаналізувати лінгвістичні погляди на слова з міжнародними компонентами як особливий тип запозичень;
· розглянути з позицій соціолінгвістики різні підходи до запозичених слів;
· з’ясувати за науковими джерелами поняття компонента та терміноелемента у словах-інтернаціоналізмах;
· визначити кількість терміноелементів у сучасній українській мові, встановити кількісне співвідношення слів із такими компонентами у діахронії за галузями знань;
· виявити позиційну прив’язаність міжнародниих терміноелементів, її роль у системній організації термінолексикону;
· простежити особливості системної організації міжнародних терміноелементів на рівні синтагматики та парадигматики, на рівні змісту та форми;
· проаналізувати закономірності фіксації слів з МКК у словниках різних типів (тлумачних, іншомовних слів, орфографічних, термінологічних, перекладних);
· розглянути динаміку семантичної структури термінів з міжнародними терміноелементами на парадигматичних та синтагматичних осях;
· охарактеризувати частотність появи слів з МКК та продуктивність кожного з розглядуваних міжнародних компонентів;
· з’ясувати доцільність чи недоцільність їхнього використання в сучасній українській мові;
· описати моделі творення термінів на базі міжнародних елементів зі семасіологічних та ономасіологічних позицій;
· висловити власні міркування щодо кодифікації термінів з міжнародними компонентами в сучасній українській мові.
Об¢єктом дослідження стали слова-терміни з міжнародними компонентами в сучасній українській мові за даними лексикографічних праць, що вийшли друком протягом одного століття з 1906 до 2005 р.
Предметом аналізу їхня системна організація (парадигматика і синтагматика), зміст і форма, статика, динаміка, творення й кодифікація.
Науково-теоретичними засадами аналізу міжнародних кореневих компонентів та слів, до яких вони входять, стали мовознавчі праці українських учених: В. В. Акуленка, Р. С. Бєляєва, В. В. Ґрещука, К. Г. Городенської, В. В. Дубічинського, А. С. Дякова, А. П. Загнітка, Є.А. Карпіловської, Т. Р. Кияка, Н. Ф. Клименко, З. Б. Куделько, З. Й. Куньч, А. А. Москаленка, Г.С. Онуфрієнко, Т. І. Панько, Г. П. Півторака, Т. В. Секунди, О. А. Сербенської, Л.О.Симоненко, Г. В.Чернецької та багатьох інших; російських науковців: Б. І.Барткова, Н. В. Васильєвої, В. П. Григор’єва, Т. Л. Канделакі, Л. А. Капанадзе, Д.С. Лотте, О. О. Реформатського, О. В.Суперанської, М.В. Юшманова та ін., західноєвропейських дослідників: С.Вернера, Е.Вюстера, Д. Рея, Д.Соунсона, Е. Торндайка, Дж. Дюбуа, В. Флада, А. Хеллера та ін.
Фактичний матеріал дібрано із:
1) загальномовних словників: тлумачних Словника української мови” в 11-ти томах (1970-1980), Великого тлумачного словника сучасної української мови”/ ред В.Т. Бусел (2001), Словарика чужих і не дуже зрозумілих слів” В. Доманицького (1906), Словника чужих слів” З. Кузелі (Коломия-Вінніпег, 1918), Словника іншомовних слів І. Бойківа, О.Ізюмова, Г. Калнишевського, М. Трохименка М. (К.-Х., 1932), Словника чужомовних слів, виразів і приповідок, що вживаються в українській мові” О. Скалозуба (Коломия, 1933), Кишеневого словника чужомовних слів із поясненням їхнього значення” Р.Бориса та С.Корбута (Львів, 1937), Словника чужомовних слів” О.Запорожця (Мюнхен, 1953), Словника чужомовних слів” А. Орла (Нью-Йорк, 1963), а також сучасних словників іншомовних слів за ред. О.Мельничука (К., 1974, 1977, 1986), С. Морозова, Л. Шкаралупи (К., 2000), перекладних словників: Древнегреческо-русского словаря” / Под ред. И.Дворецького. М., 1958; Рodrecznego slownika rosyjsko-polskego” / Рod red. J.Dworeckiego. Warszawa, 1975; Чешcко-русского словаря / Českoruského slovníkа” / Сост. А. Павлович. Под ред. П. Поглея и М. Венцовой. М., 1967; Русско-польского словаря” / Под ред. И. Х.Дворецкого. М., 1953; Русско-чешского словаря” / Сост. Й. Влчек. М., 1968; інших: Інверсійного словник а української мови” (1985), Правописного словника” Г. Голоскевича (1929), Орфографічного словника української мови” за ред. С.І. Головащука та В.М. Русанівського (К., 1977), а також останніх років видання (1994, 2000) тощо.
2 ) термінологічних словників різних галузей знань (як тлумачного типу, так і перекладних): Російсько-українського словника наукової термінології” у 3-х кн. (1994, 1996, 1998); Російсько-українського технічного словника” /Укл. М. М. Матійко, О. М. Матійко (К., 1961); Українсько-латинсько-англійського медичного тлумачного словника”/ За ред. Л. І. Петрух та М. О. Павловського: У 2 т. (Львів: 1995) та інших. Усього 50 позицій.
Детальний список використаних джерел подано у кінці роботи.
