СОЦІАЛЬНІ ЗАСАДИ ЗАПОБІГАННЯ ЗЛОЧИННОСТІ МОЛОДІ В УКРАЇНІ ТА ІТАЛІЇ (ПОРІВНЯЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ)

Краткое описание

КЛАСИЧНИЙ ПРИВАТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

ЖУКОВА ТЕТЯНА СТАНІСЛАВІВНА

УДК 343.222.4:343.224.1

СОЦІАЛЬНІ ЗАСАДИ ЗАПОБІГАННЯ ЗЛОЧИННОСТІ МОЛОДІ
В УКРАЇНІ ТА ІТАЛІЇ (ПОРІВНЯЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ)

12.00.08 – кримінальне право і кримінологія;
кримінально-виконавче право

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник –
кандидат юридичних наук, доцент
Денисов Сергій Федорович

Запоріжжя – 2011
ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ 4
ВСТУП 5
РОЗДІЛ 1. ГЕНЕЗИС ТА СУЧАСНИЙ СТАН
МОЛОДІЖНОЇ ЗЛОЧИННОСТІ 14
1.1. Молодіжна злочинність
як об’єкт кримінологічного дослідження 14
1.2. Історичний розвиток і характеристика діяльності щодо запобігання злочинності молоді в Україні та Італії 41
1.3. Сучасний стан запобігання
молодіжній злочинності кримінально-правовими засобами
в Італії 55
Висновки до першого розділу 67
РОЗДІЛ 2. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗЛОЧИННОСТІ ОСІБ МОЛОДІЖНОГО ВІКУ ТА СУБ’ЄКТИ ЗАПОБІГАННЯ ЇЙ 71
2.1. Загальна характеристика злочинності осіб
молодіжного віку в Україні та Італії 71
2.2. Причини, умови та фактори,
що детермінують молодіжну злочинність 89
2.3. Суб’єкти запобігання молодіжній злочинності 113
Висновки до другого розділу 121
РОЗДІЛ 3. ОСНОВНІ ПІДХОДИ ТА КОНЦЕПЦІЇ
ЗАПОБІГАННЯ МОЛОДІЖНІЙ ЗЛОЧИННОСТІ
В УКРАЇНІ ТА ІТАЛІЇ 125
3.1 Сучасні підходи, концепції
та програми запобігання молодіжній злочинності
в Україні й Італії 125
3.2. Модель прогнозування злочинності осіб
молодіжного віку 146
Висновки до третього розділу 167
ВИСНОВКИ 172
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 180
ДОДАТКИ 237

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

Білорусь – Республіка Білорусь
ВК – виховна колонія
ДАСКІ – Державна автоматизована система кримінологічної інформації
ДІЗО – дисциплінарний ізолятор
ДДУПВП – Державний департамент України з питань виконання покарань
ДПСУ – Державна пенітенціарна служба України
ЄС – Європейський Союз
ЗМІ – засоби масової інформації
Італія – Італійська Республіка
КК – Кримінальний кодекс
КВК – Кримінально-виконавчий кодекс
КПК – Кримінально-процесуальний кодекс
УВП – установи виконання покарань
КВУ – кримінально-виконавча установа
КВС – кримінально-виконавча система
РФ – Російська Федерація
МОЗ – Міністерство охорони здоров’я
МОН – Міністерство освіти і науки
МОП – Міжнародна організація праці
ООН – Організація Об’єднаних Націй
Польща – Республіка Польща
РЄ – Рада Європи
СНД – Союз Незалежних Держав
СРСР – Союз Радянських Соціалістичних Республік
США – Сполучені Штати Америки
ЦК – Цивільний кодекс
ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Європейська доктрина протидії злочинності – це історія довгого та складного шляху людства до осмисленого, гуманного ставлення до особи, яка вчинила злочин, поступової відмови від відплатної мети, пошуку напрямів розумної організації запобіжних заходів від криміногенних загроз. Спроможність держави в сучасних умовах виробити ефективну політику протидії негативним наслідкам злочинності, особливо серед молоді, є критерієм зрілості суспільства. На думку вчених-кримінологів, перед сучасним світом постають спільні проблеми, вирішення яких можливе лише за умови співробітництва всіх держав. Кожне цивілізоване суспільство пов’язує довгострокові перспективи свого розвитку з молодим поколінням, а тому молодь є найважливішим об’єктом політики держави. Зростання молодіжної злочинності та її інтернаціоналізація перетворили боротьбу з нею на одну з головних соціальних проблем і визначили її пріоритетним напрямом міжнародного співробітництва.
Ключовим елементом успішної євроінтеграції України є досягнення певного рівня узгодженості українського законодавства з правовими нормами ЄС. Зближення законодавства України із європейським забезпечить її політичний, соціальний, культурний розвиток. Серед пріоритетних завдань протидії злочинності молоді передбачається вдосконалення законодавчого регулювання цієї діяльності з урахуванням вітчизняного й зарубіжного досвіду. Саме тому порівняльно-кримінологічні дослідження, зокрема, стану молодіжної злочинності, теорій детермінантності, досвіду протидії, є актуальними. Крім того, своєчасність подібного роду праць зростає також у зв’язку зі вступом України до Ради Європи.
Проблему протиправної поведінки неповнолітніх та молоді протягом останніх років досить інтенсивно досліджували як українські науковці, так і зарубіжні. Зокрема, цим питанням присвячено праці таких учених, як: Ю.М. Антонян, З.А. Астеміров, М.М. Бабаєв, О.М. Бандурка, В.М. Бурдін, В.В. Голіна, І.М. Даньшин, С.Ф. Денисов, О.М. Джужа, А.І. Долгова, В.М. Дрьомін, В.П. Ємельянов, А.П. Закалюк, А.Ф. Зелінський, В.С. Зеленецький, С.М. Іншаков, О.Г. Кальман, Т.О. Кальченко, М.П. Клейменов, О.М. Костенко, М.С. Крутер, Н.Ф. Кузнєцова, О.М. Литвак, О.М. Литвинов, О.В. Лукічов, В.В. Лунєєв, Г.М. Міньковський, П.П. Михайленко, Н.М. Пісоцька, В.М. Трубніков, А.П. Тузов, І.К. Туркевич, В.І. Шакун, Н.С. Юзікова, Н.В. Яницька та ін.
Істотні зміни економічних, політичних та інших соціальних умов у нашому суспільстві, що позначилися на стані молодіжної злочинності, змушують правову науку знову звертатися до проблеми запобігання злочинам серед молоді. Незважаючи на увагу науковців до багатьох аспектів проблеми злочинності серед молоді, чимало питань потребують подальшої розробки, зокрема, з урахуванням зарубіжного досвіду, до якого зверталися українські вчені: А.М. Бойко, В.К. Грищук, Н.А. Зелінська, І.В. Красницький, Є.Ю. Полянський, А.В. Савченко, В.О. Туляков, М.І. Хавронюк, О.Ю. Шостко, С.С. Яценко та ін. Вони розглядали в основному досвід таких країн, як: Польща, Російська Федерація, Франція, США. Водночас практично невивченим залишається позитивний досвід протидії злочинності серед молоді в Італії, у зв’язку із чим на особливу увагу заслуговують дослідження праць таких відомих італійських учених, як: Т. Бандіні, А. Верде, У. Гатті, Л. Делпіно, Ф. Корнелутті, М. Маруго, А. Местіц, П. Нуволоне, Г. Палаццо, Ф. Склафані, Е. Феррі, Л. Формадзо, А. Франчині, Дж. Ф’яндака та ін.
