ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ НАУКИ В УКРАЇНІ

Краткое описание

КЛАСИЧНИЙ ПРИВАТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

Ядранська Олена Василівна

УДК 351.82: 330.341.1

ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ НАУКИ В УКРАЇНІ

Спеціальність 25.00.02 механізми державного управління

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата наук з державного управління

Науковий керівник:
кандидат наук з державного управління, доцент
Монаєнко Антон Олексійович

Запоріжжя 2009

ЗМІСТ

ВСТУП

3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ НАУКИ В УКРАЇНІ

10

1.1. Місце науки в національній інноваційній системі

10

1.2. Зарубіжний досвід державного регулювання науки: основні форми та напрями

27

1.3. Особливості державного регулювання науки в Україні

45

Висновки до розділу 1

70

РОЗДІЛ 2. СУЧАСНИЙ СТАН ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ НАУКИ В УКРАЇНІ

73

2.1. Аналіз тенденцій розвитку наукової діяльності в Україні

73

2.2. Визначення структури та масштабів державного сектору науки

95

Висновки до розділу 2

101

РОЗДІЛ 3. УДОСКОНАЛЕННЯ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ НАУКИ В УКРАЇНІ

103

3.1. Механізми державного регулювання інтеграції науки та освіти

103

3.2. Державне регулювання структурних перетворень в сфері науки

115

3.3. Розробка стратегії реформування науки в Україні

137

Висновки до розділу 3

159

ВИСНОВКИ

162

ДОДАТОК

169

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

183

ВСТУП

Актуальність теми. Утворення незалежності, зміна економічних умов господарювання, розвиток ринкових відносин в Україні усе це поставило нові завдання перед владою в галузі державного регулювання науки. У період економічних реформ форми організації й фінансування науки, що історично склалися, не могли залишатися незмінними, тому виникла нагальна необхідність підтримки держави в переході від практично повністю державної науки до створення нових механізмів державного управління, джерел фінансування й організації наукової діяльності. Крім того, у зв'язку з ускладненням об'єкта управління, у якому з'явилися ринкові елементи, необхідно було розробити підходи та заходи, які підтримують розвиток науки й одночасно створюють умови для підвищення її економічної віддачі.
В останні 18 років держава активно брала участь у створенні елементів ринкової інноваційної системи й адаптації науки як її найважливішого елемента до нових економічних умов. Проте заходи органів державної влади не завжди були системними і послідовними. У результаті нові і старі форми організації та фінансування науки існують паралельно, а повноцінна, незалежна порівняльна оцінка їх ефективності не проводилася. За рядом напрямів державного регулювання не було адекватного фінансового, інформаційного й інфраструктурного забезпечення. Як наслідок зростання показників ресурсного забезпечення науки, що відбувається останніми роками, поки не дає результатів, на які розраховував уряд. Ситуація в науці в цілому залишається нестабільною, очевидна деградація значної кількості наукових кадрів за важливими напрямами наукових досліджень і розробок, міграція наукової робочої сили за кордон, плани реформування державного сектора науки викликають серйозну занепокоєність наукового співтовариства. У зв'язку із цим існує велика потреба в систематизації результатів вже проведених реформ і розробки теоретичної бази для пояснення проблем, що виникають у науковій галузі, і пошуку шляхів їх вирішення. Узагальнення накопиченого досвіду державного регулювання й визначення можливих напрямів розвитку науки особливо важливі саме зараз, коли з'явилися ресурси для її реструктуризації і ставляться масштабні реформаторські завдання.
Актуальним питанням є розробка механізмів державного регулювання розвитку науки, зокрема, визначення рівня їх ефективності в кожному окремому випадку.
Проблеми державного регулювання наукової й науково-технічної діяльності та механізмів фінансування науки розглянуто в працях науковців і практиків, а саме: А.Абалкіна, О.Амоши, О.Амосова, А.Гальчинського, В.Гейця, О.Долгальової, В.Дорофієнка, В.Колосюка, І.Кириченко, В.Кузіна, Б.Малицького, А.Монаєнка, В.Огаренка, В.Пілюшенка, С.Поважного, В.Рижих, В.Соловйова, Д.Стеченка, Л.Федулової, Н.Якимчук, Я.Яцківа та інших.
Проте деяким питанням було приділено недостатньо уваги. При всій важливості проведених досліджень сьогодні в наукових колах не розроблено Стратегії розвитку науки, недостатньо уваги приділено розвитку інституціонального забезпечення державного регулювання науки, потребує подальших досліджень організаційна структура системи державного управління наукою, не повною мірою розвинуто теоретичні засади розвитку механізму державного регулювання інтеграції науки та освіти.
Важливість проблеми вимагає подальшого дослідження сучасного стану наукової та науково-технічної діяльності в Україні, розробки шляхів удосконалення системи державного регулювання науки, доцільність розробки Концепції наукової, науково-технічної та інноваційної політики в системі освіти.
Актуальність проблеми, недостатнє її висвітлення в науковій літературі, її теоретичне та практичне значення зумовили вибір теми дисертаційної роботи.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано відповідно до теми науково-дослідної роботи «Планування, прогнозування та державне регулювання мікро- та макроекономічних процесів» (номер державної реєстрації 0102U003195) Класичного приватного університету.
У рамках виконаної теми особисто здобувачем було обґрунтовано та запропоновано ключові положення Стратегії реформування науки, сформульовано пропозиції щодо вдосконалення концептуальних підходів розвитку інституціонального забезпечення державного регулювання наукової та науково-технічної діяльності в Україні шляхом створення при Кабінеті Міністрів України Фонду сприяння розвитку малих підприємств у науково-технічній сфері, при Міністерстві освіти і науки України Національного фонду технологічного розвитку.
Мета й завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є науково-теоретичне обґрунтування механізмів і розробка практичних рекомендацій щодо розвитку державного регулювання науки в Україні. Для досягнення мети було поставлено та вирішено такі завдання:
удосконалено теоретичні підходи до розвитку системи державного управління наукою;
проаналізовано сучасний стан розвитку наукової та науково-технічної діяльності в Україні;
розвинуто теоретичні засади розвитку механізму державного регулювання науки;
розроблено пропозиції щодо вдосконалення інституціонального забезпечення державного регулювання наукової та науково-технічної діяльності в Україні;
окреслено необхідність розробки та запропоновано ключові положення Стратегії реформування науки.
Об’єктом дослідження є процес державного регулювання науки в Україні.
Предметом дослідження є теоретичні та практичні засади формування й розвитку механізмів державного регулювання науки.
Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що пропоновані механізми державного регулювання науки та їх запровадження в практичну діяльність органів державної влади й місцевого самоврядування дадуть можливість провести остаточне реформування наукової галузі, розробити механізми ефективного бюджетного фінансування науки, покращити наукову діяльність у державі.
Методи дослідження. Для перевірки гіпотези дослідження та виконання поставлених завдань використано загальнонаукові та спеціальні методи: аналізу і синтезу при дослідженні державного регулювання науково-технічної діяльності в контексті зарубіжного досвіду; статистичного аналізу, порівняння та узагальнення при дослідженні стану і тенденцій розвитку наукової та науково-технічної діяльності; монографічний метод для вивчення досвіду державного управління науково-технічним розвитком; абстрактно-логічний метод для теоретичного узагальнення й формулювання висновків.
Методологічною базою дослідження є наукові праці вітчизняних та зарубіжних учених. Інформаційною базою дослідження є закони України, нормативно-правові акти Президента України та Кабінету Міністрів України, статистичні матеріали Державного комітету статистики України.
Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що:
вперше:
обґрунтовано необхідність розробки й запропоновано ключові положення Стратегії реформування науки, яка визначає активізацію державної науково-технічної політики, реструктуризацію мережі наукових організацій, способи кадрового забезпечення й напрями соціальної політики в науковій сфері, механізми раціоналізації використання фінансових ресурсів, зміцнення науково-технічного потенціалу регіонів, підвищення інноваційної активності, розвиток інформаційного забезпечення в науковій сфері, міжнародну науково-технічну співпрацю, розвиток нормативно-правової бази науки;
удосконалено:
підхід до формування системи державного управління наукою шляхом запровадження державно-приватного партнерства, сутність якого полягає в створенні в науково-технологічній сфері інституційно-організаційного альянсу між державою та суб’єктами бізнес-сектора, діяльність яких буде спрямована на реалізацію ключових для держави наукових проектів та програм на засадах спільного фінансування науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт;
концептуальні підходи щодо інституціонального забезпечення державного регулювання наукової та науково-технічної діяльності в Україні шляхом створення при Кабінеті Міністрів України Фонду сприяння розвитку малих підприємств у науково-технічній сфері, діяльність якого буде спрямована на виділення пільгових кредитів суб’єктам інноваційного підприємництва з метою стимулювання попиту на вітчизняні НДДКР та подальшого інноваційного розвитку; при Міністерстві освіти і науки України Національного фонду технологічного розвитку як механізм здійснення державно-приватного партнерства, діяльність якого буде спрямована на фінансування НДДКР на великих промислових підприємствах з метою стимулювання їх інноваційної діяльності на умовах безпроцентної цільової позики на строк до трьох років;
підхід до побудови організаційної структури системи державного управління наукою шляхом створення Міжвідомчої комісії з науково-інноваційної політики при Кабінеті Міністрів України як координаційного органу, мета діяльності якого полягає в покращенні взаємодії та координації діяльності органів державної влади та державних наукових установ для розробки цілісної державної політики у сфері наукової й науково-технічної діяльності, покращення ефективності проведення наукових досліджень;
теоретичні засади розвитку механізму державного регулювання інтеграції науки та освіти шляхом розробки ключових положень Концепції наукової, науково-технічної та інноваційної політики в системі освіти як складової частини державної науково-технічної політики України, яка спрямована на підвищення якості підготовки фахівців, наукових і науково-педагогічних кадрів, активізації діяльності вищих навчальних закладів у вирішенні соціально-економічних проблем країни через здійснення науково-дослідних робіт, реалізації державних цільових, галузевих і регіональних наукових програм, пов'язаних з технологічним розвитком галузей економіки;
набуло подальшого розвитку:
обґрунтування необхідності розробки Президентом України цільової програми «Державна підтримка інтеграції вищої освіти і фундаментальної науки на 2010-2015 роки», мета якої полягає в реалізації Стратегії реформування науки та створенні ефективних механізмів державного регулювання поетапної інтеграції науково-дослідних інститутів Національної академії наук України й вищих навчальних закладів через виділення необхідного обсягу бюджетних коштів держави, розвиток нормативно-правової бази для утворення інтегрованих освітньо-наукових установ для збереження кадрового наукового потенціалу та забезпечення ефективності проведення спільних науково-дослідних робіт для потреб держави.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що застосування запропонованих напрямів і механізмів удосконалення державного регулювання науки приведе до створення передумов для ефективної науково-технічної діяльності в Україні, яка сприятиме створенню наукових засад соціально-економічного розвитку України та її регіонів, залученню кваліфікованих кадрів до системи освіти й науки та інтеграції державної політики й науки.
Результати досліджень використано в діяльності Запорізької обласної державної адміністрації (довідка від 10.02.2009р. № 134) при вдосконаленні підходу до розвитку системи державного управління наукою шляхом запровадження державно-приватного партнерства в науці; в діяльності Дніпропетровської обласної державної адміністрації при розробці Програми соціально-економічного розвитку регіону (довідка від 19.02.2009р. № 292/128).
Теоретичні положення дисертаційної роботи використовуються в навчальному процесі Класичного приватного університету при викладанні таких дисциплін: «Управління освітою», «Болонський процес», «Соціальна і гуманітарна політика», «Державне управління» (довідка від 16.12.2008р. №403).
Особистий внесок здобувача. Наукові положення, розробки, висновки й рекомендації, які винесено на захист, одержано здобувачем самостійно та розкрито в наукових працях.
Апробація результатів дослідження. Основні результати дисертаційної роботи доповідались та обговорювались на міжнародних і всеукраїнських науково-практичних конференціях: «Інституціональні перетворення в суспільстві: світовий досвід і українська реальність» (м.Мелітополь, 2006), «Дні науки 2008» (м.Запоріжжя, 2008р.), «Державне управління та місцеве самоврядування» (м.Харків, 2008) «Формирование инновационной системы экономики и образования в условиях глобализации» (г.Воронеж, 2008р.).
Публікації. За темою дисертації опубліковано 10наукових праць загальним обсягом 4,87д. а., з них 5 у фахових виданнях.

