Шишканов Олександр Анатолійович Правове регулювання оподаткування нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки

Краткое описание

Шишканов Олександр Анатолійович, старший юрист Підприємства з іноземними інвестиціями «Гленкор Агрі- калчер Україна»: «Правове регулювання оподаткування нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки» (12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право). Спецрада Д 26.001.04 у Київ­ському національному університеті імені Тараса Шевченка

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Кваліфікаційна наукова
праця на правах рукопису
ШИШКАНОВ ОЛЕКСАНДР АНАТОЛІЙОВИЧ
УДК 347.73:336.226.212.1](477)(043.3)
ДИСЕРТАЦІЯ
ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ОПОДАТКУВАННЯ
НЕРУХОМОГО МАЙНА, ВІДМІННОГО ВІД ЗЕМЕЛЬНОЇ ДІЛЯНКИ
Спеціальність 12.00.07 – адміністративне право і процес;
фінансове право; інформаційне право
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,
результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
______________________ О.А. Шишканов
Науковий керівник: ГЕТМАНЦЕВ Данило Олександрович, доктор юридичних
наук, професор
Київ – 2019

ЗМІСТ
Перелік умовних скорочень . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .17
Вступ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 18
РОЗДІЛ 1 Еволюція, поняття та правова природа податку на
нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .27
1.1 Правова природа оподаткування нерухомого майна, відмінного
від земельної ділянки. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 27
1.2 Історичний розвиток оподаткування нерухомого майна,
відмінного від земельної ділянки. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 50
1.3 Іноземний досвід оподаткування нерухомого майна,
відмінного від земельної ділянки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 66
Висновки до розділу 1 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 79
РОЗДІЛ 2 Елементи податку на нерухоме майно, відмінне
від земельної ділянки. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 83
2.1 Платник податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .83
2.2 Об’єкт податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .98
2.3 База податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .122
2.4 Ставка податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .131
2.5 Порядок обчислення, декларування, строк та порядок сплати
податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. . . . . . . . . . . . . . . . .136
2.6 Пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від
земельної ділянки. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 140
Висновки до розділу 2 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 150
16
РОЗДІЛ 3 Шляхи вдосконалення нормативно-правового
регулювання податку на нерухоме майно, відмінне
від земельної ділянки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 154
3.1 Загальна характеристика недоліків нормативно-правового регулювання
податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. . . . . . . . . . . . . . . . 154
3.2 Рекомендації щодо усунення недоліків нормативно-правового
регулювання елементів податку на нерухоме майно, відмінне
від земельної ділянки. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .. . . . . . . . . . . . . . .162
Висновки до розділу 3. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .184
Висновки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 188
Список використаних джерел . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 193
Додатки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 215