В юридичній літературі поняття “соціальні засади” розуміється досить широко, оскільки в цивілізованій правовій дійсності кожен правовий інститут чи окремі норми права мають глибокі соціальні корені та встановлюються для виконання певних соціально значущих функцій. Будучи вираженням волі держави та суспільства й маючи політичну природу, вони завжди мають на меті найбільш ефективне регулювання конкретних суспільних відносин. Оскільки основною метою цього дослідження є розгляд проблем запобігання злочинності молоді як соціального процесу, а також його соціального механізму, то смислове навантаження поняття “соціальні засади” полягає в тому, що розглядаються загальні характеристики злочинності молоді як частини суспільства, сучасні підходи, концепції та програми запобігання молодіжній злочинності шляхом аналізу законодавства, правозастосовної практики та участі окремих інститутів громадянського суспільства. Всі зазначені процеси в цілому є складовою суспільного життя, а тому вони перебувають під його впливом, обґрунтовують заходи із запобігання молодіжній злочинності.
Отже, подальшого дослідження потребують питання, пов’язані з аналізом причин злочинної поведінки молоді, вивченням мікросередовища, негативні чинники якого можуть спричинити правопорушення та злочини серед молоді, а також з профілактикою злочинів, зокрема, розробка ефективних методів і програм запобігання злочинності молоді з урахуванням позитивного досвіду Італії.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям дослідження ґрунтується на положеннях Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу (прийнята Верховною Радою України 18.03.2004 р. № 1629–ІV), Комплексної програми профілактики правопорушень на 2007–2009 рр., затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 р. № 1767/2006 р.
Дослідження виконано відповідно до плану науково-дослідної роботи Класичного приватного університету (м. Запоріжжя) за темою “Кримінально-правова охорона суспільних відносин та запобіжний вплив на злочинність” (номер державної реєстрації 0105U002568). Тема дисертації затверджена вченою радою університету, протокол № 1 від 27 вересня 2006 р.
Мета й завдання дослідження. Метою дослідження є комплексне наукове вивчення теоретичних і практичних засад протидії злочинності молоді з урахуванням позитивного досвіду Італії та розробка пропозицій щодо застосування законодавства України з метою підвищення ефективності запобігання злочинності молоді.
Для досягнення зазначеної мети поставлено такі завдання:
 проаналізувати стан наукової розробки молодіжної злочинності як об’єкта кримінологічного дослідження;
 встановити зміст історичного розвитку та характеристики діяльності щодо запобігання злочинності молоді в Україні й Італії;
 охарактеризувати сучасний стан запобігання злочинності молоді кримінально-правовими засобами в Італії;
 надати загальну характеристику молодіжній злочинності й здійснити узагальнення законодавства щодо правових та організаційних засад запобігання злочинам в Україні й Італії;
 з’ясувати причини, умови та фактори, що становлять зміст причинного комплексу молодіжної злочинності в Україні й Італії;
 дослідити систему суб’єктів у сфері боротьби зі злочинністю молоді й узагальнити італійський досвід щодо критеріїв ефективності діяльності відповідних органів держави та громадськості;
 розробити узагальнену модель прогнозування злочинності осіб молодіжного віку на основі досвіду Італії;
 розробити пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення діяльності компетентних органів з підвищення ефективності заходів щодо запобігання злочинності молоді на основі імплементації позитивного досвіду Італії в Україні.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у сфері здійснення функції держави із запобігання злочинності.
Предметом дослідження є соціальні засади запобігання злочинності молоді в Україні та Італії.
Методи дослідження. Дослідження ґрунтується на основних законах і категоріях теорії наукового пізнання. Під час виконання дисертації застосовано такі наукові методи: історичний, порівняльно-правовий, статистичний, логіко-порівняльний, системний, історичний, формально-логічний, структурно-функціональний та ін. З урахуванням специфіки теми, мети й завдань дослідження застосовано, насамперед, порівняльний метод, з метою виявлення загального, схожого й відмінного у кримінальному законодавстві України та Італії.
Методи дослідження використано в таких аспектах: 1) історичний метод дав змогу дослідити генезис кримінологічної теорії щодо запобігання злочинам осіб молодого віку (підрозділи 1.1, 1.2); 2) порівняльно-правовий метод – порівняти застосування норм галузевого законодавства України та Італії у сфері запобігання злочинності (підрозділи 1.2, 3.1, 3.3); 3) статистичний метод – проаналізувати основні кримінологічні показники діяльності компетентних органів у сфері боротьби зі злочинністю (підрозділи 2.1, 2.3, 3.2); 4) логіко-порівняльний метод – проаналізувати понятійний апарат профілактичних заходів України та Італії й обґрунтувати необхідність окремих пропозицій щодо їх удосконалення (підрозділи 1.1, 2.3, 3.1); 5) соціологічний метод – провести опитування, інтерв’ювання працівників органів прокуратури, внутрішніх справ, поліції, соціальних працівників, а також громадян щодо питань удосконалення заходів у сфері запобігання злочинності серед молоді (підрозділи 2.3, 3.1, 3.3); 6) системний метод – визначити структуру та класифікацію суб’єктів запобігання злочинності молоді (підрозділ 2.2); виокремити систему прогнозування щодо запобігання злочинності молоді (підрозділ 3.2); 7) структурно-функціональний аналіз – дійти висновку про наявність загального, спільного й відмінного в кримінальному законодавстві України та Італії, а також діяльності із запобігання злочинам серед молоді (підрозділи 2.1, 3.1, 3.3).
Теоретичною базою дослідження є положення наукових праць вітчизняних і зарубіжних учених з історії та теорії держави і права, філософії, кримінального права, кримінології, інформатики та інших наук.
Нормативно-правову основу дослідження становлять: Конституція України, Конституція Італії, закони України, нормативні акти Президента України, Кабінету Міністрів України, галузеве законодавство України та Італії в порівняльно-правовому аспекті, відомчі нормативні акти, накази та інші документи, що регулюють відносини у сфері запобігання злочинам серед молоді, Кримінальний кодекс та Кримінальний кодекс щодо неповнолітніх Італії (Diritto Minorile).
Емпіричну базу дослідження становлять дані державної статистики, матеріали Верховного Суду, МВС України, Прокуратури України, Державного комітету статистики України, Італійської статистичної агенції, Центру статистичних досліджень Карло Катанео, результати наукових досліджень українських та італійських учених-кримінологів, а також матеріали вивчення 325 кримінальних справ за 2001–2010 рр., анкетування 540 засуджених від 16 до 21 року, які відбувають покарання в Мелітопольській і Прилуцькій виховних колоніях та виправних колоніях загального рівня безпеки в Запорізькій області. Крім того, здійснено опитування 412 працівників органів прокуратури, внутрішніх справ, поліції, соціальних працівників, які здійснюють функцію запобігання злочинам молоді, а також опитуванням охоплено інших громадян.
