ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ АНТИЦИПАЦІЇ В ПРОЦЕСІ РОЗВ’ЯЗАННЯ СТАРШОКЛАСНИКАМИ МИСЛЕННЄВИХ ЗАДАЧ

Краткое описание

ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ імені Г.С. КОСТЮКА АПН УКРАЇНИ

На правах рукопису

Гуменюк Галина Вадимівна

УДК 159. 922.6 053.6 (048)

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ АНТИЦИПАЦІЇ В
ПРОЦЕСІ РОЗВ’ЯЗАННЯ СТАРШОКЛАСНИКАМИ
МИСЛЕННЄВИХ ЗАДАЧ

Спеціальність 19.00.07 педагогічна та вікова психологія

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук

Науковий керівник:
Максименко Сергій Дмитрович,
доктор психологічних наук,
професор, академік АПН України

Київ 2006

ЗМІСТ
ВСТУП 4
РОЗДІЛ І. ПІЗНАВАЛЬНИЙ ФЕНОМЕН АНТИЦИПАЦІЇ ЯК
НАУКОВА ПРОБЛЕМА ...................................9
1.1. Проблема антиципації, її дослідження як психологічної
категорії ...........9
1.2. Антиципація в предметно-практичній та пізнавальній
діяльності ..21
1.3. Психологічний зміст поняття „антиципації” .....33
Висновки до розділу І...40
РОЗДІЛ ІІ. АНТИЦИПАЦІЯ І ПРОЦЕС РОЗВ’ЯЗУВАННЯ ЗАДАЧ ...41
2.1. Задача як вихідна система розгортання антиципації ................41
2.2. Антиципація та її особливості в процесі розв’язання задач .51
2.2.1. Моделювання образу як специфічна особливість антиципації..........51
2.2.2. Антиципація як мисленнєвий пошук60
2.2.3. Вибір ознак-орієнтирів як об’єднуючий початок антиципації .........71
2.2.4. Ступінь розгорнутості антиципації як процесу взаємодії
інтуїтивних і дискурсивних компонентів ..............73
2.3. Модель структури антиципації ..81
Висновки до розділу ІІ.85
РОЗДІЛ ІІІ. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ АНТИЦИПАЦІЇ СТАРШОКЛАСНИКІВ ПІД ЧАС
РОЗВ’ЯЗАННЯ МИСЛЕННЄВИХ ЗАДАЧ ...87
3.1. Програма констатувального експерименту ...87
3.2. Аналіз специфіки антиципації в процесі розв’язання
мисленнєвих задач...........................................................................................103
3.3. Характеристика особливостей антиципації старшокласників .......111
3.3.1. Аналіз особливостей моделювання прогностичного образу ..111
3.3.2. Аналіз змістовних характеристик прогностичного мисленнєвого
пошуку117
3.3.3. Аналіз особливостей вибору ознак-орієнтирів за умов антиципації .123
3.3.4. Аналіз особливостей антиципації за ступенем розгорнутості....126
Висновки до розділу ІІІ......132
РОЗДІЛ ІV. ПСИХОЛОГІЧНІ УМОВИ РОЗВИТКУ АНТИЦИПАЦІЇ
УЧНІВ СТАРШИХ КЛАСІВ ПРИ РОЗВ’ЯЗАННІ МИСЛЕННЄВИХ
ЗАДАЧ .134
4.1. Завдання, зміст і методика формувальної частини дослідження 134
4.2. Оцінка ефективності розвитку прогностичних можливостей учнів...144
4.3. Психолого-педагогічні умови оптимізації розвитку антиципації
старшокласників в навчальній діяльності 149
Висновки до розділу ІV...154
ВИСНОВКИ 155
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 158
ДОДАТКИ ...172