Методи дослідження. У дисертації використано різні лінгвістичні методи, що ґрунтуються на словоцентричному аспекті дослідження, де вихідним є міжнародний компонент і слово, до якого він входить, в єдності їхньої форми і змісту, а саме: описовий, зіставний, порівняльний, елементи статистичного, частково етимологічний. Їх вибір зумовлений завданнями роботи. Описовий метод слугує базою для застосування інших методів, бо він дає змогу детально описати основні властивості предмета дослідження. Оскільки його компонентами є спостереження, узагальнення, інтерпретація та класифікація, то завдяки спостереженню вдалося виділити найбільш суттєві і важливі ознаки термінів з міжнародними кореневими компонентами, що відрізняють їх від інших терміноодиниць. Головна мета описового методу узагальнити факти: виявити статус, парадигматичні та синтагматичні закономірності інтернаціональних морфем греко-латинського походження, слів з ними, термінологічних словосполучень з такими словами, способи творення і проблеми унормування таких одиниць на сучасному етапі розвитку мови. Прийом інтерпретації, який охоплює парадигматичну й синтагматичну методики, допоміг на основі зіставлення й протиставлення мовних одиниць встановити їх диференційні ознаки, а на основі спільності й відмінності одиниці об’єднати їх у різні парадигматичні групи, вивчити сполучуваність досліджуваних одиниць (внутрішню і зовнішню). Класифікація слів із міжнародними терміноелементами за лексико-семантичними групами, сферами використання, багатозначністю, синонімією, гіперо-гіпонімією супроводжував розгляд кожного компонента та слів з ним. Елементи етимологічного аналізу допоміг з’ясовувати походження кореня-етимона та його первісне значення. Зіставний метод, спрямований передусім на виявлення відмінностей між зіставлюваними групами слів та на висвітлення аналогічних понять в інших слов’янських мовах, дозволив виявити спільні та відмінні лексико-семантичні групи у корпусі лексем з різними міжнародними терміноелементами, специфіку кожного терміноелемента, а також особливості уживання термінів з такими компонентами у польській та чеській мовах. Порівняльний метод, за допомогою якого встановлюють відповідності уживання термінів з міжнародними компонентами у різних слов’янських мовах (зокрема російській, польській, чеській), також передбачив з’ясування національних особливостей їх уживання. Структурний метод застосували при виявленні системних чи асистемних організацій одиниць із міжнародними елементами. Його складовими є методика компонентного аналізу, яка дала в руки дослідника критерії визначення ступеня близькості та віддаленості між термінами-синонімамии, і дистрибутивна методика, за допомогою якої виявлено оточення міжнародних морфем та слів з ними у певних словосполученнях, тобто їхню внутрішню та зовнішню синтагматику. Елементи кількісного аналізу, застосовані у роботі, дали змогу визначити кількість компонентів, що вживаються у слові в різних позиціях, кількість слів з ними, відображення лексем з МКК у словниках різних типів і прослідкувати зростання чи зменшення обсягу таких номінативних одиниць на різних часових зрізах.
Наукова новизна. У дисертації вперше здійснено систематизацію слів з МКК за формою та змістом, виявлено і розглянуто класи термінів з міжнародними терміноелементами, які можуть стояти у препозиції, постпозиції або уживатися як у пре-, так і постпозиції; простежено кількісну та якісну динаміку таких слів за словниками різного типу та різних років видання, зміну (розширення чи звуження) семантичної структури цілого ряду термінів, виявлено їхню співвіднесеність з різними термінологічними полями та лексико-семантичними групами, парадигматику та синтагматику, з’ясовано статус компонента в кожному конкретному випадку, розглянуто творення таких слів в українській мові, порушено проблему їхньої кодифікації; здійснено спробу диференціювати поняття компонент та терміноелемент, наочно продемонструвати модифікацію основ і зміну статусу компонента.
Теоретична цінність дисертації. Отримані результати та зроблені висновки дозволили виявити тематичні та лексико-семантичні групи слів з міжнародними компонентами, що можуть уживатися як у пре-, так і постпозиції, з’ясувати специфіку уживання таких слів у науковій мові, обґрунтовати необхідність кодифікації деяких із них з позицій термінологічної норми, доцільність заміни лексем з інтернаціональними кореневими елементами національними відповідниками, розглянути особливості творення слів з МКК. Проаналізований матеріал свідчить про постійний розвиток лексичного складу мови, що відбито у словниках різних типів, дозволяє прогнозувати формування нових і новітніх терміносистем.
Практичне значення роботи. Матеріали дослідження можна застосувати для читання спецкурсів із термінознавства та проведення спецсемінарів з основ термінології, а також в курсі вивчення сучасної української літературної мови, зокрема розділів Лексика”, Морфеміка”, Словотвір”, для написання курсових, дипломних робіт, підручників та посібників з термінологій фахових дисциплін, а також ділового мовлення. Матеріал дисертації може слугувати джерелом для укладання загальномовних словників та тезаурусів, у системі машинного перекладу фахових текстів, у створенні термінологічного банку даних, системи інформаційних пошуків, реферування тощо.
Дисертація є самостійним дослідженням, яке виникло на базі опису і аналізу термінів з міжнародними кореневими компонентами у різних терміносистемах, а також як результат роботи з лексикографічним матеріалом.