Наукова новизна одержаних результатів визначається, передусім, тим, що дисертація є першим в українській юридичній науці комплексним порівняльним дослідженням загальних рис й особливостей кримінологічних засобів і сучасного кримінального законодавства України та Італії в контексті їх гармонізації. У дисертації сформульовано ряд нових концептуальних у теоретичному плані та важливих для юридичної практики положень і висновків, які виносяться на захист, а саме:
уперше:
 визначено спільні та відмінні ознаки кримінальних кодексів України й Італії, що мають закономірний характер і можуть бути використані при запобіганні злочинам серед молоді; узагальнено й систематизовано тенденції, що сприятимуть імплементації позитивного досвіду Італії в Україні;
 розроблено модель прогнозування злочинності осіб молодіжного віку на основі італійського досвіду та пропозиції й рекомендації щодо вдосконалення діяльності компетентних органів з підвищення ефективності заходів запобігання злочинності;
удосконалено:
 критерії ефективності діяльності органів держави у сфері боротьби зі злочинністю молоді та обґрунтовано додаткові напрями щодо покращання партнерства й взаємодії правоохоронних органів та населення в діяльності із запобігання злочинам;
 систему та структуру профілактичної діяльності органів внутрішніх справ і соціальних служб з урахуванням позитивного досвіду функціонування аналогічних служб Італії;
набуло подальшого розвитку:
 обґрунтування системи суб’єктів профілактичної діяльності в Україні та системи критеріїв оцінювання ефективності їх роботи на основі досвіду Італії;
 положення щодо необхідності створення банку даних щодо видів профілактичної діяльності та окремих її прийомів, що використовуються іноземними державами, для аналізу, узагальнення й поширення позитивного досвіду запобігання молодіжній злочинності в Україні.
Практичне значення одержаних результатів полягає в урахуванні розроблених автором положень щодо профілактичних можливостей діяльності відповідних служб і підрозділів, застосування кримінального законодавства для запобігання молодіжній злочинності, використання позитивного досвіду однієї з європейських країн – Італії.
Викладені в дослідженні положення, висновки та пропозиції можуть бути використані:
 у законотворчій діяльності – при підготовці проектів законів про внесення змін і доповнень до КК України стосовно визначення кола злочинів та окремих видів покарань, що застосовуються до осіб молодіжного віку, до КВК України – стосовно виконання й відбування покарань, а також при розробці керівних роз’яснень та інших нормативних актів (лист Київського регіонального центру Академії правових наук України № 108 від 20.08.2007 р.);
 у правозастосовчій діяльності – при вирішенні судовими та правоохоронними органами проблемних питань із встановлення особливостей кримінальної відповідальності молоді (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження у діяльність апеляційного суду Запорізької області № 129 від 21.04.2009 р.);
 у навчальному процесі – при проведенні лекцій, семінарських і практичних занять з курсу кримінального права та кримінології у вищих юридичних навчальних закладах і на юридичних факультетах, а також під час підготовки підручників, навчальних і методичних посібників (довідка про впровадження результатів дисертаційного дослідження у навчальний процес Класичного приватного університету № 15-10 від 05.10.2010 р.).
Особистий внесок здобувача. Положення, які викладені в дисертації та виносяться на захист, розроблені автором особисто. Внесок здобувача в статтях, підготовлених у співавторстві, конкретизовано в списку опублікованих праць.
Апробація результатів дисертації. Основні результати дослідження доповідалися та обговорювалися на 21 міжнародній конференції, зокрема: IX щорічному семінарі балтійських кримінологів “Кримінологія и влада” у Литві (м. Вільнюс, 2007 р.); Міжнародних науково-практичних конференціях “Запорізькі правові читання” (м. Запоріжжя, 2006, 2007, 2008, 2009 рр.); VII Конференції Європейської спілки кримінологів в Італії (м. Болонья, 2007 р.); Міжнародних наукових конференціях студентів та аспірантів “Європейське національне кримінальне право: шляхи та перспективи розвитку” (м. Одеса, 2006, 2007, 2008 рр.); VII Міжнародній конференції молодих вчених “Проблема якості інформації про злочинність” (м. Луганськ, 2008 р.); Міжнародній науково-практичний конференції “Міжнародне співробітництво у сфері протидії незаконному обігу наркотичних засобів” (м. Дніпропетровськ, 2006 р.) та ін.
Публікації. Основні результати дослідження викладені в двадцяти публікаціях, у тому числі дев’яти статтях у наукових фахових виданнях, двох статтях в інших виданнях, дев’яти тезах доповідей на конференціях та “круглих столах”.
Структура й обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, що включають вісім підрозділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Повний обсяг дисертації становить 259 сторінок, з них основний текст – 179 сторінок, список використаних джерел (558 найменувань) – 57, додатки – 23 сторінки.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації викладено концептуальні положення дослідження та підбито підсумки. Констатовано, що проведена робота визначається сучасною постановкою проблеми запобігання злочинності серед молоді, виявленням і дослідженням на основі позитивного досвіду Італії нових ідей та тенденцій стосовно підходів щодо розуміння особливостей молодіжної злочинності і її прояву в умовах сучасного суспільства. У дисертації враховані положення національного законодавства, всебічно проаналізовано теоретичний та практичний матеріал, що стосується італійського досвіду і сприятиме його імплементації в Україні, адже для успішної інтеграції України в ЄС необхідно зближення законодавства України та практики його застосування із сучасною європейською системою. Сформульовані висновки, пропозиції та рекомендації полягають у такому:
1. Молодіжна злочинність – соціальне явище, що охоплює своїм змістом сукупність злочинів, вчинених на певній території за певний час особами молодіжного віку або за їх участю, з їх кількісними та якісними характеристиками. Як різновид злочинності в цілому, вона являє собою самостійний об’єкт вивчення та запобігання. Класифікацію молодіжної злочинності для вироблення диференційованих запобіжних заходів необхідно проводити не тільки за віковим критерієм, хоча він є найбільш істотним, але і за іншими підставами, зокрема, за соціальним станом окремих груп молоді, рівнем культури та освіти тощо.
Молодіжна злочинність має такі основні особливості:
– кримінальна активність молоді приблизно в два рази вище, ніж решти населення, особливо це стосується вікової групи від 16 до 21 року;
 молодіжна злочинність становить основу для виробництва загальної злочинності;
 у структурі злочинності молоді переважають корисливі, корисливо-насильницькі й насильницькі види злочинів;
 злочинність серед молоді має переважно груповий характер, і чим молодший злочинець, тим рідше злочин вчинюється ним поодинці;
 для динаміки молодіжної злочинності найбільш характерні сезонні «піки»: у весняно-літні місяці кількість вчинюваних молоддю злочинів збільшується на чверть;
 молодіжна злочинність найбільш тісно корелює зі станом соціального контролю;
 злочинність серед молоді більш чутливо реагує на зміни в соціальному середовищі.
