ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ СТАН ПЕЧІНКИ ТА ЇЇ ПАТОЛОГІЯ У КОНЕЙ (ЕТІОЛОГІЯ, ПАТОГЕНЕЗ і ДІАГНОСТИКА)

Краткое описание

Білоцерківський державний аграрний університет

На правах рукопису

ГОЛОВАХА ВОЛОДИМИР ІВАНОВИЧ

УДК 619: 616. 36 - 07/. 08: 631. 1

ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ СТАН ПЕЧІНКИ ТА ЇЇ ПАТОЛОГІЯ У КОНЕЙ (ЕТІОЛОГІЯ, ПАТОГЕНЕЗ і ДІАГНОСТИКА)

16.00.01 діагностика і терапія тварин

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
доктора ветеринарних наук

Науковий консультант
ЛЕВЧЕНКО Володимир
Іванович, доктор
ветеринарних наук, професор, академік УААН

Біла Церква 2004

ЗМІСТ

Стор.

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ
1.1. Визначення хвороб печінки, їх етіологія та патогенез
1.2. Діагностика хвороб печінки
1.3. Лікування і профілактика хвороб печінки
РОЗДІЛ 2. ВИБІР НАПРЯМІВ ДОСЛІДЖЕННЬ, МАТЕРІАЛ ТА МЕТОДИ ВИКОНАННЯ РОБОТИ
РОЗДІЛ 3. ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ СТАН ПЕЧІНКИ У КОНЕМАТОК УКРАЇНСЬКОЇ ВЕРХОВОЇ ПОРОДИ
3.1. Показники гемоцитопоезу в конематок
3.2. Стан білоксинтезувальної функції печінки у кобил
3.3. Стан вуглеводного і ліпідного обміну в конематок
3.4. Пігментна і детоксикаційна функції печінки у конематок
3.5. Індикаторні ферменти печінки у конематок
РОЗДІЛ 4. ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ СТАН ПЕЧІНКИ У ЛОШАТ
4.1. Стан гемопоезу в лошат
4.2. Стан білкового обміну в лошат
4.3. Вуглеводна і ліпідна функції пречінки у лошат
4.4. Стан пігментної та детоксикаційної функцій печінки в лошат
4.5. Індикаторні ферменти печінки
РОЗДІЛ 5. БІОХІМІЧНИЙ МОНІТОРИНГ СТАНУ ПЕЧІНКИ В КОНЕЙ
5.1. Функціональний стан печінки у непородних коней
5.2. Функціональний стан печінки у жеребців
РОЗДІЛ 6. ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ СТАН ПЕЧІНКИ В КОНЕЙ ПРИ АМІЛОЇДОЗІ
6.1. Загальний стан коней-продуцентів імунних сироваток
6.2. Білоксинтезувальна функція печінки в коней-донорів
6.3. Стан пігментної та ферментативної функцій печінки
РОЗДІЛ 7. ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ СТАН ПЕЧІНКИ У КОНЕЙ ПРИ СИНДРОМІ КОЛІК
7.1. Стан гепатобіліарної системи у коней, хворих на ентералгію
7.2. Зміни гепатобіліарної системи у коней при метеоризмі кишечнику
РОЗДІЛ 8. ЗМІНИ ФУНКЦІОНАЛЬНОГО СТАНУ ПЕЧІНКИ У КОНЕЙ, ХВОРИХ НА ГАСТРОЕНТЕРИТ
8.1. Зміни гемопоезу та гепатобіліарної системи у лошат, хворих на гастроентерит
8.2. Функціональний стан печінки у коней, хворих на хронічний гастроентерит інфекційної етіології
РОЗДІЛ 9. ДІАГНОСТИКА ЗМІН ГЕПАТОБІЛІАРНОЇ СИСТЕМИ У ЛОШАТ ПРИ МЕТАБОЛІЧНИХ ПОРУШЕННЯХ
РОЗДІЛ 10. ЗМІНИ ГЕПАТОБІЛІАРНОЇ СИСТЕМИ У КОНЕЙ ПРИ ХРОНІЧНИХ ОТРУЄННЯХ
10.1. Зміни клінічного статусу коней при алкалоїдомікотоксикозі
10.2. Клінічний статус коней після перехворювання
10.3. Біохімічні зміни сироватки крові у коней після перехворювання алкалоїдомікотоксикозом
10.4. Зміни гепатобіліарної системи в коней при стахіботріотоксикозі
РОЗДІЛ 11. ЗМІНИ ГЕПАТОБІЛІАРНОЇ СИСТЕМИ В КОНЕЙ, ХВОРИХ НА ІЕМ І ЛЕПТОСПІРОЗ
11.1. Клінічний стан коней, хворих на інфекційний енцефаломієліт і лептоспіроз
11.2. Зміни гепатобіліарної системи в коней при асоційованому перебігу інфекційного енцефаломієліту та лептоспірозу
11.3. Моніторинг відновлення гепатобіліарної системи в коней, перехворілих на ІЕМ та лептоспіроз
РОЗДІЛ 12. СТАН ГЕПАТОБІЛІАРНОЇ СИСТЕМИ У КОНЕЙ ПРИ РИНОПНЕВМОНІЇ ТА КОМБІНОВАНОМУ ПЕРЕБІГУ РИНОПНЕВМОНІЇ І ЛЕПТОСПІРОЗУ
РОЗДІЛ 13. ЗМІНИ ГЕПАТОБІЛІАРНОЇ СИСТЕМИ У КОНЕЙ ПРИ НЕМАТОДОЗАХ
13.1. Загальний стан тварин, інвазованих параскарісами та
стронгілятами (стронгілідами)
13.2. Зміни гепатобіліарної системи в коней, інвазованих параскарісами та стронгілятами
13.3. Зміни клінічного стану в коней при сетаріозі
13.4. Діагностика гепатопатії в коней при сетаріозі
РОЗДІЛ 14. ЛІКУВАННЯ І ПРОФІЛАКТИКА ЗАХВОРЮВАНЬ ПЕЧІНКИ У КОНЕЙ
14.1. Ефективність Бістиму” при гастроентеритах у лошат
14.2 Ефективність Бістиму” у профілактиці захворювань у новонароджених лошат
розділ 15. Узагальнення результатів досліджень та їх аналіз
ВИСНОВКИ
ПРОПОЗИЦІЇ ВИРОБНИЦТВУ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ДОДАТКИ

