ВАСИЛЬ ВИТВИЦЬКИЙ: МУЗИКОЗНАВЧА ТА КОМПОЗИТОРСЬКА СПАДЩИНА

Краткое описание

ЛЬВІВСЬКА ДЕРЖАВНА МУЗИЧНА АКАДЕМІЯ
ім. М.В. ЛИСЕНКА

На правах рукопису

ЛЕХНИК ЛЮБОМИР ВОЛОДИМИРОВИЧ

УДК 78.27
ББК 85.313 (0) 7-18

ВАСИЛЬ ВИТВИЦЬКИЙ: МУЗИКОЗНАВЧА ТА КОМПОЗИТОРСЬКА СПАДЩИНА

Спеціальність 17.00.01 Теорія та історія культури

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства

Науковий керівник:
Козаренко Олександр Володимирович,
доктор мистецтвознавства,
професор

Львів 2005

ЗМІСТ

ВСТУП..3
РОЗДІЛ 1. ВАСИЛЬ ВИТВИЦЬКИЙ У КОНТЕКСТІ ДОБИ ТА СУСПІЛЬНОГО СЕРЕДОВИЩА
1.1. Історіографія проблеми..10
1.2. Життєвий шлях Василя Витвицького і соціокультурне тло...23
РОЗДІЛ 2. МУЗИКОЗНАВЧА СПАДЩИНА ВАСИЛЯ ВИТВИЦЬКОГО....43
2.1. Структура та особливості музикознавчої спадщини..43
2.2. Внесок В.Витвицького до вивчення історії музики51
2.3 Питання фольклору та етномузикології..134
2.4 Проблеми загального музикознавства і критики у працях В.Витвицького.....146
2.4.1 Проблеми розвитку музикознавства ..146
2.4.2 Проблеми критики.160
2.5 Музична та суспільно-громадська публіцистика В.Витвицького.....170
РОЗДІЛ 3. КОМПОЗИТОРСЬКА ТВОРЧІСТЬ В.ВИТВИЦЬКОГО181
ВИСНОВКИ.199
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 205
ДОДАТКИ ....219