Структура й обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг дисертації 199 сторінок, з яких 8 рисунків займають 8 сторінок, 2таблиці 2 сторінки, список використаних джерел (172 найменування).

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації подано теоретичне узагальнення й нове вирішення наукового завдання розвитку механізмів державного регулювання науки. Отримані в процесі дослідження результати підтвердили покладену в його основу гіпотезу, а їх узагальнення дає змогу сформулювати такі висновки і внести пропозиції, що мають теоретичне й практичне значення.
1. Державне регулювання науки є здійсненням організаційних заходів органами державної влади щодо визначення актуальних наукових тем і перспективних досліджень з метою задоволення економічних, суспільних, гуманітарних та інших потреб держави, створення умов для відтворення наукових знань для здійснення державної політики в різних сферах суспільного життя, формування попиту на науково-дослідні і дослідно-конструкторські роботи та створення механізмів трансферу наукових знань у реальний сектор економіки. Метою державного втручання в наукову сферу є забезпечення прямої підтримки науки і стимулювання безперервного трансферу знань і технологій з науки в економіку країни з метою її соціально-економічного розвитку.
2. З’ясовано, що в Україні в трансформаційний період держава виконує три головні завдання у сфері державного регулювання науки: збереження наукового потенціалу й елементів організації науки, формування нових наукових організацій, реструктуризації елементів наукового комплексу. Організація системи державного регулювання науки в Україні має ознаки відомчого характеру, механізми координації і консультацій зі всіма зацікавленими суб'єктами наукової та науково-технічної діяльності є мало розвиненими. Наука поки що не розглядається як найважливіший елемент національної інноваційної системи.
3. Виділено інструменти державного регулювання науки: пряма участь держави у вигляді фінансування окремих наукових проектів або наукових організацій; фінансування елементів наукової інфраструктури через підтримку матеріальної бази досліджень, сприяння у створенні елементів інноваційної інфраструктури при наукових організаціях і вищих навчальних закладах технопарків, інкубаторів, центрів з просування технологій; непряме стимулювання вкладень приватного сектора в НДДКР через визначення прав на інтелектуальну власність, стимулювання державно-приватних партнерств; інституційне регулювання через систему організаційних структур науки.
4. Удосконалено підхід до формування системи державного управління наукою шляхом запровадження державно-приватного партнерства. Державно-приватне партнерство в науковій сфері є інституційно-організаційним альянсом між державою та суб’єктами бізнес-сектору, діяльність яких буде спрямована на реалізацію ключових для держави наукових проектів і програм на засадах спільного фінансування науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт. Створення такого інституту партнерства дасть змогу об'єднати фінансові ресурси, розподіляти прибутки і ризики держави та суб’єктів господарювання, сприяти формуванню конкурентного середовища й одночасно ефективнішому використанню бюджетних коштів у науковій сфері, здійснювати регулювання відносин між суб'єктами наукової та інноваційної діяльності.
5. Дослідивши сучасну систему органів управління наукою, визначено, що вона не містить координаційного органу держави, який би узгоджував державну політику у сфері науки, що здійснюється спеціально уповноваженими центральними органами виконавчої влади. У зв’язку із цим запропоновано створити Міжвідомчу комісію з науково-інноваційної політики при Кабінеті міністрів України. Створення такого координаційного органу дасть змогу покращити взаємодію та координацію діяльності органів державної влади та державних наукових установ з метою розробки єдиної державної політики розвитку наукової та науково-технічної діяльності, визначення шляхів вирішення основних проблем фінансуванні науки, системності діяльності органів державної влади, які мають у своєму підпорядкуванні наукові установи.
6. Аналіз розвитку наукової сфери показав, що протягом останніх 14 років кількість наукових установ зменшується, що пов’язано з нездатністю держави утримувати такі установи. Загальна чисельність працівників організацій, які виконують наукові та науково-технічні роботи, зменшилась через падіння престижу роботи в науковій сфері та недостатній рівень заробітної плати, враховуючи інфляційні процеси в державі та зростання вартості споживчого кошика. У цілому по країні скорочується бюджетне фінансування наукових організацій, незважаючи на приріст обсягу фінансування деяких наукових установ, що свідчить про тенденції до перерозподілу коштів державного бюджету України в бік стратегічно важливих напрямів розвитку економіки та країни в цілому. Бюджетне фінансування не стимулює розвитку наукових установ. Через брак бюджетних коштів не забезпечується належне фінансування поточних видатків науково-дослідних інститутів. Наукові установи не можуть планувати свою поточну діяльність, поліпшувати свою матеріально-технічну базу.