ВСТУП

Актуальність дослідження. Сучасний етап розвитку суспільства характеризується підвищенням ролі людського фактору у всіх сферах життєдіяльності. Перш за все, це зумовлює пошук резервів та засобів підвищення ефективності діяльності людини, які значною мірою криються в активізації її інтелектуального потенціалу. Крім того, підвищення інтенсивності та складності інформаційного потоку, який їй доводиться сприймати та опрацьовувати в найрізноманітніших формах у вигляді текстів, графіків, схем, креслень тощо, підсилює вимоги до якості мисленнєвої діяльності. Це обумовлює важливість досліджень інтелектуального розвитку особистості. В їх руслі чималого значення набуває вивчення антиципації як однієї з важливих функцій і механізмів інтелекту.
Дослідження антиципації як фундаментальної властивості психіки, що проявляється в рівнях психічного відображення, сприяло виокремленню відповідного напрямку психологічних досліджень (Т.Ф.Базилевич, І.Г.Батраченко, Б.Ф.Ломов, Є.М.Сурков та ін.). Розуміння антиципації, як універсальної складової будь-якої діяльності, вивело дослідників і на вивчення антиципації в структурі мисленнєвої діяльності, де вона набуває найсуттєвішого значення (А.В.Брушлінський, Д.Б.Богоявленська, Л.Л.Гурова, Л.О.Регуш, О.К.Тихомиров, Б.М.Теплов та ін.).
Водночас, попри значний обсяг теоретичної та прикладної розробки проблеми антиципації у контексті пізнавальної діяльності учня вона до останнього часу не розглядалася. Тим часом очевидним є те, що вивчення особливостей антиципації у процесі розв’язання учнями мисленнєвих задач дозволить розкрити шляхи підвищення її результативності, а отже й ефективності учіння (А.В. Брушлінський, В.О. Моляко, М.Л. Смульсон).
Антиципація є інтелектуальною активністю, спрямованою на випереджальне відображення („моделювання”) майбутнього. Завдяки їй реалізується рух думки, спрямований на з’ясування невідомого. Найбільш сприятливим періодом для вдосконалення прогностичних можливостей мислення учнів вважають старший шкільний вік як сенситивний період для розвитку усіх вищих психічних функцій, зокрема й теоретичного мислення (Л.С.Виготський, І.С.Кон, М.С.Лейтес, С.Д.Максименко, Ж. П’яже, М.Л.Смульсон).
Таким чином, актуальність та недостатня розробленість проблеми антиципації з позиції вікової та педагогічної психології зумовили вибір теми дисертації: „Психологічні особливості антиципації в процесі розв’язання старшокласниками мисленнєвих задач”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження входить до комплексної теми лабораторії психології навчання Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України „Психологічне забезпечення розвитку особистості в системі безперервної освіти” (№держреєстрації 0100U000660) та затверджена Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 1 від 25.01.2005р.).
Об’єктом дослідження є антиципація в процесі розв’язання старшокласниками мисленнєвих задач.
Предмет дослідження психологічні особливості антиципації в процесі розв’язання мисленнєвих задач учнями 10-11 класів (на матеріалі геометрії).
Мета дослідження: визначити особливості антиципації та їх вплив на ефективність розв’язання старшокласниками мисленнєвих задач, а також з’ясувати можливості її розвитку в процесі навчальної діяльності.
У дослідженні доводилися гіпотези: 1) ефективність розв’язання задач істотно залежить від особливостей антиципації, її рівневої організації. Вирішальне значення в комплексі цих особливостей має мисленнєве моделювання прогностичного образу як імовірного результату розв’язання задачі. Його ефективність визначається специфікою взаємодії інтуїтивних (образних) і логічних компонентів мисленнєвої діяльності; 2) цілеспрямоване удосконалення антиципації учнів можна здійснювати в навчальній діяльності, що передбачає навчання моделювання розв’язку задачі у внутрішньомисленнєвому просторі.
Відповідно до поставленої мети та гіпотези дослідження визначено наступні завдання:
1. Здійснити теоретичний аналіз стану проблеми антиципації в психолого-педагогічній літературі.
2. З’ясувати роль, місце й особливості антиципації в пізнавальній діяльності учнів.
3. Вивчити психологічні особливості антиципації старшокласників, які проявляються під час розв’язування мисленнєвих задач.
4. Дослідити психологічні умови удосконалення антиципації учнів 10-11 класів у процесі навчальної діяльності.
Методологічну та теоретичну основу дослідження склали: положення щодо розвитку особистості та співвідношення навчання і розвитку (Л.С.Виготський, Г.С. Костюк, О.М. Леонтьєв, С.Д. Максименко); концепції учбової діяльності (Д.Б. Ельконін, В.В. Давидов, С.Д. Максименко) та творчого мислення (А.В. Брушлінський, В.О. Моляко, Я.О. Пономарьов); задачний підхід у психології (Г.О.Балл, Г.С.Костюк, Ю.І.Машбиць); теорія поетапного формування розумових дій (П.Я.Гальперін, Н.Ф.Тализіна); психологічні концепції антиципації (Б.Ф. Ломов, Л.О. Регуш, І.Г. Батраченко, Є.М. Сурков).
Для розв’язання поставлених завдань використовувався комплекс методів: теоретичні (аналіз та узагальнення літературних джерел, аналіз навчальних програм, підручників з геометрії); емпіричні (спостереження, бесіда, анкетування, аналіз усних відповідей та письмових робіт учнів, тестування); психолого-педагогічний експеримент; математичні методи обробки одержаних даних.
Наукова новизна дослідження полягає у подальшому розвитку системи наукових поглядів щодо місця антиципації в пізнавальній діяльності учнів. Згідно з цим визначено структуру антиципації та її особливості, що проявляються в процесі розв’язання мисленнєвих задач. З’ясовано вплив виявлених особливостей на ефективність розв’язування задач; розроблено систему критеріїв і показників оцінки антиципації на мовно-мисленнєвому рівні її дослідження; визначено рівні розвитку антиципації та розроблено засоби її активізації в процесі розв’язання мисленнєвих задач з геометрії.
Теоретичне значення дослідження полягає в тому, що поглиблено розуміння психологічного сенсу антиципації та уточнено її теоретичне визначення; розроблено модель структури антиципації на мовно-мисленнєвому рівні, згідно з якою описано характерні особливості прояву антиципації як структурних компонентів. З’ясовано роль просторових категорій мислення та механізму уявлювання у процесі антиципації; визначено ефективність моделювання як методу розвитку антиципації під час розв’язання мисленнєвих задач; схарактеризовано умови й особливості розвитку антиципації учнів у навчанні.
Практичне значення роботи визначається можливістю використання отриманих результатів у педагогічній практиці. Методичні рекомендації, розроблені на основі цих результатів, можуть використовуватися вчителями для створення умов, які забезпечують розвиток здатності старшокласників до антиципації, підвищують рівень їх мисленнєвого розвитку. Експериментальна програма „Розвиток антиципації учнів” рекомендована для використання як доповнення сучасного курсу стереометрії для учнів старших класів загальноосвітніх шкіл.
Результати дисертаційного дослідження впроваджувалися в процесі експериментального навчання учнів геометрії у загальноосвітніх школах м. Києва № 203 (довідка № 147 від 18.09.2003р.) та № 230 (довідка № 163 від 19.09.2003р.).
Надійність та вірогідність результатів дослідження забезпечувались різнобічним теоретичним аналізом досліджуваної проблеми, методологічним обґрунтуванням вихідних положень, відповідністю методів дослідження його меті та завданням, поєднанням математичних методів обробки експериментальних даних з їх якісним психологічним аналізом.
Апробація результатів дисертації. Результати дослідження знайшли відображення у виступах автора на міжнародних і всеукраїнських наукових конференціях: „Актуальні проблеми виховання та навчання людей з особливими потребами” (Київ, 2001р.), „Теоретико-методологічні проблеми генетичної психології” (Київ, 2001р.), „Людина у світі духовної культури” (Київ, 2002р.), „Проблема особистості в науці: результати та перспективи досліджень”(Київ, 2003р.), „Педагогічна освіта в Україні: проблеми, перспективи розвитку” (Миколаїв, 2004р.), „Творчий потенціал особистості: проблеми розвитку та реалізації” (Київ, 2005р.). Основні положення дисертації доповідались та обговорювались на науковій сесії Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України „Психологічні проблеми навчання, виховання та розвитку особистості” (Київ, 2005р.), на засіданнях лабораторії психології навчання Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України.
Зміст та результати дослідження відображено в 11 публікаціях (із них 5 статей у фахових виданнях, затверджених ВАК України).