ВСТУП

На тлі загального національно-духовного піднесення українського суспільства 80-х років ХХ ст. відродилося глибоке зацікавлення насильно вилученими чи забутими явищами музичної спадщини народу. Із здобуттям Україною незалежності це зацікавлення поглибилося і вилилося у цілу низку досліджень.
До проблеми ліквідації т. зв. білих плям нашої культури, зокрема музичної, була привернута увага дослідників різних галузей, зокрема істориків культури, літератури, образотворчого мистецтва, музикознавців. На гребені цієї хвилі виникли праці І. Дзюби [111], Я. Грицака [106], В.Іванова [121, 122], М.Загайкевич [119], М.Копиці [135], Ю.Ясіновського [212], С. Павлишин [171, 172], Л. Кияновської [128], О.Козаpенка [130], Л.Пархоменко [173], М. Ржевської [174], П. Медведика [165], Р. Сов’яка [192], В.Лапсюк [139] та ін.
У різних за характером та обсягом статтях і дослідженнях, які вийшли друком за останні роки, поновно актуалізовано творчість композиторів М. Лисенка, Д.Бортнянського А. Веделя, М. Колачевського, М. Вербицького, С.Воробкевича, А.Вахнянина, Н. Нижанківського, В. Барвінського, музикознавців З.Лиська, М.Антоновича, Б. Кудрика, співаків М. Менцинського, О. Мишуги. У роботах присутні різні підходи: акценти на джерельному матеріалі, поглибленому музично-теоретичному аналізі творчості, на різносторонності діяльності митців, на зв’язках між різними культурами, а в окремих комплексний музично-історичний і культурологічний підхід.
Окреме місце займають праці з проблем національного музикознавства. Серед них дисертаційні дослідження Р. Кулик про спадщину П.Сокальського, М. Ржевської про музикознавство першої третини ХХ ст.[174], розвідка Ю. Ясіновського про український музикознавчий процес найновішого періоду у незалежній Україні [212]. Разом з тим епізодично й недостатньо за числом представлені саме монографічні дослідження про українських музикознавців. Наше дисертаційне дослідження до певної міри заповнює цю прогалину: предметом нашої уваги є маловідома в Україні музикознавча та композиторська творчість Василя Витвицького, а також його різностороння діяльність публіциста, педагога та музично-громадського діяча [1].
На сьогодні проведено певну роботу (у Львівській музичній академії ім. Лисенка, а також зусиллями окремих дослідників: В. Пилиповича, Р. Савицького молодшого, автора даної дисертації) у справі видання окремих праць музикознавця та композитора. Перевидано його монографії Максим Березовський” [53] передмова і примітки Л. Кияновської, Михайло Гайворонський” [56] за редакцією Є. Дзюпини, збірку музикознавчих статей, вибраних ще за життя самим автором під назвою За океаном”, підготувала М. Зубеляк [31], видано Струнний квартет за музичною редакцією О. Когут-Ванькович [84]. 2003 року за редакцією автора даного дисертаційного дослідження видано зібрання, яке містить понад 130 музикознавчих і публіцистичних статей Василя Витвицького [60] антологію більшості його праць з коментарями, біографічним нарисом та іменним покажчиком. Зібрання є базовим підґрунтям для комплексного вивчення творчості музикознавця, передбаченого даним дослідженням.
Змістом цієї праці є спроба комплексного і якомога повнішого дослідження творчості В. Витвицького, якій належить особливе місце в історії української музики з кількох причин: по-перше, тому що він поєднував в одній особі діяльність музикознавця, композитора, публіциста, громадського діяча; по-друге, завдяки унікальній часовій тяглості його діяльності; по-третє, внаслідок широкого географічного ареалу досліджуваних ним явищ: це Україна, зокрема Галичина, Німеччина, США, інші країни. Тому наше дослідження, проведене з акцентом на музикознавчій спадщині митця, включатиме вивчення найхарактерніших зразків його композиторської спадщини та, частково, громадсько-публіцистичної діяльності В.Витвицького. Воно є спробою окреслення унікальності особи і творчої та наукової діяльності Василя Витвицького, специфіки його наукового та світоглядного підходу до висвітлення явищ та процесів музичного і музично-громадського життя, оригінальності його композиторської творчості.
Актуальність теми дослідження полягає у відсутності окремого розгляду музикознавчого доробку та композиторської творчості В. Витвицького. Детальне висвітлення його діяльності дозволяє прослідкувати основні її етапи, форми вияву та контексти формування і функціонування. Знову і знову актуалізуються центральні у музикознавчій спадщині В. Витвицького питання національної своєрідності мистецтва, ролі музичного мистецтва як чинника національної самоідентифікації та духовного просвітництва. Актуальність теми в необхідності інтегрування творчої спадщини В. Витвицького у цілісний масив українського музикознавства, у заповненні його прогалин, у не зниклій до сьогодні насутності проблем, піднятих самим В. Витвицьким, а також у фактологічному багатстві його праць.
Дисертація виконана згідно з програмою перспективних наукових досліджень Львівської державної музичної академії ім. М. В. Лисенка за темою №5 Історія української музичної культури ХХ ст.”
Метою дисертації є якомога повніше відтворення і прочитання музикознавчої і композиторської спадщини В. Витвицького, яке полягає в її систематизації і структуризації за тематикою, а також за хронологією фактів, персоналій та явищ; вияснення ролі, місця та значення різностороннього творчого доробку В.Витвицького у музикознавстві та композиторській творчості України двох останніх третин ХХ ст. Реалізація цієї мети вимагає виконання таких завдань:
- проаналізувати існуючий на даний час масив праць щодо спадщини В.Витвицького, визначити перспективи її дальшого дослідження;
- з’ясувати суспільно-культурні передумови музикознавчої і композиторської діяльності В. Витвицького;
- сформувати ґрунтовну джерельну базу на основі праць В.Витвицького музикознавця, критика, публіциста, композитора, свідчень про його діяльність як диригента, педагога, організатора музичного життя;
- проаналізувати структуру музикознавчої спадщини В. Витвицького;
- з’ясувати основні методи наукових досліджень В.Витвицького;
- конкретизувати значення його внеску в українське музикознавство на Батьківщині та в діаспорі;
- показати внесок Витвицького в усвідомленні значення української музичної спадщини у контексті світової музики;
- проаналізувати характерні стильові ознаки композиторської творчості Витвицького;
- прослідкувати вплив статей музикознавця і публіциста на музичне та суспільне життя.