7. Встановлено, що в Україні наукова сфера мало інтегрована із сферою виробництва та вищою освітою. Наукові організації здійснюють наукову та науково-технічну діяльність у розриві із сучасними тенденціями розвитку інноваційних технологій світу, інноваційної діяльності промислових підприємств, не враховуються останні досягнення при підготовці кваліфікованих кадрів у сфері вищої освіти. Наукова діяльність вищих навчальних закладів зводиться до підготовки дисертаційних досліджень, видання навчальної літератури та монографій, що свідчить про відсутність комплексних фундаментальних досліджень у вищих навчальних закладах і державного замовлення та замовлення промислових підприємств на виконання певних науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт.
8. З метою реалізації проголошених положень Президентом України в щорічних посланнях до Верховної Ради України щодо інтеграції науки та освіти запропоновано затвердити цільову програму «Державна підтримка інтеграції вищої освіти і фундаментальної науки на 20102015 роки», що має привести до більш ефективної підготовки елітних кадрів для науки, гальмування відпливу наукових кадрів за кордон, до створення вищим навчальними закладами України механізмів розвитку сучасних наукових центрів, оснащених високоякісним устаткуванням, інтеграції університетських та академічних наукових ресурсів, покращення підготовки кадрів у сфері наукового менеджменту; розвитку міжнародних зв'язків університетів на базі наукової кооперації; створення передумов до самостійного виконання науково-дослідних робіт вищими начальними закладами.
9. З метою розробки механізмів державного регулювання інтеграції науки та освіти запропоновано ключові положення Концепції наукової, науково-технічної та інноваційної політики в системі освіти, яка приведе до створення передумов для розвитку бази підготовки фахівців, наукових і науково-педагогічних кадрів на рівні світових кваліфікаційних вимог, упровадження механізму формування, оновлення і реалізації пріоритетів наукової діяльності, реорганізації системи наукових, науково-технічних і інноваційних програм, спрямованих на вирішення проблем розвитку освіти, реального сектора економіки і соціально-економічних проблем регіонів, сформує передумови для створення мережі державних дослідних університетів, розробки організаційно-фінансових механізми підтримки науково-дослідної роботи студентів, молодих учених та аспірантів, розвитку єдиної телекомунікаційної мережі освіти, науки та інноваційної діяльності і забезпечення застосування нових інформаційних технологій, закріплення співпраці навчально-науково-інноваційного комплексу системи освіти з галузями і регіонами. Усе вищеперелічене сприятиме створенню нових технологій, вирішенню масштабних науково-технічних проблем, розвитку ринку науково-технічної продукції, розширенню експортних можливостей країни.
10. Розроблено пропозиції щодо розвитку концептуальних підходів удосконалення інституціонального забезпечення державного регулювання наукової та науково-технічної діяльності в Україні. У зв’язку з цим запропоновано створити при Кабінеті Міністрів України Фонд сприяння розвитку малих підприємств у науково-технічній сфері, при Міністерстві освіти та науки України Національний фонд технологічного розвитку. Створення таких інституцій приведе до розвитку прикладних науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт, що відповідають пріоритетним напрямам розвитку науки і техніки та спрямовані на вирішення проблем галузевого і міжгалузевого значення; покращення державного фінансування інноваційних проектів в науковій сфері, розвиток інфраструктури науково-технічної та інноваційної діяльності.
11. За результатами дослідження доведено необхідність та запропоновано ключові положення Стратегії реформування науки в Україні. Ця Стратегія необхідна з огляду на відсутність доктрини розвитку вітчизняної науки, розриву науки з іншими сферами суспільного життя, відсутності її адаптації до ринкових відносин. Реалізація Стратегії дасть можливість здійснити вибір наукових пріоритетів держави і механізмів їх реалізації, розширити міжнародну наукову кооперацію, пом'якшити наслідки економічної кризи, зберегти істотну частину нагромадженого науково-технічного потенціалу, а також залишитися на передових позиціях з ряду важливих напрямів розвитку сучасної науки і техніки, створити умови для покращення фінансування досліджень і розробок на конкурсній основі через бюджетні та позабюджетні фонди, формування і реалізації державних цільових програм, реформування науково-технічного комплексу, створення технологічної бази переходу на шлях економічного зростання і підвищення добробуту населення.

