ЯРЕМА Валерій Анатолійович. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТРУДОВИХ ПРАВ СУДДІВ У КОНТЕКСТІ СУДОВОЇ РЕФОРМИ В УКРАЇНІ

Краткое описание

ЯРЕМА Валерій Анатолійович. Назва дисертаційної роботи: "ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТРУДОВИХ ПРАВ СУДДІВ У КОНТЕКСТІ СУДОВОЇ РЕФОРМИ В УКРАЇНІ"

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
ЯРЕМА Валерій Анатолійович
УДК 349.3
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТРУДОВИХ ПРАВ СУДДІВ У КОНТЕКСТІ
СУДОВОЇ РЕФОРМИ В УКРАЇНІ
Спеціальність 12.00.05 – трудове право; право соціального забезпечення
Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук
Науковий керівник
Вавженчук Сергій Ярославович
доктор юридичних наук, доцент
Київ – 2016
2
ЗМІСТ
ВСТУП……………………………………………………………………………….3
РОЗДІЛ 1 СОЦІАЛЬНО-ПРАВОВА ОСНОВА ТРУДОВИХ ПРАВ
СУДДІВ……………………………………………………………………………..12
1.1 Поняття та сутність трудових прав суддів…………………………………....12
1.2 Генезис трудових прав суддів у світі та Україні…..........................................30
Висновки до розділу 1……………………………………………………………...61
РОЗДІЛ 2 ПОНЯТТЯ ТА ОСОБЛИВОСТІ МЕХАНІЗМУ
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТРУДОВИХ ПРАВ СУДДІВ………………………………62
2.1 Поняття механізму забезпечення трудових прав суддів……………………..62
2.2 Реалізація трудових прав суддів………………………………………………79
2.3 Захист трудових прав суддів…………………………………………………..98
Висновки до розділу 2………………………………………………………….....119
РОЗДІЛ 3 ОПТИМІЗАЦІЯ МЕХАНІЗМУ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТРУДОВИХ
ПРАВ СУДДІВ В УМОВАХ РЕФОРМУВАННЯ СУДОВОЇ
СИСТЕМИ………………………………………………………………………..121
3.1 Проблеми механізму забезпечення трудових прав суддів у контексті судової
реформи в Україні……………………………………………………………...…121
3.2 Зарубіжний досвід забезпечення трудових прав суддів……………………156
Висновки до розділу 3…………………………………………………………….185
ВИСНОВКИ………………………………………………………………………187
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………...191
3
ВСТУП
Актуальність теми. Чинне законодавство України покладає основний
обов’язок щодо вирішення спорів від імені держави саме на професійних
суддів. Забезпечення дотримання всіх засад судочинства, захисту прав,
свобод та законних інтересів людини і громадянина, повнота, об’єктивність
та всебічність судового розгляду, а отже законність й обґрунтованість
судового рішення залежить від судді, що свідчить про важливість
виконуваної ним функції, зокрема і трудової, яка зумовлюється професією,
спеціальністю, кваліфікацією та посадою і полягає у вирішенні судових
справ у суворій відповідності до вимог норм матеріального та
процесуального права.
Проблематика гарантування реалізації названій категорії найманих
працівників конституційних та законодавчих приписів у частині
забезпечення дотримання їх трудових прав (отримання грошової винагороди,
надання часу для відпочинку, забезпечення здорових та безпечних умов праці
тощо) відіграє важливе значення в утвердженні їх незалежності,
недоторканності, унеможливлення будь-якого впливу на них у зв’язку із
зайняттям професійною діяльністю тощо. Без забезпечення наведеного вище
не може бути незалежного і неупередженого суду, а отже і судді, який
належним чином має виконувати свою трудову функцію – вирішення
судових справ.
Станом на сьогоднішній день правове регулювання трудової
діяльності особливої категорії працівників, якими є судді, зазнає істотних
змін у зв’язку з проведенням в Україні комплексної судової реформи.