Особистий внесок здобувача. Вперше створено найбільшу картотеку міжнародних кореневих компонентів (МКК) (близько 400) та слів із ними (біля 9 000), досліджено різноманітні лексико-семантичні групи (ЛСГ) лексем з МКК, проаналізовано зміну семантичного обсягу термінів у напрямі розширення чи звуження семантичної структури слова, розглянуто парадигматику й синтагматику таких слів, особливості їх системної організації, наочно продемонстровано зміну і рухливість лексичного складу мови. Оскільки 90% розглядуваних лексичних одиниць є термінами, то виявлено корпус абсолютно кодифікованих наукових назв і таких, що потребують уніфікації та нормалізування.
Апробацію положень, що виносяться на захист, здійснено на міжнародних конгресах МАУ (Львів, 1993, Харків, 1996, Донецьк, 2005), міжнародних мовознавчих конференціях в Україні: Українська термінологія і сучасність” (Київ, 1993, 1996, 1997, 1999, 2001 2003, 2005); Проблеми української термінології” (Львів, 1996, 1998, 2000, 2002, 2004); Семантика мови і тексту” (Івано-Франківськ, 2000, 2003); Актуальні проблеми українського словотвору” (Івано-Франківськ, 2002); на конференціях за межами України: Урубано-Шмпейн (США), 1997; Печ (Угорщина), 2001; Катовіце (Польща), 2001; Кельце (Польща), 2003; а також на науково-практичних всеукраїнських регіональних (засіданнях Мовознавчої комісії НТШ у Львові 1994, 1996, 1998, 2001, 2002, 2004) та внутрішньоуніверситетських звітних науково-практичних конференціях (Львів, 1998, 1999, 2000, 2001, 2002, 2003, 2004, 2005, 2006).
Публікації. Результати дисертації опубліковано в монографії Динаміка і кодифікація термінів з міжнародними компонентами в сучасній українській мові” (Львів, 2004) та 36 статтях, опублікованих у мовознавчих журналах і збірниках, у тому числі й закордонних (США, Польща, Угорщина, Росія), з яких 23 вміщені у виданнях, які визначив ВАК як фахові.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (87 позиції) та списку наукової літератури (325 позицій) та додатків: 12 таблиць, що ілюструють висновки роботи. Повна кількість сторінок складає 565 сторінок, основний текст дисертації охоплює 506 сторінок.

Список литературы

Висновки

Опрацьований матеріал дав підстави констатувати:
1. Іншомовні слова наявні в кожній мові, що пов’язано із економічними, торговельними, науковими, політичними стосунками між країнами (державами). Однак ставлення до запозичених слів у різних народів на різних етапах розвитку суспільства є різне. Одні мови вбирають у свій лексичний склад чужі слова, інші позичають лише ті лексеми, яких мова-реципієнт ще не має, ще інші намагаються уникати будь-яких запозичень. Українська мова належить до утилітарних мов: вона запозичає передусім лише те, що не підлягає заміні.
2. Слова з МКК активно функціонують в українській мові з XVII ст. Побутують вони в різних стилях, але найбільше їх у науковому мовленні. Такі лексеми посідають важливе місце в будь-якій термінологічній системі, незалежно від часу її виникнення. Ці міжнародні компоненти можуть займати різне місце (позицію) у слові: уживатися на початку чи в кінці або займати бінарну позицію.
3. У результаті аналізу слів з міжнародними компонентами постулюємо, що окремі компоненти зберігають кореневий статус, оскільки уживаються як самостійні слова (авто, радіо, відео, кіно, стерео, фото), деякі МКК в окремих словах є аброморфемами, зберігаючи зв’язок із прикметником, який скоротився (авіа авіаційний, електро- електричний, теле- телевізійний), або можуть бути зв’язаними коренями (геліо-, гідро-, прото- та ін.).
4. Слова з МКК виявляють чіткі системні ознаки, що спостерігаємо на парадигматичних та синтагматичних осях. Зокрема на парадигматичній осі такі слова поєднуються у лексико-семантичні групи, однак кількість таких груп та їхня категорійна співвіднесеність у слів з різними компонентами неоднакова. Знаходячись у препозиції, компоненти виконують орієнтаційну функцію (але не завжди), окреслюючи певну терміносистему; у постпозиції МКК найчастіше виступають категоризаторами, позначаючи наукові галузі, прилади та пристрої, процеси.
Так, слова з авіа-, аеро- уживаються головно в авіаційній галузі, з агро- пов’язані із сільським господарством, на гео- - з геодезією чи геологією, астро- з астрономією, космосом, ендо-, невро-, онко-, остео- - з медициною, техно-, турбо з технікою. Не окреслюють конкретних сфер діяльності слова з компонентами аква-, акро-, гастро-, гідро-, екзо-, магніто-, макро-, мікро-, осцило-, радіо-, теле-, рентгено-, стерео-, фото-, цикло- тощо. Слова з цими МКК уживаються в різних сферах діяльності людини і здебільшого є загальновживаними. Серед постпозиційних компонентів чітку вказівку на терміносферу репрезентують компоненти біо(з), -бласто-, -кін (езія), -цит(оз) (біологія, медицина), -офтальм (медицина).