Об’єктом дослідження є життя та діяльність В. Витвицького в контексті національного музично-історичного процесу двох останніх третин ХХ ст. (як на Батьківщині, так і на еміграції).
Предметом дослідження є багатоаспектна наукова і музична творчість Витвицького музикознавство, композиторська творчість, публіцистика тощо.
Основу дослідження складають:
1) маловідомі в Україні музикознавчі праці В. Витвицького, в яких автор торкається широкого кола питань: історії української музичної культури та насутніх проблем її розвитку; історичних процесів культурного взаємообміну, в результаті якого формується своєрідне обличчя української національної культури; забутих сторінок національної музичної спадщини (твори, персоналії, факти);
2) музична публіцистика, що адекватно відобразила музичне життя України і діаспори впродовж двох останніх третин ХХ ст.;
3) статті з проблем музичної соціології;
4) теоретичні дослідження окремих сторін творчості композиторів (Бах, Шопен, Ліст, Березовський, Бортнянський, Лисенко, Леонтович, Гайворонський, Стравінський, Шостакович та ін.);
5) статті з проблем етномузикології;
6) публікації з загальних проблем музикознавства та музичної критики;
7) оригінальні музичні композиції В. Витвицького;
8) публікації інших авторів, що стосуються творчості В.Витвицького;
9) епістолярна спадщина.
Методологія дослідження сформована багатоаспектністю об’єкта та предмета дослідження цим зумовлений її комплексний характер, який включатиме системний аналіз з елементами традиційно-музикознавчого, історико-генетичного та міждисциплінарного підходів. Використані, зокрема, такі методи дослідження:
- джерелознавчий у накопиченні первісних даних, архівних матеріалів і документів;
- аналітичний при вивченні мистецтвознавчих параметрів обраної теми;
- системний у створенні загального портрета”;
- історичний дослідження статей з історії музики побудовано за хронологією явищ з метою витворити певний ланцюг явищ і прослідкувати їх взаємний зв’язок та частково динаміку розвитку української музики ХХ ст.;
- традиційно-музикознавчий при аналізі музики В. Витвицького.
Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в 1) уточненні і укладенні наукового життєпису Василя Витвицького; 2) введенні в науковий обіг його музикознавчого, композиторського та, почасти, епістолярного доробку; 3)здійсненні аналізу та спроби дати характеристику творчості Витвицького; 4) спробі окреслення місця і ролі В. Витвицького в історії української музики ХХ ст.
Висувається гіпотеза про особливе (а часто унікальне) місце В. Витвицького у розвитку української музичної культури ХХ ст. як історика музики, музичного публіциста, композитора, просвітителя, культуролога, що особливо проявилося у 30-40 роки ХХ ст. , а також на еміграції.
Практична цінність даного дослідження: 1) матеріали дисертації можуть бути використані в курсах історії музики; 2) імена та явища, заторкнені у працях В.Витвицького, можуть стати предметом наступних музикознавчих досліджень; 3)аналіз музичних творів, здійснених Витвицьким, може стати важливим матеріалом для їх виконавців; 4) аналіз творів Витвицького-композитора може бути спонукою до зацікавлення ними з боку виконавців, редакторів та слухачів, а також допоміжним матеріалом для виконавців.
Апробацією дисертаційного матеріалу є:
- опубліковані статті В.Витвицького у збірнику (В. Витвицький. Музикознавчі праці. Публіцистика. Серія Історія української музики. Випуск 11: дослідження / Упорядкування, редакція, примітки, переклади, переднє слово Л. Лехника. Львів, 2003) [60];
- публікації автора дисертації надруковані у наукових фахових виданнях:
1. Василь Витвицький митець і вчений / В кн. Василь Витвицький. Музикознавчі праці. Публіцистика. Львів, 2003. С. 8 18.
2. Василь Витвицький на тлі галицького музичного життя // Вісник Прикарпатського університету. Мистецтвознавство. Івано-Франківськ: Плай, 2004. Вип.VІ. С. 46-51.
3. Дисертація Василя Витвицького як перше дослідження солоспіву галицьких композиторів // Вісник Прикарпатського університету. Мистецтвознавство. Івано-Франківськ: Плай, 2005. Вип. IХ. С. 112-118.
Апробацією матеріалу є також:
- здійснений автором дисертації переклад дисертації В.Витвицького (Витвицький Василь. Руська сольна пісня у другій половині ХХ століття в Галичині: Дисертація доктора філософії. Краків, 1932. Переклад з польської Любомира Лехника / Редактор Володимир Пилипович. Перемишль, 2004);
- виступи на наукових конференціях: ”Життєвий і творчий шлях В. Витвицького” (Засідання осередку НТШ у Коломиї, 1998, березень), Спогади В. Витвицького як джерело дальших наукових досліджень” (Наукова конференція НТШ в пошану В. Витвицького, Нью-Йорк, 2001), Василь Витвицький на тлі галицького музикознавства” (Ювілейна конференція до 100-річчя Вищого музичного інституту ім. Лисенка, Львів 2003), Станіслав Людкевич у публікаціях В. Витвицького (ХV наукова сесія НТШ, Львів 2004, 18 березня), Василь Витвицький і музичне життя Перемишля” (Наукова конференція „Етнокультурні процеси в українському урбанізованому середовищі ХХ століття”, Івано-Франківськ, 2004, 24 квітня);
- обговорення дисертації на засіданнях кафедри музичної україністики ЛДМА ім. М. Лисенка.
Творчою апробацією матеріалів дисертації є виконання за участю дисертанта Сюїти для скрипки, віолончелі й фортепіано [85] (1 грудня 1990 р. [7] ), вихід друком в Україні Першого струнного квартету (Переднє слово Л. Лехника) [84], виконання цього твору (зокрема, 19 серпня 2004 р., за участю автора дисертації).
Джерела матеріалів до дисертації це львівські періодичні видання 1930-1940х років Діло, Новий час, Нові дні, Львівські вісті, Українська музика; періодика України та зарубіжних країн різного часу: Радянська музика (Київ), Арка (Мюнхен), Вісті (Джерсі Сіті), Музичні вісті (Міннеаполіс), Свобода (Джерсі Сіті), Сучасність (Мюнхен), Нові дні (Торонто), Новий шлях (Вінніпеґ), Кultura (Париж), The Slavonic and East European Revue (Лондон). Використано також перевидання праць і музичних композицій В. Витвицького, які вийшли в останні роки в Україні, а також копії рукописів (машинописів) з архіву В.Витвицького. Ряд джерел отримано автором дисертації у бібліотеці Наукового Товариства ім. Шевченка в Нью-Йорку.
З усіх музикознавчих праць автора використано переважну їх більшість всього 224 позиції різних жанрів (дисертація, монографія, нарис, есей, рецензія, публіцистична стаття), а також вибрані музичні композиції та доступну частину епістолярної спадщини В. Витвицького.
Дисертація складається з Вступу, трьох Розділів, Висновків. Загальний обсяг основного тексту 204 сторінки. У кінці праці подано список використаної літератури (228 позицій), в який включено бібліографію праць про В. Витвицького, та Додатки (з епістолярної спадщини В. Витвицького).