Перш за все, вони стосуються такого ключового питання у сфері праці
суддів як реалізація трудових прав і свобод цих учасників трудових
відносин. Останні як основна складова трудової правосуб’єктності суддів в
умовах реформування судової гілки влади потребують підвищеного рівня
охорони й захисту відповідними державними й недержавними
інституціями. При цьому, зменшення чи скасування передбачених
4
законодавством про працю соціально-правових гарантій для суддів на
підставі застосування заходів з удосконалення судової системи й правого
статусу носіїв судової влади розглядається як недопустиме явище. З метою
запобігання виникненню подібних випадків та забезпечення дотримання
трудових прав суддів держава повинна вирішити певні завдання,
досягнення яких означатиме вирішення проблем механізму реалізації
вказаних прав у повному обсязі, послуговуючись конституційними
засадами верховенства права, законності, транспарентності й
неупередженості.
Проблемні питання даної тематики досліджували такі вчені як
М.Г. Александров, В.М. Андріїв, Г.О. Барабаш, Н.Б. Болотіна, Б.К. Бегічев,
В.Я. Буряк, С.Я. Вавженчук, В.С. Венедіктов, С.В. Венедіктов,
Т.В. Галайденко, Л.Я. Гінзбург, Ю.М. Гришина, М.А. Дідиченко,
Ю.П. Дмитренко, Б.Є. Желіка, В.В. Жернаков, Т.А. Занфірова, М.І. Іншин,
І.І. Ішутін, М.М. Клемпарський, В.Л. Костюк, О.В. Лавриненко, І.В. Лагутіна,
В.В. Лазор, Р.З. Лівшиць, М.І. Логвиненко, С.С. Лукаш, К.Ю. Мельник,
Н.О. Мельничук, Л.М. Москвич, О.М. Обушенко, П.В. Панталієнко,
А.Ю. Пашерстник, С.М. Прилипко, О.І. Процевський, К.Б. Пусан,
О.В. Тищенко, Н.М. Хуторян, Г.І. Чанишева, С.М. Черноус, В.І. Щербина,
О.М. Ярошенко та ін. Не применшуючи внесок вищевказаних вчених,
необхідно констатувати, що комплексного дисертаційного дослідження
забезпечення трудових прав суддів у контексті судової реформи в України не
проводилося, що і обумовлює актуальність даної тематики.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертація виконана відповідно до розділу 1 Пріоритетних напрямків розвитку
правової науки на 2011–2015 роки, затверджених постановою загальних зборів
Національної академії правових наук України від 24 вересня 2010 року № 14-10,
комплексної цільової програми Східноукраїнського національного університету
імені Володимира Даля й кафедри правознавства «Проблеми розвитку
5
вітчизняного законодавства та імплементації в Україні норм міжнародного та
європейського права».
Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає
в тому, щоб на підставі комплексного вивчення теоретичних досягнень
учених-правознавців, аналізу чинного національного законодавства,
міжнародних і зарубіжних актів та узагальнення практики їх реалізації
проаналізувати забезпечення трудових прав суддів у контексті судової
реформи в Україні. Для досягнення поставленої мети в дисертації необхідно
вирішити такі основні задачі:
– визначити правову природу трудових прав суддів;
– окреслити ґенезу трудових прав суддів у світі та Україні;
– розглянути механізм забезпечення трудових прав суддів;
– вивести класифікацію способів захисту трудових прав суддів;
– з’ясувати сутність системи гарантій трудових прав суддів;
– виокремити проблеми механізму забезпечення трудових прав суддів
у контексті судової реформи;
– сформувати напрями запозичення зарубіжного досвіду
забезпечення трудових прав суддів.
Об'єктом дослідження є суспільні відносини, пов’язані з службовотрудовою діяльністю суддів у контексті судової реформи України.
Предметом дослідження є законодавство України про працю, джерела
міжнародного трудового права, нормативно-правові акти зарубіжних країн,
міжнародних організацій та трудо-правова доктрини, що містять положення
щодо забезпечення трудових прав суддів у контексті судової реформи в
Україні.