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, чотирьох розділів, списку використаних джерел (189 найменувань) та додатків (4). Основний зміст роботи викладено на 157 сторінках та ілюстровано 8 таблицями, 12 рисунками.

Список литературы

В И С Н О В К И

У дисертаційному дослідженні здійснена спроба формулювання і розкриття деяких психологічних особливостей антиципації на мовно-мисленнєвому рівні та розглянуто її місце і роль у системі пізнавальної діяльності учнів старшого шкільного віку. Експериментальне вивчення предмету дослідження повністю підтвердило висунуту гіпотезу. Отримані дані, дозволили виявити й вивчити специфіку антиципації в процесі розв’язання мисленнєвих задач, визначити умови та психологічні можливості її вдосконалення. Узагальнення результатів теоретико-експериментального дослідження дозволило констатувати наступне:
1. Теоретичний аналіз поглибив розуміння психологічного сенсу антиципації на мовно-мисленнєвому рівні функціонування та дозволив обґрунтувати визначення антиципації як багаторівневої ієрархічної системи, спрямованої на пізнання майбутнього. Це складна за своєю структурою функція мисленнєвої діяльності, зміст і сутність якої полягає в здатності розширювати просторово-часові межі актуального стану предмета задачі для його переведення в потрібний стан шляхом створення моделі майбутнього результату задачі, яка впорядковує, і спрямовує мисленнєву діяльність на знаходження шуканого. Антиципація визначає конструктивну спрямованість процесу розв’язування задачі, надаючи йому чіткості, визначеності та пришвидшуючи вибір доцільного способу розв’язання.
2. Створена модель структури антиципації відображає дієвість особливостей її структурних компонентів: 1) моделювання образу потрібного майбутнього; 2) мисленнєвого пошуку, який уможливлює моделювання образу розв’язку задачі; 3) вибору ознак-орієнтирів для моделювання бажаного результату; 4) перебігу особливостей антиципації відповідно до рівня її розгорнутості як процесу. Емпірична апробація моделі підтвердила якісні характеристики виділених особливостей антиципації на мовно-мисленнєвому рівні.
3. Виділені якісні характеристики антиципації в старшому шкільному віці утворюють систему, яка породжує одну із провідних якостей такого новоутворення, як прогностична функція теоретичного мислення. Виділено рівні розвитку антиципації на мовно-мисленнєвому рівні функціонування: безпрогнозний, дифузний, локальний та цілісний. З’ясовано, що кожному з рівнів антиципації, який діагностувався за визначеними критеріями й показниками, відповідає певний ступінь складності змістових характеристик особливостей антиципації учнів.
4. Показано, що напрямок і характер, а відтак - успішність процесу розв’язування мисленнєвих задач значною мірою визначаються регуляторною дією антиципації, ступенем її інтенсивності. Указана інтенсивність залежить від взаємодії основних структурних компонентів антиципації, синтез яких сприяє мисленнєвому моделюванню смислових утворень як імовірних результатів розв’язання. Ці утворення постають орієнтувальною основою для мисленнєвих дій учня, що розгортаються на різних психічних рівнях.
З’ясовано, що регулюючий вплив на ефективність розв’язання задачі антиципація починає здійснювати вже під час моделювання первинного свого образу інтуїтивно-образного утворення, яке, наповнюючись смисловим змістом, виступає своєрідним засобом переходу до моделювання вторинного образу антиципації усвідомленого смислового утворення. Останнє виступає орієнтувальною основою для визначення домінуючої гіпотези, завдяки якій учень переходить від ситуаційно-локального аналізу до логічно обґрунтованого рішення.
5. Здійснене дослідження особливостей антиципації на мовно-мисленнєвому рівні показало: її розвиток у старшому шкільному віці детермінується дією механізму уявлювання, яке оперує просторовими категоріями мислення, визначаючи просторово-часову локалізацію смислового утворення моделі розв’язку задачі. Встановлена кореляція демонструє наявність істотного зв’язку між успішністю антиципації розв’язку мисленнєвої задачі та базальним показником просторового мислення типом оперування образом. Це означає, що здатність до антиципації старшокласника розвивається відповідно до загального рівня оволодіння ним мовно-мисленнєвим простором задачі.
6. Розвиток антиципації можна цілеспрямовано вдосконалювати в умовах організованого навчання, яке передбачає оволодіння вміннями моделювати у внутрішньомисленнєвому просторі шукані розв’язки задачі. Систематичне розв’язування старшокласниками мисленнєвих задач моделюючого характеру, з використанням утруднюючих умов, формує в них прогностичні вміння щодо мисленнєвих перетворень провідних дій, які забезпечують антиципацію.
Здійснене нами дослідження природно не вичерпує всіх аспектів проблеми феномену антиципації в пізнавальній діяльності учнів. Зокрема, подальшого теоретичного осмислення та експериментального вивчення потребує питання дослідження психологічних особливостей розвитку антиципації в онтогенезі та пов’язаних із цим якісним змінам у когнітивно-особистісній сфері учнів, що становить перспективу наукового пошуку.