12. До напрямів подальшого дослідження вдосконалення державного регулювання науки належать: підготовка та подання до Верховної Ради України законопроекту Про стимулювання науково-технічної діяльності та виробництва високотехнологічної продукції в Україні”, розробка пропозицій щодо вдосконалення державної фінансової підтримки наукової, науково-технічної діяльності, зокрема: внесення змін до бюджетного законодавства щодо запровадження в класифікації видатків бюджету Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських бюджетів обов’язкових видатків на сприяння науково-технічному та інноваційному розвитку; збільшення обсягів програмно-цільового фінансування прикладних наукових досліджень і науково-технічних (експериментальних) розробок. Прийняти нормативно-правові акти щодо: вдосконалення порядку координації фундаментальних досліджень, спрямованих на забезпечення технологічного розвитку національної економіки; врегулювання порядку розроблення та виконання державних цільових програм; вдосконалення методики визначення економічної ефективності витрат на наукові дослідження. Розробити пропозиції щодо вдосконалення структури державного управління у сфері науково-технологічної діяльності, зокрема, визначити Державне агентство України з інвестицій та інновацій спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері наукової, науково-технічної, інноваційної діяльності, трансферу технологій та охорони інтелектуальної власності; здійснити аналіз та внести пропозиції щодо впорядкування системи дорадчих та міжвідомчих робочих органів у сфері науково-технологічної та інноваційної політики. Розробити й затвердити Державну програму розвитку науково-інноваційної інфраструктури, передбачивши в ній: створення системи державної підтримки розвитку соціотехнополісів, технологічних та промислових парків, інноваційних бізнес-інкубаторів; стимулювання у сфері науково-технічної та інноваційної діяльності кооперації підприємств різних форм власності та наукових установ і організацій як складової механізму державно-приватного партнерства (спільне інвестування та виконання робіт, використання матеріально-технічної бази наукових установ); підтримку розвитку українських високих технологій шляхом реалізації пілотних проектів створення та функціонування сукупності науково-дослідних лабораторій, освітньої бази, виробничих потужностей.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Актуальні питання методології та практики науково-технічної політики / Під ред. Б.А. Малицького. К.: УкрІНТЕЇ, 2001. 204с.
2. Амоша О. Інноваційний шлях розвитку України: проблеми та рішення // Економіст. 2005. - №6. С. 28-32.
3. Аналітичні матеріали за результатами моніторингу законодавства у науково-технічній сфері економічно розвинених країн світу. К.: ЦДПІН ім. Г.М. Доброва НАН України, 2003. 432 с.
4. Антонов В. Московкин В. Анализ динамики кадрового научного потенциала Украины // Бизнес-Информ. 2000. - №1. С. 7-11.
5. Бакуменко В.Д. Формування державно-управлінських рішень: про­б­леми теорії, методології, практики: Моногр. - К.: Вид-во УАДУ, 2000. - 328 с.
6.Башин М.Л. Эффективность фундаментальных исследований (эконо­ми­чес­кий аспект). - М.: Мысль, 1974. - 255 с.
7.Безчасний Л.К., Мельник В.П., Шовкун I.А., Білоцерківець О.Г., Онишко С.В. Інноваційна складова економічного розвитку. - К.: Інститут економіки НАНУ, 2000. 262 с.
8. Біловодська О.А. Світові тенденції розвитку інноваційного підприємництва // Проблеми науки. 2003. - №5. С. 16-24.
9. Білуха М.Т. Основи наукових досліджень. - К.: Вища шк., 1997. - 271 с.
10.БілюкА.В. Науково-технічний потенціал розширення інноваційної діяльності в Україні / Держава та регіони. Серія: Державне управління. 2008. №1. С.20-24.
11.Білюк А.В. Теоретичні підходи інвестиційного механізму у державному податковому регулюванні інноваційного розвитку економіки / Держава та регіони. Серія: Державне управління. 2008. №4. С.36-41.
12.Близнец И.А. Роль государства в обеспечении прав интеллектуальной собственности // Патенты и лицензии. - 2001. - № 12. С. 15-21.
13.Бологіб Т.М. Фінансування науки за кордоном // Фінанси України. 2005. - №4. С. 46-53.
14.Бологіб Т.М. Фінансування наукових розробок // Фінанси України. 2005. - №12. С. 52-59.
15.Булкин И.А. К исчислению совокупных расходов на НИОКР в Украине // Проблемы науки. 1998. - №5. С. 12-17.
16.Буруков В., Новосельский В. Потенциал экономического развития и научно-технического прогресса // Экономист. 2002. - №1. С. 3-7.