Роль класифікатора понять виконують компоненти -бласт(о), позначаючи клітину, хворобу, -дендр(он) форму, елемент, -косм (ос) простір, -ксил речовину, -фон прилади; -едр бік, сторону, -скоп прилади, -завр ящірок, -іатрія лікування тощо.
5. Зіставлення термінів з МКК за словниками різних років видань дозволило простежити їхню кількісну і якісну динаміку. Перша характеризується зростанням кількості лексем з МКК, що зазначено у словниках різних років видання. Так, словник 1906 року містить 102 слова з МКК, словники 1930-х рр. подають вже 820 лексем із МКК, 1970-х 13 5000 слів, 1990-х рр. 17 226, 2000-х 18 234 лексеми. Спостереження свідчать, що не усі слова з МКК мають високий кількісний показник уживання. Із препозиційних компонетів найуживанішими є електр(о)-, авто-, гідр(о)- , фото-, мікро-, гем(ато)- , радіо- , цикл(о)- . Серед біпозиційних: на початку слова: -біо-, терм(о)-, кін(о)-; у кінці -лог(ія)-, -граф. Із постпозиційних найпоширенішими виявилися компоненти -скоп, -фікація, -оїд. Найменше виявлено на сучасному етапі слів з онома-, орніто-, -андрія, -офтальм. Непродуктивними сьогодні є компоненти аква-, вело-, мото- та ін. І навпаки з’явилися нові компоненти, які вичленовуються з певних слів і набувають продуктивності. Це еко-, євро-, ксеро- та ін.
Якісна динаміка простежується у зміні лексичного складу мови, семантичної структури слова, в особливостях сполучуваності МКК між собою та з іншими словами, а також у сполучуваності слів з МКК, у розмаїтті способів творення таких лексем, їх функціонування у мові. Одні слова зникають з нашої мови, інші стають рідковживаними, а ще інші, навпаки, набувають поширення в усіх стилях сучасної мови. Зокрема, не вживаються сьогодні такі слова, як: пірофаг (штукар, що ковтає вогонь); телематольогія (наука про людську волю), псевдольогія (неправда); протомедик (стариший, головний медик); палеофон (назва фонографа); рідко уживаються терміни реомюр (вид термометра), палеоарктичний (північна частина земної кулі). Окремі слова мають вузькофахове вживання: офтальмокарцинома, лімнонім, палеотерій, ректифікація тощо. Змінилося трактування багатьох слів відповідно до зовнішньомовних чинників, зокрема: стереографія рисування многостінників на одній площині (СЧС) і перспективне зображення геометричних тіл на площині (ВТССУМ), остеосаркома злющий боляк на кістці (СЧС) і злоякісна пухлина кісткової тканини (СІС). Деякі запозичені лексеми змінили свою семантичну структуру: у словах екзотичний, зоологічний, ксилографія, магнетизм, прототип, стереотип вона розширилася, а у лексемах радіус, ономастик звузилася.
6. На синтагматичній осі компоненти виявляють внутрішню сполучуваність, а слова з цими компонентами зовнішню. Внутрішня синтагматика має три моделі: 1) препозиційні компоненти легко сполучаються з постпозиційними МКК (автомат, аеродром, агроном, астроскоп, геолог, мікроскоп, орфографія, технократ і под.), однак для компонентів агро-, гемо-, електро-, метео(ро)- такі поєднання спорадичні. Найбільшу продуктивність у поєднанні постпозиційних блоків з препозиційними мають: -грам(а), -граф, -графія; -лог, -логія, -метр, -метрія, -скоп, -скопія. Нижчу продуктивність виявляють компоненти -дром, -типія, -стат, -навт, -літ; -фобія, -фон; ще нижчу -бласт, -скаф, -троп, -птоз, -дерма, -офтальм тощо; 2) препозиційні МКК поєднуються із запозиченими іншомовними словами: авто+вакцина, авто+вокзал аеро+навігація, відео+фільм, мікро+система, мікро+сканер, геліо+гравюра, гідро+турбіна, електро+табло, електро+шок, піро+графіт, турбо+цех, аеро+лоція, радіо+компас, радіо+студія тощо. Зовсім не поєднується з іншомовними основами компонент турбо-. Серед постпозиційних компонентів спостерігаємо дуже низьку продуктивність поєднання із запозиченими основами: це (курс(о)-, адрес(о)-+ граф); історі(о)- + графія; бактер(ія)- + оїд; 3) сполучення МКК з українськими словами. Високу продуктивність поєднання з українськими словами мають компоненти авто-, -агро-, вібро-, відео-, гальвано-, гідро-, електро-, маком-, мікро, метео- , мото-, нітро--,піро-, псевдо-,радіо-, рентгено-, стерео-,теле-, турбо-. Лише з окремими національними словами сполучаються компоненти авіа + крило, зв’язок; аеро + сани; геліо + установка; техно- + світ; оліго-+ мірний, палео- + напруження, слов’янізм, феро-+ сплав, сплавлювач, цикло- + приєднання. Постпозиційні компоненти рідко поєднуються із національними основами. Зафіксовано лише поодинокі випадки: хвил(е) + граф, скло + -граф; україн(о) + -фоб (і за цією моделлю: русофоб, англофоб), світло-, звук(о) + метрія.