Список використаної літератури

1. Абульханова-Славская К.А. Личностная регуляция времени // Психология личности в социалистическом обществе: Личность и её жизненный путь / АН СССР, Ин-т психологии / Отв. ред. Б.Ф. Ломов, К.А. Абульханова-Славская. М.: Наука, 1990. С. 114-129.
2. Ананьев Б.Г. Пространственное различение. Л.: Изд-во ЛГУ, 1955. 188 с.
3. Анохин П.К. Опережающее отражение действительности // Вопросы философии. 1962. - № 7. С. 97-112.
4. Анохин П.К. Избр. тр.: Философские аспекты теории функциональных систем. М.: Наука, 1978. 400 с.
5. Анцыферова Л.И. Теория интеллектуальных операций О. Зельца // Основные направления исследований психологии мышления в капиталистических странах. М.: Наука, 1966. С. 82-100.
6. Арутюнова Н.Д. От образа к знаку // Мышление, когнитивные науки, искусственный интеллект. М., Акад. Н. СССР, 1988. С. 147-161.
7. Базилевич Т.Ф. Антиципация в структуре действий различного замысла // Психол. журн. 1988. Т. 9. № 3. С. 121-131.
8. Базилевич Т.Ф. Системные исследования антиципации в структуре индивидуальности // Вопросы психологии. 1988. № 4. С. 46-55.
9. Балл Г.А. О психологическом содержании понятия „задача” // Вопросы психологии. 1970. № 6. С. 75-85.
10. Балл Г.А. Теория учебных задач: Психолого-педагогический аспект. М.: Педагогика, 1990. 184 с.
11. Балл Г.А. Основы теории задач (система основных понятий; психолого-педагогический аспект): Дисдокт. психол. наук: 19.00.07. М., 1990. 386 с.
12. Бартлетт Ф. Психика человека в труде и игре. М.: Изд-во АПН РСФСР, 1959.
13. Басов М.Я. Избр. психологические произведения. М.: Педагогика, 1975. 432 с.
14. Батраченко И.Г. Психологический анализ антиципации в педагогическом общении: Дисканд.психол.наук: 19.00.07. К., 1991. 140 с.
15. Батраченко І.Г. Вступ до психології антиципації: Навч. посібник. Дніпропетровськ: ДДУ, 1996. 92 с.
16. Бауэр А., Эйхорн В., Кребер Г., Шульце Г. И др. Философия и прогностика: Мировоззрение и методологические проблемы общественного прогнозирования. М.: Прогресс, 1971. 424 с.
17. Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества. М.: „Искусство”, 1979.
424 с.
18. Бернштейн Н.А. Очерки по физиологии движений и физиологии активности. М.: Медицина, 1966. 349 с.
19.Бестужев-Лада И.В. Окно в будущее. Современные проблемы социологического прогнозирования. М.: Мысль, 1970. 296 с.
20. Богданов Н.И. Основы теории задачников // Проблемы высшей школы. К.: Вища школа, 1979. Вып. 38. С. 33-40.
21. Борн М. Физика в жизни моего поколения: Сб. ст. / Под. общ. ред. С.Г. Суворова. М., Изд-во ин. лит-ры, 1963. С. 465-534.
22. Ботвинников А.Д., Ломов Б.Ф. Научные основания формирования графических знаний, умений и навыков школьников. М.: Педагогика, 1979. 255 с.
23. Брудный А.А. Понимание как философско-психологическая проблема // Вопросы философии. 1975. № 10. С. 109-117.
24. Брунер Дж. Психология познания. М.: Прогресс, 1977. 412 с.
25. Брушлинский А.В., Воловикова М.И. О мышлении как прогнозировании // Вопросы психологии. 1976. № 4. С. 31-40.
26. Брушлинский А.В. Проблема развития и психология мышления // Принцип развития в психологии / Отв. ред. Л.И. Анцыферова. М.: Изд-во „Наука”, 1978. С. 38-62.
27. Брушлинский А.В. Мышление и прогнозирование (логико-психологический анализ). М.: Мысль, 1979. 230 с.
28. Брушлинский А.В. Субъект: мышление, учение, воображение: Избр. психол. тр. Москва-Воронеж: НПО « МОДЭК», 1996. 390 с.
29. Валлон А. От действия к мысли. М.: Изд-во ин. лит-ры, 1956. 237 с.
30. Василюк Е.Ф. Структура образу // Вопросы психологии. 1993. № 5.
С. 5 - 12.
31. Вероятностное прогнозирование в деятельности человека / Под ред. И.М. Фейгенберга, Г.Е. Журавлёва. М.: Наука, 1977. 392 с.
32. Виноградов В.Г. Научное предвидение. М.: Высшая школа, 1973. 188 с.
33. Выготский Л.С. Мышление и речь // Собр. сочинений: в 6-ти томах. М.: Педагогика, 1982. т. 2. С. 5 - 361.
34.Войтко В.І., Балл Г.О. Узагальнена інтерпретація поняття моделі // Філософська думка. 1976. № 1. С. 58 64.
35. Гальперин П.Я. Психология мышления и учение о поэтапном формировании умственных действий // Исследования мышления в советской психологии. М.: Наука, 1966. С. 236-277.
36. Гальперин П.Я. Формирование умственных действий // Хрестоматия по общей психологи. Психология мышления / Ю.Б. Гиппенрейтер, В.В. Петухова. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1981. С. 78-86.
