СОРОКА Олена Олександрівна. РЕАЛІЗАЦІЯ ПРАКТИКИ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СУДУ З ПРАВ ЛЮДИНИ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРАВІ УКРАЇНИ

Краткое описание

СОРОКА Олена Олександрівна. Назва дисертаційної роботи: "РЕАЛІЗАЦІЯ ПРАКТИКИ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СУДУ З ПРАВ ЛЮДИНИ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРАВІ УКРАЇНИ"

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
На правах рукопису
СОРОКА ОЛЕНА ОЛЕКСАНДРІВНА
УДК 343.211.3 + 341.645.2
РЕАЛІЗАЦІЯ ПРАКТИКИ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СУДУ З ПРАВ ЛЮДИНИ
У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРАВІ УКРАЇНИ
12.00.08 – кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право
Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук
Науковий керівник:
Хавронюк Микола Іванович,
доктор юридичних наук, професор,
заслужений юрист України
Київ — 2015
2
ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ………………….......…………..….....4
ВСТУП….………………….................……………………..…..…........….....5
РОЗДІЛ 1. Теоретичні і законодавчі засади реалізації практики
Європейського суду з прав людини у кримінальному праві України……….......13
1.1. Стан дослідження проблеми....................................................................13
1.2. Значення судової практики для кримінального права України............21
1.2.1. Співвідношення понять «джерело» і «форма» кримінального
права………………………………………………………………………………....21
1.2.2. Доктринальні підходи до визначення судової практики як джерела
(форми) кримінального права...................................................................................32
1.2.3. Поняття «судової практики» у кримінальному праві України»........43
1.2.4. Значення судової практики національних судів для кримінального
права України.............................................................................................................53
1.3. Значення практики Європейського суду з прав людини для
кримінального права України...................................................................................67
1.3.1. Правова природа практики Європейського суду з прав людини.......67
1.3.2. Роль і місце Конвенції про захист прав людини і основоположних
свобод та практики Європейського суду з прав людини у кримінальному праві
України...............................................................................................................................78
Висновки до Розділу 1....................................................................................91
РОЗДІЛ 2. Реалізація правових позицій Європейського суду з прав
людини з питань матеріального кримінального права у законодавстві України та
інших держав.............................................................................................................95
2.1.Реалізація правових позицій Європейського суду з прав людини з
питань матеріального кримінального права щодо права на життя (ст. 2
ЄКПЛ).........................................................................................................................95
2.1.1. Правові позиції Європейського суду з прав людини щодо
3
початкового моменту життя, захисту ембріонів.....................................................96
2.1.2. Правові позиції Європейського суду з прав людини щодо еутаназії
та права особи на самогубство з допомогою інших осіб.....................................110
2.2. Реалізація правових позицій Європейського суду з прав людини з
питань матеріального кримінального права щодо заборони катування (ст. 3
ЄКПЛ).......................................................................................................................124
2.2.1. Складові елементи заборони катування, нелюдського або такого, що
принижує гідність, поводження чи покарання у контексті практики
Європейського суду з прав людини………………………………………………124
2.2.2. Недоліки статті 127 КК України у світлі практики Європейського
суду з прав людини..................................................................................................132
2.3. Реалізація правових позицій Європейського суду з прав людини з
питань матеріального кримінального права щодо права на захист (ст. 6
ЄКПЛ).......................................................................................................................144
2.4. Реалізація правових позицій Європейського суду з прав людини з
питань матеріального кримінального права щодо спеціальної конфіскації......151
Висновки до Розділу 2..................................................................................158
РОЗДІЛ 3. Реалізація практики Європейського суду з прав людини з
питань матеріального кримінального права у практиці судів України..............164
3.1. Реалізація правових позицій Європейського суду з прав людини з
питань матеріального кримінального права у рішеннях Конституційного Суду
України……………………………………………………………………………..164
3.2. Реалізація правових позицій Європейського суду з прав людини з
питань матеріального кримінального права у рішеннях судів загальної
юрисдикції................................................................................................................172
Висновки до Розділу 3...................................................................................189
ВИСНОВКИ……………………………………………….………....……..191
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ......................................................197
ДОДАТКИ......................................................................................................244
4
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ
ВС — Верховний Суд України
ВР — Верховна Рада України
ВСС — Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і
кримінальних справ.