Щодо з о в н і ш н ь о ї синтагматики, то тут також виявлено певну специфіку, яка полягає в тому, що 1) не усі терміни-слова з МКК вступають у такі відношення, а лише окремі (не вступають у зовнішні синтагматичні відношення слова з препозиційними компонентами: агро-, аква-, акро-, архе-, геліо-, екзо-, макро-, .мікро-, мото-, некро-, нефро, оліго-, онко-, орніто-, палео-, піро-, прото-, псевдо- ретро-, техно-, турбо-, феро- тощо); 2) виявлено правобічну: геохімія (біогенезу, галогенезу, гіпергенезу, ізотопів, ландшафту, осадових порід, вугілля) і лівобічну валентність: географія (військова, економічна, історична, фізична) зі значною перевагою останньої; 3) стрижневий термін з міжнародними компонентами виконує функцію родового щодо інших, видових. Розширення кола сполучуваності МКК зміцнює структурну й семантичну функцію кореня, сприяє чіткості виділення його в складі слова й відновлює мотивувальну ознаку слова-терміна.
7. Не усі слова з МКК утворені в українській мові. Більшість з них мова запозичила готовими з класичних мов (г р е ц ь к о ї аргонавт, каліграфія; л а т и н с ь к о ї економія, епіграма, зоологія), із західноєвропейських ( ф р а н ц у з ь к о ї : агроном, аеродром, аеростат, барометр, н і м е ц ь к о ї : автобус, археологія, а н г л і й с ь к о ї: газгольдер, палеоліт, автокодер, автомонітор, макропроцесор, макроблок, мультипроцесор, телетайп; г о л л а н д с ь к о ї: боцман, лоцман) чи через слов’янські (р о с і й с ь к у : автомат, гастрит, гастроном, кіно; п о л ь с ь к у: автономія, бібліотека). Такі лексеми, запозичившись у нечленованому вигляді, з часом почали виокремлювати МКК у зіставленні з іншими словами такого типу і продукувати нові.
Утворені терміни з міжнародними компонентами здебільшого способом словоскладання, що відбувається як у відповідних матричних мовах (автодром, астрономія, гідроплан), так і на українському мовному ґрунті (фотовиставка, кінопроба, і под.). Цей спосіб охоплює також різні види абревіації (автобус, відикон, оксисен, автошлях, телеведучий) або творяться афіксальним способом за допомогою національних словотворчих засобів, зокрема: прикметники (геометрія геометричний, екологія екологічний, автошлях автошляховий, аквамарин аквамариновий, бібліотекар бібліотекарський), дієслова (вібро вібрувати, аква акватувати), прислівники (геометричний геометрично, екологічний екологічно). В наявності й регресивний спосіб (біологія біолог; зоологія зоолог і под.)
Окремі слова з МКК стають компонентами для аналітичних конструкцій: бібліотека (міська, районна, сільська, для дорослих, для дітей та юнацтва тощо), які уточнюють, конкретизують термін.
8. Серед слів з препозиційними міжнародними компонентами переважають іменники. Терміни інших частин мови виявлені в поодиноких випадках. Це прислівники: з літ(о)- 1 (літологічно), філ(о)- 2 (філологічно, філософічно), дієслова з біо 1 (біоортогоналізувати), кін(ема) 1 (кінематографу вати), кін(о)- 2 (кінофікувати, кінофікуватися), літо- 3 (літографувати, літографуватися, літохромувати); терм(о)- 1 (термостатувати); філ(о)- 3 (філозофувати, філософствувати, філософувати).
Серед лексем з постпозиційними МКК наявні тільки іменники: автодром, геолог, астрономія, поліандрія, магнітофон, батискаф, сантиметр тощо.
9. Слова з МКК наявні й в інших слов’янських мовах. У п о л ь с ь к і й akwamaryn, akwamarynowy, akwarelista, akwarela, akwarelowy, akwarium, akweduk, hydrodynamika, hydrologia, у чеській мові: akwamarin, akvarel, akvarelovy, akvarium, akvadukt, hydrotechnik, hydrochemia, hydrodynamika, hydrolýza, hydrologie, hydrometeorologie, хоча ці мови добирають власні відповідники на позначення багатьох наукових понять. Зокрема, до слова авіабаза baza lotnicza, letecká, záhladna; авіаквиток bilet lotniczy, letenka; авіалінія linia lotnicza, trasa powietrzna, letecká linka; аквамарин beryl zielonawy, гідроавіація lotnictwo wodne, wodoznawstwo, гідромеліорація melioracja wodna, гідроплан wodnopłatowiec, hydroplan, гідроспоруда budowla hydraunicza, гідроелектростанція elektrownia wodna. У ч е с ь к і й: hydromonitor (vodní tryskač), hydromelioracie (vodní melioracie),hydroplan (hydroavion), hydroelektrárna (vodní elektrárna), hydrotechnika (vodní turbina), hydrouzel (vodní dílo).
В українській мові спостерігаються подібні процеси, хоч вони не набули ще достатньої активності, однак внутрішні ресурси мови дають усі підстави для впровадження національних відповідників, які згодом посядуть провідне місце в національних терміносистемах. Порівняймо: аеродром летовище, бібліогност книгознавець, бібліологія книгознавство, геометр землемір тощо. Однак зважаючи на те, що запозичені слова нерідко є полісемічними, то до кожного нового значення в українській мові може бути свій відповідник.