2. Значна зміна соціального середовища, законодавства, стану й тенденцій злочинності диктують необхідність розширення масштабів дослідної роботи у сфері боротьби з молодіжною злочинністю в Україні. З метою вироблення адекватних обстановці рекомендацій щодо запобігання злочинам, вчиненим особами молодіжного віку, встановлено, що узагальнення та поширення позитивного досвіду розвинутих країн Європи сприятиме запобіганню молодіжній злочинності в Україні. Актуальність такого підходу до проблеми протидії злочинності знайшла своє підтвердження в дослідженнях кримінологів Італії, США, Польщі, а також України. Крім того, зарубіжний досвід вирішення проблем протидії злочинності дає змогу намітити шляхи подальшого вдосконалення у вирішенні цієї проблеми. У зв’язку із зазначеним вивчено позитивний досвід Італії, зокрема, проведено аналіз та узагальнення кримінального законодавства й інших нормативно-правових актів, які регулюють правові та організаційні засади запобігання злочинам в Україні й Італії. Запозичення досвіду із застосування італійської моделі протидії злочинності молоді, яке рекомендується для впровадження в Україні, є доцільним для комплексного дослідження причин злочинності, особистості злочинця, для оцінювання ефективності здійснюваних профілактичних заходів серед молоді, для зменшення кількості злочинів, які вчинюють особи молодіжного віку.
3. Характеристика соціально-психологічних, економічних, правових та інших факторів, що становлять зміст причинного комплексу молодіжної злочинності, дала змогу встановити, що в Україні та Італії існує коло схожих чинників, що сприяють поширенню злочинів серед молоді, серед яких можна назвати такі:
 негативний вплив на молоду особу в сім’ї;
 недоліки в шкільному вихованні;
 незайнятість суспільно корисною працею;
 негативний вплив мікросередовища;
 суттєві недоліки в діяльності правоохоронних органів щодо профілактики злочинів молоді;
 інші фонові явища, у тому числі «саморуйнівна поведінка» молоді.
У комплексі детермінант молодіжної злочинності взаємодіють не тільки специфічні, тобто характерні для молодіжного віку, явища і процеси. Активно включаються в криміногенний механізм і ті фактори, які детермінують загальну злочинність.
4. Відзначено, що злочинність серед молоді України стрімко зростає за всіма показниками: збільшилась частка корисливих та корисливо-насильницьких злочинів, вчинення умисних вбивств, тяжких тілесних ушкоджень, хуліганства. Кожний п’ятий злочин у сфері господарської діяльності вчинюється особами молодіжного віку. Незважаючи на загальне зниження рівня зґвалтувань, особи молодого віку вчинюють цей злочин значно частіше від дорослих. Ознакою злочинності молоді є її груповий характер, розповсюдженість жорстокого, агресивного поводження з потерпілою особою, повторність. В Україні за останнє десятиріччя число злочинів, які вчинили особи, котрі раніше вже притягувались до кримінальної відповідальності, щорічно зростало в середньому на 7,3%, а їх частка від загальної кількості розкритих злочинів становила 19,8%.
Динаміка злочинності осіб молодіжного віку в Італії виявляє в цілому тенденцію до стабільності, а в останні три роки – до зменшення. Аналіз статистичних даних свідчить про деяке зниження останніми роками рівня молодіжної злочинності. Однак це говорить швидше про збільшення її латентної частки, ніж про її фактичне зниження, для якої в суспільстві немає на цей час об’єктивних економічних, соціальних та інших передумов. Молодіжна злочинність характеризується негативними якісними змінами, що виражаються в збільшенні частки тяжких, організованих злочинів, які вчинюються з особливою жорстокістю або із застосуванням зброї. На сьогодні молодь є однією з найбільш кримінально вражених категорій населення. Відзначається зростання насильницької злочинності, злочинів, пов’язаних з наркотичними засобами та вживанням алкоголю, а також злочинів, вчинених мігрантами й жінками. Зокрема, за даними кримінальної статистки Італії, 18% злочинів молодими людьми вчинюється в стані алкогольного, а 34% – наркотичного сп’яніння. У зв’язку із цим звертає на себе увагу те, що значна частка молодих злочинців в Україні та Італії мають певні психічні відхилення чи аномалії, що в подальшому може ускладнити профілактичну роботу з ними.
5. Для особистості злочинця молодіжного віку характерними є специфічні кримінологічні, соціальні, психологічні та кримінально-правові ознаки, які визначаються: а) динамічністю фізичних і соціальних змін у осіб молодіжного віку; б) їх соціально-правовим статусом і проявами в неадекватних реакціях на конфліктні ситуації, що призводять до протиправної поведінки.
Негативні установки, жорстокість, егоїзм та інші особистісні риси, які є значущими в криміногенно-детерміністському відношенні для молодіжної злочинності, є соціальними за своїм походженням. Їх формування відбувається в процесі взаємодії індивіда з його середовищем (сім’я, навчальні та трудові колективи, сфера дозвілля тощо). Серед кримінологічно значущих рис є суттєві недоліки суспільного виховання, які призводять до того, що негативний вплив сім’ї та іншого побутового оточення не зустрічає протидії, не нейтралізується. Необхідно виділити: неповне врахування особливостей особистості в процесі педагогічного впливу, у тому числі при виборі форм і методів виховання; неправильне знання і, відповідно, негативний вплив позанавчальних закладів на молодь; погану інформованість про наслідки вчинених злочинів.
Аналіз найближчого соціального оточення злочинців молодіжного віку показав, що негативний вплив на цю категорію осіб справляють дорослі особи з досвідом злочинної чи антигромадської поведінки.
6. Протидія злочинності молоді може бути ефективною, якщо вона здійснюється на міцній правовій основі. Як показує італійський досвід, розвиток законодавства в Україні повинен бути націлений на протидію злочинності молоді, а також пов’язаний з реформами в економічній, політичній і соціальній сферах, з міжнародними зобов’язаннями, з потребами суспільства в обмеженні негативних явищ, що порушують його нормальну життєдіяльність. Важливо забезпечити системний характер заходів щодо вдосконалення правових основ протидії молодіжній злочинності, їх відповідність стратегічним установкам і пріоритетам у цій галузі, а також внутрішню узгодженість, синхронність дій правових інститутів та норм галузей законодавства, що регулюють боротьбу зі злочинністю молоді (насамперед, мова йде про адміністративне, кримінальне, кримінально-процесуальне та кримінально-виконавче законодавство).
7. Характерними особливостями сучасної італійської моделі протидії злочинності молоді є:
– дослідження особистості молодого злочинця й розробка програм щодо запобігання злочинності, що чітко взаємопов’язані. Щоб ефективно впливати на злочинність, слід спрямувати зусилля на пошуки її першопричин і впливати на них, відвертаючи протиправність подальшої поведінки. У зв’язку із цим підкреслено значення засобів досягнення успіху в суспільстві, таких як освіта, професійне навчання. Основним підходом до осіб, які вчинили злочини, вважається соціальне лікування, а не покарання порушника, тому робляться спроби максимального вилучення цих осіб з юрисдикції кримінальної юстиції. На всій території Італії проводяться консультації за різними соціальними напрямами молодих осіб, які перебувають у конфлікті із законом, їх педагогічне та психологічне лікування й надання їм допомоги; їх залучають до різних реабілітаційних програм, таких як програма-модель реабілітації (il rinnovamento). Курс на підтримку та впровадження цих програм-моделей вважається найбільш перспективним, оскільки саме молоді люди залучаються до злочинної діяльності, перш за все, унаслідок негативного впливу дорослих злочинців, а також навколишнього криміногенного оточення, що підсилює їх неадаптованість до життя в суспільстві, а дія програм спрямована на подолання таких негативних явищ;
– встановлення судового контролю за поведінкою правопорушників, який розглядається як ефективний засіб запобігання злочинності. Сам факт використання цієї форми превенції злочинів спеціалізованими «судами у справах молоді» (ювенальними судами) не викликає заперечень, більше того, деякі елементи подібної практики можуть бути використані і в Україні в діяльності судів у справах молоді, питання про створення яких активно обговорюють українські юристи. Модель контролю (або заборони) злочинності (il modello del controllo o proibizione della criminalità) спрямована на захист правопорядку в суспільстві за допомогою розкриття злочинів, арешту підозрюваних, судового розгляду й покарання винних. Водночас ця модель включає в протидію злочинності молоді все суспільство, державні та громадські установи, метою яких є досягнення конформності поведінки у сфері, захищеній нормами кримінального права. Кримінальна юстиція розглядається як бар’єр між деструктивними злочинними елементами та традиційною поведінкою членів суспільства;
– модель захисту жертви злочинів, з якими проводяться реабілітаційні та навчальні програми і яким у обов’язковому порядку виплачується компенсація. Таке ставлення до потерпілої особи, захист її прав та інтересів заслуговує на всіляку підтримку і в Україні.