5
7
15
15
22
40
50

60

60
65
74
77

82
88
88
93
99
102

107
115
115
126
132

132
135
138
142

143

151

159

159

164

176

188

188

192
193

198

204

204

206

212

219

229

230

231

235
237
240

240
245

252
299
304
306
349

ВСТУП

Актуальність теми. Упродовж 8 тисяч років кінь є незамінною твариною в усіх галузях людської діяльності [1]. З давніх давен цих тварин використовували і як особистий транспорт, і для перевезення вантажів, і у військовій справі, і у спортивних змаганнях. Але особливо важливою є роль коней у сільському господарстві [2, 3]. Як показує досвід, навіть при комплексній механізації сільськогосподарського виробництва, коні незамінні на різних роботах [4]. Нині, в умовах нових форм господарювання, фермерським господарствам неможливо обійтися без використання коней для обробітку земельних ділянок, транспортування вантажів на невеликі відстані, особливо по бездоріжжю [5]. У вік механізації, електрифікації, реактивних двигунів і атомної енергії коней продовжують використовувати на всіх континентах і в усіх країнах [6]. Сьогодні в світі нараховується понад 250 порід коней.
Конярство це додаткове джерело виробництва продуктів харчування. Хоч в Україні конину практично не використовують в їжу, але вона є важливим компонентом вищих сортів ковбас. Цілющі властивості має кумис. Його застосовують досить давно з лікувальною метою [7]. З сироватки крові коней виготовляють біологічні препарати: вакцини, специфічні сироватки, діагностикуми, сироватку жеребних кобил [8].
Особливе місце належить коню у спорті. Кінний спорт захоплююче видовище, активний відпочинок людей, але одночасно і випробування для тварин. Спорт потребує сильних, витривалих коней. У зв’язку з розвитком кінного спорту в нашій країні, розширенням міжнародних зв’язків з’явився підвищений попит на висококласних коней [9].
Найвищим досягненням українського конярства є створення і затвердження на початку 90-х років української верхової породи, яка відразу набула популярності в усіх країнах Європи. Коні цієї породи вирізняються вираженим верховим типом, гармонійністю будови тіла, масивністю, міцною конституцією. Їхніми відмінними якостями є нарядність, врівноважений характер, легкість в управлінні, відносна невибагливість до умов утримання, високі спортивні дані [10]. Все це поставило українську верхову на вершину кінного спорту виїздку, де граціозність, краса і уміння вершника все зливається, поєднуючись у шедеври спортивного мистецтва.
В останні роки традиційна медицина надає особливого значення іпотерапії методу реабілітації хворих, при якому використовуються гімнастичні вправи на коні. Про позитивний вплив верхової їзди на здоров’я людини писав ще Гіппократ. Цей метод лікування використовується в усіх країнах Північної Америки і Європи (у т.ч. і в Україні) для реабілітації дітей з дитячим церебральним паралічем [11].
На жаль, в останні 30 років наука відійшла від проблем конярства, що нині негативно позначилося на цій галузі. Значного поширення набули такі небезпечні для коней хвороби, як ринопневмонія [12], інфекційний енцефаломієліт [13], лептоспіроз [14], інфекційна анемія [15], лістеріоз [16], грип [17], хвороби, спричинені герпесвірусами [18]. Крім того, коні досить чутливі до різних інтоксикацій, викликаних отруйними рослинами, пестицидами та гербіцидами [19]. Перебіг цих захворювань супроводжується порушенням функціонального стану та структури багатьох органів, зокрема печінки [2022], стан якої часто є вирішальним у прогнозуванні закінчення хвороби. Проте, в Україні та країнах співдружності патологія печінки у коней, на відміну від великої рогатої худоби, не вивчається. Можливо однією із основних причин цього є неможливість діагностувати хвороби печінки без знання видових особливостей функціонального стану органа, оскільки клінічні методи дослідження печінки не інформативні. Водночас, при патолого-анатомічному розтині трупів коней, що загинули від інфекційних хвороб [1214] чи інтоксикацій [19], виявляють ураження печінки, які часто є визначальними в розвитку патології. Але прижиттєва лабораторна діагностика ураження печінки не розроблена. Тому вивчення видових і вікових особливостей функціонального стану печінки та її патології у коней є актуальним.