10. Більшість слів з МКК тривалий час уживаються в українській мові і є вже унормованими. Це, зокрема слова телефон, телеграф, радіоприймач, радіохвилі, агроном, електростанція і т. д. і т. п. Вони активно функціонують у лексичній системі мови і не мають українських відповідників. Однак деякі лексеми з міжнародними кореневими компонентами потребують кодифікації (унормування) через невідповідність їх термінологічній нормі. Зокрема унормуванню підлягає правопис деяких термінів з МКК, варіативність, у тому числі й синонімія, на позначення одного й того самого поняття, кальковані форми російськомовних моделей, неуніфіковане подання таких компонентів у сучасних словниках, їх тлумачення. Одним із найважливіших завдань сучасної термінології є в е р и ф і к а ц і я (перевірка істини) змісту термінів, зокрема виявлення термінів з деформованою або віддаленою онтологічною семантикою та виведення із сфери функціонування тих термінів, що утворені шляхом калькування без урахування мотивації рідномовної стихії.
Окремі слова на -логія, -номія, -метр отримали національні відповідники, які передаються конструкціями на -опис, -знавство, -мір й утворюють певну систему. Однак заміна астрономії на зорезнавство, астрофізики на фізику зірок чи астронавта на зорелітуна і подібне повинна бути соціально вмотивованою і підготовлена належною практикою. Механічна заміна значною мірою послаблює стійкість українського відповідника, бо семантичні структури таких слів накладаються лише частково.
Якщо маємо кілька слів на позначення одного поняття, то, з одного боку, це зумовлює розвиток мови, поповнення її новими лексемами, а з іншого, зокрема в терміносистемах, є її вадою. Це також питання уніфікації, якого можна уникнути через прийняття низки державних стандартів, що сприятиме нормалізації наукової мови, її кодифікації. Плідні результати дасть спільна праця філологів із фахівцями відповідних напрямів. Сприятиме цьому широке обговорення деяких термінів на сторінках фахових журналів, на конференціях, наукових семінарах.
Отже, слова з МКК мають перспективу розвитку в сучасній мові. Вони стирають мовні бар’єри між народами, сприяють взаєморозумінню людей різних національностей. Однак перенасичення їх у мові за наявності українських еквівалентів є не лише небажаним, а й загрозливим.

Список використаних джерел
1.

1. Авилова Н. С.Слова интернационального происхождения в русском литературном языке нового времени. М.: Наука, 1967. 246 с.
2. Акуленко В. В. Вопросы изучения лексических интернационализмов и процесс их образования // Вопросы социальной лингвистики. Л., 1969. С.6588.
3. Акуленко В. В. Вопросы интернационального состава языка / Под. ред. А.В. Федорова. Харьков: Изд-во Харьк. у-та, 1972. 215 с.
4. Акуленко В. В. Головні історичні джерела інтернаціоналізмів в українській мові // Потебня О. О. та деякі джерела сучасної славістики. Харків: Вид-во Харк. у-ту, 1960. 143 с.
5. Акуленко В. В. Інтернаціональні елементи у словниковому складі мови // Мовознавство. 1973. № 5. С.2030.
6. Акуленко В. В. Основні етапи інтернаціоналізації словникового складу слов’янських мов //Слов’янське мовознавство: Доповіді Х Міжнародного зізду славістів. К.; Наукова думка, 1988. 148-166.
7. Акуленко В. В. Співвідношення національного та інтернаціонального у мові // Мовознавство. 1976. - № 1. - С.3-12.
8. Акуленко В. В. Существует ли интернациональная лексика? // Вопросы языкознания. 1961. № 3 С.6068.
9. Алефиренко Л.Б. Структурно-семантические свойства синонимических и вариантных однокоренных терминообразований //Структурно-семантические особенности отраслевой терминологии. Воронеж: Изд-во Воронежского ун-та, 1982. С.117-123.
10. Антонюк Г. Латинська мова як джерело формування педагогічної термінології // Проблеми науково-технічної термінології: Вісник нац. у-ту Львівська політехніка”. 2003. № 490. С.43-48.
11. Антонюк Г. Співвідношення національного й інтернаціонального в суспільно-політичній термінології національних мов // Проблеми української термінології: Вісник НУ Львівська політехніка” № 453. Львів: Вид-во ун-ту Львівська політехніка”, 2002. С.454 458.
12. Архипенко Л. М. Активізація процесу запозичення в сучасній українській мові кінця ХХ ст. // Лінгвістичні дослідження: Зб. наук. праць Харк. держ. пед. ун-ту ім. Г. Сковороди / За ред. проф. Л.А. Лисиченко. Харків: ОВС, 2002. Вип. 9. С. 5-6.
13. Аффиксоиды, полуаффиксы и аффиксы в научном стиле и литературной норме. Владивосток: ДВНЦ АН СССР, 1980. 175 с.
14. Бартков Б. И. Дериватография украинского языка и квантитативный дериваторий 100 аффиксов, полуаффиксов и аффиксоидов научного стиля и литературной нормы // Полуаффиксация в терминологии и литературной норме. Владивосток: ДВНЦ АН СССР, 1986. С. 8 58.
15. Бартков Б. И., Минина Л.И. Деривационные форманты греко-латинского происхождения в английскоим и русском языках (количественный подход) // Терминоведение и терминография в индоевропейских языках. Владивосток: ДВНЦ АН СССР, 1987. С. 118-125.