[1] Згадки про музикознавчу й композиторську працю Витвицького знаходимо в енциклопедичних виданнях і музично-критичних статтях різних авторів. Повний список публікацій про В. Витвицького входить у загальний список джерел.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Василь Витвицький як науковець і митець проявив себе у різних ділянках музичного і громадського життя музикознавстві, композиції, педагогіці, організаційній, громадській, журналістській діяльності, редакційній праці в енциклопедичних виданнях та на радіо. Завдяки особливій різносторонності творчої діяльності Витвицький зайняв в українському музикознавстві особливе місце. Вже в ранній період діяльності виступав як музикознавець та музичний критик.
У другому періоді життя переважає його праця в прикладних галузях музичній критиці та публіцистиці. Особливість складу його музикознавчої спадщини визначає та обставина, що В. Витвицький працював у складних умовах еміграції, де мав більше поле для самовияву в ділянці музичної публіцистики, і навіть історичні праці і статті мають публіцистичну спрямованість. Еміграція і в зв’язку з цим відірваність від безпосередньої участі в музичному житті України, певна ізоляція українського музичного життя від загальноамериканського, традиційна світоглядна спрямованість українських митців на превалювання ідейно-патріотичного змісту мистецтва над чисто художніми цінностями (в даному випадку превалювання ролі критики над суто теоретичними дослідженнями) були тими чинниками, що визначили напрям музикознавчої праці Витвицького у другій половині його життя. Разом з тим його праці в галузі музичної теорії (дисертація, аналіз творів В.Барвінського, С. Людкевича, М.Гайворонського, М. Березовського) відзначені високим науковим рівнем.
У своїй музикознавчій праці Витвицький вигідно виділяється універсальністю, тобто широтою охоплення історичних періодів української музики на тлі її інтернаціонального контексту. Цінність його праць підносить широта його кругозору. Йому були притаманні високі інтелектуальні та морально-етичні якості: неупередженість, безкомпромісність і незалежність думки.
Перу Василя Витвицького належить понад двісті музикознавчих праць: з теорії та історії музики, музичної критики, музичної публіцистики, а також численні музичні твори. Його музикознавчі праці насичені конкретним історичним матеріалом, висвітленим досвідом і незалежною думкою автора. Розмаїття тематичного спрямування та глибина проникнення у досліджуваний матеріал, опора на широкі інтердисциплінарні пов’язання, ясність і логічність викладу, постійне відчуття патріотичного обов’язку все це становить головну суть Витвицького музикознавця. Його музично-критична спадщина охоплює понад 70-літній період від середини 1920-х років і до останніх років ХХст.
Головною ділянкою музикознавчих досліджень В. Витвицького була історія музики. У працях з історії музики В. Витвицький висвітлив окремі важливі сторінки та риси творчості українських композиторів і музичних діячів, які формували багате й різноманітне ціле українську музику. Йому притаманне широке часове охоплення історії: від давніх часів до останніх років ХХ ст. Хоча розвиток української музики доби класицизму був перерваний, на думку музикознавця, внаслідок політичних причин, В. Витвицький все ж підкреслював, що творчість Максима Березовського, Дмитра Бортнянського і Артема Веделя була важливою епохою в українській музиці. Березовський був основоположником українського музичного класицизму, він створив новий тип циклічного духовного концерту, у творчості Бортнянського досяг остаточного завершення довготривалий розвиток української багатоголосої церковної музики. На ньому завершилася і одночасно перервалася доба класицизму в українській музиці [60, с. 202]. Витвицький постійно підкреслював, що Березовський, Бортнянський і Ведель є насамперед українськими композиторами, а в умовах західного світу це було особливо важливим.
Витвицький-історик підніс значення перемишльської школи як осередку, з якого вийшли три генерації галицьких українських композиторів. Значення Перемишля тим більше, що він був осередком, який справив вплив на духовне об’єднання Сходу та Заходу України засобами хорової церковної музики.