Зв΄язок роботи з науковими програмами. Дисертаційна робота є фрагментом ініціативної державної теми „Теоретичне та експериментальне обґрунтування методів ранньої діагностики, профілактики і терапії хвороб печінки, нирок, серця, передшлунків та обміну речовин (кетоз, остеодистрофія, гіпокальціємія, гіпофосфатемія, мікроелементози, А- і D-гіповітамінози) за множинної внутрішньої патології у сільськогосподарських тварин (високопродуктивних корів, коней, свиней), собак і птиці та впровадження їх у виробництво”, яка виконувалася на кафедрі терапії та клінічної діагностики внутрішніх хвороб тварин Білоцерківського державного аграрного університету протягом 20002004 років, реєстраційний номер 0130U004460, та включена до програми підготовки спеціалістів вищої кваліфікації через докторантуру при кафедрі.
Мета роботи: розробка ранніх інформативних методів діагностики патології печінки на основі вивчення видових особливостей її функціонального стану у клінічно здорових і хворих коней.
Для досягнення мети необхідно було вирішити наступні завдання:
а) дослідити видові особливості функціонального стану печінки у клінічно здорових коней різного віку, статі та фізіологічного статусу;
б) вивчити симптоми і функціональний стан печінки у дорослих коней при захворюваннях різного генезу;
в) вивчити симптоми і функціональний стан печінки у лошат і молодняку коней при гастроентериті та А- і D-гіповітамінозах;
г) встановити інформативні тести для діагностики патології печінки у коней при різних хворобах;
д) теоретично та експериментально обґрунтувати патогенетичні механізми розвитку патології печінки у коней при хворобах різного генезу;
е) для профілактики і лікування патології печінки апробувати лікарський препарат бджолиного обніжжя Бістим”.
Об΄єкт дослідження патологія печінки у коней.
Предмет дослідження видові, вікові та породні особливості функціонального стану печінки та її патологія у коней при хворобах різної етіології, вивчення патогенезу, експериментальне і теоретичне обґрунтування методів діагностики.
Методи дослідження клінічні, аналіз морфологічного складу крові (кількість еритроцитів, лейкоцитів, лейкограма) та біохімічні (гемоглобін, загальний білок та білкові фракції, колоїдно-осадові проби, сечовина, креатинін, глюкоза, холестерол, АСТ, АЛТ, ГГТ, ЛФ, ХЕ, α-амілаза, загальний і кон’югований білірубін), гістологічні, бактеріологічні, серологічні, паразитологічні та токсикологічні.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у вивченні видових особливостей функціонального стану гепатобіліарної системи у клінічно здорових коней різного віку, породи та фізіологічного стану, що є базисом для розробки інформативних методів діагностики патології печінки. Вперше визначені фізіологічні показники активності індикаторних ферментів печінки (АСТ, АЛТ і ГГТ), холестеролу, білірубіну, колоїдно-осадових проб у коней різних вікових груп та різного фізіологічного стану.
Встановлено, що для конематок в останні три місяці жеребності характерними є фізіологічна гіпопротеїнемія і гіпоальбумінемія, які служать індикатором напруженого стану ендоплазматичного ретикулуму гепатоцитів, зниження активності УДФ-глюкуронілтрансферази і кон’югації білірубіну, внаслідок чого розвивається гіпербілірубінемія, що швидко зникає після пологів.