37. Гарднер М. Математические головоломки и развлечения. Пер. с англ. Ю.А. Данилова / Под ред. Я.А. Смородинского. М., „Мир”, 1971. 511 с.
38. Гейтинг А. Интуиционизм. Введение. Перевод с англ. В.Я. Янкова / Под ред. А.А. Маркова. М.: Мир, 1965. 200 с.
39. Геллерштейн С.Г. Действия, основанные на предвосхищении и возможности их моделирования в эксперименте // Материалы по проблемам инженерной психологии. М.: Изд-во АПН РСФСР, 1966, вып. 4. С. 142-154.
40. Гершунский Б.С. Прогностические методы в педагогике. К.: Вища школа, 1974. 208 с.
41. Глинский Б.А. и др. Моделирование как метод научного исследования (гносеологический анализ). М., Изд-во Моск. ун-та, 1965. 248 с.
42. Головаха Е.И., Кроник А.А. Психологическое время личности. К.: Наукова думка, 1984. 208 с.
43. Головаха Е.И., Кроник А.А. Понятие психологического времени // Категории материалистической диалектики в психологии. М.: Наука, 1988. 215 с.
44. Голубев Н.К. Диагностика и прогнозирование воспитательного процесса. Уч. пос. по спецкурсу. Л.: Изд-во ЛГУ, 1988. 86 с.
45. Грановская Р.М. Элементы практической психологии. 2-е изд. Л.: Изд-во ЛГУ, 1988. 560 с.
46. Григоренко Е.Л. Экспериментальное исследование процесса выдвижения и проверки гипотез в структуре познавательной активности: Автореф. дисканд.психол.наук: 19.00.01. М., 1990. 20 с.
47. Григоренко Е.Л., Смирнов С.Д. Исследование процесса выдвижения и проверки гипотез при решении задач с неопределёнными условиями // Вестник Моск. ун-та. Психология. 1988. № 1. С. 61-68.
48. Грищенко В.М. Цель как форма опережающего отражения действительности // Философские и социологические исследования. Л.: Изд-во ЛГУ, 1974. С.106-117.
49. Гродська Н.В. До питання про особливості навчальних пізнавальних задач // Психологія. К.: Рад. Школа, 1967. Вип. 4. С. 118-124.
50. Гуменюк Г.В. Антиципація як пізнавальний феномен // Проблеми загальної та педагогічної психології. Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / За ред. Максименка С.Д. К., 2002. Т. ІV, ч. 7. С. 40-44.
51. Гуменюк Г.В. Образ як специфічна особливість антиципації // Проблеми загальної та педагогічної психології. Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / За ред. Максименка С.Д. К., 2004. Т. VІ, випуск 5. С. 76-82.
52. Гуменюк Г.В. Розвиток антиципації учнів в умовах модернізації освіти // Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова. Серія 12. Психологія: Зб. наукових праць. К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2005. № 3 (27). С. 83-90.
53. Гурова Л.Л. Функция наглядно-образных компонентов в решении задач // Вопросы психологии. 1969. № 5. С. 76-89.
54. Гурова Л.Л. Исследование мышления как решения задач: Автореф. докт.психол.наук: 19.00.01 / НИИ общей и пед. психологии АПН СССР. М., 1977. 47 с.
55. Гурова Л.Л. Интуиция и логика в психологической структуре решения задач // Семантика, логика и интуиция в мыслительной деятельности человека (психологические исследования) / Под ред. А.Н. Соколова, Л.Л. Гуровой, Н.И. Жинкина М.: Педагогика, 1979. С. 8-44.
56. Гурова Л.Л. Психологический анализ решения задач. Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1976. 327 с.
57. Горобец Т.К. Особенности формирования у учащихся стратегий решения задач: Дис. канд. психол. н.: 19.00.07. К., 1970. 266 с.
58. Давыдов В.В. Проблемы развивающего обучения: Опыт теоретического и экспериментально психологического исследования. М.: Педагогика, 1986. 240с.
59. Дидро Д. Собрание сочинений в 10-ти томах (1713 1784). М.Л.: АСАDEMIA. Т. 10, 1935 1947. 582 с.
60. Загвязинский В.И. Педагогическое предвидение. М.: Знание, 1987. 80 с.
61. Игнатьев Е.И. В царстве смекалки. М.: Наука, 1978. 196 с.
62. Изучение личности учащегося и ученических коллективов: Кн. для учителя / Л.М. Фридман, Т.А, Пушкина, И.Я. Каплунович. М.: Просвещение, 1988.
207 с.
63. Кабанова-Меллер Е.Н. Роль образа в решении задач // Вопросы психологии. 1970. № 5. С. 122-129.
64. Каплунович И.Я. Показатели развития пространственного мышления школьников // Вопросы психологии. 1981. № 5. С. 151-157.
65. Каплунович И.Я. Психологические закономерности развития пространственного мышления // Вопросы психологии. 1999. № 1. С. 60-65.