Список литературы

ВИСНОВКИ
У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та запропоновано нове
вирішення наукового завдання, яке полягає у поглибленні знань про правову
природу ПНМВЗД, а також у розробленні рекомендацій щодо усунення недоліків
нормативно-правового регулювання податку.
1. ПНМВЗД є прямим реальним податком в силу таких його специфічних,
поряд з притаманними усім податкам, ознак, як: окремий склад елементів, в
першу чергу об’єкт та база податку, особливості адміністрування та сплати
податку, кадастрування об’єктів податку, справедливість, стабільність,
прогнозованість надходжень від сплати податку, відносно невеликий обсяг
платежів у структурі надходжень бюджетів, чутливість широкого кола фізичних
та юридичних осіб до розміру податку. Правова природа ПНМВЗД як місцевого
податку знаходить своє теоретичне обґрунтування в тісній залежності об’єкта
нерухомості від якості виконання функцій місцевого самоврядування на території,
де розташований об’єкт податку.
Згідно з ПКУ податок на майно, до складу якого входить ПНМВЗД, є
місцевим податком. На рівні закону встановлюється переважна більшість
елементів податку, а також визначаються межі, в рамках яких місцеві ради вправі
самостійно вирішувати окремі питання оподаткування. Місцеві ради наділені
широкими повноваженнями в галузі оподаткування нерухомого майна. По-перше,
вони вирішують питання запровадження податку в межах відповідної
територіальної громади. При цьому мають право не встановлювати податок
взагалі. По-друге, при прийнятті місцевою радою рішення про запровадження
податку вирішуються питання про встановлення його ставок та пільг у
визначених ПКУ межах; інші елементи податку дублюються з норм Кодексу.
2. НМВЗД є класичним об’єктом оподаткування з часів перших державних
утворень з огляду на простоту, зручність адміністрування податку та складність
ухилення від оподаткування. З XVIII ст. у Європі в результаті розвитку
технологій та застосуванням кадастрів нерухомості адміністрування податків на
189
нерухоме майно удосконалюється, однак їх значення знижується у зв’язку з
розвитком непрямого оподаткування. На території сучасної України податки на
НМВЗД в різних видах існували протягом всього періоду існування різних держав
– спочатку Київської Русі, а у подальшому Великого Князівства Литовського,
Московської держави, Речі Посполитої, Російської імперії, Української Народної
Республіки, СРСР.
3. ПНВЗД є складовою податкових систем переважної більшості держав
сучасності. В Європі податок запроваджено у всіх країнах, крім Андорри,
Ліхтенштейну, Мальти, Монако, Сан-Марино, Ватикану. У державах з
розвиненими економіками НМВЗД є традиційним об’єктом оподаткування,
платежі від сплати якого забезпечують суттєві надходження переважно до
місцевих бюджетів. В Україні створено законодавчі передумови для ефективного
оподаткування НМВЗД, що не применшує необхідності здійснення досліджень
зарубіжного досвіду з метою удосконалення регулювання податку.
4. Платник ПНМВЗД визначається через юридичний факт належності
фізичній або юридичній особі на праві власності об’єкта оподаткування. При
цьому право власності на об’єкт виникає з моменту його державної реєстрації
відповідно до закону.
5. Чинний ПКУ для цілей оподаткування містить окремий понятійний
апарат щодо НМВЗД, яке є об’єктом податку. Слід розрізняти нерухоме майно в
цивільно-правовому та в податково-правовому значеннях. У цивільно-правовому
значенні нерухоме майно повинно відповідати ряду обов’язкових ознак: а) тісний
зв’язок із землею та неможливість його переміщення без спричинення йому
шкоди; б) введення в експлуатацію; в) державна реєстрація права власності.
Податковий закон при визначенні НМВЗД як об’єкта оподаткування вказує на
його фізичні характеристики, а також на належність платнику на праві власності.
Отже, родове поняття «нерухоме майно» в розумінні цивільного права має більш
широке значення, ніж у розумінні податкового права, оскільки включає в себе
набагато більше об’єктів, що для цілей оподаткування не мають значення.
190
6. Незважаючи на те, що загальна площа об’єкта нерухомості є найбільш
простою характеристикою для використання її як бази податку, вона має низку
переваг на даному етапі соціально-економічного розвитку нашої держави. В
першу чергу це простота, зручність використання, низькі витрати на
адміністрування податку. Застосування вартості об’єктів нерухомості безперечно
удосконалить механізм справляння податку, підвищить рівень соціальної
справедливості податку та очікувано призведе до збільшення надходжень від
сплати податку до місцевих бюджетів. Однак беручи до уваги необхідність
здійснення витрат значних бюджетних коштів на регулярне проведення масової
оцінки нерухомості в умовах нерозвиненого ринку нерухомості та загалом
низький рівень економічного зростання в Україні, використання в Україні
вартості об’єктів оподаткування як бази на сьогодні є недоцільним.