Методи дослідження. Методологічну основу дисертаційної роботи
складають як загальнонаукові, так і спеціальні методи. За допомогою
зазначених методів об’ємно та ґрунтовно вирішено задачі наукового
дослідження та, зокрема, зроблено висновки і запропоновано шляхи
оптимізації чинного трудового законодавства в окресленій сфері.
6
У роботі в процесі дослідження забезпечення трудових прав суддів у
контексті судової реформи в Україні за допомогою логіко-семантичного
методу проаналізовано понятійний апарат у сфері забезпечення трудових
прав суддів (підрозділ 1.1). Історичний метод наукового дослідження дав
змогу окреслити ґенезу трудових прав суддів (підрозділ 1.2). Застосування
системно-структурного методу надало можливість класифікувати трудові
права суддів та виокремити їх ознаки (підрозділи 1.1; 2.1). Порівняльноправовий метод було застосовано при аналізі зарубіжного досвіду
забезпечення трудових прав суддів (підрозділ 3.2). Загальнонаукові методи
аналізу та синтезу використовувалися з метою формулювання власних
висновків у процесі теоретичних напрацювань різних науковців, а також при
визначенні проблем та шляхів вдосконалення забезпечення трудових прав
суддів (підрозділи 1.1; 2.1–2.3; 3.1). Впродовж здійснення усього наукового
аналізу тематики застосовувалися логічні методи і прийоми – дедукція,
індукція, аналогія, аналіз, синтез.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дана
дисертаційна робота є першим в українській науці трудового права
самостійним комплексним науковим дослідженням забезпечення трудових
прав суддів у контексті судової реформи в Україні. Результатом дослідження
стало формулювання дисертантом низки нових теоретичних положень та
висновків, що мають суттєве значення для практичної та правотворчої
діяльності у сфері трудового права у контексті забезпечення трудових прав
суддів. Новація роботи визначається своєчасною постановкою проблеми,
всебічним поглибленим розглядом сучасних міжнародних тенденцій
регулювання досліджуваних правовідносин.
У результаті дослідження, яке проводилося відповідно до поставлених
цілей і задач, сформульовано ряд наукових положень і висновків.
Уперше:
 визначено поняття «механізм забезпечення трудових прав суддів»
як систему передбачених загальним та спеціальним законодавством правових
7
засобів, які використовуються уповноваженими органами або особами у
формі гарантування, превентивної охорони і захисту трудових прав
працівників з метою їх повної та всебічної реалізації;
 виокремлено ознаки механізму забезпечення трудових прав
суддів: складова (є складовою механізму забезпечення прав і свобод людини
та громадянина); системно-структурна (наявність ряду елементів, які
перебувають у тісній взаємодії); фактична (можливість здійснювати трудові
права і використовувати способи відновлення порушених, невизнаних або
оспорюваних трудових прав); сукупна (являє собою передбачену загальним
та спеціальним законодавством цілісну сукупність юридичних форм,
способів та засобів реалізації та захисту трудових прав суддів); національноміжнародна (діє на міжнародному та національному рівнях); динамічна
(характеризується динамічністю й здатністю до саморозвитку й
удосконалення);
 сформульовано дефініцію «способи захисту трудових прав
суддів», під якою слід розуміти передбачену законодавством систему дій, що
здійснюється уповноваженими юрисдикційними органами, суддями або
уповноваженими особами (органи суддівського самоврядування та інші), яка
спрямована на захист трудових прав та інтересів суддів шляхом припинення
їх порушень, поновлення порушених трудових прав з метою реалізації ними
їх трудової функції.