66. Кестер Э. Антиципация в решении новых задач // Новые исследования в психологии. М., вып. 1., 1974. С. 35-37.
67. Кестер Э. К исследованию антиципации в процессе решения проблемных задач: Автореф. канд.психол.наук: 19.00.01. М., 1976. 22 с.
68. Клименко В.В. Регулятори психічного розвитку людини // Психічний і фізіологічний розвиток учня та норми навантаження / За заг. ред. В.В. Клименка. К.: Главник, 2005. С. 45-132.
69. Козелецкий Ю. Психологическая теория решений / Пер. с польск. Г.Е. Минца, В.Н. Поруса / Под. Ред. Б.В. Бирюкова. М.: Прогресс, 1979. 504 с.
70. Коваленко А.Б. Психологія розуміння творчих задач: Дис. докт. психол. наук: 19.00.01/ Ін-т психології АПН України. К., 2000. 379 с.
71. Колягин Ю.М. Функции задач в обучении математики и развитии мышления школьников // Сов. педагогика. 1974. № 6. С. 56-61.
72. Колягин Ю.М. Задачи в обучении математике. М.: Просвещение, 1977. Ч. 1. 110с.; Ч. 2. 144 с.
73. Кон И.С. Психология ранней юности. М.: Просвещение, 1989. 256 с.
74. Кон И.С. Психология старшеклассника. М.: Педагогика, 1980. 342 с.
75. Конопкин О.А., Жуйков Ю.С. О способности человека оценивать вероятностные характеристики альтернативных стимулов // Психологические вопросы регуляции деятельности / Сб. ст. под ред. Д.А. Ошанина, О.А. Конопкина. М.: Педагогика, 1973. С. 154-197.
76. Конопкин О.А. Психологические механизмы регуляции деятельности. М.: Наука, 1980. 256 с.
77. Костюк Г.С. Образ и его отношение к объекту // Философские вопросы физиологии высшей нервной деятельности и психологии. М., Изд-во АН СССР, 1963. С. 531-535.
78. Костюк Г.С., Балл Г.А., Машбиц Е.И. О задачном подходе к исследованию учебной деятельности // Психология человеческого учения и решение проблем: 2-я Пражская конференция: Резюме. Прага, 1973. С. 70.
79. Костюк Г.С., Балл Г.А. Категория задачи и ее значение для психологических исследований // Вопросы психологии. 1977. № 3. С. 12-23.
80. Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості. К.: Радянська школа, 1989. 108 с.
81. Кричевец А.Н. О математических задачах обучения математике // Вопросы психологии. 1999. № 1. С. 32-42.
82. Крутецкий В.А. Психология математических способностей школьников: Автореф. докт. пед. н. (по психологи). М., 1967. 36 с.
83. Крутецкий В.А. Психология математических способностей школьников. М.: Просвещение, 1968. 432 с.
84. Крутецкий В.А. Психология обучения и воспитание школьников. М.: Просвещение, 1976. 303 с.
85. Кулюткин Ю.Н. Эвристические методы в структуре решений. М.: Педагогика, 1970. 232 с.
86. Кулюткин Ю.Н., Сухобская Г.С. Индивидуальные различия в мыслительной деятельности взрослых и учащихся. М.: Педагогика, 1971. 112 с.
87. Кулюткин Ю.Н. Рефлексивная регуляция мыслительных действий // Психологические исследования интеллектуальной деятельности / Под ред. О.К. Тихомирова. М.: Изд-во МГУ, 1979. С. 89-113.
88. Леонтьев А.Н. Психологические вопросы сознательного учения // Изв. АПН РСФСР. М., 1947. Вып.7. С. 3-40.
89. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность. М.: Изд-во пол. лит-ры, 1977. 303 с.
90. Лингарт Й. Процесс и структура человеческого учения. М.: Прогресс. 1970. 685 с.
91. Линдсей П., Норман Д. Переработка информации у человека (Введение в психологию) / Пер. с англ. Под ред. А.Р. Лурия. М., «Мир», 1974. 550 с.
92. Лисичкин В.А. Теория и практика прогностики. М.: Наука, 1972. 224 с.
93. Лозница В.С. Формирование стратегии поиска аналогов как метод развития творческого мышления: Дис. канд. психол.наук: 19.00.01. К., 1983. 155 с.
94. Ломов Б.Ф., Осницкий А.К. О влиянии вероятностного прогнозирования на непреднамеренное запоминание событий // Психологические механизмы памяти и её закономерности в процессе обучения: Материалы І Всесоюзного симпозиума по психологии памяти. Харьков, 1970. С.139-140.
95. Ломов Б.Ф., Осницкий А.К. Вероятностное прогнозирование как одна из детерминант непреднамеренного запоминания // Новые исследования в психологии и возрастной физиологии, 1972. № 2. С. 127-131.
96. Ломов Б.Ф., Сурков Е.Н. Антиципация в структуре деятельности. М.: Наука, 1980. 279 с.
97. Ломов Б.Ф. К проблеме деятельности в психологии // Психол. журнал. 1981. Т. 2. - № 5. С. 322.
98. Ломов Б.Ф. Проблема образа в психологии // Вестник АН СССР. М., 1985. № 6. С. 85-92.
99. Ломов Б.Ф. Вербальное кодирование в познавательных процессах: анализ признаков слухового образа. М.: Наука, 1986. 128 с.
100. Ломов Б.Ф. Память и антиципация // Исследования памяти / Под ред. Н. Корж. М.: Наука, 1990. С. 45-53.
101. Лук А.Н. Психология творчества. М., Политиздат, 1978. 127 с.
102. Мазилов В.А. Психологический анализ ограничения зоны поиска в процессе решения мыслительных задач: Автореф.канд.психол.наук: 19.00.01/ Ярославльский гос. ун-т. М., 1981. 24 с.
