РОЗВИТОК ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ІНІЦІАТИВНОСТІ ПЕРШОКЛАСНИКІВ В ПРОЦЕСІ СПІЛЬНОЇ УЧБОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Краткое описание

БЕРДЯНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

СТАРИНСЬКА ОЛЕНА ВІТАЛІЇВНА

УДК 159.9:37.015.3

РОЗВИТОК ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ІНІЦІАТИВНОСТІ ПЕРШОКЛАСНИКІВ
В ПРОЦЕСІ СПІЛЬНОЇ УЧБОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

19.00.07 педагогічна та вікова психологія

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук

Науковий керівник:

Лисянська Таїса Миколаївна,
кандидат психологічних наук, професор

Бердянськ 2008

ЗМІСТ

ВСТУП......

4

РОЗДІЛ І
ПРОБЛЕМА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ІНІЦІАТИВНОСТІ ОСОБИС­ТОСТІ ЯК ПРЕДМЕТ НАУКОВОГО АНАЛІЗУ

4

1.1. Сутність ініціативності як психологічної категорії...

10

1.2. Ініціативність в контексті проблеми регуляції інтелекту..

24

1.3. Теоретико-описова модель інтелектуальної ініціативності першоклас­ника....

42

Висновки до першого розділу.....

57

РОЗДІЛ ІІ
ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНО-ДІАГНОСТИЧНЕ ДОСЛІД­ЖЕН­НЯ ІНТЕ­­ЛЕК­ТУАЛЬНОЇ ІНІЦІАТИВНОСТІ УЧНІВ ПЕРШОГО КЛАСУ...

59

2.1. Організаційно-методичні засади експериментального вивчення інтелектуальної ініціативності першокласників...

59

2.1.1. Критерії, показники та рівні розвитку інтелектуальної ініціативності першокласників.....

62

2.1.2. Психологічний інструментарій дослідження розвитку інтелектуальної ініціативності першокласників.....

69

2.2. Характеристика вибірки досліджуваних учнів 6-ти та 7-ми років..

82

2.3. Динаміка розвитку інтелектуальної ініціативності першокласників 6-ти та 7-ми років ......

89

Висновки до другого розділу..

107

РОЗДІЛ ІІІ
ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ І ЗАСОБИ РОЗВИТКУ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ІНІЦІАТИВНОСТІ ПЕРШОКЛАСНИКІВ.

109

3.1.Спільна учбова діяльність як умова розвитку інтелектуальної ініціативності учнів першого класу...

109

3.1.1. Інтерактивні технології як засіб розвитку інтелектуальної ініціативності першокласників....

121

3.2. Психолого-педагогічні принципи розвитку інтелектуальної ініціативності дітей 6-7 років.....

128

3.2.1. Навчальний діалог як умова та засіб розвитку інтелектуальної ініціативності першокласників....

131

3.2.2. Система психокорекційних інтерактивних тренінгових вправ як фактор розвитку інтелектуальної ініціативності учнів першого класу ..

147

3.3. Вплив створених умов та засобів на динаміку виявлених компонентів та рівнів інтелектуальної ініціативності першокласників...

157

Висновки до третього розділу ...

182

ВИСНОВКИ.

185

ДОДАТКИ ..