В.Витвицький висвітлив не лише композиторську, а й музично-громадську громадянську працю Миколи Лисенка, відзначивши що саме від творчості Лисенка в українській музиці започатковується збагачення жанрової палітри української музики. Особливе місце в працях і статтях музикознавця посідає оперна творчість та патріотична громадянська праця М. Лисенка, а також його вплив на галичан, в основному за посередництвом Івана Франка. Творчість композиторів після-Лисенкової доби М. Леонтовича та К. Стеценка музикознавець вважає сполучною ланкою між Лисенком та композиторами ХХ ст., яка мала своє продовження у творчості наступників, відзначеній тяглістю плекання широкої палітри жанрів. Музикознавець висловив ідею про три вузли, які спричинилися до зближення української музики Західної та Східної України: творчість Бортнянського, Лисенка і Леонтовича. Своєю музикознавчою працею В. Витвицький повернув українській культурі імена багатьох її діячів, невідомих, замовчуваних або приписуваних іншим національним культурам.
Автор особливо підкреслив велике значення галицького дуумвірату” композиторів С. Людкевича й В. Барвінського та їх вирішальний вплив на галицьке українське музичне життя ХХ століття. Він спричинився до відродження імені В.Барвінського та відведення йому належного місця в історії української музики ХХ ст.
Витвицький відзначає, що для творчості середини ХХ ст характерне стильове різноманіття: риси неоромантизму, модернізму, традиційної класики та народництва, як у виразному вияві, так і в їх поєднанні. Він привернув увагу до замовчуваних у радянському музикознавстві протягом десятиліть імен композиторів, які плідно працювали у цей та попередній період. Музикознавець відзначив широке використання пластів одного з найбагатших у світі українського фольклору композиторами новітнього часу, та лінію розвитку української новітньої музики, спорідненою з концепціями Б. Бартока.
Праця музикознавця поєднує наукову методологію, породжену основними напрямами філософії і соціології ХХ ст., з доступністю та літературною барвистістю викладу. Літературний стиль музикознавця барвистий і музичний”. Музична творчість Витвицького-композитора мала, без сумніву, вплив на музичність його літературного стилю. Витвицький був переконаним прибічником збереження стилю і шарму мови літературної основи музичних творів та мови авторів, що писали про музику. Мова його праць і статей збагачує українську музичну термінологію.
Більше від інших музикознавців своїх сучасників В. Витвицький звернув увагу на міжгалузеві пов’язання музики з іншими видами мистецтва, сферами культури та суспільного життя, і в цьому зв’язку виявляв політичні та інші позамузичні перешкоди у розвитку української музики.
В. Витвицький підкреслює суспільно-практичне значення загального музикознавства у його освітній, історіографічній, інформаційній, виховній та критерієтворчій функціях. Загострив увагу на власне критичній ролі музикознавства у виявленні хибних поглядів.
В. Витвицький-композитор є автором значного числа музичних творів, кращі з яких відзначені глибоким художнім змістом та високою композиторською технікою. Композиції В. Витвицького, особливо Диптих, свідчать про майстерність композитора у творенні з матеріалу окремої теми музичних образів різного, часом контрастного характеру. Його музично-мистецька стилістика близька до стилю його сучасників В.Барвінського і Н.Нижанківського, засоби вислову збагачені різноманітністю ритму, агогіки, поліфонічними елементами. Композиторські прямування В.Витвицького проходили у руслі стилістики європейського модерну та авангарду його доби, коли пріоритети у розвитку завойовувала інструментальна музика, камерна і оркестрова. Композиції Витвицького стоять на гідному місці поряд з творами його сучасників щодо мистецької концепції та її втілення. Кращі музичні композиції В. Витвицького зберегли до сьогодні не лише історичну, а й мистецьку вартість.
Плідна й успішна праця у двох найголовніших для нього ділянках музикознавстві та композиторській творчості доводить думку про те, що композиторська і музикознавча праця взаємозбагачують одна одну (також підтверджену прикладом різносторонньої праці С.Людкевича).
В. Витвицький вважав, що найефективнішими засобами світової репрезентації України повинні бути українські музичні твори високих жанрів (опера, симфонія, концерт) та найвищої композиторської майстерності, у найкращому їх виконанні, широкі контакти митців, а також фундаментальні наукові праці.
Музикознавець у своїх працях постає справжнім українським патріотом та інтернаціоналістом, виступаючи за входження української музики як складової до музичної культури народів світу.