ЄКПЛ — Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р.
ЄСПЛ — Європейський суд з прав людини
КАС — Кодекс адміністративного судочинства України від 6 липня 2005 р.
КК — Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 р.
КМ — Кабінет Міністрів України
Комісія — Європейська комісія з прав людини
Конвенція проти катувань — Конвенція проти катувань та інших жорстоких,
нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання
від 10 грудня 1984 р.
КПК — Кримінальний процесуальний кодекс України від 13 квітня 2012 р.
КС — Конституційний Суд України
КУпАП — Кодекс України про адміністративні правопорушення від 7 грудня
1984 р.
ООН — Організація Об’єднаних Націй
ПВС — Пленум Верховного Суду України
ПВСС — постанова Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і
кримінальних справ
ППВС — постанова Пленуму Верховного Суду України
РЄ — Рада Європи
РФ — Російська Федерація
СРСР — Союз Радянських Соціалістичних Республік
ФРН — Федеративна Республіка Німеччина
ЦК — Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р.
5
ВСТУП
Актуальність теми. Ратифікація Україною 17 липня 1997 року Конвенції
про захист прав людини і основоположних свобод (1950) та протоколів до неї
започаткувала новий етап розвитку нашої держави на шляху до зміцнення
законності і дотримання прав і свобод людини.
Прагнення України досягти рівня розвитку прогресивних держав світу у
забезпеченні основоположних прав та свобод вимагає перегляду застарілих
поглядів та підходів у правозастосовчій діяльності, дотримання стандартів,
висунутих положеннями міжнародних договорів, врахування результатів
позитивного досвіду міжнародної спільноти у процесі застосування та
удосконалення вітчизняного законодавства про кримінальну відповідальність, а
також передбачає необхідність вирішення питання щодо ролі та місця практики
Європейського Суду з прав людини при вирішенні конкретних справ судами
України.
У практичній діяльності постає низка проблем, пов’язаних із
застосуванням українськими судами норм ЄКПЛ як одного з міжнародних
договорів України, а також виникають труднощі при вирішенні питання щодо
визнання рішень ЄСПЛ джерелом кримінального права України.
Останнім часом кількість справ, що розглядаються ЄСПЛ проти України,
зростає. За даними, які сьогодні наводяться, Україна займає одне з перших
місць у порушенні прав людини, підтвердженням сказаному є та кількість
справ, в яких встановлено невиконання Україною норм ЄКПЛ.
Не може не турбувати ситуація, за якої масовими є звернення до ЄСПЛ у
зв’язку з недотриманням конвенційних норм, що стосуються катування. Такий
стан речей можна назвати критичним, оскільки ЄСПЛ констатує значні
порушення як з боку органів досудового розслідування, так і з боку
національних судів.
Актуальність теми дослідження обумовлена також потребою вироблення
6
єдиних підходів до врахування правових позицій ЄСПЛ при застосуванні
кримінального закону та розуміння (тлумачення) кримінально-правових норм,
їх вдосконалення у світлі ЄКПЛ.
У контексті кримінального права питання врахування ЄКПЛ та практики
ЄСПЛ висвітлювались у працях П.П. Андрушка, Л.П. Брич, В.К. Грищука, О.Л.
Гуртовенка, К.П. Задої, К.В. Катеринчука, О.М. Костенка, В.О. Навроцького, І.І.
Присяжнюка, В.М. Панькевича, В.М. Поповича, П.М. Рабіновича, М.І.
Хавронюка, С.В. Хилюк та інших.
Окремої уваги заслуговує дисертаційне дослідження під назвою
«Гармонізація кримінального права України з практикою Європейського суду з
прав людини» (2011 р.), здійснене Ю.Б. Хім’яком. Праця Ю.Б. Хім’яка є
першим комплексним дослідженням, що присвячене впровадженню практики
ЄСПЛ у кримінальне право України. Не зважаючи на позитивні досягнення
Ю.Б. Хім’яка у цій праці, практика ЄСПЛ постійно оновлюється і відповідно
потребує подальших досліджень, а окремі питання — перегляду.
В Україні проводились й інші дослідження, які прямо чи опосередковано
торкалися питання врахування ЄКПЛ та практики ЄСПЛ у праві України. Варто
виділити дослідження Т.М. Анакіної, К.В. Андріанова, М.В. Буроменського,
В.Г. Буткевича, Ю.Є. Зайцева, С.С. Зміївської, В.А. Капустинського, В.П.