188

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

299

ВСТУП

Актуальність теми. Зміни в нашому суспільстві зумовлені необхідністю подальшого соціально-економічного, політичного, духовного розвитку. Держава потребує творчих, активних особистостей, які зможуть орієнтуватися в складних соціокультурних обставинах, робити вільний вибір, брати відповідальність за власну освіту, виховання і розвиток. А тому перед українським суспільством постає проблема створення оптимальних умов для розвитку інтелектуальної ініціативності підростаючої людини якості, без якої неможливий свободоздатний розвиток особистості. Провідна роль у вирішенні зазначеної проблеми належить початковій школі. Період першого року навчання, який характеризується стрімким становленням інтелектуальних, емоційних, вольових якостей учнів, є вирішальним для розвитку інтелектуальної ініціативності.
Інтелектуальна ініціативність як здатність до активного та самостійного генерування задач (проблем) неодноразово аналізувалася вітчизняними та зарубіжними дослідниками. Як основний спосіб набуття знань, універсальну адаптивність, активність суб’єкта визначав її Ж. Піаже; Р.Стернберг показав інтелект в єдності його компонентів «ієрархічна модель інтелекту»; Д. Хернстайн й Ч. Мюррер вважають, що інтелект та ініціативність це конструкт, який «вимірюється із точністю й чистотою стандартизованими тестами інтелекту»; Р.Аткінсон, У.Найсер інтерпретують інтелект та ініціативність через уявлення про переробку інформації у процесі розв’язання інтелектуальних задач.
Умови, що впливають на формування встановлених Ж.Піаже особливостей інтелектуально-ініціативного розвитку, визначали в своїх працях Є.І.Бойко, Л.С.Виготський, Д.Б.Ельконін, Г.С.Костюк, О.М.Леонтьєв, В.О.Моляко, М.Л.Смульсон, С.Л.Рубінштейн, М.О.Холодна та інші; у працях Д.Б.Богоявленської, А.М.Матюшкіна, І.О.Пєтухової зазначене особистісне утворення розглядається як продовження розумової діяльності за межами ситуативної заданості; питання взаємовпливу психологічних механізмів інтелектуальної ініціативності та учбової діяльності розкрито в дослідженнях М.Й.Боришевського, Л.І.Божович, Р.С.Вайсмана, С.Д.Максименка, Д.Ф.Ніколенка, Л.М.Проколієнко та інших. Ряд наукових праць стосується проблеми особливостей розвитку інтелектуальної ініціативності або ініціативності школярів різних вікових груп: М.Р.Гінзбург дослідив деякі мотиваційні компоненти інтелектуальної ініціативності старшокласників; діалогічне спілкування як засіб інтелектуально-ініціативного розвитку розглянуто в дослідженнях О.М.Крутія; проблему співвідношення інтелектуальної ініціативності та загальних розумових здібностей учнів випускних класів розкрито в дослідженні І.О.Пєтухової; особливості розвитку інтелектуальної ініціативності старшокласників та студентів у процесі спілкування дослідив психолог Л.М.Попов; психологічні особливості ініціативності молодших школярів в учбовій діяльності розкриті дослідницею Н.А.Тертичною; психолого-педагогічним умовам формування ініціативності учнів третього класу на уроках праці присвячено дослідження С.О.Пєтухова.
Проте аналіз психолого-педагогічної літератури з означеної проблеми засвідчив відсутність спеціальних досліджень з розвитку інтелектуальної ініціативності першо-класника. Тоді як вивчення психологічної сутності інтелектуальної ініціативності та її розвитку у першокласників, на нашу думку, є доречним і науково виправданим з декількох причин. По-перше, наше дослідження базується на тому, що інтелектуальна ініціативність це особлива форма суб’єктної активності, а на першому році навчання закладаються основи становлення й розвитку особистості як суб’єкта учбової діяльності (провідної на цьому віковому етапі). По-друге, інтелектуальна ініціативність першокласника розглядається в психологічних дослідженнях лише в контексті вивчення інших особистісних утворень, а тому позбавляється своїх специфічних психологічних характеристик.
Таким чином, соціальна та психолого-педагогічна значущість проблеми, необхідність розширення теоретичних та експериментальних досліджень особливостей і чинників розвитку інтелектуальної ініціативності першокласників обумовили вибір теми нашого дослідження «Розвиток інтелектуальної ініціативності першокласників в процесі спільної учбової діяльності».
Тема входить до плану наукових досліджень кафедри психології Бердянського державного педагогічного університету й затверджена радою університету (протокол №1 від 31.08.07) та Радою з координації наукових досліджень в галузі педагогіки і психології АПН України (протокол №7 від 25.09.07).
Об’єкт дослідження інтелектуальна ініціативність першокласників.
Предметом дослідження стали особливості розвитку інтелектуальної ініціативності першокласників у процесі спільної учбової діяльності.