7. Ставка ПНМВЗД є одним з елементів податку, регулювання якого
відноситься до компетенції органів місцевого самоврядування у межах,
визначених ПКУ. Встановлення базової ставки у розмірі 1,5% від мінімальної
заробітної плати на початок звітного (податкового) року як відносно об’єктивного
фінансово-економічного показника за одиницю бази сприяє дотриманню засад
стабільності та справедливості оподаткування, запобігаючи знеціненню
надходжень від сплати податку внаслідок інфляції національної валюти.
8. Пільги з ПНМВЗД є одним з елементів, що регулюються органами
місцевого самоврядування у межах, визначених ПКУ. Норми Кодексу
встановлюють податкові пільги, що застосовуються в імперативному порядку, а
також регулюють загальні засади запровадження пільг місцевими радами. Серед
таких законодавчо визначених засад слід виділити: а) заборону на встановлення
персональних пільг; б) встановлення пільг для фізичних осіб залежно від їх
майнового стану та рівня доходів; в) запровадження пільг для об’єктів нежитлової
нерухомості – залежно від виду, функціонального призначення відповідного
майна.
191
Правовий режим пільг з ПНМВЗД слід охарактеризувати як сприятливий
для платників податку, гарантуючи їм навіть на рівні закону велику кількість
податкових пільг.
9. Недоліки нормативно-правового регулювання базових засад
оподаткування НМВЗД стосуються правової природи податку, процедурних
положень його встановлення, а також адміністрування.
До таких недоліків належить включення ПНМВЗД до податку на майно як
штучно створеного податку, який без будь-якої раціональної мети об’єднує три
самостійні платежі. Втім, наведена вада не має надто негативного ефекту, будучи
скоріше нейтральною. Аналіз нормативно-правових актів місцевих рад про
встановлення місцевих податків свідчить про поширену практику зловживання
органами місцевого самоврядування отриманими фіскальними повноваженнями,
що є однією з причин фінансової неспроможності громад. Тож доцільно
обмежити такі повноваження місцевих рад з регулювання ПНМВЗД шляхом
встановлення на рівні ПКУ більш чітких рамок прийняття ними рішень у даній
сфері. До таких заходів слід віднести: а) автоматичне встановлення ПНМВЗД у
разі неприйняття місцевою радою рішення про запровадження податку із
застосуванням мінімальної ставки та інших елементів податку відповідно до
ПКУ; б) обов’язкове застосування місцевими радами типової форми рішення про
встановлення ПНМВЗД; г) визначення в ПКУ нижнього значення ставки податку,
яка на сьогодні дорівнює нулю; д) встановлення в ПКУ чітких критеріїв, за якими
місцеві ради можуть самостійно встановлювати пільги.
10. Положення ПКУ, які регулюють елементи ПНМВЗД містять найбільшу
кількість недоліків, що негативно впливає на виконання платниками податкового
обов’язку.
З метою удосконалення правового механізму податку необхідно:
- забезпечити наявність в Державному реєстрі речових прав на нерухоме
майно та їх обтяжень повної інформації про всі об’єкти оподаткування, у тому
числі право власності на які було зареєстровано до запровадження вказаного
реєстру в 2013 році. Це дозволить включити до сфери оподаткування всі об’єкти
192
житлової та нежитлової нерухомості, забезпечивши дотримання принципів
рівності всіх платників перед законом, загальності оподаткування, а також
збільшити надходження від сплати податку;
- змінити класифікацію об’єктів податку, виклавши підпункти 14.1.129,
14.1.129-1 пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України в новій редакції,
якою: а) прибудову до будинку, господарські (присадибні) будівлі визначити не
як окремий об’єкт нежитлової нерухомості, а як складову (приналежність)
житлового будинку; б) виключити з класифікації житловий будинок як окремий
тип житлової нерухомості (з розподілом на житлові будинки квартирного типу та
садибного типу), оскільки житловий будинок квартирного типу не може бути
самостійним об’єктом податку, а оподаткуванню підлягають безпосередньо
квартири та приміщення, що розташовані в такому будинку; в) усунути
дублювання окремих видів нежитлової нерухомості, які є однотипними за
функціональним призначенням та одночасно визначені в різних групах об’єктів
нежитлової нерухомості, наприклад, в чинній редакції ПКУ до будівель готельних
відносяться ресторани та бари, а до будівель торговельних – їдальні, кафе,
закусочні, підприємства громадського харчування; г) виділити в окремі групи
нежитлової нерухомості такі об’єкти: об’єкти громадського харчування,
промислові та складські об’єкти, об’єкти агропромислового виробництва, об’єкти
фізкультури і спорту та ін.;
- внести зміни до підпункту 266.2.1. пункту 266.2. статті 266, підпункту
266.3.1. пункту 266.3. статті 266 ПКУ, виключивши з них згадку про частку як
об’єкт податку. Адже оподаткуванню підлягають безпосередньо об’єкти житлової
та нежитлової нерухомості, а частки в праві власності на них визначають коло
платників податку з об’єкту та розмір податкового обов’язку кожного з них