8. Історичний, правовий і соціологічний аналіз особливості італійської моделі протидії злочинності молоді в зіставленні із загальносвітовими закономірностями та регіональними особливостями її розвитку, здійснений на основі положень української й італійської практики боротьби зі злочинністю, дає змогу зробити ряд рекомендацій щодо запобігання злочинності молоді.
Обґрунтовано виділення ювенальної кримінології як самостійного напряму кримінологічних досліджень, предметом яких є злочинність молоді, її об’єктивні та суб’єктивні детермінанти. Використання результатів ювенальної кримінології важливо для вирішення стратегічних завдань протидії молодіжній злочинності. Крім того, вона створюватиме особливу кримінологічну наукову базу для ювенальної юстиції, яка може використовувати її, вирішуючи свої специфічні завдання. Превентивна частина ювенальної кримінології полягатиме в розробці відповідної системи заходів запобігання девіантній поведінці молоді.
У сфері правового забезпечення сформульовано такі рекомендації:
 систематизація норм різних галузей законодавства, що регулюють права і свободи молоді й регламентують відповідальність за її злочини;
 прийняття та введення в дію, а також удосконалення чинних законів, що закріплюють політику держави в галузі виховання молоді, охорони й захисту її прав;
 розширення системи заходів адміністративного впливу, оскільки в цей час застосування до осіб молодіжного віку більшості цих заходів неможливо, хоча частка осіб, які вчинюють адміністративні проступки, стабільно висока;
 прискорення створення системи ювенальної юстиції в Україні.
З метою вдосконалення організаційного забезпечення запобігання злочинності молоді доцільно прийняття спеціальної програми, в якій повинні бути конкретизовані об’єкти й суб’єкти профілактики молодіжної злочинності, розподілено функції між ними, розроблено принципи їх взаємодії, передбачено кадрове забезпечення, кримінально-правова та психолого-педагогічна підготовка осіб, що беруть участь у запобіжній діяльності.
Аналіз італійського досвіду протидії злочинності молоді переконує в необхідності проведення адекватної каральної політики, що відповідає стану злочинності в країні. Враховуючи загальноєвропейську та світову практику протидії злочинності молоді, необхідно здійснювати гнучку й диференційовану політику, яка передбачає жорсткість кримінальної відповідальності за здійснення тяжких і особливо тяжких злочинів проти особи в поєднанні з гуманізацією покарання щодо осіб молодіжного віку, винних у вчиненні злочинів невеликої або середньої тяжкості. Виходячи з ідей соціальної держави та принципів гуманізму, необхідно скоротити обсяг кримінальної репресії щодо осіб молодіжного віку, які вперше вчинили злочин, який не є тяжким.
Використовуючи італійський досвід, видається необхідним організувати систему соціального патронажу стосовно неблагополучних сімей і дітей з «групи ризику», розвивати систему ранньої профілактики злочинності молоді.
З метою забезпечення ефективної профілактики злочинності молоді необхідно передбачити виділення в державному бюджеті фінансових коштів, достатніх для здійснення превентивної діяльності (в Італії є стандарт фінансування профілактичної діяльності – 5 євро на людину на рік, які як цільові виділяються для визначення шляхів профілактики злочинності на застосування превентивних заходів та використання більш ефективних мір покарання).
Побудова системи запобігання молодіжної злочинності належить до соціальних програм. Превентивна діяльність, не забезпечена належною мірою в ресурсному й фінансовому відношенні, – це тільки симулювання діяльності.
Підвищення ефективності протидії злочинності молоді може відбуватися лише за умови впровадження комплексних програм, прийнятих на основі державної кримінальної політики, з урахуванням специфіки стану молодіжної злочинності і її характеру.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абызов Р.М. Типологические проблемы личностных деформаций несовершеннолетних преступников и их предупреждение : автореф. дис. на соискание науч. степени доктора юрид. наук : спец. 12.00.08 «Уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право» / Р.М. Абызов. – М., 1998. – 32 с.
2. Аванесов Г.А. Криминология и социальная профилактика / Г.А. Аванесов. – М. : Академия МВД СССР, 1980. – 456 с.
3. Авдеев В.А. Правовое регулирование посткриминального поведения несовершеннолетних : автореф. дис. на соискание науч. степени доктора юрид. наук : спец. 12.00.08 «Уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право» / В.А. Авдеев. – Екатеринбург, 2002. – 50 c.
4. Азаров Ю.Р. Школа на пороге изменений / Ю.Р. Азаров // Сов. Учитель. – 1989. – № 3. – С. 32–34.
5. Алемаскин М.О. Педагогика: новый этап становлення / М.О. Алемаскин, Л.С. Алексеева. – М. : Наука, 1985. – 296 с.
6. Андреева Г.М. Социальная психология : учебник для высших учебных заведений / Г.М. Андреева. – 3-е изд. – М. : Наука, 1994. – 325 с.
7. Андреенкова Н.В. Проблема социализации личности / Н.В. Андреенкова // Социальные исследования. – М., 1970. – Вып. 3. – С. 11–15.
8. Анисимков В.М. Криминальная субкультура / В.М. Анисимков. – Уфа : УЮИ МВД РФ, 1998. – 176 с.
9. Аннерс Э. История европейского права / Э. Аннерс ; [пер. со швед. Р.Л. Валинский]. – М. : Наука, 1994. – 397 c.
10. Антипов В.І. Правові аспекти профілактики правопорушень серед неповнолітніх : методичні рекомендації / В.І. Антіпов, Ю.Л. Заросыйський. – К. : УАВС, 1995. – 230 с.
11. Антология мировой политической мысли : в 5 т. – М. : Мысль, 1997. – Т. 1 : Зарубежная политическая мысль: истоки и эволюция. – 832 c.
12. Антонян Ю.М. Изучение личности преступника : учебное пособие / Ю.М. Антонян. – М. : ВНИИ МВД СССР, 1982. – 80 с.
13. Антонян Ю.М. Криминология / Ю.М. Антонян, В.Н. Кудрявцев, В.Е. Эминов. – М. : Юрист, 2005. – 242 с.