Мета дослідження виявити особливості розвитку, прояву та закріплення інтелектуальної ініціативності в період учіння в першому класі; визначити, обґрунтувати та перевірити дієвість психолого-педагогічних умов спільної учбової діяльності та системи засобів розвитку цієї інтегрованої якості у першокласників.
В основу дослідження було покладено припущення про те, що інтелектуальна ініціативність першокласника має складну структуру (інтелектуальний, мотиваційний, емоційно-вольовий, поведінковий компоненти) та підпорядкована загальним законам онтогенетичного розвитку індивіда, зовнішнім умовам спільної учбової діяльності; розви-ток інтелектуальної ініціативності залежить від сформованості компонентів та їх інтеграції у цілісне явище за умови домінування в навчальному просторі інтелектуалізовано-діалогічної та психокорекційної учбової взаємодії «учня-вчителя-психолога».
Для досягнення мети дослідження і перевірки припущення було сформульовано такі завдання:
1) визначити теоретичні підходи до вивчення сутності понять «ініціативність» «інтелект», «інтелектуальна ініціативність» та з’ясувати теоретико-методичні аспекти дослідження інтелектуальної ініціативності першокласників;
2) виявити критерії, показники та рівні розвитку інтелектуальної ініціативності першокласника в процесі спільної учбової діяльності;
3) експериментально дослідити психологічні особливості розвитку інтелектуальної ініціативності в дітей 6-го та 7-го років та проаналізувати їх прояв в особистісному розвитку першокласників;
4) визначити та науково обґрунтувати психолого-педагогічні умови та засоби розвитку інтелектуальної ініціативності першокласників;
5) розробити та апробувати комплексну інтерактивно-психокорекційну програму розвитку інтелектуальної ініціативності першокласників у процесі спільної учбової діяльності.
Методи дослідження. Для розв’язання поставлених завдань були використані загальнонаукові методи (аналіз, синтез, порівняння, систематизація), на основі яких проведено: системно-структурний аналіз наукової вітчизняної та зарубіжної психолого-педагогічної літератури, порівняльний аналіз різноманітних підходів до вивчення інтелектуальної ініціативності, узагальнення теоретичних та практичних даних з проблем її дослідження, що дало змогу визначити стан розроблення означеної проблеми. У ході емпіричного дослідження основним став метод психолого-педагогічного експерименту, що складався з констатувального, формувального та контрольного етапів. На кожному етапі застосовувався комплекс спеціальних методик: модифікований тест Р.Кеттела для виміру інтелекту першокласника; для дослідження інтелектуальної саморегуляції - методика Ю.З.Гільбуха; учбової мотивації методика Н.І.Гуткіної; самооцінки методика Н.Л.Ліпкіної; адаптовану методику О.К.Дусавицького для визначення пізнавального інтересу; проективну методику Є.П.Ільїна та ін. Обробка експериментально отриманих даних здійснювалася з використанням методів математичної статистики: кореляційного аналізу (коефіцієнтів r-Спірмена і τ-Кендалла) та критеріїв t-Стьюдента, x2- Пирсона та ін.
Теоретико-методологічну основу дослідження складають: системний підхід у психологічній науці (К.О.Абульханова-Славська, О.В. Киричук, Т.М.Лисянська, Б.Ф.Ломов, О.В.Скрипченко та ін.); принцип єдності свідомості, самосвідомості і діяль-ності (Л.С.Виготський, Г.С.Костюк, О.М.Леонтьєв, С.Л.Рубінштейн та ін.); положення про сутність особистості та закономірності її формування (Л.І.Божович, Л.С.Виготський, Г.С.Костюк, А.В.Петровський, Т.М.Титаренко та ін.); основні теоретичні положення про специфічну для кожного вікового етапу соціальну ситуацію розвитку, провідну діяльність та новоутворення, які є вихідними для динамічних змін у розвитку дитини ( Л.І.Божович, Л.С.Виготський, П.Я.Гальперін, Д.Б.Ельконін, О.В.Запорожець, Д.Ф.Ніколенко, С.Д.Максименко, Л.М.Проколієнко та ін.); основи генетичної теорії інтелектуального розвитку дитини (Ж. Піаже); засади психологічної науки щодо діалогічності внутрішньої структури свідомості (Л.І.Анциферова, Л.С. Виготський, О.Р.Лурія та ін.); положення про роль емоційно-вольової сфери у формуванні свободоздатності особистості ( П.К.Анохін, І.Д.Бех, Б.І.Додонов, О.В.Киричук та ін.); положення про діалогічне спілкування як фактор ефективності навчання (А.А.Венгер, О.М.Леонтьєв, М.І.Лисіна, Г.А.Цукерман та ін); теорія учбової діяльності як провідної в молодшому шкільному віці (В.В.Давидов, О.К.Дусавицький, О.М.Леонтьєв, С.Д.Максименко, О.В.Скрипченко та ін.).
Наукова новизна та теоретичне значення одержаних результатів:
вперше стосовно інтелектуальної ініціативності першокласників досліджено їх психологічні характеристики; доведено особливості прояву інтелектуальної ініціативності в різних сферах особистості (інтелектуальна, мотиваційна, емоційно-вольова, поведінкова); з’ясовано критерії (інтелектуальна готовність до вирішення складних завдань; потреба нових знань; оптимістичне ставлення до учбової взаємодії; самооцінка, ціннісні орієнтації) та рівні розвитку (високий, достатній, середній, низький); запропоновано комплексну методику дослідження; експериментально доведено ефективність психолого-педагогічних умов: загальні умови розвитку і формування особистості першокласника, пов’язані з умова-ми організації інтелектуалізовано-діалогічного та психокорекційного простору спільної учбової діяльності; конкретні умови розвитку інтелектуально-ініціативного образу «Я» учня першого класу з визначенням організаційних та змістовних компонентів діалогічно-інтерактивного навчання); розроблено та впроваджено експериментальну програму розвит-ку інтелектуальної ініціативності учня першого класу в процесі спільної учбової діяльності;
розширено та доповнено поняття «інтелектуальна ініціативність» та «інтелектуальна ініціативність першокласника», а також знання про психологічні характеристики інтелектуальної ініціативності, її структуру, чинники розвитку;
набуло подальшого розвитку розуміння сутності інтелектуальної ініціативності; корекційно-розвивальних особливостей спільної учбової діяльності, психолого-педагогічних умов та засобів розвитку інтелектуальної ініціативності в процесі інтерактивного навчання першокласників.
Практичне значення одержаних результатів дисертаційного дослідження полягає в тому, що апробовані методики вивчення інтелектуальної ініціативності першокласника можуть бути використані практичними психологами та вчителями для дослідження інтелектуально-ініціативного образу «Я» учнів першого класу. Результати дослідження та конкретні методики і вправи зі складеного «Атласу інтелектуально-ініціативного розвитку першокласника» можуть бути включені у зміст практичних занять з курсу педагогічної та вікової психології у ВНЗ для студентів педагогічного факультету, в педколеджах для спеціальності «Початкове навчання» та факультетах підвищення кваліфікації вчителів початкової школи, лекційних та практичних занять з курсів «Основи психодіагностики» та «Основи психологічного консультування та психокорекції» на спеціальних факультетах, які готують практичних психологів для закладів освіти. Результати дисертаційного дослідження впроваджено у навчально-виховний процес загальноосвітніх шкіл м.Бердянська: ЗОШ № 3 (довідка №34 від 07.02.08), №7 (довідка № 46 від 11.02.08), №15 (довідка № 23 від 15.02.08); ЗОШ № 3 (Довідка №56 від 5.03.08) та ЗОШ №26 (довідка №164 від 19.02.08) м. Маріуполя Донецької області, ЗОШ с. Славного АР Крим (довідка №158 від 14.02.08). Основні результати дослідження впроваджено у навчальний процес Інституту педа-гогіки і психології Бердянського педагогічного університету (довідка№ 57/528-08 від 20.02.08 ).
Апробація результатів дослідження. Основні ідеї та результати дослідження доповідались і отримали схвалення на звітних наукових конференціях викладачів Бердянського державного педагогічного університету (2000-2007), на ІІ Всеукраїнському з’їзді психологів України (Київ, 1996), на конференції «П’яті Костюківські читання» (Київ, 1998), на Всеукраїнських науково-практичних конференціях: «Навчання, виховання та розвиток» (Бердянськ, 2004), «Особистісно-орієнтований підхід до організації навчально-виховного процесу: проблеми та пошуки» (Бердянськ, 2005), «Навчання, виховання та розвиток» (Бердянськ, 2006), науково-практичному семінарі «Демиденківські читання» (Бердянськ, 2007).
Публікації. Основні теоретичні положення й результати емпіричного дослідження висвітлено в 14 одноосібних статтях, з них 6 у фахових виданнях, включених до списку, затвердженого ВАК України; методичні рекомендації, матеріали наукових конференцій.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, який налічує 330 найменувань (17 іноземною мовою), та додатків. Основний зміст дисертації викладено на 187 сторінках комп’ютерного набору. Робота містить 23 таблиці та 13 рисунків на 12 сторінках. Загальний обсяг дисертації 323 сторінки.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення проблеми розвитку інтелектуальної ініціативності першокласників, яке полягає в уточненні сутності понять «ініціативність», «інтелект», «інтелектуальна ініціативність»; виявленні особливостей динаміки вираження інтелектуальної ініціативності учнів упродовж періоду навчання в першому класі, специфіки її прояву в особистісній сфері дитини 6-7 років, визначенні критеріїв та рівнів сформованості інтелектуальної ініціативності першокласників, створенні та експериментальній апробації моделі розвитку визначеного системного утворення в період першого року навчання, що включає психолого-педагогічні умови та засоби психокорекційного впливу.