Кононенка, Д.В.Кухнюка, Б.В. Малишева, О.А. Мірошниченко, С.Т.
Мішуровської, Л.В. Пастухової, І.І. Путраймса, М.Б. Рісного, О.В. Святун, Н.І.
Севостьянової, Д.В. Сімоновича, В.М. Сорокуна, Д.М. Супрун, А.Л. Федорової,
Д.Ю. Хорошковської, С.В. Шевчука та інших.
Відповідні питання досліджуються у роботах науковців СНД П.В.
Волосюка, О.Г. Кибальник, А.О. Корніліної, С.М. Кузнєцовой, Т.М. Нешатаєвої,
Д.В. Юзвикова та інших. Серед інших зарубіжних вчених слід виділити праці К.
Бельтрамо, Е. Вебстера, К.М. Де Воса, Д. Корффа, Ж.-П. Кости, Г. Пуппінка, Е.
Хондіуса та інших.
Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям
7
дослідження є складовою частиною наукової роботи кафедри кримінального
права та кримінології юридичного факультету Київського національного
університету імені Тараса Шевченка «Проблеми боротьби зі злочинністю:
кримінально-правові, кримінологічні та кримінально-виконавчі аспекти» на
2010-2015 роки та пов’язаний з темою «Доктрина права в правовій системі
України: теоретичний і практичний аспекти» (№ 11БФ042-01) (державний
реєстраційний номер 0111U008337), яка досліджується на юридичному
факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка з 1
січня 2011 р. по 31 грудня 2015 року.
Тема дисертації затверджена на засіданні Вченої ради юридичного
факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка 26
листопада 2012 року (протокол № 3).
Мета і задачі дослідження. Метою дисертації є науково-теоретичне
обґрунтування та розробка шляхів реалізації практики ЄСПЛ у кримінальному
праві України, а також підготовка пропозицій щодо вдосконалення
кримінального законодавства України та вироблення орієнтирів для приведення
правозастосовчої практики у відповідність до правових позицій ЄСПЛ.
Досягнення вказаної мети можливе за умови вирішення таких основних
задач:
— сформулювати визначення поняття «судова практика» у кримінальному
праві;
— визначити правову природу практики ЄСПЛ та її місце у
кримінальному праві України;
— з’ясувати значення ЄКПЛ та практики ЄСПЛ у кримінальному праві;
— сформулювати пропозиції щодо удосконалення положень статті 17
Закону України «Про виконання рішень та застосування практики
Європейського суду з прав людини»;
— проаналізувати правові позиції ЄСПЛ з питань матеріального
кримінального права щодо права на життя (ст. 2 ЄКПЛ), заборони катування (ст.
8
3 ЄКПЛ), права на захист (ст. 6 ЄКПЛ), спеціальної конфіскації та визначити
напрямки вдосконалення кримінального законодавства у контексті реалізації
практики ЄСПЛ;
— сформулювати рекомендації національним судам при застосуванні
правових позицій ЄСПЛ у кримінальних справах.
Об’єктом дослідження є стан реалізованості у кримінальному праві та
кримінальному законодавстві України практики ЄСПЛ.
Предметом дослідження є реалізація практики ЄСПЛ у кримінальному
праві України.