Удосконалено:
 поняття «трудові права суддів як найманих працівників», під
яким необхідно розуміти встановлені актами загального та спеціального
законодавства певні соціально-економічні можливості, які виникають у
особи у разі набуття статусу судді Конституційного Суду України або судді
суду загальної юрисдикції, за допомогою яких забезпечується належний
рівень її життєдіяльності шляхом зайняття трудовою діяльністю та
виконання державно-трудової функції по вирішенню правових спорів;
8
 періодизацію становлення та розвитку трудових прав суддів в
Україні (згідно територіального критерію): 1) києворуський етап (з ІХ
століття до 1660-тих років); 2) гетьмансько-імперський етап (з 1660-тих років
до 1861 року); 3) імперський етап (з 1861 року до 1918 року); 4)
дорадянський етап (з 1918 року до 1922 року); 5) радянський етап (з 1922
року до 1991 року); 6) етап незалежної України (з 1991 року до сьогодення);
 за суб’єктом застосування виділено наступні способи захисту
трудових прав суддів: способи захисту, які застосовуються суддею; способи
захисту, які застосовуються органами суддівського самоврядування; способи
захисту, які застосовуються Вищою кваліфікаційною комісією суддів
України і Вищою радою юстиції; способи захисту, які застосовуються
уповноваженими органами або особами, які здійснюють контроль і нагляд за
дотриманням законодавства про працю.
Дістали подальшого розвитку:
– узагальнення ознак трудових прав суддів в Україні: обмеженість
(просторова та часова) трудових прав особи, що пов’язано з наявністю
правового статусу судді; особливі юридичні та фактичні підстави
виникнення регулятивних трудових прав судді; особливі юридичні та
фактичні підстави виникнення охоронних трудових права судді; особливий
порядок захисту трудових прав; поєднання загального та спеціального
нормативно-правового регулювання трудових прав суддів;
– шляхи запозичення Україною позитивного зарубіжного досвіду
щодо забезпечення трудових прав суддів: 1) утворення єдиного органу для
добору кандидатів на призначення на посаду судді, підготовки матеріалів
для звільнення судді та притягнення до дисциплінарної відповідальності
судді, надання суддям права на продовження виконання своїх службовотрудових обов’язків після досягнення пенсійного віку за письмовою
заявою, поданою Голові Вищої ради юстиції не пізніше, ніж за 6 місяців до
досягнення пенсійного віку, нормування часу роботи суддів (на основі
законодавства Республіки Польща); 2) визначення чітких повноважень та
9
порядку роботи єдиного органу з підготовки документів на призначення
або звільнення суддів, оцінювання суддів, притягнення до дисциплінарної
відповідальності шляхом внесення необхідних змін у Закон України «Про
судоустрій і статус суддів», а також у Закон України «Про Вищу раду
юстиції»; обмеження строку повноважень Голови Вищої ради юстиції з
2 років до 6 місяців, а також встановлення відповідного положення у
Законі України «Про Вищу раду юстиції» щодо зайняття посади Голови
суддею, який має найбільший стаж суддівської служби (на основі
законодавства Угорської Республіки); 3) внесення змін до Закону України
«Про Вищу раду юстиції», які передбачатимуть надання можливості з’їзду
суддів України обирати основну частину складу Вищої ради юстиції
України, а саме 10 членів, при цьому Верховна Рада України, Президент
України, з’їзд адвокатів України, з’їзд представників юридичних вищих
навчальних закладів та наукових установ, всеукраїнська конференція
працівників прокуратури призначатимуть по два члени до Вищої ради
юстиції України; забезпечення належних та безпечних умов праці суддів
шляхом виділення окремого розділу «Охорона праці суддів» у Законі
України «Про судоустрій і статус суддів» (на основі законодавства
Республіки Грузія); 4) призначення суддів на невизначений строк;
встановлення випробування для суддів строком на 6 місяців після вступу
особи на посаду судді (на основі законодавства Чеської Республіки);
5) запозичення щодо надання суддям права на об’єднання у спілки;
надання можливості тимчасового переведення суддів в інші суди з метою
зменшення навантаження на суддів (на основі законодавства Литовської
Республіки); 6) здійснити нормативно-правову регламентацію таких
соціально-трудових інститутів суддів: преміювання; забезпечення суддів
житлом; безкоштовне медичне обслуговування суддів і членів їх сімей,
забезпечення можливості санітарно-курортного лікування й оздоровлення
суддів і членів їх сімей; матеріальне забезпечення судді в разі скасування
або реорганізації суду; соціальний захист членів сімей суддів (виплати
10
сім’ям у випадку смерті судді) (на основі законодавства Російської
Федерації);
 обґрунтування поняття «захист трудових прав суддів» як
взаємоузгодженої та взаємозалежної системи не заборонених чинним
законодавством про працю способів, заходів та засобів відновлювального,
припиняючого характеру, застосування яких належить до компетенції
уповноважених державних органів та осіб з метою відновлення порушених
трудових прав суддів або припинення відповідного порушення.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони
можуть бути частково використані:
 у науково-дослідницькій роботі – для подальших наукових
досліджень забезпечення трудових прав суддів у контексті судової реформи в
Україні;
 у правотворчості – у процесі вдосконалення чинного трудового
законодавства, особливо тієї його частини, яка регулює трудові права суддів,
розроблення нового Трудового кодексу України;
 у правозастосуванні – при використанні рекомендацій і
пропозицій у діяльності судової системи за дотриманням трудового
законодавства;
 у навчальному процесі – у вищих юридичних навчальних
закладах при викладанні навчальної дисципліни «Трудове право», у
підготовці робочих програм і планів, при написанні підручників, навчальних
посібників, курсів лекцій, проведенні семінарських занять зі студентами й
написанні ними рефератів, магістерських і курсових робіт.