1. Інтелектуальна ініціативність як інтегральна якість особистості (інтелектуальний, мотиваційний, емоційно-вольовий та поведінковий компоненти) зумовлена своєрідністю протікання мотиваційних процесів та інтелектуалізованого мислення, пов’язана з емоційно-вольовою здатністю індивіда активно змінювати вихідну інтелектуально-пізнавальну позицію, визначає ефективність інтелектуального пізнання фізичної реальності, самопізнання та емоційно-соціального благополуччя.
2. Закріплення домінантності інтелектуальної ініціативності в період навчання у першому класі, пов’язане з проблемами розвитку таких якостей дитини (інтелектуалізоване мислення, внутрішня та зовнішня ініціативна спрямованість, інтелектуально-емоційне благополуччя, пізнавальна потреба, пізнавальна активність, інтелектуально скерована поведінка у соціальному середовищі, свободоздатність, самостійність, внутрішня свобода). Зазначені якості виступають проявами інтелектуальної ініціативності в особистісній сфері першокласника.
3. Критеріями розрізнення рівнів вираження розвитку інтелектуальної ініціативності першокласників (високого, достатнього, середнього, низького) виступають індивідуальні особливості дитини, специфіка її суб’єктного досвіду; вплив мікросередовища на розвиток інтелектуальної, мотиваційної, емоційно-вольової та поведінкової сфер; інтелектуальна готовність; потреба нових знань; оптимістичне ставлення до процесу спільної учбової діяльності; самооцінка та ціннісні орієнтації. Високий рівень інтелектуальної ініціативності першокласників зумовлений тісним зв’язком між інтелектуальним та емоційно-вольовим компонентами.
4. Умови ефективного розвитку інтелектуальної ініціативності першокласника пов’язані з необхідністю нівелювання негативної дії чинників, які детермінують її низький рівень розвитку в цей період. До таких психологічних та педагогічних умов належать:
а) загальні умови розвитку і формування особистості першокласника (врахування суб’єктивного досвіду; індивідуальних особливостей інтелектуальної, емоційно-вольової і мотиваційної сфер; особливостей поведінки в соціальному середовищі); забезпечення комплексного підходу до розвитку інтелектуально-ініціативної особистості першокласника: повага до особистості дитини; збагачення інтелектуального та соціального досвіду дітей у процесі спільної учбової діяльності; формування гармонійної системи ініціативних взаємовідносин між дітьми; володіння вчителями та психологами прийомами конструктивного вирішення конфліктів та попередження можливості виникнення психологічних бар’єрів у взаємодії з дітьми; розвиток емоційно-вольової сфери дітей, поваги до почуттів і переживань дитини; виховання вольових якостей, розвитку в них самостійності, відповідальності, навичок самоконтролю;
б) конкретні умови, пов’язані з чинниками закріплення інтелектуальної ініціативності першокласника виступають: спільна учбова діяльність; використання інтерактивних технологій; сприяння становленню інтелектуально-свободоздатної Я-образу першокласника; розвиток інтелектуалізованого діалогічного мислення учнів першого класу; стимуляція та розвиток ініціативних стосунків типу Я-інший”, розвиток пізнавальної активності, інтелектуально-емоційного благополуччя та інтелектуальної соціально-скерованої поведінки дітей.
5. Реалізація психолого-педагогічних умов розвитку інтелектуальної ініціативності першокласників у процесі спільної учбової діяльності відбувається успішніше шляхом впровадження системи взаємопов’язаних засобів: енциклопедично-інтерактивних уроків «Навчання грамоти»; використання на уроках «Інтелект та ініціатива» індивідуальних та групових психокорекційних тренінгових вправ, що спонукають дитину до переосмислення власної інтелектуально-пізнавальної позиції на засадах свободоздатності. Ефективність авторської програми розвитку інтелектуальної ініціативності першокласників підтверджується підвищенням рівня розвитку інтелектуального та емоційного компонентів в процесі спільної учбової діяльності, що виявилося в змобілізованості осягнути невідоме , в високому рівні розвитку інтелектуалізованого мислення учнів; зростанні їх допитливості; стійкому емоційному благополуччі; підвищенні пізнавального інтересу; у високому рівні розвитку складових емоційного інтелекту (здивування, почуття здогадки, впевненості, сумнівів); у збільшенні самостійності, ініціативності, впевненості у своїх силах, бажанні бути успішними та внутрішньо вільними.