Видовою особливістю у коней, на відміну від сільськогосподарських тварин інших видів, є провідна роль АСТ у процесах переамінування. Стабільна активність АСТ і АЛТ в останні три місяці жеребності є вірогідним показником збереження структури цитоплазматичної і мітохондріальної мембран, а ГГТ фізіологічного метаболізму жовчних кислот, відсутності внутрішньопечінкового холестазу. У конематок досить досконала система орнітинового циклу знешкодження аміаку, що підтверджується стабільним рівнем сечовини в сироватці крові.
Виявлені видові і вікові особливості окремих показників функціонального стану печінки у лошат, зокрема високий уміст холестеролу і білірубіну, відсутність явищ фізіологічного холестазу. Стабілізація білірубіносинтезувальної функції печінки настає у місячному віці лошат, дезінтоксикаційної у тримісячному, вуглеводної і ліпідної у шести-, а білоксинтезувальної у 12-місячному віці.
У коней-продуцентів імунних сироваток відбувається активація клітин МФС, внаслідок чого удвічі збільшується вміст гамма-глобулінів, Ig G+A та Ig M, виникають необоротні зміни гепатоцитів, що спричинює розвиток гіперпротеїнемії, синдромів цитолізу та функціональної недостатності, яка проявляється гіпоальбумінемією та диспротеїнемією.
Уперше встановлено схильність коней з патологією печінки до розвитку ентералгії, виявлені механізми розвитку патології печінки при метеоризмі кишечнику, характерними для якої є синдроми холестазу, цитолізу і функціональної недостатності гепатоцитів та гострої ренальної патології, котра супроводжується різко вираженою гіперкреатинінемією, що є типовою ознакою зниження клубочкової фільтрації. Діагностика патології печінки при метеоризмі ґрунтується на визначенні активності ГГТ, АЛТ та вмісту білірубіну.
Хронічний гастроентерит у коней, спричинений асоціацією E.coli та Ps.aurogenosa, призводить до розвитку паренхіматозної жовтяниці, порушення структури цитоплазматичної та мітохондріальної мембран гепатоцитів.
Уперше вивчено патогенез патології печінки при отруєнні коней алкалоїдами чорнокореня лікарського та В1-афлатоксином. В основі патогенезу лежать розвиток холестазу, холемії, паренхіматозної жовтяниці та циротичні зміни печінки. Патологічний процес ускладнюється розвитком гіпохромної анемії, порушенням водного обміну та концентраційної функції нирок.
Патологія печінки при хронічному перебізі стахіботріотоксикозу характеризується гіперпротеїнемією і гіпоальбумінемією, порушенням дезінтоксикаційної функції (внаслідок чого виникає енцефалопатія), розвитком синдрому холестазу і цирозу.
Зміни функціонального стану і структури печінки при асоційованому перебізі ІЕМ та лептоспірозу характерні для хронічного перебігу гепатиту і початкових стадій цирозу, ринопневмонії та лептоспірозу хронічного гепатохолангіту.
Уперше вивчено функціональний стан печінки у коней, хворих на сетаріоз. Він характеризується розвитком синдромів запалення, гепатоцелюлярної недостатності, холестазу, цитолізу і печінкової енцефалопатії, що у сукупності можна діагностувати як хронічний гепатохолангіт.
Уперше апробовано для лікування і профілактики патології печінки у коней препарат бджолиного обніжжя Бістим”.
Практичне значення одержаних результатів полягає у розробці на основі вивчення фізіологічних лімітів показників функціонального стану гепатобіліарної системи у клінічно здорових коней ранніх інформативних методів діагностики гепатопатії у коней та впровадження цих методів при захворюваннях різного генезу.