Методи дослідження обрано з урахування мети, задач, об’єкта і предмета
дослідження. У роботі використані загальнонаукові та спеціальні методи:
формально-логічні (аналіз, синтез, індукція, дедукція, узагальнення) – при
дослідженні правової природи практики ЄСПЛ, при тлумаченні окремих
положень Кримінального кодексу (далі — КК) України та ЄКПЛ, при
визначенні правил кваліфікації окремих складів злочинів (підрозділи 1.3, 2.1,
2.2, 2.3, 2.4); системно-структурний та функціональний — при вивченні
типової юридичної конструкції, з використанням якої побудовані склади
злочинів, передбачені статтями 115, 127, 374 КК України (підрозділи 2.1, 2.2,
2.3, 2.4); соціологічний (опитування у формі анкетування) — для вивчення та
узагальнення позицій працівників правозастосовчих органів (підрозділи 1.2, 1.3,
2.1, 2.2, 2.3, 3.1, 3.2); метод змістовної юридичної логіки — для визначення
місця і ролі правових позицій, висловлених у рішеннях національних судів, а
також ЄСПЛ у системі форм кримінального права України (підрозділ 1.2, 1.3);
логіко-семантичний метод — при розмежуванні та уточненні понять і термінів,
аналізі змістовного значення деяких базових правових категорій (зокрема,
понять «судова практика», «правова позиція») (підрозділ 1.2); порівняльноправовий метод — при вивченні законодавства зарубіжних держав, з’ясуванні
використання практики ЄСПЛ деякими зарубіжними державами (підрозділи 2.1,
2.2, 2.3, 2.4); метод моделювання — при розробці змін до законодавства, що
9
дало можливість сформулювати пропозиції щодо подальшого вдосконалення
кримінального законодавства України (підрозділи 2.1, 2.2, 2.3, 2.4) та положень
статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики
Європейського суду з прав людини» (підрозділ 1.3); метод узагальнення — при
аналізі матеріалів кримінальних справ (проваджень) щодо врахування судами
України положень ЄКПЛ та правових позицій ЄСПЛ (підрозділи 3.1, 3.2).
Нормативну основу дисертації складають: Конституція України;
міжнародно-правові акти, згода на обов’язковість яких надана Верховною
Радою України; рішення Європейського суду з прав людини; національне
кримінальне і кримінально-процесуальне законодавство; інші нормативноправові акти України. У процесі порівняльно-правового аналізу
використовувались положення кримінального законодавства окремих
зарубіжних держав.
Загальнотеоретичне підґрунтя дисертації забезпечили праці науковців у
галузях загальної теорії держави і права, кримінального права, кримінальнопроцесуального права, міжнародного права, філософії тощо.
Емпіричною основою дисертаційного дослідження є результати
соціологічного дослідження, у процесі якого було проведене анкетування 236
працівників правозастосовчих органів; матеріали практики судів загальної
юрисдикції та Конституційного Суду України у справах щодо врахування
положень ЄКПЛ та практики ЄСПЛ, що стосувались питань матеріального
кримінального права. Зокрема, було вивчено 96 кримінальних справ
(проваджень), що розглядались районними, міськрайонними та апеляційними
судами м. Києва, Київської, Кіровоградської, Херсонської, Чернігівської,
Закарпатської, Львівської областей, а також Вищим спеціалізованим судом з
розгляду цивільних і кримінальних справ та Верховним Судом України за 2005 -
2014 роки.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація
є однією із перших в Україні наукових праць, що присвячені комплексному
10
дослідженню реалізації практики ЄСПЛ у кримінальному праві. У дисертації
сформульовано і обґрунтовано ряд теоретичних положень, важливих для науки,
правозастосовчої практики та вдосконалення кримінального законодавства.
Наукова новизна дослідження викладена в наступних основних
положеннях:
вперше:
— доведено необхідність криміналізації застосування службовою особою
нелюдських, жорстоких чи таких, що принижують гідність, видів поводження і
покарання у контексті правових позицій ЄСПЛ. Запропоновано доповнити КК
України статтею 370-1 «Застосування службовою особою нелюдських,
жорстоких чи таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання»;
— обґрунтовано необхідність криміналізації незаконних діянь з
ембріоном у контексті правових позицій ЄСПЛ;
— сформульовано пропозиції щодо перегляду положень стосовно
спеціальної конфіскації та виключення із санкцій ч. 3 ст. 368, ч. 4 ст. 368, ст.