За результатами дослідження розроблено авторський інтерактивний курс «Навчання грамоти» та методичні рекомендації: «Атлас інтелектуально-ініціативного розвитку першокласника» для практичних психологів та вчителів початкових класів. Рекомендації сприятимуть розвитку інтелектуалізованого діалогічного мислення, інтелектуально-емоційного благополуччя, пізнавальної активності, інтелектуально-спрямованої поведінки, свободоздатності, самостійності, внутрішньої свободи та дозволять інтелектуалізувати простір спільної учбової діяльності. В «Атласі» увага вчителів зосереджена на змісті та особливостях інтелектуальної ініціативності першокласника, складності її дослідження, основних тенденціях розвитку інтелектуально-ініціативної сфери першокласника, що виявлено при експериментальному дослідженні. Посібник містить добірку методик вивчення інтелектуальної ініціативності учнів першого класу, адаптованих до рівня знань, вмінь та навичок дітей 6-ти та 7-ми річного віку.
Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми. Воно відкриває перспективу щодо вивчення інших чинників розвитку інтелектуальної ініціативності молодшого школяра на наступних етапах навчання в початковій школі. Вимагає спеціального дослідження також проблема складання комплексної методики визначення розвитку інтелектуальної ініціативності учнів середніх та старших класів у процесі спільної учбової діяльності.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абульханова-Славская К.А. Деятельность и психология личности / Абульханова-Славская К.А. М.: Наука, 1980. 336 с.
2. Айзенк Г.Ю. Интеллект: новый взгляд / Г.Ю. Айзенк // Вопросы психологии. 1995. № 1. С.111131.
3. Акимова М.К. Козлова В.Т. Психофизические особенности индивидуальности школьников / М.К. Акимова, В.Т. Козлова. М.: Академия, 2002. 256 с.
4. Алешина E.С. Методика исследования социального интеллекта: Адаптация теста Дж.Гилфорда и М.Салливена / E.С. Алешина. СПб.: ИМАТОН, 1996. 56 с.
5. Антипина Г.С. Изучение малых групп в социологии и социальной психологии / Г.С.Антипина. Л., 1967. 124 с.
6. Агеев В.С. Межгрупповое взаимодействие: Социальнопсихологические проблемы. / В.С.Агеев М.: Изд-во МГУ, 1990. 239 с.
7. Александровская Э.М. Адаптированный модифицированный вариант детского личностного вопросника Р.Кеттелла / Э.М.Александровская М., 1993. - 127 с.
8. Амонашвили Ш.А. В школу с шести лет./ Ш.А Амонашвили. М.: Педагогика, 1986. 176 с.
9. Амонашвили Ш.А. Психологические основы педагогики сотрудничества / Ш.А.Амонашвили К.: Освіта, 1991. 111 с.
10. Ананьев Б.Г. Человек как предмет познания / Б.Г.Ананьев Л.; Лен. Ун-та, 1968, 339с.
11. Анастази А. Психологическое тестирование: в 2 кн / А. Анастази М.: Педагогика, 1982 295, [1] с.; 318, [2] с.
12. Андрущенко Т.Ю., Карабекова Н.В. Коррекция психологического развития младших школьников на начальном этапе обучения / Т.Ю.Андрущенко, Н.В.Карабекова // Вопросы психологии. 1993. №1. С. 4753.
13. Антонова Г.П., Антонова И.П. Познавательная деятельность детей 6 и 7 лет: / Антонова Г.П., Антонова И.П. М.: Прометей, 1991. 124 с.
14. Арцишевська М.Р. Теоретико-методичні засади інтеграції знань про суспільство у змісті шкільної освіти: Дис. канд. пед. наук: 13.00.09 «Теорія навчання» / Арцишевська Маргарита Романівна Луцьк, 2000. 188 с.
15. Балл Г.А. Концепция самоактуализации личности в гуманистической психологии./ Балл Г.А. КиевДонецк.: Ровесник, 1993. 32 с.
16. Бех І.Д. Інтеграція як освітня перспектива/ І.Д. Бех //Початкова школа. 2002. № 5. С. 56.
17. Бібік Н.М. Формування пізнавальних інтересів молодших школярів. Дис. доктора пед. наук: 13.00.01 «Теорія та історія педагогіки» / Бібік Надя Михайлівна К., 1998. 380 с.
18. Дидактические игры и познавательные задания в первом классе 4хлетней начальной школы: Пособие для учителя / [Бибик Н.М., Скрипченко Н.Ф. и др.] К.: Рад. шк., 1988. 63 с.
19. Бібік Н.М. Формування пізнавальних інтересів першокласників / Бібік Н.М. К., 1998. 199 с.
20. Библер В.С. Мышление как творчество. Введение в логику мыслительного диалога / Библер В.С. М.: 1975. 57с.
21. Развитие диалога в процессе решения школьниками мыслительных задач / Е.С. Белова // Вопросы психологии. 1991. № 2. С. 148153.
22. Белоусова З.И. Психодіагностика в начальной школе / Белоусова З.И., Бойко В.Є., Мищик Л.И. Запорожье Полиграф, 1994. 192 с.
23. Бойко Е.И. Механизмы умственной деятельности / Бойко Е.И. М.: 1976. 154с.
24. Богославская Е.А. Диагностика и развитие любознательности у учащихся: aвтореф. дис. на здобуття наукового ступеня канд. психол. наук: спец. 19.00.01 «Общая психолог ия» / Е.А. Богословская Рос. ун-т Дружбы народов, ин-т Молодежи. М., 2000. 22 с.
25. Богоявленская Д.Б. Интеллектуальная активность как проблема творчества / Богоявленская Д.Б. Ростов н/Д.: 1983. 173 с.