103. Максименко С.Д. Экспериментальный метод в советской возрастной и педагогической психологии: Дис. докт.психол.наук: 19.00.07. К., 1989.
374 с.
104. Максименко С.Д. Основи генетичної психології: Навч. посібник. К.: НПЦ Перспектива, 1989. 220 с.
105. Матюшкин А.М. Проблемные ситуации в мышлении и обучении. М.: Педагогика, 1972. 208 с.
106. Матюшкин А.М. Концепция творческой одарённости // Вопросы психологии. 1989. № 6. С. 29-33.
107. Машбиц Е.И. Психологический анализ учебной задачи // Сов. педагогика. 1973. № 2. С. 58-65.
108. Машбиц Е.И. Психологические основы управления учебной деятельностью. К.: Вища школа, 1987. 224 с.
109. Миллер Дж., Галантер Е., Прибрам К. Планы и структура поведения. М.: Прогресс, 1965. 238 с.
110. Мирокаян А.Н. Психология пространственного восприятия. Ереван: Айастан. 1990. 206с.
111. Мирошхина Э.А. Формирование гипотез при эвристическом решении задач (на вербальном материале): Автореф. канд.психол.наук: 19.00.01. М., 1969.
112. Мирошхина Э.А. Стратегия решения вербальных задач // Вопросы психологии. 1973. № 3. С. 45-55.
113. Мойсеєнко Л.А. Процесуально-динамічний зміст прогнозування розв'язку творчих математичних задач // Психологія і суспільство. Тернопіль. 2002. № 2. С. 103-113.
114. Моляко В.А. Психология решения школьниками творческих задач. К.: Рад. Школа, 1983. 94с.
115. Моляко В.А. Психология конструкторской деятельности. М., 1983. 134с.
116. Моляко В.А. Психологическая система творческого тренинга „КАРУС”. К.: Знание, 1996. 44с.
117. Моляко В.А. Психологическая система тренинга конструктивного мышления // Вопросы психологии. 2000. № 5. с.136-141.
118. Мороз И.И. Природа интуиции. Минск: Университетское, 1990. 141с.
119. Налчаджян А.А. Некоторые психологические и философские проблемы интуитивного познания: Интуиция в процессе научного творчества. М.: Мысль, 1972. 271с.
120. Науменко Е.А. Интуитивность как психическое свойство личности: Автореф. докт.психол.наук: 19.00.01. СПб, 2001.
121. Никитина А.Г. Предвидение как человеческая способность. М., 1975. 149с.
122. Новик И.Б. К гносеологической характеристике моделей // Моделирование сложных систем. М.: МДНТП им. Ф.Э. Дзержинского, 1978. С. 22-28.
123. Осницкий А.К., Савельичева В.Л. Вероятность и значимость в структуре регуляции деятельности и их влияние на непреднамеренное запоминание // Вероятностное прогнозирование в деятельности человека / Под ред. И.М. Фейгенберга и Г.Е. Журавлёва. М.: Наука, 1977. С. 256-271.
124. Основы общей психологии / С.Л. Рубинштейн. СПб.: Питер, 2003. 713 с.
125. Папуча М.В. Психологія ранньої юності: Навч.-методичний посібник. Ніжин: Редакційно-видавничий відділ НДПУ, 2001. 137 с.
126. Петров О.В. Стратегия поиска решения задач как фактор развития теоретического мышления: Дис. канд. психол. наук: 19.00. 01. Х., 1996.
187 с.
127. Пиаже Ж. Антиципирующая деятельность // Экспериментальная психология / Ред. сост. П. Фресс и Ж. Пиаже. М.: Прогресс, 1978 Вып.6. С. 43-46.
128. Пиаже Ж. Избр. психологические труды: Психология интеллекта. Генезис числа у ребенка. Логика и психология. М., Просвещение, 1969. 659 с.
129. Подгорецкая Н.А. Изучение приёмов логического мышления у взрослых. М.: Изд-во МГУ, 1980. 150 с.
130. Пономарёв Я.А. Психология творческого мышления / Под ред. А.Н. Леонтьева. М., Изд-во Акад. пед. Наук РСФСР, 1960. 351 с.
131. Пономарёв Я.А. Психика и интуиция. М.: Политиздат, 1967. 256 с.
132. Практикум по экспериментальной психологии / Под ред. Ю.К. Корнилова, В.Д. Шадрикова, Ярославль, 1975. вып.2. С. 90 - 122.
133. Психологический словарь / Под ред. В.В. Давыдова и др. М., Педагогика, 1983. 448 с.
134. Регуш Л.А. Развитие прогнозирования как познавательной способности личности: Автореф. дисдокт.психол.наук: 19.00.07./ Гос. пед. ин-т им. А.И. Герцена. Л., 1985. 37 с.
135. Регуш Л.А. Психология прогнозирования: способность, её развитие и диагностика. К.: Высшая школа, 1997. 87 с.
136. Регуш Л.А. Психология прогнозирования: успехи в познании будущего. СПб, Речь, 2003. 352 с.
137. Речевое воздействие / Под ред. С.Л. Рубинштейна. М., «Наука», 1972. 144 с.
138. Рубанов Г. В. Предвидение и случайность. Минск, Изд-во БГУ, 1974. 207 с.
139. Рубинштейн С.Л. О мышлении и путях его исследования. М.: Изд-во АН СССР, 1958. 146 с.
140. Сеченов И.М. Избр. произведения. М.: Изд-во АНСССР, 1952. т.1. 771 с.
141. Сингаївська І.В. Психологічні особливості прогнозування моральної поведінки в молодшому шкільному віці: Дис. канд..психол.наук: 19.00.07. К., 1993. 149 с.
142. Славская К.А. Мысль в действии. М.: Политиздат, 1968. 208 с.
143. Славин А.В. Наглядный образ в структуре познания. М, 1971. 271с.