З огляду на велику кількість і вагомість змісту розглянутих в цьому дослідженні монографій, праць та статей, місце Василя Витвицького в українському музикознавстві справедливо повинно стояти поряд і на рівні з такими відомими представниками музичної науки, його сучасниками, як Б. Кудрик, С. Людкевич, А. Ольховський, З. Лисько, М. Гордійчук, І.Ляшенко, О. Шреєр-Ткаченко, Ф. Стешко, Л. Архімович, М. Загайкевич, М. Антонович, Ю. Ясіновський та інші відомі вчені.
Публіцистична, педагогічна і диригентська праця В. Витвицького передвоєнного періоду була його вагомим практичним внеском у спрямування галицького музичного життя на шлях професіоналізму, а музично-організаційна та громадська діяльність пізніших років справила відчутний вплив на пожвавлення музичного життя в еміграції. Про повагу до В.Витвицького в українському науковому середовищі в еміграції свідчить факт його обрання дійсним членом Наукового Товариства ім. Шевченка та Української Академії Мистецтв і Наук у США.
В. Витвицтький приклав багато праці музикознавця, критика і публіциста в напрямі покращення співжиття і взаємодії двох протилежних політичних систем: підкреслюючи наукові здобутки музикознавства в Україні; захищаючи від докорів емігрантських кіл чесну творчу працю митців з України радянського періоду, не ототожнюючи їх з тоталітарним режимом; визнаючи високі досягнення російської композиторської та виконавської школи; нарешті, відзначаючи ті позитивні зміни і потенційні можливості, які відкрилися з приходом радянської влади в Західну Україну для розвитку української музики. Разом з тим впродовж всього свого життя музикознавець залишався непримиренним обвинувачем національного поневолення і всіх видів тоталітаризму. У роки протистояння двох систем праця Витвицького була об’єднуючим чинником двох гілок української культури, розмежованих по різних боках залізної заслони. Тепер, коли штучні бар’єри знято, його спадщина ще більшою мірою повинна сприяти взаєморозумінню та зближенню всіх часток єдиної нації.
Праця музикознавця є прикладом того, як український патріот, проживаючи за океаном, відірваний від рідного ґрунту, знаходив можливості і навіть певні переваги для об’єктивного спостереження за українськими і світовими мистецькими й суспільними явищами та формування громадської думки і високих естетико-мистецьких критеріїв у середовищі українсько-американської, українсько-канадської еміграції та еміграції українців у Західній Європі. Життя і творча праця автора просякнуті ідеєю діяльного патріотизму громадянина України, в якому куточку світу він би не перебував.
Своєю працею В. Витвицький збудував мости між Сходом і Заходом. Мости, збудовані ним впродовж життя, покликані забезпечувати безперервний рух для обміну перш за все духовними цінностями між Україною і міжнародною спільнотою.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Антонович М. Спогади про Адольфа Хибінського та Львівський університет // Musica Humana. Львів, 2003. Вип. І. С. 58-66.
2. Барвінський В. Д-р Витвицький: Музичне життя Карпатської України // Українська Музика. 1939. Ч. 3. С. 85.
3. Барвінський В. З концертного залу. 25-літній ювілей д-ра С. Людкевича // Діло. 1925. 14 березня.
4. Білинська М. Сидір Воробкевич. Київ:Музична Україна, 1982. 46с.
5. Борев Ю. Критика современных буржуазных эстетических концепций. Москва: Высшая школа, 1977. С. 68-75.
6. Буржуазная эстетика сегодня. Москва: Знание, 1975.
7. В Коломиї вшановано В. Витвицького // Свобода. 1991. 6 лютого.
8. Вахнянин Анатоль. Спомини з життя. Львів, 1908.
9. Витвицький Б. Виступ на Конференції в пошану Василя Витвицького. Нью-Йорк, 2001. 31 березня. Стенограма.
10. Витвицький В. Автобіографія. Машинопис з архіву В. Витвицького.
11. Витвицький В. Антін Рудницький музичний критик і музикознавець (Передмова) // Антін Рудницький. Про музику й музик. Нью-Йорк, 1980. С. 56- 61.
12. Витвицький В. Бела Барток і українська музика // В. Витвицький. За океаном. Львів, 1996. С. 73-76.
13. Витвицький В. Бетговенівський рік // Новий шлях. 1970. 10 жовтня.
14. Витвицький В. Борис Максимович // Свобода. 1950. 31 жовтня.
15. Витвицький В. Бумеранг повернувся // Наш голос (Трентон). 1976. Квітень.
16. Витвицький В. Василь Барвінський // Свобода. 1987. 17-18 жовтня.
17. Витвицький В. Взаємини М. Лисенка з І. Франком. Краків-Львів, 1942. 39 с.
18. Витвицький В. Гетьман Кирило Розумовський музичний меценат // Збірник на пошану Григорія Китастого. Нью-Йорк, 1980. С. 56-61; передрук: В. Витвицький. За океаном. Львів, 1996. С. 58-61.
19. Витвицький В. Два дні (Спомин з 1941 року) // Свобода. 1953. 22 травня.