26. Богоявленская Д.Б. Метод исследования интеллектуальной активности. Автореф. дис. на стиск. ступени канд. псих. наук: спец. 19.00.01. «Общая психология» / Д.Б. Богоявленская М., 1971. 23 с.
27. Богоявленская Д.Б. Психологические основы интеллектуальной активности. Автореф. дис. на здобуття наукового ступеня докт. психол. наук: спец. 19.00.01. «Загальна психологія» / Д.Б. Богоявленская М., 1987. 49 с.
28. Богоявленская Д.Б. Метод исследования уровней интеллектуальной активности/ Д.Б. Богоявленская // Вопросы психологии. 1971. № 1. С. 1144146.
29. Богоявленский Д.П., Психология усвоения знаний в школе./ Д.П. Богоявленский, Н.А. Менчинская М.: изд-во АПН, 1959. 266 с.
30. Бодалев А.А. Личность и общение. Бодалев А.А М.: 1983. 271 с.
31. Божович Л.И. Личность и её формирование в детском воздасте./ Божович Л.И. М.: 1968. 126 с.
32. Большой энциклопедический словарь. М.: 1991 492 [1] с.
33. Боришевський М.Й. Самоактивність як умова суб’єктного становлення особистості дитини у виховному процесі / М.Й.Боришевський // Психологічні проблеми навчання, виховання, активності та розвитку особистості. 1995. C.256265.
34. Бондар Л.В. Спільна навчальна робота молодших школярів як чинник їх розумового та соціального розвитку: Дис. канд. психол. наук: 19.00.07 «Педагогічна та вікова психолог / Бондар Людмила Вікторівна К., 2003. 204 с.
35. Брунер Дж. Психология познания. За пределами непосредственной информации / Брунер Дж. М.: 1977. 276 с.
36. Булка Н.І. Розвиток креативності у молодших школярів із порушеними соціальними зв’язками. Дис. канд. психол. наук: 19.00.07 «Педагогічна та вікова психологія» / Булка Надія Ігорівна. Л., 2005. 21 с.
37. Булда А.А. Оптимальное сочетание общеклассной, групповой и индивидуальной работы учащихся на основе учета их познавательных возможностей. Автореф. дис. на здобуття наукового ступеня канд. пед. наук: 13.00.01 «Теория и история педагогики» / Булда А.А. К., 1978. 20 с.
38. Будна Н.О., Уроки навчання грамоти. 1 клас / Н.О.Будна, Н.Я.Походжай, Н.Б. Шост Тернопіль: Богдан, 2004. 256 с.
39. Булах І.С. Динаміка взаємозв’язку мислитель них операцій у дітей молодшого та середнього шкільного віку. Автореф. дис. на здобуття наукового ступеня канд. психол. наук: спец. 19.00.07. «Педагогічна та вікова психологія» / І.С Булах. К., 1989. 24 с.
40. Бурлачук Л.Ф., Психологическая диагностика интеллекта и личности / БурлачукЛ.Ф., Блейхер В.М. К.: 1978. 142 с.
41. Васильев И.А. К анализу условий возникновения интелектуальных эмоций / И.А.Васильев // Психологические исследования интеллектуальной деятельности. 1979. С. 5562.
42. Васильев И.А. Роль интеллектуальных эмоций в регуляции мыслительной деятельности / И.А. Васильев // Психологический журнал. Т. 19. № 4. 1998. С. 4959.
43. Васюкова Е.Е. Уровни развития познавательной потребности и их проявление в мислительной деятельности. Автореф. дис. на стиск. степени канд.. псих. наук: спец. 19.00.01. «Загальна психологія» / Е.Е. Васюкова. М., 1985. 25 с.
44. ВашуленкоМ.С. Програма інтегрованого курсу (навчання грамоти, математика, навколишній світ) / М.С. Вашуленко // Почат. шк. 2001. №8. С. 2430.
45. Вашуленко М.С. Горішок: Інтегрований підручник з грамоти, математики, ознайомлення з довкіллям для 1 класу 4річної початкової школи / М.С.Вашуленко, Н.М.Бібік, Л.П.Кочина. К.: А.С.К., 1999. 168с.
46. Вашуленко М.С. Навчання грамоти, математики, ознайомлення з навколишнім світом за інтегрованим підручником "Горішок": Методичний посібник / М.С.Вашуленко, Н.М.Бібік, Л.П.Кочина. К.: А.С.К., 2000. 160 с.
47. Веккер Л.М. Психические процессы: в 3 т. / Л.М. Веккер Л.,1976. Т. 2. 234с.
48. Великий тлумачний словник сучасної української мови [Уклад. і гол. ред. В.Т.Бусел.] К.: Ірпінь, ВТФ Перун”, 2001. 1440 с.
49. Венгер А.Я., Психологическое обследование младших школьников / Венгер А.Я., Цукерман Г.А. М.: изд-во ВЛАДОС-ПРЕСС, 2001. 160 с.
50. Венгер А.Я. Психическое развитие ребенка в процессе совместной деятельности / Венгер А.Я. // Вопросы психологии. 2001. №3. С. 1726.
51. Вергелес Г.И. Дидактические основы формирования учебной деятельности младшего школьника / Вергелес Г.И. Л., 1989. 253 с.
52. Вікова та педагогічна психологія: Навч. посіб. 2-е вид. / О.В.Скрипченко, Л.В. Долинська, Т.М. Лисянська та ін. К.: Каравела, 2007. 400 с.
53. Вилюнас В.К. Психологические механизмы мотивации человека / В.К.Вилюнас. М., 1990. 285 с.
54. Вічалковська Н.К. Активізація розвитку допитливості школярів підліткового віку: Дис. канд. психол. наук: 19.00.07. «Педагогічна ті вікова психологія» / Вічалковська Наталія Калинівна. Луцьк, 2003. 240 с.
55. Волков Б.С. Психология младшего школьника: Учебное пособие / Б.С. Волков. М.: Академический Проект, 2005. 208 с.
56. Волков Б.С., Волкова Н.В. Детская психология. Логические схемы / Б.Волков, Н.Волкова. М.: Владос, 2003. 128 с.