14. Антонян Ю.М. Личность преступника / Ю.М. Антонян, В.Н. Кудрявцев, В.Е. Эминов. – СПб. : Юридический центр Пресс, 2004. – 366 с.
15. Антонян Ю.М. Почему люди совершают преступления. Причины преступности / Ю.М. Антонян. – М. : Камерон, 2005. – 304 с.
16. Антонян Ю.М. Взаимодействие личности и конкретной жизненной ситуации перед совершением преступления. Механизм преступного поведения / Ю.М. Антонян. – М. : Юрид. лит., 1981. – 36 с.
17. Антонян Ю.М. Социальная середа и формирование личности преступника (неблагоприятные влияния на личность в микросреде) : учебное пособие / Ю.М. Антонян. – М. : РИО Акад. МВД СССР, 1975. – 159 с.
18. Антюфеева О.С. Защита прав ребенка в системе мер профилактики преступности несовершеннолетних (Криминологический и правовой аспекты) : автореф. дис. на соискание науч. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право» / О.С. Антюфеева. – Рязань, 2004. – 25 с.
19. Аристотель. Сочинения : в 4 т. : пер. с древнегреч. – М. : Мысль,
1983. – Т. 4. – 830 с.
20. Артюхов А.В. Криминализация современного российского общества: социокультурный анализ : автореф. дис. на соискание науч. степени канд. соц. наук : спец. 22.00.06 «Социология культуры, духовной жизни» / А.В. Артюхов. – Ростов н/Д, 2003. – С. 29; 68–71.
21. Бабаев М.М. Профилактика преступлений как нравственно-правовая проблема / М.М. Бабаев // Правовые проблемы профилактики правонарушений : труды Академии МВД СССР. – М., 1985. – С. 17–24.
22. Бабаев М.М. Феномены молодежной преступности: профессорская лекция / М.М. Бабаев // Российский криминологический взгляд. – 2007. – № 2. – С. 106–116.
23. Бабий Б.М. Собрание малороссийских прав 1807 года / Б.М. Бабий, А.Н. Мироненко. – К. : Наукова думка, 1993. – 368 с.
24. Бабышев Л.С. Об экономике Италии / Л.С. Бабышев. – М. : БИКИ, 1999. – № 47. – C. 2.
25. Бандурка А.М. Преступность в Украине: причины и противодействие / А.М. Бандурка, Л.М. Давыденко. – Х. : ХНУВС, 2003. – 240 с.
26. Бажанов М.И. Уголовное право Украины. Общая часть : конспект лекций / М. И. Бажанов. – Днепропетровск, 1992. – 168 с.
27. Бандура А. Подростковая агрессия. Изучение воспитания и семейных отношений / А. Бандура, У. Ричард ; [пер. с англ.: Ю. Брянцевой, Б. Красовского ; под ред. С. Римского]. – М. : Апрель : ЭКСМО – Пресс, 2000. – 509 с.
28. Барсукова И.Б. Международное сотрудничество в борьбе с преступностью / И.Б. Барсукова // Актуальные проблемы развития общественной мысли и практики управления. – Запорожье, 1996. – Вип. 2. – С. 191–196.
29. Башкатов И.П. Психология неформальных подростково-молодежных
групп / И.П. Башкатов – М. : ИНФРА, 2000. – 576 с.
30. Беккариа Ч. О преступлениях и наказаних / Ч. Беккариа ; [пер. с итал. М.М. Исаева]. – М. : Юридическое изд-во НКЮ СССР, 1939. – 463 с.
31. Беляев Н.А. Цели наказания и средства их достижения в исправительно-трудовых учреждениях / Н.А. Беляев. – Л. : Изд-во Ленингр. ун-та, 1963. – 186 с.
32. Бесєдін А.А. Дисфункціональна сім’я як чинник девіантної поведінки неповнолітніх : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. соц. наук : спец. 22.00.03 «Соціальна структура, соціальні інститути та соціальні відносини» / А.А. Бесєдін. – Х., 2002. – 19 с.
33. Білецький В.В. Виправлення девіантної особистості як предмет філософського дослідження : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філософ. наук : спец. 09.00.03 «Соціальна філософія та філософія історії» / В.В. Білецький. – Донецьк, 2002. – 19 с.
34. Блага А.Б. Кримінологічні особливості жіночої злочинності в Україні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / А.Б. Блага. – Х., 2000. – 20 с.
35. Блувштейн Ю.Д. Криминологическая статистика / Ю.Д. Блувштейн. – Мн. : Юрид. лит., 1981. – 56 с.
36. Блувштейн Ю.Д. О содержании понятия «личность преступника» / Ю.Д. Блувштейн // Теоретические проблемы учения о личности преступника : сб. науч. тр. – М., 1979. – 79 с.
37. Бойко Н.В. Криминологическая характеристика и предупреждение повторных преступлений несовершеннолетних (по материалам Дальневосточного федеративного округа) : автореф. дис. на соискание науч. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Уголовное право и криминология; Уголовно-исполнительное право» / Н.В. Бойко. – Хабаровск, 2003. – 29 с.
38. Босхолов С.С. Основы уголовной политики. Конституционный, криминологический, уголовно-правовой и информационный аспекты / С.С. Босхолов. – М., 1999. – 303 с.
39. Брайко А.В. До питання про типізацію неповнолітніх правопорушників / А.В. Брайко // Наше право. – 2005. – № 5. – С. 53–55.
40. Брейтуэйт Д. Преступление, стыд и воссоединение / Д. Брейиуэйт ; [пер. с англ. Н.Д. Хариковой ; под общ. ред. М.Г. Флямера ; коммент. д-ра юрид. наук, проф. Я.И. Гилинского]. – М. : МОО Центр «Судебно-правовая реформа», 2002. – 133 c.
41. Бузько Н.М. Преступность несовершеннолетних и ее предупреждение: региональный аспект : автореф. дис. на соискание науч. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право» / Н.М. Бузько. – Краснодар, 1999. – 26 c.
42. Бурдін В.М. Особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх в Україні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / В.М. Бурдін. – К., 2002. – 25 с.
43. Бурдін В.М. Особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх в Україні : монографія / В.М. Бурдін. – К. : Атіка, 2004. – 240 с.
44. Бурлакова В.Н. Кримінологія ХХ сторіччя / В.Н. Бурлакова, В.П. Сальникова. – СПб. : Юридический центр Пресс, 2000. – 554 с.
45. Быргэу М.М. Предупреждение вовлечения несовершеннолетних в преступное или иное антиобщественное поведение : автореф. дис. на соискание науч. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Криминальне право и криминология; криминально-исполнительное право» / М.М. Быргэу. – К., 1996. – 22 c.
46. Валуйсков Н.В. Правовые проблемы предупреждения ювенальной преступности : автореф. дис. на соискание науч. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Уголовное право и криминология; Уголовно-исполнительное право» / Н.В. Валуйсков. – Ростов н/Д, 2002. – 22 c.
47. Василенко Н.П. Матеріали до історії українського права : в 2 т. / Н.П. Василенко. – К. : Всеукраїнська Академія наук, 1929. – Т. 1. – 356 с.
48. Васильківська І.П. Кримінологічні аспекти сімейного виховання : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / І.П. Васильківська. – К., 2004. – 24 с.