144. Слепкань З. И. Психолого-педагогические основы обучения математике: Мет. пособие. К.: Рад. Школа, 1983. 192 с.
145. Словарь психолога-практика / Сост. С.Ю. Головин. 2-е изд., перераб. и доп. Мн.: Харвест, М.: АСТ, 2001. 976 с.
146. Смирнов С.Д. Психология образа: проблема активности психического отражения. М.: Изд-во МГУ, 1985. 231 с.
147. Смульсон М.Л. Психологічний аналіз інтелектуального розвитку в ранній юності // Збірник наукових праць: філософія, соціологія, психологія. Вип. 5, Ч. 1. Івано-Франківськ, 2000. С. 96 - 103.
148. Смульсон М.Л. Психологія розвитку інтелекту. Монографія. К.: Нора-Друк, 2003. 298 с.
149. Соколов Е.Н. О моделирующих свойствах нервной системы // Кибернетика, мышление, жизнь. М., 1964. 243 с.
150. Соколов Е.Н. Нейронные механизмы памяти и обучения. М.: Наука, 1981. 144 с.
151. Спиркин А.Г. Сознание и самосознание. М.: Изд-во полит лит-ры, 1972. 303 с.
152. Сурков Е.Н. Процессы антиципации и их организация в деятельности человека: Автореф. дис. д-ра психол.наук: 19.00.01/ Ин-т физкул-ры им. П.Ф. Лесгафта. Л., 1985. 37 с.
153. Теплов Б.М. Ум полководца / Проблемы индивидуальных различий. М.: АПН РСФСР, 1961. 536 с.
154. Титов В.М. Особенности интуитивного мышления старшеклассников: Дисканд.психол.наук: 19.00.07. К., 1987. 130 с.
155. Тихомиров О.К. Решение мыслительных задач как вероятностный процесс // Вопросы психологии. 1961. - № 5. С. 63 - 67.
156. Тихомиров О.К. Структура мыслительной деятельности человека. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1969. 211 с.
157. Тихомиров О.К. Психологические исследования творческой деятельности. М.: Наука, 1975. 253 с.
158. Тихомиров О.К. Психология мышления. Учебное пособие. М.: Изд-во МГУ, 1984. 270 с.
159. Толковый математический словарь. М.: Русс. яз., 1989. 244 с.
160. Толстая А.Н. Психологические особенности мышления при решении вероятностных задач: Автореф. дис. д-ра психол.наук: 19.00.01. Л., 1986. 15 с.
161. Третяк Т.М. Формирование стратегии комбинирования как средство развития творческого технического мышления учащихся: Дис. канд..психол.наук: 19.00.07. К., 1985. 151 с.
162. Тюхтин В.С. О природе образа (Психическое отражение в свете идей кибернетики). М.: Высшая школа, 1963. 123 с.
163. Ухтомский А.А. Доминанта и интегральный образ // Собр. соч., - Т. 1, - Л.: ЛГУ, 1950. С. 189 - 196.
164. Философский словарь / Под ред. М.М. Розенталя, П.Ф. Юдина. М., Изд-во полит. лит-ры, 1968. 432 с.
165. Фридман Л.М. Методы формирования ориентировочной основы умственных действий по решению задач // Вопросы психологии. 1975. - № 4. С. 51-61.
166. Фридман Л.М. Моделирование в психологии и психология моделирования // Вопросы психологии. 1977. № 2. С. 15-28.
167. Фридман Л.М. Наглядность и моделирование в обучении. М.: Знание, 1984. 80 с.
168. Фридман Л.М., Турецкий Е.Н. Как научиться решать задачи. М.: Просвещение, 1984. 175 с.
169. Чернов А.П. Опыт психологического исследования мысленного экспериментирования: Дис. канд. психол. н.: 19.00.01 / Ин-т психологии АН СССР. М., 1976.
170. Четверухин Н.Ф. Методы геометрических построений. М., 1952.
171. Шаванов С.В. Психологические особенности формирования стратегии конструирования у старшеклассников: Дис. канд. психол. н./ 19.00.01: Ин-т психологии им. Г.С. Костюка АПН Украины. К.,1989. 134 с.
172. Шатуновский С.О. Геометрические задачи и их решение с помощью циркуля и линейки // Адлер А. Теория геометрических построений. Л.: Учпедгиз, 1940. С. 3-9.
173. Шевчук В.Объяснение явлений и проблемы инсайта // Вопросы психологии. 1964. №3. С. 111-122.
174. Шемякин Ф.Н. Ориентация и пространство // Психологическая наука в СССР. М.: Изд-во АПН РСФСР, 1959. Т. 1. С. 140-192.
175. Штейнман Р.Я. Пространство и время. М., 1962.
176. Эсаулов А.Ф. Психология решения задач. Метод. пособие. М.: Высшая школа, 1972. 216 с.
177. Элькин Д.Г. Восприятие времени. М.: Изд-во АПН РСФСР, 1962. 145 с.
178. Юнг К.-Г. Проблемы души нашего времени. Пер. с нем. А.М. Боковикова. М.: Прогресс. Универс., 1994. 336 с.
179. Якиманская И.С. О механизмах создания чувственного образа // Новые исследования в психологии и возрастной физиологии, 1972. № 2. С. 9-13.
180. Якиманская И.С. О природе пространственного образа // Проблема деятельности в советской психологии. М., 1977. Ч. 1. С. 143-153.
181. Якиманская И.С. Развитие пространственного мышления школьников. Науч.-исслед. ин-т общей и пед. психологии АПН СССР. М.: Педагогика, 1980. 240с.
182. Янг Э. Прогнозирование научно-технического прогресса / Под ред. Д.М. Гвишиани. М.: Прогресс, 1974. 586с.
183. Ярская В.Р. Методические вопросы научного предвидения // Философия в процессе научно-технической революции. Л., 1976.
184. Dorner D. Iheoretical ad