За матеріалами досліджень у 2003 році видано методичні рекомендації Діагностика патології печінки у коней”, які затверджені НМК Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України (протокол № 2 від 20.12.2002 року). Матеріали досліджень увійшли до підручників Ветеринарна клінічна біохімія” (2002) (розділи Клінічна ферментологія” та Біохімія і патобіохімія печінки”) і Клінічна діагностика внутрішніх хвороб тварин” (2004) (розділи Дослідження печінки” та Дослідження крові”), затверджених Міністерством аграрної політики України для підготовки фахівців вищих аграрних навчальних закладів 34 рівнів акредитації за спеціальністю Ветеринарна медицина”; у довідник Методы клинических лабораторных ветеринарных исследований” за редакцією І.П.Кондрахіна (М.: Колос, 2004); та методичні рекомендації Біохімічні методи дослідження крові тварин, що затверджені Державним департаментом ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України (наказ № 115 від 7 жовтня 2004 р.). Розроблено та експериментально обґрунтовано методику застосування препарату Бістим” у коней (патент на винахід № 2002086799).
Особистий внесок здобувача. Автором самостійно виконано, проаналізовано та узагальнено увесь обсяг експериментальних досліджень. Мікробіологічні та серологічні дослідження проведені у лабораторії вивчення хвороб коней (завідувач доктор ветеринарних наук Галатюк О.Є.) Інституту епізоотології УААН м.Рівне та лабораторії вивчення хвороб молодняку ІЕКВМ (завідувач доктор ветеринарних наук Ушкалов В.О.). Гістологічні дослідження проводилися в лабораторії патоморфології (завідувач доктор ветеринарних наук Горальський Л.П. ) Інституту епізоотології УААН м.Рівне та на кафедрі ветеринарно-санітарної експертизи і патологічної анатомії Білоцерківського державного аграрного університету (доценти Утеченко М.В. та Панченко І.В.).
Визначення білкових фракцій методом електрофорезу в поліакриламідному гелі проводилося на кафедрі клінічної діагностики (завідувач доцент Курдеко О.П.) Вітебської державної академії ветеринарної медицини.
Апробація результатів. Матеріали дисертації доповідалися та обговорювалися на міжнародних конференціях: присвяченій 100-річчю від дня народження С.З. Ґжицького (Львів, 2001); До 120- річчя від часу заснування Львівської ветеринарної школи” (Львів, 2001); Сучасні проблеми ветеринарної медицини з питань фізіології і патології відтворення тварин” (Київ, 2000); Проблеми неінфекційної патології тварин” (Біла Церква, 2000 і 2003); присвяченій 150-річчю з дня заснування Харківського зооветеринарного інституту (Харків, 2001); Досягнення та перспективи сучасної ветеринарної медицини” (Полтава, 2002); ІЕКВМ 80 років на передовому рубежі ветеринарної науки” (Харків, 2002); Актуальні проблеми ветеринарної медицини в умовах сучасного ведення тваринництва” (Феодосія, 2003); Ветеринарна медицина 2004” (Феодосія, 2004); "Забезпечення ветеринарно-санітарного благополуччя тваринництва, якості і безпеки продукції (Одеса, 2004); на наукових конференціях науково-педагогічних працівників факультету ветеринарної медицини (Біла Церква, 1999, 2003, 2004); на конференції молодих учених, докторантів, аспірантів Наукові пошуки молоді на початку 21 століття" (Біла Церква, 2004).
Публікації. Результати досліджень опубліковані у двох підручниках для студентів факультетів ветеринарної медицини вищих аграрних навчальних закладів ІІІIV рівнів акредитації; у 28 статтях, що вийшли у фахових виданнях: у журналі Ветеринарна медицина України” (1), Віснику Білоцерківського державного аграрного університету” (15); у міжвідомчому тематичному науковому збірнику Ветеринарна медицина”, Харків, ІЕКВМ (5); Науковому віснику Львівської державної академії ветеринарної медицини ім. С.З.Ґжицького” (2); у збірниках наукових праць: ХЗВІ (2); Полтавської державної аграрної академії (1); Кримського ДАУ (1), Одеського ДАУ (1), Вітебської державної академії ветеринарної медицини” (1); у методичних рекомендаціях, затверджених НМК Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України, та у довіднику для науковців і спеціалістів ветеринарної медицини (Росія).