20. Витвицький В. Два симфонічні концерти // Свобода. 1956. 29 травня
21. Витвицький В. Два слова // Наш голос. 1977. Травень.
22. Витвицький В. Детройтська струнна оркестра // Свобода. 1952. 17 червня.
23. Витвицький В. Дипломи патріотизму // Наш голос. 1980. Серпень.
24. Витвицький В. Диптих (Пісня і Танець”). Партитура (рукопис).
25. Витвицький В. Дмитро Миколайович Ревуцький // Сучасність, 1981. Березень-квітень.
26. Витвицький В. До питання українсько-польських взаємин // Українське життя (Чикаго). 1978. 1 квітня.
27. Витвицький В. Жартівливі пісні // Новий шлях. 1968. 30 березня.
28. Витвицький В. Життєвий шлях Бориса Кудрика // В. Витвицький. За океаном. Львів, 1996. С. 95 99.
29. Витвицький В. З династії золотих голосів // В. Витвицький. За океаном. Львів, 1996. С. 32-35.
30. Витвицький В. З приводу одного концерту // Українські вісті. 1947. 23 березня.
31. Витвицький В. За океаном. Львів, 1996. 132 с.
32. Витвицький В. Забута і нагороджена опера // Новий шлях. 1971. 29 травня.
33. Витвицький В. Інтернаціоналізм та його вороги // Свобода. 1982. 29-31 грудня.
34. Витвицький В. Історія музики ХVIII-XIX сторіч // Енциклопедія Українознавства. Мюнхен Нью-Йорк, 1949. С. 869-873.
35. Витвицький В. Історія однієї музичної знахідки // В. Витвицький. За океаном. Львів, 1996. С. 104-106.
36. Витвицький В. Камерний концерт сьогочасної української музики // Львівські вісті. 1943. 25 травня.
37. Витвицький В. Капела бандуристів оновлена // Свобода. 1951. 24 лютого.
38. Витвицький В. Капела і ми // Свобода. 1952. 13 травня.
39. Витвицький В. Карміна Бурана” // Свобода. 1957. 25 січня.
40. Витвицький В. Кароль Шимановський // В. Витвицький. За океаном. Львів, 1996. С. 92-95.
41. Витвицький В. Київська музична осінь // Нові дні. 1970. Ч. Х-ХІ.
42. Витвицький В. Кобзарські літописи // Свобода. 1982. 6-7 жовтня.
43. Витвицький В. Коломия // Чорногора. 1991. №1. С. 43-49 .
44. Витвицький В. Концерт Бориса Максимовича // Свобода. 1953. 14 травня.
45. Витвицький В. Концерт Романа Рудницького у Детройті // Свобода. 1954. 22 жовтня.
46. Витвицький В. Концерт струнної оркестри в Детройті // Новий шлях. 1975. 12 квітня.
47. Витвицький В. Концерт у 25-ліття смерти М. Лисенка // Новий час. 1937. 22 грудня.
48. Витвицький В. Концерт Юрія і Дани Мазуркевичів у Виндзорі // Новий шлях. 1975. 24 травня.
49. Витвицький В. Концерти Василя Тисяка в Америці // Свобода. 1955. 3 червня.
50. Витвицький В. Культурний обмін відновлений // Свобода. 1986. 2-3 квітня.
51. Витвицький В. Лист до редакції від 22 травня 1977 // Kulturа. 1979. № 9.
52. Витвицький В. Львів радянський // Сучасність. 1987. Липень-серпень.
53. Витвицький В. Максим Березовський. Життя і творчість. Джерсі Сіті, 1974. 95 с.; передрук: Львів, 1995. 112 с.
54. Витвицький В. Микола Лисенко учитель // Пропам’ятна книга Українського Музичного Інституту в Америці. Нью-Йорк, 1963. С. 65-68; передрук: В.Витвицький. За океаном. Львів, 1996. С. 19-24.
55. Витвицький В. Мистці з України // Нові дні. 1976. Грудень.
56. Витвицький В. Михайло Гайворонський. Життя і творчість. Нью-Йорк, 1954; передрук: В. Витвицький. Михайло Гайворонський. Життя і творчість. Львів, 2001. 175 с.
57. Витвицький В. Михайло Мінський // Свобода. 1951. 21 серпня.
58. Витвицький В. Музика і політика // Свобода. 1984. 27-29 березня.
59. Витвицький В. Музикознавець Андрій Ольховський // В. Витвицький. За океаном. Львів, 1996. С. 47-55.
60. Витвицький В. Музикознавчі праці. Публіцистика. Львів, 2003. 390с.
61. Витвицький В. Музичний дуумвірат // Сучасність. 1988. Лютий.
62. Витвицький В. Музичний портрет Павла Тичини // Сучасність. 1982. Січень-лютий.
63. Витвицький В. Музичними шляхами. Спогади. Мюнхен: Сучасність, 1989. 215 с.
64. Витвицький В. Музичні шестидесятники // Новий шлях. 1967. 4 лютого.
65. Витвицький В. На сторожі кобзарських традицій // Новий шлях. 1969. 1 березня.
66. Витвицький В. Народна музична скарбниця // Новий шлях. 1967. 16 грудня.
67. Витвицький В. Ноктюрн” опера Миколи Лисенка // Свобода. 1963. Ч. 80. 30 квітня.
68. Витвицький В. Опера Катерина” на сцені Детройта // Свобода. 1961. 25 квітня.
69. Витвицький В. Пан Коцький” Миколи Лисенка // Вісті. 1968. Червень.
70. Витвицький В. Піяніст Святослав Ріхтер // Новий шлях. 1968. 14 грудня.
71. Витвицький В. Пісня” для віолончелі і ф-но. Рукопис (без дати).
72. Витвицький В. По сторінках київської Музики” // Сучасність. 1980. Березень.
73. Витвицький В. Порфир Демуцький лікар і музика // Свобода. 1952. 8 червня.