57. Воловик П.М. Теорія імовірності і математична статистика в педагогіці / П.М.Воловик. К.: Рад. школа, 1969. 227 с.
58. Выготский Л.С. Воображение и творчество в детском возрасте. Психологический очерк / Выготский Л.С. М.: Просвещение, 1991. 3-е изд. 92 с.
59. Выготский Л.С. Вопросы теории и истории психологии // Собр. соч. / Л. Выготский М.: Педагогика, 1982. Т. 1. С. 78174.
60. Выхрущ В.А. Оптимальное сочетание индивидуальных и коллективных форм учебной деятельности младших школьников. Автореф. дис.на соиск. ступени канд. пед. наук спец.: 13.00.01 «Теория и история педагогики» / В.А. Выхрущ К.: Киевск. гос. пед. ин-т им. А.М. Горького, 1986. 22 с.
61. Гальперин П.Я. Поэтапное формирование как метод психологического исследования. В кн.: Актуальные проблемы возрастной психологии / П.Я.Гальперин М.: 1978. С. 93110.
62. Гамезо М.В., Возрастная и педагогическая психология: Учеб. пособие для студентов всех специальностей педагогических вузов / М.В.Гамезо, Е.А.Петрова, Л.М.Орлова. М.: Педагогическое общество России, 2003. 512 с.
63. Гамезо М.В. Старший дошкольник и младший школьник: Психодиагностика и коррекция развития: Учебное пособие / под ред. М.В.Гамезо, В.Ф.Герасимова, М.В.Орлова. М.: Воронеж. МОДЕК, 1998. 251с.
64. Ганичева И.В. Телесно-ориентированные подходы к психокоррекционной и развивающей работе с детьми (57 лет) / Ганичева И.В. М.: Книголюб, 2004. 144 с.
65. Гатальская Г.В., Крыленко А.В. В школу с радостью. Практическая психология для учителя / Г. Гатальская, А. Крыленко. Минск: Амалфея, 1998. 240 с.
66. Гилфорл Дж. Три стороны интеллекта // В кн. Психология мышления/ Под ред. Матюшкина. М.: Прогресс, 1965. С. 3441.
67. Гильбух Ю.З. Методика отслеживания успеваемости и психического развития учащихся общеобразовательной школы: начальное и среднее звено / Гильбух Ю.З. К.: НПЦ Перспектива, 1998. Изд. 3. 1988. 38 с.
68. Гільбух Ю.З. Темперамент і пізнавальні здібності школяра / Гільбух Ю.З. К., 1992. 215 с.
69. Гин С.И., Прокопенко И.Е. Первые дни в школе: Пособие для учителей первых классов / С. Гин, И. Прокопенко Луганск: Учебная книга”, Янтарь”, 2003. 72 с.
70. Гинзбург М.Р. Исследование некоторых мотивационных компонентов интеллектуальной инициативы. Автореф. дис. на соиск. ступени канд. психол. наук. спец. 19.00.01 «Общая психология» / М.Р. Гинзбург. М.: 1977. 23 с.
71. Гинзбург И.В. Неинтелектуальные факторы интеллектуальной активности / Психологические исследования интелектуальной деятельности / Гинзбург И.В. М., 1973. С. 161167.
72. Говоров М.С. Психологическая характеристика инициативности школьниковподростков: Автореф. дис. на стиск. степени канд пед. наук (по психологи) / Говоров М.С. М., 1962, 18 с.
73. Головаха Е.И. Структура групповой деятельности: Социально-психологический анализ / Головаха Е.И. К.: Наукова думка, 1979. 139 с.
74. Головська І.Г. Емоціогенні компоненти дидактичного матеріалу як умова розвитку учбової діяльності: Автореф. дисер. на здобуття ступеня канд. психол. наук.: 19.00.07 «Педагогічна та вікова психологія» / І.Г.Головська. К., 1993, 19 c.
75. Гузенко О.А. Формування мотивації навчання молодших школярів в умовах особистісно орієнтованої освіти: Автореф. дис. на здобуття наук. стпеня канд. пед. наук: 13.00.09. «Теорія навчання» / О.А. Гузенко ВДУ ім. Л.Українки. Луцьк, 2002. 21 с.
76. Гуткина Н.И. Диагностическая программа по определению психологической готовності детей 67 лет к школьному обучению / Гуткина Н.И. М., 2002. Бібліогр.: С. 167184.
77. Гуткина Н.И. Методика исследования мотивационной сферы дете старшего дошкольного и младшего школьного возраста./ Н.И. Гуткина // Психологическая наука и образование. 2006. № 3. С.1726.
78. Давыдов В.В., Младший школьник как субъект учебной деятельности./ В.В.Давыдов, В.И.Слободчиков, Г.А. Цукерман // Вопросы психологии. 1992. №34. С. 1419.
79. Давыдов В.В. Теория развивающего обучения / В.В.Давыдов М.: Интор, 1996. 544с.
80. Державна національна програма Освіта” (Україна ХХІ століття). К.: Райдуга, 1994. 62 с.
81. Державний стандарт початкової загальної освіти // Почат. шк. 2006. №2. С. 2346.
82. Десев Л. Психология малых групп / Л.Десев М.: Прогресс, 1979. 208 с.
83. Джонсон Д. Методы обучения. Обучение в сотрудничестве / Д.Джонсон, Р.Джонсон, Э.Джонсон-Холубек. Спб., 2001. 245 с.
84. Дружинин В. Н. Психология общих способностей / Дружинин В.Н. СПб.: Питер, 2000. 368с.
85. Діалогічна взаємодія у навчальновиховному процесі загальноосвітньої школи: Кн. для вчителя:Навчальний посібник / В.В.Андрієвська, Г.О. Балл, А.Г. Волинець та ін. К., 1997. 136 с.
86. Дичківська І.М. Інноваційні педагогічні технології: Навч. Посібник / І.М. Дичківська К.: Академвидав, 2004. 352 с.
87. Добр