Список литературы

В И С Н О В К И
1. У дисертації теоретично узагальнені механізми розвитку патології печінки у коней при захворюваннях різного генезу та експериментально обґрунтувані методи її лабораторної діагностики на основі вивчення видових особливостей функціонального стану печінки у коней різного віку, породи та фізіологічного статусу, що є новим розв’язанням наукової проблеми у ветеринарній гепатології.
2. Встановлено норми інформативних біохімічних показників функціонального стану печінки у коней: загального білка 65,080,0 г/л; альбумінів 26,040,0 г/л; білірубіну загального 6,014,5 мкмоль/л, кон’югованого 0,63,5 мкмоль/л; сулемової проби не менше 2,0 мл; активність АСТ в межах 750,01000,0 нкат/л (2,73,6 ммоль/л); АЛТ 50,0110,0 нкат/л (0,180,40 ммоль/л); ГГТ не вище 0,5 мккат/л; холестеролу 2,56,5 ммоль/л; сечовини 3,07,0 ммоль/л; глюкози 2,55,5 ммоль/л.
Оцінку результатів дослідження необхідно проводити з урахуванням віку коней. У 18,221,4 % коней старше 9 років та 35,7 % старше 12 років встановлено субклінічний перебіг гепато-ренального синдрому, який характеризується порушенням альбуміносинтезувальної функції печінки, підвищенням активності АСТ, АЛТ, ГГТ та збільшенням умісту сечовини.
3. В останні три місяці жеребності у кобил поступово розвивається олігоцитемія, олігохромемія, зменшується частка молодих еритроцитів та знижується їхня кислотна резистентність. Характерними в цей період є фізіологічна гіпопротеїнемія (р<0,01) і гіпоальбумінемія (р<0,01), гіперхолестеролемія і гіперкреатинінемія, стабільний рівень сечовини, глюкози та активності відносно специфічних для печінки ферментів (АСТ, АЛТ, ГГТ), що є вірогідним індикатором збереження структури цитоплазматичної і мітохондріальної мембран гепатоцитів, фізіологічного перебігу метаболізму жовчних кислот і відсутності внутрішньопечінкового холестазу.
4. Мінімальний рівень загального білка у кобил перед пологами становить 60, альбумінів 26 г/л, максимальна активність АСТ 1083 нкат/л (3,9 ммоль/л), АЛТ 120 (0,43 ммоль/л), ГГТ 700 нкат/л (0,7 мккат/л). В останні місяці жеребності, у зв’язку з інтенсивним ростом плода, посилюється ліполіз жирової тканини, що підтверджується підвищенням рівня холестеролу у сироватці крові кобил з 3,7+0,11 до 5,0+0,26 ммоль/л. Зі збільшенням терміну жеребності рівень загального білірубіну зростає з 11,0+1,3 мкмоль/л до 19,4+0,76 на 89 місяці і 34,6+2,13 мкмоль/л (р<0,001) перед пологами, що є наслідком зниження активності УДФ-глюкуронілтрансферази та зменшення виділення білірубіну гепатоцитами. Після пологів уміст білірубіну швидко знижується, тому передродову гіпербілірубінемію вважаємо фізіологічним явищем.
5. У лошат ліміти біохімічних показників, що характеризують функціональний стан печінки значною мірою залежать від віку. Найбільш життєво важливі функції печінки стабілізуються у них в різні періоди життя: білірубіносинтезувальна у місячному віці, сечовиноутворювальна у три-, вуглеводна та ліпідна у шести-, білоксинтезувальна у 12-місячному віці. У лошат до однорічного віку показники колоїдно-осадових реакцій (сулемової та з міді сульфатом) не є інформативними для діагностування диспротеїнемії. Процеси трансамінування, які каталізуються амінотрансферазами (АСТ, АЛТ), та активність гамма-глутамілтрансферази (ГГТ) у лошат стабілізуються у 6-місячному віці, а гідроліз фосфорних сполук, у якому бере участь лужна фосфатаза (ЛФ), у 9-місячному. Уміст холестеролу знижується з 20,0+1,5 ммоль/л після народження до 4,4+0,3 у 6-місячному віці.