74. Витвицький В. Річний концерт хору Трембіта” в Детройті // Свобода. 1960. 23 грудня.
75. Витвицький В. Роман Придаткевич з приводу концерту в Детройті // Свобода. 1950. Ч. 283.
76. Витвицький В. Роман Рудницький // Свобода. 1965. 3 лютого.
77. Витвицький В. Свята і будні // Наш голос. 1973. Травень.
78. Витвицький В. Симфонічна поема Мазепа” Франца Ліста // В. Витвицький. За океаном. Львів, 1996. С. 16-19.
79. Витвицький В. Слідами української тематики у творчості Сергія Прокоф’єва // В.Витвицький. За океаном. Львів, 1996. С. 38-41.
80. Витвицький В. Сонатіна для фортепіяну на 4 руки. Рукопис.
81. Витвицький В. Сонатіна для фортепіяну на чотири руки. Торонто, 1980.
82. Витвицький В. Співає Лілея Волянська // Свобода. 1989. 4 квітня.
83. Витвицький В. Стрілецька пісня // Календар За народ”. Львів, 1944.
84. Витвицький В. Струнний квартет / Ред. О. Когут-Ванькович. Львів, 2002.
85. Витвицький В. Сюїта для скрипки, віолончелі і фортепіяну. Торонто, 1978.
86. Витвицький В. Тарас Губицький і його оркестра // Свобода. 1954. 28 травня.
87. Витвицький В. Тісний час // Новий шлях. 1968. 5 жовтня.
88. Витвицький В. Тридцятьріччя УМІ (Українського Музичного Інституту) // Свобода. 1983. 15 квітня.
89. Витвицький В. У Генеральній Губернії // Сучасність. 1986. Лютий-березень.
90. Витвицький В. У роковини Кирила Стеценка // Новий шлях. 1972. 6 травня.
91. Витвицький В. Український музичний Львів // В. Витвицький. За океаном. Львів, 1996. С. 9-16.
92. Витвицький В. Українські народні пісні для фортепіяну на чотири руки. Торонто, 1974. Вип. 2.
93. Витвицький В. Фортепіянова музика Нестора Нижанківського // Свобода. 1985. 17 травня.
94. Витвицький В. Фортепіаянове тріо. 1942 (рукопис).
95. Витвицький В. Фортепіяновий дует Люби та Іринея Жуків // В. Витвицький. За океаном. Львів, 1996. С. 110-115.
96. Витвицький В. Франц Ліст // Новий час. 1936. 17-18 грудня.
97. Витвицький В. Фридрих Шопен і українська народна пісня // Свобода. 1949. 21 грудня.
98. Витвицький В. Цінні музичні видання // Свобода. 1964. 6 жовтня.
99. Витвицький В. Чи ще один російський композитор? // Новий шлях. 1967. 25 березня.
100. Витвицький В. Шопен у виконанні Бориса Максимовича // Свобода. 1953. 18 грудня.
101. Витвицький В. Ще раз про українську філармонію // Українська музика. 1937. Червень.
102. Відгуки минулого. Олександр Кошиць в листах до Павла Маценка. Лист від 26 травня 1941. Вінніпеґ, 1954.
103. Вітгенштейн Л. Філософські дослідження // Читанка з історії філософії у 6 книгах. Київ, 1993. Книга 6. Зарубіжна філософія ХХ ст. С. 12-21.
104. Гординська-Каранович Д. Важлива праця про українську музику. Свобода. 1990. Ч. 24.
105. Грицак Є. Перший альманах перемиських богословів / Його ж: Вибрані українознавчі праці. Перемишль, 2002.
106. Грицак Я. Нарис історії України. Формування модерної української нації ХІХ-ХХ століття. Київ, 1996.
107. Граб У. Адольф Хибінський творець кафедри музикології Львівського університету // Мusica Humana / Наукові збірки ЛДМА ім. М.В. Лисенка. Львів, 2003. Вип. 1. С. 37-38.
108. Грінченко М. Історія української музики. Київ, 1922. 278 с.; друге незмінене видання: Нью-Йорк, 1961.
109. Гринченко Н. Первая украинская симфония М. Кaлачевского // Советская музыка. 1946. № 11. С. 66-73.
110. Дириґентський порадник. Львів, 1938. 227 с.
111. Дзюба І. Між культурою і політикою. Київ, 1998.
112. Домбровський Б. Казимир Твардовський та його школа (синтез етики та логіки ) // Філософська і соціологічна думка. 1996. Ч. 1-2. С. 89-92.
113. Д-р Василь Витвицький. Некролог // Свобода. 2000. 6 січня.
114. Енциклопедія Українознавства. Словникова частина / Головний редактор д-р Володимир Кубійович. Париж -Нью-Йорк: Молоде життя, 1955. Т. І.
115. Етнографічний збірник. Вид. Етнографічної комісії Наукового Товариства ім. Шевченка у Львові. Львів, 1906—1907. Т. XXІ-XXII; Матеріали до української етнології. Вид. Етнографічної комісії Наукового Товариства ім. Шевченка у Львові. Львів, 1916. Т. XVI.
116. Жартівливі пісні. Київ, 1967. 800 с.
117. Загайкевич М. Здобутки і прорахунки // Культура і життя. 1970. 22 жовтня.
118. М. Загайкевич. Михайло Вербицький і Перемиська музична школа //Перемишль і перемиська земля протягом віків / Під редакцією С. Заброварного. Перемишль-Львів, 1996. С. 249-257
119. Загайкевич М. Михайло Вербицький. Сторінки життя і творчості. Львів, 1998.
120. Зубеляк М. Василь Витвицький — музикознавець (передмова) // В кн. В. Витвицький. За океаном. Львів, 1996. С. 3-8.
121. Іванов В. Дмитро Бортнянський. Київ,