16. Бартков Б. И. Количественный дериваторий английского языка (300 аффиксов научного стиля и литературной нормы: препринт: Владивосток: ДВНЦ АН СССР, 1984. 63 с.
17. Безпояско О. К., Городенська К.Г. Морфеміка української мови. К.: Наук. думка, 1987. 211 с.
18. Безпояско О. К. Іншомовні префікси в українській мові // Укр. мова і л-ра в школі. 1979. № 7. С. 28-33.
19. Безпояско О. К. Семантична співвідносність інтернаціональних суфіксів у словотворі української мови // Мовознавство, 1979. № 3. С. 61-66.
20. Белецкий А. А. Об интернационализмах // Наук. зап. Київ. унту. 1955. № 8. С.5980.
21. Бельчиков Ю. А. Интернациональная терминология в русском языке. - М.: Учпедгиз, 1959. - 78 с.
22. Бєляєв Р. С.Поняття терміноелемента з погляду теорії номінації // Мовознавство. 1990. № 3. С.6466.
23. Беляева С.А. Синоним дублет вариант // Омосемия и омография в естесственных и машинных языках. Владивосток, 1986. С.122-127.
24. Бенвенист Э. Синтаксические основы именного сложения // Общая лингвистика. М.: Прогресс, 1974. С. 241-259.
25. Бережан С.Г. К проблеме лексической вариантивности // Вариативность как свойство языковой системы. М., 1982. С.36-38.
26. Беспояско Е. К. Развитие словообразовательной структуры современного украинского языка в связи с интернационализацией его лексического состава: Автореф. дис....канд. філол. наук: 10.02.02.: Ин-ут языковедения АН УССР. К., 1980. 22 с.
27. Білоусенко П. І. Історія суфіксальної системи українського іменника (назви осіб чоловічого роду). К.: КДПІ, 1993. 215 с.
28. Білоусенко П. Шляхи формування національної специфіки афіксального словотворення українського іменника // Актуальні проблеми українського словотвору. Матеріали 3-ої наук.конф. Івано-Франківськ: Плай, 1995. С.27-28.
29. Бодуэн де Куртенэ И.А. Подробная программа лекций в 1876-1977 уч. году // Бодуэн де Куртенэ И.А. Избранные труды по общему языкознанию: В 2-х т. М.: Изд-во АН СССР, 1963. Т. 1. С.88-107.
30. Бондар О, Козловська Л. Семантико-граматичні типи терміносполук у галузі екології // Українська термінологія і сучасність: Зб. наук. праць. К.: КНЕУ, 2003. С.134- 139.
31. Боровська О. В. Співвідношення нпціональних та інтернаціональних елементів в українській термінології галузі фізичної культури та спорту. Автореф. дис... канд. наук з фізичного виховання та спорту. Львів, 2003. 20 с.
32. Брагина А. А. Кинослова: их развитие и жизнь в русском языке // Вестн. Моск. унта. 1971. № 4.
33. Брагина А. А. Синонимический ряд: словосочетание слово // Новые слова и словари новых значений. Л.: Наука, 1978. С.81-95.
34. Будагов Р. А. Очерки по языкознанию. М.: Изд-во АН СССР, 1953. 280 с.
35. Бурячок А. А. Принципи моделювання семантичних полів лексики // Мовознавство. 1985. № 4. С.41 47.
36. Василевская Е. А. Словосложение в русcком языке: очерки и наблюдения. М.: Наука, 1962. 132 с.
37. Васильев Л. М. Теория семантических полей // Вопросы языкознания. 1971. № 5. С.105-113.
38. Васильева Н. В. Греко-латинские элементы в лингвистической терминологии. М., 1983. .
39. Васильева Н. В. К семантическому и формальному описанию греко-латинских терминоэлементов в лингвистической терминологии // Вопросы языкознания. 1983. № 3. С.7179.
40. Васильева Н. В. О словарях международных терминоэлементов // Теория и практика научно-технической лексикографии. М., 1988.
41. Віняр Г. М. Словотворчі тенденції в сучасній українській мові (на матеріалі усного і письмового мовлення 80-х початку 90-х років ХХ століття). Дис... канд.. філол.. .наук. Дніпропетровськ, 1992. 229 с.
42. Володина М. Н. Интернациональное и национальное в процессе терминологической номинации. М.: Изд-во МГУ, 1993. 112 с.
43. Володина М. Н. Соотношение национальных и интернациональных элементов в терминологической лексике (на примере радио и телетерминов в современном немецком языке) // Филол. науки. 1984. № 3. С.7780.
44. Володина М. Н. Соотношение национальных и интернациональных элементов в процессе терминологической номинации. Автореф. канд. дисс.. М., 1984. 26 с.
45. Волохов Ю. К. Деякі особливості лексико-семантичного освоєння словникових запозичень // Мовознавство. 1974. № 1. С.81 84.
46. Воронцова В. Л. Процессы развития морфологических элементов, стоящих на грани морфемы и слова // Развитие грамматиики и лексики современного русского языка. М. : Наука, 1964. С. 93-106.