368-2, ч. 4 ст. 368-3, ч. 4 ст. 368-4, ч. 2-4 ст. 369, ч. 3 ст. 369-2 КК такого
обов’язкового виду покарання як конфіскація майна у контексті правових
позицій ЄСПЛ;
— висловлено пропозиції щодо виключення спеціальної конфіскації із
санкцій статей Особливої частини КК, в яких вона наразі передбачена, і
закріпити у відповідній статті Загальної частини КК перелік статей (частин
статей), до яких така конфіскація може застосовуватись;
— запропоновано нову редакцію статті 17 Закону України «Про
виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав
людини»;
удосконалено:
— підходи щодо відповідності заборони еутаназії у законодавстві України
нормам ЄКПЛ та практиці ЄСПЛ;
— критерії розмежування катування і нелюдських, жорстоких чи таких,
11
що принижують гідність, видів поводження і покарання;
— рекомендації з метою недопущення неправильного застосування
національними судами правових позицій ЄСПЛ при розгляді кримінальних
справ (проваджень);
— положення статті 127 КК у частині доповнення її частини 2 вказівкою
на спеціального суб’єкта — службову особу, виключення з неї слів «...або з
мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості» (як таких, що
дублюють ознаку «дискримінація»);
— положення статті 374 КК у частині доповнення вказівкою на
потерпілого — особу, яка притягується до адміністративної відповідальності;
набули подальшого розвитку:
— положення щодо визначення поняття «судова практика» у кримінальному
праві, визначено її ознаки, а також визначення поняття «правові позиції»;
— питання значення практики (правових позицій) ЄСПЛ для кримінального
права України.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що
розроблені в процесі дослідження положення, висновки і пропозиції можуть
бути використані: а) у науково-дослідницьких цілях — для подальшого
розроблення на підставі отриманих результатів шляхів реалізації практики
ЄСПЛ у кримінальному праві України; б) у нормотворчій діяльності — для
вдосконалення чинного кримінального законодавства у частині невідповідності
практиці ЄСПЛ (Лист Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого
забезпечення правоохоронної діяльності № 04-18/12-913 від 10 квітня 2015 р.
(див. Додаток А)); в) у правозастосовчій діяльності — для надання практичної
допомоги слідчим, прокурорам і суддям у правильному застосуванні практики
ЄСПЛ, з метою попередження помилок у їх діяльності; г) у навчальному
процесі — при вивченні курсу кримінального права та спецкурсів студентами
вищих юридичних навчальних закладів, при підготовці і підвищенні
кваліфікації працівників, у науково-дослідницькій роботі студентів (акт
12
впровадження наукових розробок у навчальний та науково-дослідний процес
Київського національного університету імені Тараса Шевченка від 7 березня
2015 р. (див. Додаток Б)).
Апробація результатів дисертації. Дисертація підготовлена на кафедрі
кримінального права та кримінології юридичного факультету Київського
національного університету імені Тараса Шевченка, схвалена її членами і
рекомендована до захисту (протокол № 10 від 7 березня 2015 року). Основні
положення, висновки й рекомендації дисертації доповідались автором і були
оприлюднені на чотирьох міжнародних науково-практичних конференціях:
«Сучасні держава і право: теорія та практика» (м. Ірпінь, 7 грудня 2012 р.);
«Рівень ефективності та необхідності впливу юридичної науки на нормотворчу
діяльність та юридичну практику» (м. Донецьк, 23-24 березня 2013 р.);
«Законодавство України у світлі сучасних активних реформаційних процесів»
(м. Київ, 11-12 жовтня 2013 р.); «Особливості розвитку публічного та
приватного права в Україні»: матеріали міжнародної науково-практичної
конференції (м. Харків, 15-16 серпня 2014 р.).
Публікації. Основні положення і висновки дисертації відображені в
десяти публікаціях, із яких п’ять статей у фахових виданнях з юридичних наук
(чотири — у виданнях, які входять до переліку наукових фахових видань
України, та одна — у фаховому виданні іноземної держави (Республіки
Молдова)), одна стаття — в іншому науковому виданні України, а також чотири
— у збірниках тез наукових доповідей на міжнародних науково-практичних
конференціях.

Список литературы

ВИСНОВКИ
У результаті дисертаційного дослідження розроблено і обґрунтовано
низку узагальнюючих висновків і пропозицій, що розкривають основні
положення роботи, шляхи реалізації практики ЄСПЛ у кримінальному праві
України, пропозиції щодо вдосконалення кримінального законодавства та
правозастосовчої практики, зокрема:
1. Судова практика у кримінальному праві — це результати діяльності
судових органів (рішення, в яких викладено правові позиції, типізовані підходи
до вирішення справ), а також діяльність суду (наприклад, щодо кваліфікації
діянь, призначення покарання тощо).
2. Рішення (практику) ЄСПЛ слід віднести до форм кримінального права
як галузі права і як науки. ЄСПЛ, застосовуючи норми ЄКПЛ (в яких закріплені
природні права), не створює нових норм, а надає нормам нового тлумачення і
відтворює його у своєму рішенні. Таким чином, норма набуває нового значення
без внесення відповідних змін до ЄКПЛ, що забезпечує, з одного боку,
стабільність, а з іншого боку — динаміку у питаннях врегулювання суспільних
відносин.