Апробація результатів дисертації. Підсумки розробки проблеми в
цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення і висновки доповідалися
дисертантом на засіданнях кафедри правознавства Східноукраїнського
національного університету імені Володимира Даля, а також були
оприлюднені на всеукраїнських та міжнародних конференціях: «Дотримання
прав людини: сучасний стан правового регулювання та перспективи його
11
вдосконалення» (м. Київ, 5 березня 2015 р.), «Наукові дослідження сучасного
законодавства України – прогрес юридичної науки ХХІ століття» (м. Київ,
25–26 червня 2015 р.).
Публікації. Основні результати дисертації, висновки та пропозиції
знайшли відображення у восьми опублікованих наукових працях, з яких:
шість наукових статей у фахових виданнях України та у наукових виданнях
інших держав, дві тези доповідей і повідомлень на науково-практичних
конференціях.

Список литературы

ВИСНОВКИ
У дисертаційному дослідженні представлене теоретичне узагальнення
та нове вирішення наукового завдання, що полягає у комплексному
визначенні концептуальних засад забезпечення трудових прав суддів у
контексті судової реформи в Україні. Основними науковими і практичними
результатами роботи є наступні висновки та пропозиції.
1. Трудові права суддів як найманих працівників – це встановлені
актами загального та спеціального законодавства певні соціально-економічні
можливості, які виникають у особи у разі набуття статусу судді
Конституційного Суду України або судді суду загальної юрисдикції, за
допомогою яких забезпечується належний рівень її життєдіяльності шляхом
зайняття трудовою діяльністю та виконання державно-трудової функції по
вирішенню правових спорів.
Трудовим правам суддів в Україні характерні такі ознаки: обмеженість
(просторова та часова) трудових прав особи, що пов’язано з наявністю
правового статусу судді; особливі юридичні та фактичні підстави
виникнення регулятивного трудового права судді; особливі юридичні та
фактичні підстави виникнення охоронного трудового права судді; особливий
порядок захисту трудових прав; поєднання загального та спеціального
нормативно-правового регулювання трудових прав суддів.
2. Процес становлення та розвитку трудових прав суддів в Україні
поділено за територіальним критерієм на такі етапи: 1) києворуський (з ІХ
століття до 1660-тих років); 2) гетьмансько-імперський (з 1660-тих років до
1861 року); 3) імперський (з 1861 року до 1918 року); 4) дорадянський (з 1918
року до 1922 року); 5) радянський (з 1922 року до 1991 року); 6) незалежної
України (з 1991 року до сьогодення).
3. Механізм забезпечення трудових прав суддів – це система
передбачених загальним та спеціальним законодавством правових засобів,
які використовуються уповноваженими органами або особами у формі
188
гарантування, превентивної охорони і захисту трудових прав працівників з
метою їх повної та всебічної реалізації.