17.Бухарин Н.И. Методология и планирование науки и техни­ки: Избр. тр. - М.: Наука, 1989. - 344 с.
18.Василенко В.О., Шматько В.Г. Інноваційний менеджмент: Навчальний посібник / За редакцією В.О. Василенко. Київ: ЦУЛ, Фенікс, 2003. 440 с.
19.Володарская Е. Лебедев С. Управление научной деятельностью (социально-психологические аспекты) // Высшее образование в России. 2001. - №1. С. 85-95.
20.Воронцов В.А., Ивина Л.В. Основные понятия и термины венчурного финансирования. - М.: СТУПЕНИ, 2002. 165 с.
21.Геєць В.М. Перспективи та умови довгострокового економічного розвитку України // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Україна в ХХI столітті: концепції та моделі економічного розвитку (щорічник наукових праць). Випуск ХХIII. Львів: НАН України, Інститут регіональних досліджень, 2001. С. 8-12.
22. Герасимов И.Г. Научное исследование. - М.: Политиздат, 1972. - 279 с.
23.Гохберг Л. Статистика науки. - М.: ТЕИС, 2003. - 478 с.
24.Григанська С.В. Фінансове забезпечення розвитку вищих навчальних закладів на державному рівні / С.В.Григанська // Державне будівництво [Електронне видання Харківського регіонального інституту державного управління НАДУ при Президентові України]. 2007. № 2. Режим доступу до журн.: http://www.kbuapa.kharkov.ua.
25.Григанська С.В. Удосконалення державного управління вищою освітою/ С.В.Григанська // Держава та регіони. Серія : Державне управління. 2007. № 4. С. 52-58.
26.Григанська С.В. Механізми реалізації державної політики в галузі вищої освіти / С.В. Григанська // Держава та регіони. Серія : Державне управління. 2008. № 1. С. 59-69.
27.Григанська С.В. Розробка заходів розвитку вищої освіти в Україні / С.В.Григанська // Держава та регіони. Серія : Державне управління. 2008. № 2. С. 50-54.
28.Гриньова В.М., Новікова М.М. Державне регулювання економіки: Навчальний посібник. Х.: Видавничій дім «ІНЖЕК», 2004. 756 с.
29.Гуревич М. Государственное регулирование науки // Экономика Украины. 2001. - №10. С. 73-79.
30.Данилишин Б., Чижова В. Научно-инновационное обеспечение устойчивого экономического развития Украины // Экономика Украины. 2004. - №3. С. 4-11.
31.Демченко О.Л. Особливості державного регулювання діяльності вищих навчальних закладів / О.Л. Демченко // Економіка та держава. 2008. № 7. С. 91-93.
32.Демченко О.Л. Діяльність вищих навчальних закладів в регіоні / О.Л.Демченко // Держава та регіони. Серія: Державне управління. 2008. № 1. С. 74-81.
33.Державне регулювання економіки: Навчальний посібник / С. М. Чистов, А.Є. Никифоров, Т.Ф. Куценко та ін. КНЕУ, 2000. 382 с.
34.Державне регулювання економіки: Підручник. Друге вид., виправлене і доповнене / Михасюк І., Мельник А., Крупка М., Залога З. / За ред. д-ра екон. Наук, проф., акад. АН вищої школи України І.Р. Михасюка; Львівський національний університет ім. І. Франка. К.: Атіка, Ельга. Н. - 2000. 407 с.
35.Деркач М. Структурно-інноваційна перебудова економіки України: проблеми, пріоритети та перспективи розвитку // Економіст. 2004. - №5. С. 12-14.
36.Дідківська Л.І. Державне регулювання економіки: Навч. посіб. 2-ге вид. - К.: Знання, 2002. 214 с.
37.Дідківська Л.І., Головко Л.С. Державне регулювання економіки: Навч. посіб. К.: Знання-Прес, 2000. 209 с.
38. Диденко Н.И. Управление многотемными научными разра­бот­­ка­ми. - Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1979. - 168 с.
39. Добров Г.М., Задорожный Э.М., Щедрина Т.И. Управление эффек­тив­ностью научной деятельности. - К.: Наук. думка, 1978. - 240 с.
40.Дорофиенко В.В. Колосюк В.П., Кириченко И.И. Определение объемов финансових средств для научно-технической деятельности научно-исследовательской организации (методические рекомендации). Донецк: ДонГУУ, 2005. 38 с.
41.Дорофиенко В.В. Колосюк В.П. Инновационный менеджмент и научно-техническая деятельность: Учебное пособие. Донецк, 2001. 409 с.
42.Дорофиенко В.В. Колосюк В.П. Менеджмент в научно-технической деятельности: Учебное пособие. Х.: Основа, 1999. 153 с.
43.Дорофиенко В.В., Долгалева Е.В. О принципах формирования научно-технических программ и методах повышения конкурентоспособности украинских технологий на мировом рынке // Збірник наукових праць ДонДАУ, том ІІІ. Серія «Державне управління». Випуск 8 «Соціальний менеджмент і управління інформаційними процессами». Донецьк. 2002. С. 3-7.
44.Економіка України: стратегія і політика довгострокового розвитку / За ред. акад. НАН України В.М. Гейця. - К., „Фенікс”, 2003. 203 с.
45.Жиляєв І.Б., Семиноженко В.В. Наука залишкова: аналіз стану фінансування науки у 1999 році // Світ. 2000. - №13-14. С. 3-5.