3. Значення для кримінального права України правових позицій,
висловлених у рішеннях ЄСПЛ, полягає у тому, що вони: повинні враховуватись
у доктрині кримінального права, оскільки є принциповими ідеями, до яких слід
звертатись при виробленні концепцій подальшого вдосконалення кримінального
права відповідно до європейських стандартів; повинні мати вплив на
правозастосовчу практику в Україні. Правові позиції ЄСПЛ можуть
використовуватись для вирішення ситуацій, які не знайшли прямого
врегулювання на нормативному рівні, у випадках відсутності єдиного підходу
до розв’язання певної правової ситуації тощо; повинні відображатись у
відповідних процесуальних документах. Надання ЄСПЛ положенням ЄКПЛ
нового розуміння (значення) призводить до необхідності перегляду
192
правозастосовчими органами України підходів у кваліфікації діянь, призначенні
покарань, застосуванні інших заходів кримінально-правового впливу, встановленні
відповідності кримінального закону принципам міжнародного права тощо; у
законотворчій діяльності — мають відігравати особливу роль при розробці змін
до законодавства про кримінальну відповідальність у зв’язку з прийнятими на
себе Україною міжнародними зобов’язаннями. Вони мають слугувати
орієнтиром при вдосконаленні чинної нормативно-правової бази у відповідності
з європейськими стандартами у сфері захисту прав людини.
4. Запропоновано статтю 17 Закону України «Про виконання рішень та
застосування практики Європейського суду з прав людини» викласти у новій
редакції:
«Конвенція та практика Європейського суду з прав людини, яка не
суперечить нормам Конституції України, є формами права в Україні і
застосовуються судами при розгляді справ у порядку, передбаченому для норм
національного законодавства».
5. Встановлено, що ЄСПЛ не вимагає легалізації еутаназії чи самогубства
з допомогою інших осіб, а наділяє держави широким розсудом у цьому питанні.
Закріплена заборона у законодавстві України щодо еутаназії цілком відповідає
ЄКПЛ та практиці ЄСПЛ. Відповідно, у випадках порушення заборони
еутаназії особу слід притягати до відповідальності за ст. 115 КК України.
6. Сформульовано авторську редакцію статті 142-1 «Незаконні діяння з
ембріоном», якою пропонується доповнити Розділ II Особливої частини КК
України:
«Стаття 142-1. Незаконні діяння з ембріоном
1. Здійснення щодо збереженого поза жіночим тілом ембріона або під
час штучного запліднення жінки діянь, які полягають:
1) у штучному заплідненні яйцеклітини сперматозоїдом, обраним за
наявною в ньому статевою хромосомою, за винятком випадків, коли статева
клітина обирається з метою запобігання захворюванню дитини на важку
193
спадкову хворобу, що передається за ознакою статі;
2) у заміні ядра заплідненої яйцеклітини клітиною тіла іншого ембріона,
плоду, живої чи померлої особи з метою створення людського ембріону,
ідентичного цьому ембріону, плоду, живій або померлій особі спадковою
інформацією;
3) у з’єднанні ембріонів з різною спадковою інформацією, якщо хоча б
один з них є людським ембріоном, або з’єднанні з людським ембріоном клітини,
яка містить спадкову інформацію, що відрізняється від тієї, яка міститься в
клітинах ембріона, і здатна до подальшого розвитку разом з ним;
4) у створенні здатного до розвитку ембріона шляхом запліднення
яйцеклітини людини сперматозоїдом тварини або яйцеклітини тварини
сперматозоїдом людини, —
караються штрафом до трьохсот неоподаткованих мінімумів, або
обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до
трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною
діяльністю на строк до трьох років.
2. Діяння, передбачені частиною першою, вчинені повторно або за
попередньою змовою групою осіб, —
караються обмеженням волі на строк до п’яти років, або позбавленням
волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи
займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
3. Діяння, передбачені частиною першою, що призвели до тяжких
наслідків, —
караються позбавленням волі на строк до десяти років».