49. Вдовина Т.В. Криминологическая характеристика и профилактика социально-негативного поведения, взаимосвязанного с преступностью : автореф. дис. на соискание науч. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Уголовное право и криминология; Уголовно-исполнительное право» / Т.В. Вдовина. – М., 2004. – 24 с.
50. Ведерникова О.Н. Теория и практика борьбы с преступностью в Великобритании / О.Н. Ведерникова. – М. : Рос. Криминал Ассоц., 2003. – 360 с.
51. Ведерникова О.Н. Теория и практика борьбы с преступностью: Британская криминологическая модель : автореф. дис. на соискание науч. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право» / О.Н. Ведерникова. – М., 2001. – 44 с.
52. Виноградова О.І. Міжнародне співробітництво України у галузі боротьби зі злочинністю (кримінально-процесуальний аспект) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза» / О.І. Виноградова. – Х., 2000. – 22 с.
53. Виноградова О.І. Принципи міжнародного співробітництва у боротьбі зi злочинністю / О.І. Виноградова // Право України. – 1999. – № 4. – С. 90–93.
54. Вирбуль В.К. Токсикомания и преступность / В.К. Вирбуль, В.И. Валицкая // Некоторые вопросы современной зарубежной криминологии и социологии права. – М., 1977. – С. 73–107.
55. Вітвицька В.В. Кримінологічні проблеми попередження злочинних посягань на моральний і фізичний розвиток неповнолітніх : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / В.В. Вітвицька. – К., 2002. – 23 с.
56. Волошина Л.А. Нарушение нравственных норм как фактор насильственных преступлений / Л.А. Волошина // Вопросы борьбы с преступностью. – М. : Юрид. лит., 1984. – Вып. 40. – С. 26–32.
57. Гавердовський А.С. Імплементація норм міжнародного права / А.С. Гавердовський. – К. : Вища школа, 1980. – 318 с.
58. Гантман В.И. Государственный строй Италии / В.И. Гантман. – М. : ИМО, 1961. – 339 с.
59. Гаранский А.Н. Наркомания: Методические рекомендации по преодолению наркозавиеммости / А.Н. Гаранский. – М. : Лаборатория базовых знаний, 2000. – 241 с.
60. Гилинский Я.И. Девиантология: социология преступности, наркомании, проституции, самоубийств и других «отклонений» / Я.И. Гилинский. – СПб. : Юридический центр Пресс, 2004. – 520 с.
61. Гилинский Я.И. Социальная патология в современной цивилизации /
Я.И. Гилинский // Криминология ХХ век. – СПб., 2000. – 258 с.
62. Гилинский Я.И. Социальный контроль над девиантностью в современной России / Я.И. Гилинский. – СПб. : СПбФ РАН, 1998. – 135 с.
63. Гилинский Я.И. Социология девиантного (отклоняющегося) поведения : учебное пособие / Я.И. Гилинский, В. Афанасьев. – СПб. : СПб. Филиал ИС РАН, 1993. – 246 с.
64. Гилинский Я.И. Стадии социализации индивида / Я.И. Гилинский // Человек и общество. Проблемы социализации индивида. – Л. : Изд-во Ленингр. ун-та, 1971. – С. 44–55.
65. Голина В.В. Криминологическая профилактика, предотвращение и пресечение преступлений : учебное пособие / В.В. Голина. – К. : УМК ВО при Минвузе УССР, 1989. – 72 с.
66. Голіна В.В. Попередження злочинності правоохоронними органами / В.В. Голіна. – К. : НМК ВО, 1991. – 90 с.
67. Голіна В. Запобігання злочинності: проблеми оптимізації соціальної активності / В. Голіна // Вісник Академії правових наук України. – 2006. – № 3. – С. 206–214.
68. Головченко В.В. Юридична термінологія / В.В. Головченко, B.C. Ковальский. – К. : Юрінком, 1998. – 196 с.
69. Голубов А.Є. Процесуальне становище в кримінальному судочинстві Укріїни неповнолітнього, який скоїв злочин або суспільно небезпечне діяння : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза» / А.Є. Голубов. – Х., 2005. – 21 с.
70. Гончар Т.О. Неповнолітній як суб’єкт відповідальності за кримінальним правом України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / Т.О. Гончар. – О., 2005. – 26 с.
71. Горяинов К.К. Транснациональная преступность: проблемы и пути их решения : монография / К.К. Горяинов, А.П. Исиченко, Л.В. Кондратюк. – М. : ВНИИ МВД России, 1997. – 260 с.
72. Гребенюк В.М. Договірні відносини України у сфері взаємодопомоги у кримінальних справах (теорія і практика) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.11 «Міжнародне право» / В.М. Гребенюк. – К., 1997. – 20 с.
73. Гринберг А.И. Конституция Италии / А.И. Гринберг // Буржуазные конституции на современном этапе. – М., 1983. – 248 с.
74. Гуров А.И. Профессиональная преступность. Прошлое и современность / А.И. Гуров. – М. : Наука, 1990. – 233 с.
75. Давид Р. Основные правовые системы современности / Р. Давид. – М. : Юрид. лит-ра, 1988. – 495 с.
76. Данилов С.Ю. Правовые демократические государства : очерки истории / С.Ю. Данилов. – М. : Маркетинг, 1999. – 292 с.
77. Даньшин И.Н. Введение в криминологическую науку / И.Н. Даньшин. – Хaрьков : Право, 1998. – 144 c.
78. Даньшин И.Н. Преступность : понятие и общая характеристика, причины и условия / И.Н. Даньшин. – К., 1988. – 87 с.
79. Даньшин И.Н. О значении мотива преступления при изучении и предупреждении преступлений / И.Н. Даньшин // Вопросы борьбы с преступностью. – М., 1969. – Вып. 10. – С. 67–70.
80. Даньшин И.Н. Общетеоретические проблемы криминологии : монография / И.Н. Даньшин. – Х. : Прапор, 2005. – 224 с.
81. Даньшин І.М. Кримінологія. Особлива частина : навчальний посібник для студентів юрид. спеціальностей вищих закладів освіти / І.М. Даньшин, В.В. Голіна, О.Г. Кальман. – X. : Право, 1999. – 352 с.
82. Двойменный И.А. Криминологические и организационно-правовые аспекты предотвращения преступности несовершеннолетних: автореф. дис. на соискание науч. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право» / И.А. Двойменный. – М., 1994. – 26 с.
83. Делла Марра. Уголовный процесс Италии : реформа и контр реформа / Марра Делла // Государство и право. – 1994. – № 1. – С. 124–131.
84. Демічева А.В. Проблеми девіантної поведінки молоді в умовах трансформації : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.06 / А.В. Демічева. – Х., 1998. – 25 с.
85. Денисов С.Ф. Італійська модель запобігання злочинності молоді / С.Ф. Денисов, Т.С. Жукова // Держава і право : зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. – К. : Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2007. – Вип. 35. – 750 с.
86. Денисов С.Ф. Програми запобігання молодіжної злочинності в Італії / С.Ф. Денисов, Т.С. Жукова // Актуальные проблемы криминологии и криминальной психологии : сб. науч. статей / [под ред. М.Ф. Орзиха, В.Н. Дремина]. – О. : Фенікс, 2007. – 355 с.