46.Жукович І.А., Кузнєцова О.М., Параян В.В. Динаміка основних показників діяльності наукової та науково-технічної сфер України // Проблеми науки. 2003. - №11. С. 42-44.
47.Завлин П.Н., Миндели Д.Э., Мотовилов О.В. Сущность, задачи и роль системы антикризисного управления научно-технической и инновационной деятельностью В РФ // Наука и науковедение. - 1998. - №1. С. 12-22.
48.Закон Украины О научно-технической информации” // Ведомости Верховного Совета Украины, 1993. - №33. С. 843-845.
49. Закон Украины О приоритетных направлениях инновационной деятельности в Украине” // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - №13. С. 102-107.
50. Закон Украины О приоритетных направлениях развития науки и техники” // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - №48. С. 203-207.
51.Закон України Про наукову і науково-технічну діяльність” / Офіційний вісник України. - 1998. - №50. - С. 8-22.
52.Закон України Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України” // Відомості Верховної Ради України. 2003. № 5. С.26-34.
53. Закон України «Про місцеві державні адміністрації» від 9 квітня 1999 року № 586-XIV // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1999, N 20-21, ст.190
54.Зеленский В. Теневая наука: гипотезы, факты, комментарии // Персонал. 2005. - №6.- С. 80-87.
55.Иванова Н. Национальные инновационные системы // Вопросы экономики. 2006. - №7. С. 59-70.
56.Кавуненко Л.Ф. Финансовые аспекты украинской науки и анализ на основе некоторых стандартных классификаций и показателей ЕС // Проблемы науки. 2006. - №1. С. 2-8.
57.Кириченко И.И., Вишняк И.Е. Пути совершенствования государственного управления научно-технической деятельностью в Украине // Соціальний менеджмент і управління інформаційними процесами. Серія Державне управління: Зб. наук. праць ДонДАУ. - Донецьк: ДонДАУ, 2003. - т.IV, вип. 4.- С. 63-72.
58.Кириченко И.И. Особенности формирования государственной научно-технической политики в Украине // Соціальний менеджмент і управління інформаційними процесами. Серія Державне управління: Зб. наук. праць ДонДУУ. - Донецьк: ДонДУУ, 2004. - т.V, вип. 50. - С. 83-92.
59. Кириченко И.И. Методология анализа государственных и региональных научно-технических программ // Соціальний менеджмент і управління інформаційними процесами. Серія Державне управління: Зб. наук. праць ДонДУУ. - Донецьк: ДонДУУ, 2005. - т.VI, вип. 51. - С. 70-79.
60.Киселев В. Взаимоотношения крупного капитала и государственной власти (Зарубежный опыт) // Проблемы теории и практики управления. 2004. - №1. С. 31-33.
61.Кислицин В., Ноговицин А. Актуальные вопросы инновационной деятельности в промышленности Украины // Инновации. 2004. - №9. С. 12-14.
62.Кияк Б.Р. Наукові фонди: становлення нової системи підтримки досліджень і розробок / Наука та наукознавство. 1999. - №1. С. 3-8.
63.Кияк Б.Р. Фонд фундаментальних досліджень як елемент державної підтримки фундаментальної науки / Наука та наукознавство. 1997. - №1-2. С. 141-148.
64.Князєв В.М. Роль Української Академії державного управління при Президентові України в розвитку наукових досліджень у галузі держав­ного управління // Вісн. УАДУ. - 1998. - № 3. - С. 14-21.
65.Козик В.В. Можливості та проблеми формування інноваційних структур // Регіональна економіка. 2005. - №1. С. 195-202.
66.Кокурин Д.И. Инновационная деятельность М.: Экзамен, 2001. 576 с.
67.Колісніченко Н.М. Особливості самоорганізованої ринкової моделі вищої освіти // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. ОФ УАДУ.- Одеса: ОРІДУ УАДУ, 2001. - Вип. 6. - С. 247-257.
68.Колосюк В.П., Дорофиенко В.В., Кириченко И.И. Проблемы менеджмента в научно-технической деятельности: Монография. Донецк: ДонГАУ, 2003. 157 с.
69.Комаров И. Федеральные целевые программы: опыт разработ­ки и осуществления // Экономист. 1998. №3. С. 2531.
70.Конституція України. - К., Українська Північна Фундація, 1996. - 37 с.
71.Концепція науково-технологічного та інноваційного розвитку України: Затв. Постановою ВРУ від 13 лип. 1999 р. №916-XIV // Наука та наукознавство. 1999. - №3. С. 29 36.
72.Красовська О.В. Фінансування фундаментальних досліджень в Україні: за результатами опитувань вчених // Проблеми науки. 2005. №2. С. 16-22.
73.Крупка М.І. Фінансово-кредитний механізм інноваційного розвитку економіки України. Львів: Видавничий центр Львівського національного університету ім. Івана Франка, 2001. 608 с.
74.Кузин В.А., Товстик В.А. Управление научно-техническим прогрессом в условиях рыночных отношений: Учебное пособие, Макеевский экономико-гуманитарный институт. Донецк: БСГ, 2000. 168 с.