47. Вялкина Л. В. Греческие паралели сложных слов в древнерусском языке ХI-ХIV вв. // Лексикология и словообразование древнерусского языка. М.: Наука, 1966. С. 154-188.
48. Габлевич М. Попередні рекомендації до правопису слів іншомовного походження // Український правопис і наукова термінологія: історія, концепції та реалії сьогодення. Матеріали засідань мовознавчої комісії та комісії всесвітньої л-ри НТШ у Львові 19941995 рр. Львів, 1996. С. 74103.
49. Галенко И. Г. Лингвистические термины с приставкой мета-”: 40-а наук. конф., присвяч. підсумкам науково-досл. роботи Львів. ун-ту за 1965 р.: тези доп. // Філологія журналістика. Львів, 1966. С.40-41.
50. Гільченко Р. Інтернаціоналізми як один із шляхів поповнення української авіакосмічної терміносистеми // Проблеми української термінології: Зб. наук. праць 8-ї Міжнародн. конференції. Львів, 2004. С.125 127.
51. Головин Б. Н. Типы терминосистем и основания их различия // Термин и слово. Горький, 1981. С.3 10.
52. Гольдфейн З. Ф. Іншомовні слова в українській літературній мові за пам’ятками 14-18 ст. // Звітно-наукова сесія Харківського педінституту. Х., 1955. С.34.
53. Горбач О. Німецькі позичені слова в українській мові // Зб. статей.-VIII- Іст. Мови. Діалектологія. Лексикологія. Мюнхен, 1997. С. 50-57.
54. Горбачевич К. С.Вариантность слова и языковая норма. Л.: Наука, 1978. 239 с.
55. Горбачевський І. Уваги о термінольогії хемічній // Зб. Математ.-природописно-лікарської секції НТШ. 1905. Т. 10.
56. Горецький П. Чужомовні наростки в запозичених прикметниках в українській мові // Вісн. Інту Укр. Наук. Мови. К., 1930. Вип. 2. С.2227.
57. Городенская Е. Г. Аффиксоиды украинского языка // Проблемы статуса деривационных формантов. Владивосток: ДВО АН СССР, 1989. С.8694.
58. Городенська К. Г. Префікси і префіксоїди в українській мові // Мовознавство. 1986. № 1. С.3641.
59. Городенська К. Г. Семантичні функції дериваційних морфем // Мовознавство. 1987. № 1. С.2030.
60. Городенська К. Г. Словотвірна варіантність і процеси унормування сучасної української термінології // Українська термінологія і сучасність: Зб. наук. праць. К.: КНЕУ, 2003. С. 3-6.
61. Ґрещук В. В. Поняття словотвірної парадигми в сучасній дериватології // Мовознавство. 1985. № 1. С.21 27.
62. Григорьев В. П. Так называемые интернациональные сложные слова в русском языке // Вопросы языкознания. 1959. № 1. С. 5-78
63. Григорьев В. П. О границах между словосложением и аффиксацией // Вопросы языкознания. 1956. № 4. С. 38-52.
64. Гринев С.В. Терминологические заимствования // Лотте Д. С. Вопросы заимствования и упорядочения иноязычных терминов и терминоэлементов. М.: Наука, 1982. С. 108-134.
65. Гумецька Л. Л. Способи адаптації запозиченої лексики в староукраїнській мові // Мовознавство. 1976. № 4. С.71- 74.
66. Даниленко В. П. Русская терминология: Опыт терминологического описания. М.: Наука, 1977. 247 с.
67. Даниленко В. П. Терминообразование // Научно-техническая терминология М., 1983. - № 2. С.5-9.
68. Даниленко В. П. Как создаются термины // Русская речь. 1967. № 2. С. 81-85.
69. Денисенко С.Запозичення з класичних мов термінів і фразеологічних одиниць як чинник динамічного розвитку мови // Проблеми української термінології: Вісник нац. ун-ту Львівська політехніка”. № 503. 2004. С. 38 40.
70. Дидик-Меуш Г. М. Медична номенклатура в пам’ятках української мови ХVI XVIII ст.: Автореф. дис...канд. філол. наук. Львів, 2001. 19 с.
71. Дідівська Л. П., Родніна Л. О. Словотвір, синонімія, стилістика. К.: Наукова думка, 1982. 170 с.
72. Дрезен Э. К. Интернационализация научно-технической терминологии: История, современное состояние и перспективы. М. Л.: Стандартиз , 1936. 100 с.
73. Дубичинский В. В. О месте интенационализмов в лексике языка // Вестник Харьк. политех. ин-та, 1987. № 244. Вып. 1. С. 55-57.
74. Дубичинский В. В. О месте интернационализмов в лексике // Семантика в преподавании русского языка как иностранного. Харьков, 1987. С.12.
75. Дубичинский В. В. Семантическая структура интернациональных слов // Вестник Харьк. политех. ин-та, 1990. № 274. Вып. 3. С. 43-44.
76. Дубичинский В. В. Типология интернационализмов в лексике // Семантика в преподавании русского языка как иностранного. Харьков, 1988. Вып.2. С.43-44.
77. Дукарова Н. С.Чужомовні префікси та префіксоїди в сучасній українській науково-технічній термінології // Лінгвістичні дослідження: Зб. наук. праць Харк. нац. педаг. ун-ту ім. Г. Сковороди. Вип. 14. Харків, 2004. С. 38-42.