6. У коней-продуцентів імунних сироваток виявлено тенденцію до розвитку брадикардії, послаблення першого тону серця, симптоми хронічного гастриту (у 15,8 % тварин) та мієлотоксичної анемії (олігоцитемія у 25,6 % коней, олігохромемія 100 %, гіпохромія 63,2 %, мікроцитоз у 47,3 % тварин). Функціональний стан печінки при амілоїдозі характеризується гіперпротеїнемією (р<0,001) і гіпоальбумінемією (р<0,001), збільшенням кількості постальбумінів (р<0,001), трансферину (р<0,001), гаптоглобіну (р<0,01), α2-макроглобуліну (р<0,05), Ig G+A (p<0,001) та Ig M (p<0,05). Високий уміст імуноглобулінів є результатом постійного впливу антигенів на імунну систему, а гіпергаммаглобулінемія (32,5+2,8 г/л) є показником необоротних змін у печінці внаслідок відкладання амілоїду і накопичення парапротеїнів. Прижиттєва діагностика амілоїдозу печінки у коней базується на визначенні показників білкового обміну, найінформативнішими серед яких є гіперпротеїнемія, гіпоальбумінемія (менше 25 г/л), гіпергаммаглобулінемія (більше 18,0 г/л) та позитивні результати формолової (від +++ до ++++) і сулемової (менше 2,0 мл) проб.
7. Стан гепатобіліарної системи відіграє важливу роль у виникненні ентералгії, оскільки у хворих коней виявлені зміни білоксинтезувальної (гіпопротеїнемія, гіпоальбумінемія та гіперальфаглобулінемія) функції печінки. На хронічний перебіг ураження печінки вказує знижена активність амінотрансфераз: АСТ у 27,3 %; АЛТ у 50,0 % тварин. Найбільш інформативним показником для діагностики ураження печінки є вміст білірубіну (гіпербілірубінемія виявлена у 72,7 % коней).
8. Основою патогенезу патології печінки у коней, хворих на метеоризм кишечнику, є хронічне порушення годівлі, що призводить до посилення гнильних процесів, аутоінтоксикації і розвитку гепатодистрофії, яка характеризується цитолітичним (підвищення у 5,7 разів активності АЛТ) і холестатичним (зростання активності ГГТ у 21 раз і кон’югованого білірубіну в 7,3 рази) синдромами та гепатоцелюлярною недостатністю (підвищення загального білірубіну в 7,6 рази). Ці показники є інформативними для діагностики ураження печінки при метеоризмі кишечнику. У хворих коней розвивається гостра ниркова недостатність, яка характеризується порушенням фільтраційної функції клубочків нирок уміст креатиніну зростає до 405,0+213,0 мкмоль/л (у деяких більше 1000 мкмоль/л), порівняно з 142,4+11,5 у здорових.
9. Хронічний гастроентерит у коней 13-річного віку, спричинений асоціацією E.coli i Ps.aеrиgіnosa, призводить до гіпопротеїнемії, розвитку паренхіматозної жовтяниці (уміст білірубіну підвищується до 25,049,0 мкмоль/л), порушення плазмалеми (активність АЛТ збільшена у 2,4 рази у 60 % тварин) та мітохондріальної мембрани гепатоцитів (активність АСТ у 66,7 %).
10. При отруєнні алкалоїдами чорнокореня лікарського і В1-афлатоксином у коней виникають брадикардія, розщеплення другого тону серця, полідипсія, поліурія, алотріофагія, судоми, олігохромемія та гіпохромія. Патологія печінки характеризується розвитком холестазу (активність ГГТ підвищена в 2,5 рази у 100 % коней), холемії, паренхіматозної жовтяниці (уміст загального білірубіну 20,3+4,6, кон’югованого 6,2+1,3 мкмоль/л), гіпоальбумінемією (у 50 % коней), гіпергаммаглобулінемією (у 62,5 % тварин) та розростанням сполучної тканини (цироз). Інформативним показником патології є активність ГГТ. Біохімічні синдроми ураження печінки зберігаються протягом шести місяців після клінічного видужання.