7. Доведено необхідність внесення змін до статті 127 КК та виключення з
її частини 2 слів «...або з мотивів расової, національної чи релігійної
нетерпимості» (як таких, що дублюють ознаку «дискримінація»), доповнення
частини 2 статті 127 після слів «Ті самі дії, вчинені повторно або за
попередньою змовою групою осіб ...» словами «або службовою особою з
194
використанням свого службового становища»:
1) частину другу статті 127 КК викласти у такій редакції:
«2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб,
або службовою особою з використанням свого службового становища, — ».
8. Запропоновано авторську редакцію статті 370-1 «Застосування
службовою особою нелюдських, жорстоких чи таких, що принижують гідність,
видів поводження і покарання», якою пропонується доповнити Розділ XVII
Особливої частини КК України:
«Стаття 370-1. Застосування службовою особою нелюдських,
жорстоких чи таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання
1. Дії, які полягають у застосуванні службовою особою з використанням
службового становища нелюдських, жорстоких чи таких, що принижують
гідність, видів поводження і покарання, за відсутності ознак катування, —
караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з
позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на
строк до трьох років.
2. Дії, передбачені частиною першою, якщо вони спричинили тяжкі
наслідки, —
караються позбавленням волі на строк від восьми до десяти років з
позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на
строк до трьох років».
9. Статтю 374 КК викладено у новій редакції з урахуванням можливого
порушення права на захист особи, яка притягується до адміністративної
відповідальності:
«Стаття 374. Порушення права на захист
1. Недопущення чи ненадання своєчасно захисника, або інше грубе
порушення права особи, яка притягується до адміністративної
відповідальності, вчинене суддею, —
карається штрафом до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів
195
громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною
діяльністю на строк до двох років або без такого.
2. Недопущення чи ненадання своєчасно захисника, або інше грубе
порушення права підозрюваного, обвинуваченого, виправданого, засудженого на
захист, вчинене слідчим, прокурором або суддею, —
карається штрафом від трьохсот до п’ятисот неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, з
позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на
строк до трьох років або без такого.
3. Дії, передбачені частиною другою цієї статті, вчинені за попередньою
змовою групою осіб, або які призвели до засудження невинної у вчиненні
кримінального правопорушення особи, або такі, що спричинили інші тяжкі
наслідки, —
караються позбавленням волі на строк від трьох до шести років з
позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на
строк до трьох років».
10. Положення КК щодо спеціальної конфіскації, передбаченої статтями
96-1 та 96-2, вимагають перегляду. Одночасне існування в санкціях статей
Особливої частини (ч. 3 ст. 368, ч. 4 ст. 368, ст. 368-2, ч. 4 ст. 368-3, ч. 4 ст. 368-
4, ч. 2-4 ст. 369, ч. 3 ст. 369-2 КК) спеціальної конфіскації і конфіскації майна
може призвести до того, що до одного і того ж майна можна буде застосувати і
конфіскацію як покарання, і спеціальну конфіскацію. Така ситуація повинна
бути вирішена на користь виключення із санкцій ч. 3 ст. 368, ч. 4 ст. 368, ст. 368-
2, ч. 4 ст. 368-3, ч. 4 ст. 368-4, ч. 3 ст. 369-2 КК слів «з конфіскацією майна», а із
ч. 2-4 ст. 369 слів «з конфіскацією майна або без такої».
11. Рекомендовано національним судам при застосуванні правових
позицій ЄСПЛ у кримінальних справах (провадженнях) дотримуватись
наступних критеріїв: 1) при застосовуванні правових позицій ЄСПЛ ретельно
досліджувати обставини справи, щодо якої постановлено рішення ЄСПЛ, а
196
також фактичні обставини справи, яка розглядається; 2) встановлювати
подібність суспільно небезпечних діянь у справі, що розглядається
національним судом, і в рішенні ЄСПЛ; 3) якщо суд обґруновує своє рішення,
спираючись на правові позиції, висловлені у рішенні ЄСПЛ проти іншої
держави, то враховувати особливості законодавства держави, проти якої
постановлене рішення ЄСПЛ, і належним чином відображати це у своєму
рішенні; 4) з’ясовувати, чи не суперечить практика (правова позиція) ЄСПЛ
Конституції України; 5) при посиланні на статті ЄКПЛ — обґрунтовувати їх
застосування правовими позиціями ЄСПЛ.