Снегір Андрій Гарійович. Модифікація сенсо-моторних реакцій та зв'язаних з ними викликаних потенціалів мозку при нормальному та патологічному старінні

Краткое описание

Снегір Андрій Гарійович. Модифікація сенсо-моторних реакцій та зв'язаних з ними викликаних потенціалів мозку при нормальному та патологічному старінні: дисертація канд. мед. наук: 14.03.03 / Донецький держ. медичний ун-т ім. М.Горького. - Донецьк, 2003

Снегір А.Г. Модифікації сенсо-моторних реакцій та зв'язаних з ними викликаних потенціалів мозку при нормальному та патологічному старінні. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.03.03 нормальна фізіологія. - Донецький державний медичний університет ім. М. Горького, Донецьк, 2003.
У дисертації досліджуються проблеми вікових змін функцій мозку при нормальному та патологічному психічному старінні. Оцінка функціональних змін здійснюється на підставі досліджень часу і коректності сенсо-моторних реакцій (СМР) на зорові та слухові стимули в oddball парадигмі, а також зв'язаних із даними реакціями викликаних потенціалів мозку (ППП). Була вивчена вікова динаміка часу і коректності СМР, а також основних амплітудних та часових показників ППП, їхніх спектральних характеристик. На підставі виявлених закономірностей вікової динаміки виділено основні риси змін функцій мозку при патологічному психічному старінні (хвороба Альцгеймера), та обговорені їх можливі механізми.

У дисертації отримано дані, що відбивають вікові зміни часу і коректності СМР на зорові і слухові стимули в oddball парадигмі, а також пов'язаних із СМР викликаних потенціалів мозку в психічно здорових осіб. У контексті виявлених закономірностей розглянута природна модель патологічного психічного старіння (хвороба Альцгеймера), що підтверджується основними результатами роботи, наведені у вигляді висновків.
1. Час СМР на зорові й слухові стимули при нормальному старінні змінюється пропорційно віку, а коректність реалізації обернено пропорційно. Ці зміни носять нелінійний характер. Нелінійність характеризується критичним віком, що збігається для часу і коректності в межах однієї модальності стимулу. Після критичного віку швидкість змін часу і коректності реалізації СМР зростає.
2. Швидкість вікових змін у структурах ЦНС, що забезпечують реалізацію СМР на слуховий стимул вище, ніж на зоровий стимул. У старечому віці розходження в часі реакції на зоровий, і слуховий стимул зникають, а в коректності реакції - стають більш вираженими.
3. Показники окремих компонентів і комплексів ППП визначають час і коректність СМР. До критичного віку на час і коректність реакції в більшому ступені впливають часові характеристики (латентні періоди та інтервали) ранніх компонентів ППП, що вказує на пріоритет автоматичних і напівавтоматичних процесів впізнавання та диференціювання стимулів. Після критичного віку визначальними для часу і коректності реакції стають амплітудні (амплітуди й розмах амплітуд) і часові характеристики більш пізніх компонентів ППП, що відбивають етапи усвідомленого вибору й ухвалення рішення.
4. Вікові зміни основних показників компонентів ППП зорової й слухової модальності в більшості випадків мають нелінійний характер. Латентні періоди компонентів ППП із віком подовжуються. Відмінності між показниками в зорових і слухових ППП зникають у старечому віці. Амплітуди ранніх компонентів ППП демонструють модальну специфічність, що виявляється в значеннях величин, спрямованості та швидкості змін. Амплітуди, розмах амплітуд, міжпікові інтервали пізніх компонентів зорових і слухових ППП із віком змінюються однаково і практично не відрізняються.
5. Зміна режимів стимуляції й модальності стимулу приводить до змін компонентного складу і спектральних характеристик ППП. Пред'явлення рідкого зорового чи слухового стимулу в пасивному режимі сприйняття приводить до збільшення частки низькочастотних коливань у спектрограмі ППП. Виконання когнітивної задачі з моторною реакцією приводить до зниження потужності всіх частотних діапазонів, за виключенням дельта-ритму. Відмінності ППП різної модальності складаються в домінуванні смуги альфа-ритму в спектрограмі зорової ППП, а також в більш вираженому ефекті пригнічення тета-, альфа- й бета-ритмів при виконанні СМР.
6. Вікові зміни спектрограм ППП спостерігаються у вузьких частотних діапазонах. У візуальному тесті на рідкий сигнальний стимул відзначається нелінійне зниження спектра потужності дельта-ритму і підвищення потужності альфа- й бета-ритмів. Спектр потужності тета-ритму з віком залишається незмінним. У слуховому тесті відзначається експоненціальне зменшення потужності дельта-ритму та ріст альфа-ритму. Зміни потужностей тета- і бета-ритмів мають подібну одна до одної вікову динаміку, що складається з фаз зниження, стабілізації і росту спектра потужності.
7. ХА характеризується збільшенням часу СМР, часових показників пізніх компонентів зорових і слухових ППП, а також зниженням коректності виконання СМР. Вказані зміни відповідають значенням показників у віці старіше 80 років при фізіологічному старінні. Вікові зміни амплітуди раннього позитивно-негативного комплексу (P1N1) у слухових і зорових ППП не вкладаються в парадигму прискореного старіння.
8. Спектрограми зорових і слухових ППП у групі ХА мають ряд відмінностей від норми. Активне реагування на сигнальний стимул у групі ХА приводить до підвищення потужності в смузі альфа- й бета-ритмів, тоді як у нормі відзначається зниження амплітуди цих частот на тлі підвищення потужності дельта-ритму. Підвищення уваги у хворих ХА викликає зниження потужності дельта-ритму і підвищення потужності інших смуг частот у спектрограмі ППП на фонові стимули, тоді як у нормі спостерігається зниження потужностей тета-, альфа- й бета-ритмів.