4. Беручи за основу критерій суб’єкта застосування способу захисту
трудових прав суддів, виокремлено такі способи захисту трудових прав
суддів: способи захисту, які застосовуються суддею; способи захисту, які
застосовуються органами суддівського самоврядування; способи захисту, які
застосовуються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України і Вищою
радою юстиції; способи захисту, які застосовуються уповноваженими
органами або особами, які здійснюють контроль і нагляд за дотриманням
законодавства про працю.
5. Юридичні гарантії реалізації трудових прав суддів – це система
засобів, способів, заходів, правил й умов, що закріплені в загальних і
спеціальних нормативно-правових актах та які спрямовані на забезпечення
можливостей для використання, виконання і дотримання прав суддів у сфері
праці з метою задоволення їх законних інтересів.
За критерієм ступеня визначеності виділено два головних види
юридичних гарантій реалізації трудових прав суддів: основні (визначені у
законодавстві) та додаткові (визначені у трудовому договорі).
6. Механізм забезпечення трудових прав суддів у контексті судової
реформи окреслений проблемами: соціально-матеріального забезпечення
суддів; дискримінації суддів за статевою ознакою; непропорційного
навантаження (перенавантаження) на суддів; законності звільнення суддів
під час проведення судової реформи; притягнення суддів до дисциплінарної
відповідальності.
7. Запропоновано такі шляхи запозичення Україною позитивного
зарубіжного досвіду щодо забезпечення трудових прав суддів: 1) утворити
єдиний орган для добору кандидатів на призначення на посаду судді,
підготовки матеріалів для звільнення судді та притягнення до дисциплінарної
відповідальності судді; надання суддям права на продовження виконання
своїх службово-трудових обов’язків після досягнення пенсійного віку за
189
письмовою заявою, поданою Голові Вищої ради юстиції не пізніше, ніж за 6
місяців до досягнення пенсійного віку; нормування часу роботи суддів (на
основі законодавства Республіки Польща); 2) визначення чітких повноважень
та порядку роботи єдиного органу з підготовки документів на призначення
або звільнення суддів, оцінювання суддів, притягнення до дисциплінарної
відповідальності шляхом внесення необхідних змін у Закон України «Про
судоустрій і статус суддів», а також у Закон України «Про Вищу раду
юстиції»; обмеження строку повноважень Голови Вищої ради юстиції з 2
років до 6 місяців, а також встановлення відповідного положення у Законі
України «Про Вищу раду юстиції» щодо зайняття посади Голови суддею,
який має найбільший стаж суддівської служби (на основі законодавства
Угорської Республіки); 3) внесення змін до Закону України «Про Вищу раду
юстиції», які передбачатимуть надання можливості з’їзду суддів України
обирати основну частину складу Вищої ради юстиції України, а саме 10
членів, при цьому Верховна Рада України, Президент України, з’їзд адвокатів
України, з’їзд представників юридичних вищих навчальних закладів та
наукових установ, всеукраїнська конференція працівників прокуратури
призначатимуть по два члени до Вищої ради юстиції України; забезпечення
належних та безпечних умов праці суддів шляхом виділення окремого
розділу «Охорона праці суддів» у Законі України «Про судоустрій і статус
суддів» (на основі законодавства республіки Грузії); 4) призначення суддів на
невизначений строк; встановлення випробування для суддів строком на 6
місяців після вступу особи на посаду судді (на основі законодавства Чеської
Республіки); 5) запозичення щодо надання суддям права на об’єднання у
спілки; надання можливості тимчасового переведення суддів в інші суди з
метою зменшення навантаження на суддів (на основі законодавства
Литовської Республіки); 6) здійснити нормативно-правову регламентацію
таких соціально-трудових інститутів суддів: преміювання; забезпечення
суддів житлом; безкоштовне медичне обслуговування суддів і членів їх
сімей, забезпечення можливості санітарно-курортного лікування й
190
оздоровлення суддів і членів їх сімей; соціальний захист членів сімей суддів
(виплати сім’ям у випадку смерті судді) (на основі законодавства Російської
Федерації)