75.Кузин В.А., Маевский В.С., Товстик В.А. Управление научно-техническим прогрессом в условиях рыночных отношений: Учебное пособие, Макеевка: Графити. 1998. 134 с.
76.Кулагин А. Ориентиры реформирования научной сферы // Экономист. 2000. - №2. С. 30-34.
77.Лапко О.О. Розвиток системи управління науково-інноваційною сферою в Україні // Економіка і прогнозування. 2002. - №1. С. 55-62.
78.Лудченко А.А., Лудченко Я.А., Примак Т.А. Основы науч­ных иссле­до­ва­ний: Учеб. пособие. - К.: О-во "Знания": КОО, 2000. - 114 с.
79.Луговий В.І., Князєв В.М. Державне управління як галузь про­фесійної ді­яльності, академічної підготовки, наукових досліджень // Вісн. УАДУ. - 1997. - № 3-4. - С. 9-12.
80.Малицький Б.А., Булкін I.О., Єгоров I.Ю., Кавуненко Л.П., Калитич Г.І. Актуальні питания методології та практики науково-технологічної політики. - К., УкрІНТЕІ, 2001. 201 с.
81.Матвієнко В.Я. Прогностика. - К.: Укр. пропілеї, 2000. - 484 с.
82.Медынский В.Г., Скамай Л.Г. Инновационное предпринимательство: Учеб. пособие для вузов. - М.: ЮНИТИ ДАНА, 2002. 243 с.
83. Методические рекомендации по комплексному прогнозиро­ва­нию разви­тия науки и техники / Г.М.Добров, А.А.Коренной, А.В.Скофенко, В.В.Му­сиенко и др. - К.: ИСМ АН УССР, 1987. - 47 с.
84.Момот С.В. Взаимопроникновение науки и права // Менеджер. 2002. - №4. - С. 118-123.
85.Монаєнко А.О. Фінансово-правове регулювання відносин у галузі науки // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Вип. 36. К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2007. С. 378-384.
86.Монаєнко А.О. Правове регулювання фінансування видатків на науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи // Підприємництво, господарство і право. 2008. - №1. С.24-27.
87.Монаєнко А.О. Законодавча правотворчість у галузі видатків на освіту та науку // Наше право. 2008. №.4. Ч.1 С. 99-105.
88.Монаєнко А.О. Розвиток повноважень держави у визначенні видатків на освіту та науку // Право України. 2008. - №1. С.128-131.
89.Моніторинг соціально-економічного розвитку регіонів за 2004 рік. К.: „Нічлава”, 2005. 234 с.
90.Моностирська Г.В. Мотивація наукової діяльності в умовах єкономічних перетворень у країні // Проблеми науки. 2006. - №3. С. 15-22.
91.Морозов Ю.В., Гаврилов А.И., Городнов А.Г. Инновационный менеджмент: Учеб. пособие для вузов. М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2003. 446 с.
92.Наука стран Европы на пороге III тысячелетия / Е.В.Авсенев, И.Ю.Его­ров, В.И.Карпов, А.А.Слонимский. - К.: НИИ статистики Госком­стата Украины, 1998. - 205 с.
93.Наукова та інноваційна діяльність в Україні. Статистичний збірник. - К., Держкомстат України, 2007. 117 с.
94.Науково-технічний потенціал України: стан, проблеми, перспективи розвитку / За науковою редакцією д-ра екон. наук Б.А. Малицького. - К.: Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України, 2000.- 63 с.
95.Ніколаєнко С. Сучасна законодавча основа в системі майбутніх освітнього та наукових процесів в Україні і світі // Вища школа. 2003. 4 5. С. 3 19.
96.Нижник Н.Р. Державне управління в Україні: наукові, правові та організаційні засади: Навч.посіб. / За заг.ред Н.Р. Нижник, В.М., Олуйка. Львів: Ви-во Національного університету «Львівська політехніка», 2002. 352 с.
97.Нижник Н.Р., Машков О.А. Системний підхід в організації державного управління: Нав. посіб. - К.: Вид-во УАДУ, 1998. - 160 с.
98.Николаенко С. Станет ли наука локомотивом развития страны // Голос Украины. 2006. №21. С. 3-5.
99.Новак І.П. Проблеми становлення і розвитку вільних економічних зон в Україні / Україна-Бізнес. 2000. №6. С. 27-33.
100. Новицкий Н. Инновационный путь развития экономики // Экономист. 2000. - №6. С. 34-41.
101. Нуреев Р. Теории развития: институциональные концепции становления рыночной экономики // Вопросы экономики - 1999. - № 6. - С. 127-145.
102. Нырков А. Научно-исследовательская деятельность // Высшее образование в России. 2005. - №1. С. 85-88.
103. Овчаренко Л.В. Роль державного регулювання у становленні інноваційного підприємництва в країнах з перехідною економікою // Наукові записки. 2003. т.21. С. 49-55.
104. Основные положения принятой в странах ОЭСР ме­то­дологии оценок в сфере НИОКР // Проблеми науки. - 1998. - № 2. - С. 38-42.
105. Орехов А.М. Интеллектуальная собственность // Социально-гуманитарные науки. 2001. - №2. С.151-165.
106. Основы инновационного менеджмента: теория и практика: Учеб. пособие / Под ред. П.Н. Завлина и др. М.: ОАО «НПО «Издат