Яковець Кароліна Іванівна. Розвиток та становлення топографії бічних стінок носа в ранньому періоді онтгогенезу людини

Краткое описание

Яковець Кароліна Іванівна. Розвиток та становлення топографії бічних стінок носа в ранньому періоді онтгогенезу людини : Дис... канд. наук: 14.03.01 2008

Яковець К.І. Розвиток та становлення топографії бічних стінок носа в ранньому періоді онтогенезу людини. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.03.01 нормальна анатомія. Державний вищий навчальний заклад „Тернопільський державний медичний університет імені І.Я.Горбачевського” МОЗ України, Тернопіль, 2008.
Дисертація присвячена вивченню розвитку, динаміки формоутворення бічних стінок носа в пренатальному періоді онтогенезу людини. За допомогою адекватних морфологічних методів простежено становлення й зміну синтопії складових бічних стінок носа, періоди інтенсивного та уповільненого їх росту, критичні періоди, варіанти та можливі вади розвитку. Визначено, що наприкінці зародкового періоду розвитку відбувається сполучення ротової порожнини з носовою. На початку передплодового періоду, внаслідок випинання епітелію бічних стінок носа в прилеглу мезенхіму, утворюються носові ходи та носові раковини. Наприкінці п’ятого на початку шостого місяця носові раковини представлені кістковими структурами. Найменш вираженим залишається нижній носовий хід. Закладка верхньощелепних пазух відбувається в передплодів 32,0-44,0 мм, клиноподібної у передплодів 46,0-56,0 мм, решітчастих комірок та лобових у плодів 150,0-180,0 мм тім’яно-куприкової довжини. Наприкінці плодового періоду розвитку найбільш вираженими є верхньощелепні і решітчасті пазухи. Залози слизової оболонки бічних стінок носа є похідними епітеліальної вистилки. Найбільш густа сітка кровоносних судин знаходиться на вільних кінцях носових раковин.
Результати дослідження впроваджені в навчальний процес кафедр анатомії людини і топографічної анатомії та оперативної хірургії медичних ВНЗів України.

У дисертаційній роботі дано теоретичне узагальнення і нове вирішення актуальної задачі, що полягає у визначенні закладки і становлення топографії бічних стінок носа у взаємозв’язку із суміжними структурами в ранньому періоді онтогенезу людини, з’ясуванні прогресивних та регресивних їх змін, уповільненого та прискореного росту. Одержані нові дані є основою для подальшого морфологічного дослідження, удосконалення та розробки нових методів профілактики і оперативних втручань у зазначеній ділянці.

Зачаток носової ділянки з’являється в зародків 5,0-5,5 мм тім’яно-куприкової довжини у вигляді парних потовщень епітелію з боків від лобового горба над ротовою щілиною. На початку передплодового періоду онтогенезу внаслідок випинання епітелію бічних стінок носа в прилеглу мезенхіму утворюються носові ходи та носові раковини. Наприкінці п’ятого на початку шостого місяця носові раковини представлені кістковими структурами. Найменш вираженим залишається нижній носовий хід.
Закладка суміжних структур: верхньощелепних пазух відбувається в передплодів 32,0-44,0 мм, клиноподібної у передплодів 46,0 56,0 мм, решітчастих комірок та лобових пазух у плодів 150,0-180,0 мм тім’яно-куприкової довжини. Наприкінці внутрішньоутробного періоду розвитку найбільш вираженими є верхньощелепні пазухи і комірки решітчастого лабіринту.
Слизова оболонка бічних стінок носа і приносових пазух вкрита високим циліндричним миготливим епітелієм. Залози слизової оболонки стінок носа є похідними епітеліальної вистилки. Формування залоз приносових пазух зумовлене з процесом вростання епітелію слизової оболонки в бічні стінки носової порожнини. Найбільша їх концентрація спостерігається в середній частині нижньої і середньої носових раковин, нижнього і середнього носових ходів та в місці природних отворів пазух, які межують із носовою порожниною.
Становлення кровоносних судин бічних стінок носа відбувається двома шляхами: диференціювання мезенхіми внутрішньоорганно та вростання позаорганних судин у стінки носа. У результаті розвитку найбільша концентрація кровоносних судин знаходиться на вільних кінцях середньої та нижньої носових раковин. Задні носові бічні нервові гілки топічно відповідають заднім кінцям носових раковин. Становлення бічних стінок носа і диференціювання судин та нервів є взаємозумовленим процесом.

Найбільш інтенсивно формування структур бічних стінок носа відбувається у передплодів третього та плодів восьмого місяців розвитку.
Критичними періодами в розвитку структур бічних стінок слід вважати кінець зародкового та початок передплодового періоду онтогенезу людини, під час яких відбуваються найінтенсивніші ембріотопографічні процеси.

РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО НАУКОВО-ПРАКТИЧНОГО ВИКОРИСТАННЯ ОДЕРЖАНИХ РЕЗУЛЬТАТІВ

Отримані в даному науковому дослідженні результати доповнюють і з нових позицій висвітлюють відомі дані про розвиток і становлення топографо-анатомічних взаємовідношень бічних стінок носа з суміжними утвореннями впродовж внутрішньоутробного періоду онтогенезу людини і можуть бути використані під час навчального процесу на кафедрах анатомії людини, гістології, топографічної анатомії та оперативної хірургії, ЛОР хвороб, а також при написанні монографій, підручників і навчальних посібників з анатомії людини, топографічної анатомії, гістології і ЛОР хвороб.
Результати виконаного дисертаційного дослідження можуть стати базою для наступного вивчення розвитку і синтопії складових бічних стінок носа і суміжних структур в екологічно несприятливих регіонах для порівняльної характеристики морфологічних відхилень у ранньому періоді онтогенезу.
Встановлені критичні періоди під час розвитку структур бічних стінок носа необхідно враховувати лікарям акушер-гінекологам при проведенні профілактично-роз’яснювальної роботи із жінками 1-3 місяців вагітності для запобігання негативного впливу несприятливих зовнішніх чи внутрішніх чинників на організм, що розвивається.