11. При стахіботріотоксикозі коней функціональний стан печінки характеризується гіперпротеїнемією і різко вираженою гіпоальбумінемією (менше 21,2 г/л) у 100 % коней та диспротеїнемією (альбуміно-глобуліновий коефіцієнт 0,25+0,08), що зумовлює позитивні результати колоїдно-осадових проб: формолової (різко позитивна) і сулемової (1,5+0,03 мл проти 2,75+0,1 мл у клінічно здорових), а також холестазом (активність ГГТ збільшена у 100 % коней до 4,0+1,0 мккат/л, порівняно з 0,38+0,12 у здорових), зниженням активності АЛТ і АСТ та синтезу сечовини (у 83,3 % коней, у тому числі у 33 % менше 2 ммоль/л), розвитком цирозу і ознаками печінкової енцефалопатії. Найбільш інформативними для діагностики є показники білкового обміну, колоїдно-осадові проби та активність ГГТ.
12. Асоційований перебіг ІЕМ і лептоспірозу характеризується анорексією, анемічністю або іктеричністю видимих слизових оболонок, пригніченням, печінковою енцефалопатією, тахікардією і тахіпное, олігохромемією і гіпохромією (р<0,001), лейкопенією, лімфоцитопенією, нейтрофілією з гіпопластичним зрушенням ядра, набряками підшкірної клітковини в ділянці голови і грудної клітки.
13. Ураження печінки у коней при асоційованому перебізі ІЕМ і лептоспірозу характеризується гіпоальбумінемією (у 66,7 % коней), гіпербетаглобулінемією, гіпербілірубінемією, зниженням детоксикаційної функції, збільшенням активності АСТ у 93 % тварин (4,5+0,32 ммоль/л; р<0,01) і ГГТ (у 5,6 разів, порівняно з нормою). При гістологічному дослідженні виявлені зернисто-білкова дистрофія і некроз гепатоцитів, розростання сполучної тканини. Зміни функціонального стану і структури печінки є типовими для холестазу, гепатиту і цирозу. Біохімічні показники функціонального стану печінки у деяких тварин не відновлюються навіть через 6 місяців після клінічного видужання.
14. При хронічному перебізі ринопневмонії (титр гемаглютинінів за РЗГА 1:512 і вище) та лептоспірозу (за РМА титр 1:2001:800) виявляли іктеричність кон’юнктиви, виснаження, макроцитарну анемію, виражену гіпоальбумінемію у 71,4 % коней (22,4+1,6 г/л; р<0,01), розвиток холестазу (активність ГГТ становить у середньому 1,9+0,25 мккат/л проти 0,5+0,05 у здорових; р<0,001) і паренхіматозної жовтяниці. Зміни функціонального стану і структури печінки характерні для хронічного перебігу гепатохолангіту. Найбільш інформативним показником діагностики патології є зростання активності ГГТ (у 100 % коней).
15. Зміни функціонального стану печінки у коней, хворих на сетаріоз, характеризуються гіпопротеїнемією і гіпоальбумінемією (р<0,001) у 100 % тварин, гіпергаммаглобулінемією (29,9+4,1 г/л проти 14,5+1,4 у здорових; р<0,01), холебілірубінемією частка кон’югованого білірубіну збільшується до 41,559,4 % від загального (у здорових коней не більше 21,5 %), розвитком холестазу і холангіту (активність ГГТ підвищується в середньому у 8 разів, а у 38,5 % коней у 1015), синдромів цитолізу (активність АЛТ підвищена удвічі) і печінкової енцефалопатії (сонливість, атаксія, тастгіпоестезія).
16. Застосування Бістиму” в комплексному лікуванні гастроентериту сприяє швидшому видужанню лошат, поліпшує їх імунно-гематологічний статус. Під дією препарату поліпшується білоксинтезувальна функція печінки та відновлюється цитозольна і мітохондріальна структура гепатоцитів, що підтверджується зниженням активності індикаторних ферментів АСТ, АЛТ і ГГТ.
17. Препарат Бістим” позитивно впливає на перебіг жеребності кобил, підвищує вихід (на 21,5 %) та збереження лошат в перші місяці життя (на 23,3 %). Запобігає руйнуванню цитозольної і субклітинних структур гепатоциітв у лошат, свідченням чого є стабільні показники активності індикаторних для печінки ферментів (АСТ, АЛТ і ГГТ).