87. Денисов С.Ф. Детермінанти злочинності і моделі кримінологічної превенції злочинів молоді : монографія / С.Ф. Денисов. – Запоріжжя : Вид-во КПУ, 2010. – 396 с.
88. Денисов С.Ф. Молодіжна злочинність та засоби масової комунікації – частина нашого сьогодення / С.Ф. Денисов, О.І. Напиральська // Актуальні питання реформування правової системи України : зб. наук. ст. за матеріалами ІV Міжнар. наук.-практ. конф., 1–2 черв. 2007 р. : у 2 т. / [уклад. Т.Д. Климчук, І.М. Якушев]. – Луцьк : РВВ «Вежа» Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2007. – Т. 2. – С. 190–194.
89. Денисов С.Ф. Організована злочинність та засоби масової комунікації / С.Ф. Денисов, О.І. Напиральська // Від громадянського суспільства – до правової держави : тези ІІ Міжнародної науково-практичної конференції, 25 квітня 2007 р. – Х. : ХНУ ім. В.Н. Каразіна, 2007. – С. 355–359.
90. Денисов С.Ф. Кримінальна відповідальність за торгівлю неповнолітніми / С.Ф. Денисов // Вісник Університету внутрішніх справ. – 1999. – Спец. вип. : Боротьба з торгівлею жінками: проблеми вдосконалення законодавства та завдання органів внутрішніх справ. – С. 55–61.
91. Денисов С.Ф. Модельный Уголовный кодекс для государств-участников СНГ 1996 г. / С.Ф. Денисов ; [сост.: С.Ф. Денисов]. – Запорожье : ЗЮИ МВД Украины, 2001. – 117 с.
92. Денисова Т.А. Нові підходи до виконання кримінального покарання потребують нового кадрового забезпечення кримінально-виконавчої служби / Т.А. Денисова // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. – 2006. – № 4. – С. 190–196.
93. Денисова Т.А. Функции уголовного наказания : монография / Т.А. Денисова. – Харьков : Изд-во Нац. ун-та внутр. дел, 2004. – 324 с.
94. Денисова Т.А. Зменшення репресій – зменшення рецидиву злочинів / Т.А. Денисова // Актуальные проблемы криминологии и криминальной психологии : сб. науч. статей. – О. : Фенікс, 2007. – С. 68–76.
95. Денисова Т.А. Криза призначення, виконання, відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та шляхи її подолання / Т.А. Денисова // Проблеми пенітенціарної теорії і практики : щорічний бюлетень / [за заг. ред. д-ра юрид. наук, професора А.А. Музики]. – К. : КЮІ КНУВС, 2005. – С. 324–332.
96. Денисова Т.А. Наказание воспроизводит преступников? / Т.А. Денисова // Криминология: вчера, сегодня, завтра. – 2006. – № 2. – С. 144–153.
97. Денисова Т.А. Негативні наслідки застосування кримінального покарання у виді позбавлення волі на певний строк та контроль за їх поширенням / Т.А. Денисова // Вісник Запорізького юридичного інституту : зб. наук. праць. – 2006. – № 3. – С. 139–146.
98. Денисова Т.А. Запобігання злочинам як одна з пріоритетних функцій кримінального покарання / Т.А. Денисова // Право України. – 2009. – № 7. – С. 66–72.
99. Джужа О.М. Кримінологія : підручник для студентів вищих навч. закладів / [О.М. Джужа, Я.Ю. Кондратьєв, О.Г. Кулик]. – К. : Юрінком Інтер, 2002. – 416 с.
100. Джужа О.М. Кримінологія. Спеціалізований курс лекцій зі схемами (Загальна та Особлива частини) : навчальний посібник / О.М. Джужа, Є.М. Моісеєв, В.В. Василевич. – К. : Атіка, 2001. – 368 с.
101. Дзундза В.В. Кримінальна відповідальність неповнолітніх : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / В.В. Дзундза. – Х., 2005. – 22 с.
102. Довгополюк В.О. Соціальна девіантність у молодіжному середовищі : передумови, різновиди та регулятиви : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філос. наук : спец. 09.00.03 «Соц. філософія та філософія історії» / В.О. Довгополюк. – О., 2004. – 23 с.
103. Договор о Европейском сообществе // Документы Европейского Союза. – М. : Право. – Т. 1. – 1994. – 369 с.
104. Долгова А.И. Социально–психологические аспекты преступности несовершеннолетних / А.И. Долгова. – М. : Юридическая литература, 1981. – 252 с.
105. Дрыженко Д.Б. Профилактика преступлений несовершеннолетних (уголовно-правовые и криминологические аспекты) : автореф. дис. на соискание науч. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / Д.Б. Дрыженко. – Челябинск, 2004. – С. 198.
106. Дубинин Н.П. Генетика, поведение, ответственность: О природе антиобщественных поступков и путях их предупреждения / Н.П. Дубинин, И.И. Карпец, В.Н. Кудрявцев. – М. : Политиздат, 1986. – 189 с.
107. Дюркгейм Э. О разделении общественного труда (этюд об организации высших обществ) / Э. Дюркгейм. – Одесса, 1900. – 400 с.
108. Дюркгейм Э. Самоубийство. Социол. етюд / Э. Дюркгейм ; [пер. с фр. А.Н. Ильинского]. – СПб. : Союз, 1998. – 496 c.
109. Дюркгейм Э. Социология преступления / Э. Дюркгейм. – М. : Канон, 1966. – 75 с.
110. Егоров А.Ю. Расстройство поведения у подростков. Клинико-психологические аспекты / А.Ю. Егоров, С.А. Игумнов. – СПб. : Речь, 2005. – 448 с.
111. Жалинский А.Э. Специальное предупреждение преступлений в СССР (вопросы теории) / А.Э. Жалинский. – Львов : Вища школа, 1976. – 195 с.
112. Жукова Т.С. Використання досвіду Італії відносно запобігання злочинності неповнолітніх / Т.С. Жукова // «Наше право» («Our law») Київського міжнародного університету та Міністерства юстиції України. – СОЦІО, 2008. – Ч. 1. – № 2. – 121 с.
113. Жукова Т.С. Використання досвіду Італії щодо запобігання злочинності неповнолітніх та молоді / Т.С. Жукова // «Наше право» («Our law») Київського міжнародного університету та Міністерства юстиції України. – СОЦІО, 2008. – Ч. 2. – № 4. – 110 с.
114. Жукова Т.С. Міжнародне співробітництво у сфері протидії незаконному обігу наркотичних засобів серед молоді України та Італії / Т.С. Жукова // Держава і право : зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. – К. : Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2010. – Вип. 48. – 727 с.
115. Жукова Т.С. Правова система Італії, структурні елементи кримінального права щодо неповнолітніх в Україні та Італії / Т.С. Жукова // Держава і право : зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. – К. : Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2009. – Вип. 44. – 743 с.
116. Забрянский Г.И. Проблема трудовой незанятости несовершеннолетних и криминальная напряженность. ТОО «Янус» / Г.И. Забрянский. – М., 1995. – 550 с.
117. Зав’ялов С.М. Спосіб вивчення злочину : сучасні проблеми вивчення та використання у боротьбі зі злочинністю : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза» / С.М. Зав’ялов. – К., 2005. – 24 с.
118. Закалюк А.П. К